Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №469/431/26 — Миколаївський апеляційний суд

29.07.26

33/812/326/26

Справа № 469/431/26 Головуючий у першій інстанції Тавлуй В.В.

Провадження № 33/812/326/26 Доповідач апеляційного суду Лівінський І.В.

Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 липня 2026 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого – судді Лівінського І.В.,

з секретарем судового засідання Шурмою Є.М.,

за участю захисника Халупка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою

ОСОБА_1

на постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_1 , військовослужбовець, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,

в с т а н о в и в :

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №639116 від 12 квітня 2026 року, того ж дня о 23 годині 09 хвилин в селі Марківка, Миколаївського району Миколаївської області, по вул. Затишна, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A4, державний номерний знак НОМЕР_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6810, результат 1,85‰, тест №3878. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив вимоги п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України (керування транспортним засобом особою в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, що знижують увагу та швидкість реакції), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Апелянт вважає, постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою, такою, що ухвалена з порушенням принципу законності та презумпції невинуватості.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально прийняв матеріали поліції як достатні, не перевіривши належним чином ключові обставини: факт керування саме ОСОБА_1 у момент руху автомобіля, законність первинної зупинки, належність та безперервність відеофіксації, дотримання процедури огляду, роз`яснення прав, а також спеціальний порядок огляду військовослужбовця. Окремо суд не надав належної відповіді на доводи захисту, викладені у поясненнях від 22 червня 2026 року, хоча саме ці доводи стосувалися допустимості доказів і наявності складу адміністративного правопорушення.

Щодо недоведеності факту керування транспортним засобом поза розумним сумнівом.

Апелянт зазначає, що склад правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП залежить від встановлення спеціального суб`єкта - водія, тобто особи, яка фактично керувала транспортним засобом. Захист у суді першої інстанції прямо звертав увагу на те, що перебування особи на водійському сидінні після зупинки або під час контакту з поліцейськими не є тотожним доказом керування транспортними засобом у момент руху. Суд погодився з версією поліції, посилаючись на відеозапис з реєстратора поліцейського автомобіля тривалістю 00:59, однак у постанові не наведено належного аналізу якості цього запису, його безперервності, кута огляду, можливості ідентифікувати водія під час руху та відсутності технічних розривів.

Суд зазначив, що на файлі video_2026-04-14_15-25-42 зафіксовано момент зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , а з автомобіля ніхто не виходив до моменту підходу поліцейського. Проте така фраза є висновком суду, а не розкриттям доказового змісту відео. У постанові не встановлено, чи видно обличчя водія у момент руху, чи фіксує запис номерний знак саме з моменту руху, чи можна зіставити особу, яка перебувала в салоні після зупинки, з особою, яка керувала автомобілем до зупинки. Такі прогалини є істотними, оскільки сам факт керування є обов`язковою ознакою складу правопорушення.

Не може підміняти належний доказ керування і те, що суд поклався на відповіді ОСОБА_1 поліцейським: «поїхав до кума», «випив дві банки пива, сів за кермо та поїхав до кума». Такі пояснення були отримані в умовах поліцейського контакту після зупинки, за відсутності належного аналізу моменту роз`яснення прав та процесуального статусу особи.

Постанова не містить мотивованого висновку про те, чому саме досліджені відеофайли виключають інші можливі обставини та доводять факт керування поза розумним сумнівом. Суд мав перевірити повний ланцюг події: рух автомобіля, особу водія, зупинку, безперервний перехід до контакту, відсутність інших осіб та відсутність зміни ситуації між моментом руху і моментом спілкування. Натомість суд фактично обмежився констатацією, що в автомобілі інших осіб немає, хоча така обставина після зупинки сама по собі не доводить, що саме ОСОБА_1 керував автомобілем під час руху.

Щодо законності зупинки транспортного засобу

ОСОБА_1 зазначає, що матеріали справи не містять належних, допустимих і достатніх доказів законної причини зупинки транспортного засобу. Постанова не містить конкретної правової підстави зупинки за статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», не описує, яке саме порушення або обставина стали підставою для втручання поліції, і не пояснює, чому така підстава була належно зафіксована до початку спілкування з особою.

Законність первинного контакту має істотне значення, оскільки саме після зупинки були отримані всі основні докази: пояснення особи, акт огляду, чек Drager, направлення на медичний огляд та відеофіксація спілкування. Якщо первинне втручання не було обґрунтоване законом, то всі подальші процесуальні дії потребують особливо ретельної перевірки на предмет допустимості. Суд першої інстанції такої перевірки не провів, чим порушив вимоги статей 245, 251, 252 та 280 КУпАП.

Крім того, порушено спеціальний порядок огляду військовослужбовців, передбачений статтею 266-1 КУпАП. Суд не встановив, чи повідомляв ОСОБА_1 про свій статус, коли саме цей статус став відомий поліцейським, чи вживались дії для залучення уповноваженої посадової особи, чи направлявся він за спеціальною процедурою, і чому такий порядок не був застосований. За відсутності такого аналізу висновок про допустимість акту огляду та чеку Drager e передчасним. Якщо огляд проведено не тим суб`єктом і не за тією процедурою, яку передбачає закон для військовослужбовця, його результат не може бути покладений в основу обвинувальної постанови.

Щодо недостатньої перевірки процедури огляду Drager 6810 та результату 1,85%

ОСОБА_1 зазначає, що сам по собі факт наявності чека Drager не звільняє суд від обов`язку перевірити дотримання повної процедури огляду. У постанові відсутній аналіз, чи було до проведення тесту продемонстровано справність приладу, свідоцтво про повірку, дату останньої повірки, серійний номер приладу, герметичність мундштука, нульовий або контрольний показник та фактичний порядок підготовки до тестування.

Суд зазначив, що ОСОБА_1 погодився з результатом тесту, однак не встановив, чи було йому до цього належно роз`яснено право не погодитися з результатом та пройти огляд у закладі охорони здоров`я. Згода особи має бути усвідомленою, добровільною та наданою після роз`яснення процесуальних наслідків. Якщо права були роз`яснені неповно або після фактичного формування позиції поліції, така згода не може автоматично легалізувати результат огляду. Зазначає, що в постанові відсутній аналіз відсторонення від керування та передачі транспортного засобу тверезому водієві. Суд лише відтворив положення протоколу про те, що особу відсторонено шляхом передачі тверезому водієві, однак не встановив, кому саме передано транспортний засіб, чи мала ця особа право керування, чи складено відповідний документ, чи зафіксовано це на відео.

Щодо порушення права на захист і формальна оцінка пояснень особи

ОСОБА_1 зауважує, що суд мав перевірити, чи були роз`яснені права особі саме під час оформлення матеріалів на місці події та до отримання пояснень, акту огляду й підписання документів, не зафіксовано роз`яснення прав особі. Суд не перевірив, за яких умов були отримані пояснення особи, чи розуміла особа свій процесуальний статус, чи роз`яснено їй право не свідчити проти себе за статтею 63 Конституції України, чи була можливість отримати юридичну допомогу до надання таких пояснень. За відсутності такого аналізу письмові пояснення не можуть бути використані як центральний доказ винуватості.

ОСОБА_1 зазначає, що у справі існують неусунуті сумніви щодо всіх ключових елементів доказування. Суд не довів поза розумним сумнівом безперервність і достатність відео щодо факту керування, не встановив конкретну законну підставу зупинки, не перевірив повноцінно порядок застосування Drager 6810, не надав належної оцінки статусу військовослужбовця та ст. 266-1 КУпАП, а також допустив помилку щодо особи, з якої стягується судовий збір. За таких обставин обвинувальна постанова не відповідає стандарту доведення та має бути скасована.

Заслухавши захисника Халупко В.М., переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов наступного.

За положеннями статті 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 2.9 «а» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №639116 від 12 квітня 2026 року, того ж дня о 23 годині 09 хвилин в селі Марківка, Миколаївського району Миколаївської області, по вул. Затишна, 1, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом AUDI A4, державний номерний знак НОМЕР_2 перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу газоаналізатора Alkotest Drager 6810, результат 1,85‰, тест №3878. Від керування транспортним засобом відсторонений шляхом передачі тверезому водієві, чим порушив вимоги пункту 2.9 «а» ПДР, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП (а.с.1).

Зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 ознайомився під підпис. В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» зазначено: «надав на окремому аркуші».

Будь яких заперечень щодо складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не надав.

У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім`я та по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Отже вказаний протокол складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395.

Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

Роздруківкою газоаналізатора Drager Alcotest 6810, прилад № ARАМ- 3584, принтер № ARАМ -5666, тест № 3878, в якому зазначений результат огляду на стан сп`яніння, а саме показник 1,85%о (проміле), підтверджується перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння під час керування транспортним засобом (а.с.2).

До протоколу доданий акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що огляд проведений у зв`язку з виявленими ознаками, а саме, млява мова, запах алкоголю з ротової порожнини, тремтіння пальців рук. Показник результату огляду на стан сп`яніння за допомогою «Алкотестер Драгер ARАМ - 3584» позитивна, 1,85 %о,. З цим в акті ОСОБА_1 погодився, про що свідчить його власний підпис (а.с. 3).

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 , які він надав під час складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, 12 квітня 2026 року о 22:00 год. він випив дві пляшки пива, посварився з батьком, після чого взяв транспортний засіб Ауді А4 номерний знак НОМЕР_2 та поїхав до свого кума в с. Дмитрівка. По дорозі, в с. Марківка його зупинили працівники поліції та запропонували пройти огляд за допомогою Алкотестера Драгер, на що він погодився. Результат якого, склав 1,85 проміле, з яким він згоден. Після чого на нього склали протокол за частиною1 статті 130 КУпАП (а.с.4).

Як видно з протоколу про адміністративне правопорушення та акту огляду на стан сп`яніння, ці документи складались у присутності ОСОБА_1 , підписувались ним, заперечень щодо складання цих документів ОСОБА_1 , ставлячи свій підпис, не зазначав.

Керування ОСОБА_1 транспортним засобом, підтверджений відеозаписом з відеореєстратора поліцейського автомобіля та з нагрудної камери працівника поліції, який знаходиться в матеріалах справи (а.с.11).

На одному з DVD диску, який знаходиться в матеріалах справи, містяться два відеофайли, на яких зафіксовано відео з відеореєстратора патрульного автомобіля, датоване 12 квітня 2026 року, з якого вбачається, що співробітники поліції наздоганяють автомобіль AUDI A4, державний номерний знак НОМЕР_2 , який зупиняється о 23 годині 08 хвилин 38 секунд 12 квітня 2026 року. З автомобіля ніхто не виходив до моменту поки працівник поліції не підійшов до транспортного засобу і не почав перевіряти документи у водія. На наступному DVD диску також містяться два відеофайли, на яких зафіксовано відео з нагрудного відеореєстратора працівника поліції, з яких видно, що з водійського сидіння зупиненого автомобіля AUDI A4 вийшов ОСОБА_1 , особу якого поліцейські встановили за посвідченням водія НОМЕР_3 .

Також з відеозапису вбачається, що на запит поліцейського: - «Військовий? ОСОБА_1 відповів - «Да»; «Нічого не вживали? ( час запису 23:10:16) ОСОБА_1 відповів- «Почти»; «Що саме вживали?» (час запису 23:10:20) ОСОБА_1 відповів: - «Пиво, дві банки», на питання - «Чому сіли за кермо?» (час запису 23:10:25), ОСОБА_1 перебуваючи ще на водійському сидінні відповів: - «Поїхав до кума», на питання працівника поліції –Ви в відпустці?», останній відповів «Да» та показав відпускний квіток, при цьому з відеозапису вбачається, що в автомобілі інших осіб немає.

Працівником поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного приладу «Алкотестер Драгер», на що ОСОБА_1 погодився (час запису 23:11:34).

ОСОБА_1 довільно обрав трубку для продуття «Алкотестера Драгер» та особисто її розпечатав. Після продуття у технічний прилад, цифровий показник результату огляду склав 1,85 %0. ОСОБА_1 погодився з результатом огляду, який проводився поліцейським на місці зупинки транспортного засобу (час запису 23:13:52). Після цього поліцейський роз`яснив ОСОБА_1 , що відносно нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП. На відеофайлі з нагрудної камери поліцейського (час запису 23:16:02) ОСОБА_1 зазначив, що посварився з батьком, батько його вигнав з дому, він в телефонній розмові з кумом запитав чи можна приїхати до нього, щоб переночувати, (час запису 23:16:13) на питання поліцейського: - «Ви їхали в Дмитрівку?», ОСОБА_1 твердо відповів «Так» (час запису 23:16:55) та ще раз підтвердив, що випив дві банки пива, сів за кермо та поїхав до кума.

Всі відеозаписи цілком узгоджуються між собою щодо дати, часу і послідовності подій.

Події правопорушення, зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення 12 квітня 2026 року, в повній мірі відображені на відеозаписах, доданих до матеріалів справи.

Вказаний відеозапис зроблений поліцейським з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.

Тому цей відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП

Твердження апеляційної скарги, що з відеозаписів не видно чи дійсно ОСОБА_1 керував транспортним засобом, відсутній факт законної зупинки, відсутня належна фіксація всіх процедурних дій, а протокол не містить повного опису обставин та дотримання процедури, спростовуються вищевказаним відеозаписом із відеореєстратора патрульного автомобіля та відеореєстратора нагрудної камери працівника поліції, які беззаперечно свідчать про рух автомобіля AUDI A4, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням саме ОСОБА_1 . До того ж, останній не заперечував, що перебував за кермом транспортного засобу, який наздоганяли працівники поліції, не заперечував обставини керування ним транспортним засобом.

За такого, зміст протоколу про адміністративне правопорушення в цілому узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі з відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудної камери поліцейського, здійсненому працівником поліції під час вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.

А тому твердження апелянта про те, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння не зафіксований відповідно до вимог законодавства, а визнання винуватості не може ґрунтуватися на припущеннях, є безпідставними, з огляду на вказані вище обставини, зафіксовані, зокрема, на відеозаписі події.

Норми законодавства про адміністративні правопорушення (КУпАП) не містять вимог щодо порядку фіксації факту керування порушником транспортними засобами, а тому ця обставина має доводитись за загальними вимогами щодо доказів (стаття 251 КУпАП).

Доводи апелянта про те, що сам по собі факт наявності чека Drager не звільняє суд від обов`язку перевірити дотримання повної процедури огляду. У постанові відсутній аналіз, чи було до проведення тесту продемонстровано справність приладу, свідоцтво про повірку, дату останньої повірки, серійний номер приладу, герметичність мундштука, нульовий або контрольний показник та фактичний порядок підготовки до тестування є необґрунтованими.

Підстави та порядок виявлення у водіїв транспортних засобів алкогольного сп`яніння, а також направлення водіїв для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, передбачені статтею 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом МВС України, МОЗ України від 9 листопада 2015 р. № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі – Порядок № 1103).

Огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого сп`яніння (частина 1 статті 266 КУпАП, пункт 2 Інструкції №1452). Ознаками алкогольного сп`яніння є, поряд з іншим, запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, поведінка, що не відповідає обстановці (пункт 3 Інструкції №1452).

Огляд на стан сп`яніння проводиться:

поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби);

лікарем закладу охорони здоров`я (пункт 6 Інструкції №1452).

Відповідно до частини 2 статті 266 КУпАП, огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС (пункт 5 Порядку № 1103).

Отже, із системного аналізу положень статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452 та Порядку № 1103 вбачається, що акт огляду водія на стан алкогольного сп`яніння оформлюється працівником поліції в разі погодження водія на такий огляд.

Відповідно до пункту 6 розділу 1 Інструкції № 1452, огляд на стан сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених МОЗ та Держспоживстандартом.

За умовами пункту 7 розділу 2 Інструкції № 1452 установлення стану алкогольного сп`яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.

Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (розділ 2 пункт 5 Інструкції № 1452).

За такого, Інструкцією передбачено надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки лише на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння. Стаття 266 КУпАП не містить застережень щодо надання особі, яка проходить огляд на стан сп`яніння, зазначених документів.

Як вбачається з роздрукованого результату приладу Drager Alcotest 6810, з використанням якого ОСОБА_1 проходив огляд, останнє калібрування приладу проводилось 16 жовтня 2025 року, а ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп`яніння 12 квітня 2026 року.

Вказане свідчить про належне здійснення повірки та калібрування приладу Drager Alcotest 6810 та правомірність використання приладу Drager Alcotest 6810 працівниками поліції під час проведення огляду ОСОБА_1 , відтак підстави для визнання його результатів недійними відсутні.

Оскільки ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу, був згодний з результатами огляду за допомогою спеціального технічного приладу, проведення поліцейськими такого огляду на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціального технічного засобу зі здійсненням відеозапису, відповідало вищезазначеним вимогам статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103.

ОСОБА_1 не був позбавлений права пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, якщо б він виявив таке бажання, не погодившись із результатами огляду на місці зупинки.

З огляду на матеріали справи та наявного у справі відеозапису вбачається, що водій під час проведення огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу не вимагав надання сертифікату відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейським проінформовано особу, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу, згідно з відеозаписом, у ОСОБА_1 перед тестуванням не виникало питань або заперечень щодо порядку застосування спеціального технічного засобу.

А тому, посилання апелянта стосовно не надання доказів проведення повірки даного приладу щодо порядку проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння та не надання працівниками поліції, в свою чергу, вищевказаного сертифікату відповідності, є безпідставними та нічим не підтвердженні.

До того ж, газоаналізатори «Drager Alcotest 6810» є зареєстрованими медичними виробами, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, реєстрація та строк дії свідоцтва яких необмежений. Таке вбачається із пункту 43 Переліку зареєстрованих медичних виробів, які вносяться до державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення, затвердженого наказом "Про державну реєстрацію медичних виробів" Державної лікарської служби України від 29 грудня 2014 року № 1529. Тому жодних обмежень щодо використання газоаналізатору Drager не передбачено, що свідчить про правомірність використання приладу Drager Alcotest 6810 працівниками поліції під час виконання своїх обов`язків.

А тому твердження апеляційної скарги про те, що поліцейським був порушений порядок складення адміністративних матеріалів стосовно ОСОБА_1 та процедури огляду на стан сп`яніння є безпідставними, з огляду на вказані вище обставини, зафіксовані, зокрема, на відеозаписі події.

Що стосується герметичності мундштука, то з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 самостійно обрав трубку для продуття «Алкотестера Драгер» та особисто її розпечатав.

Також апеляційний суд звертає увагу, що законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи. У даній ситуації, ОСОБА_1 міг би використати це право для заперечення факту керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння; вказівки на порушення процедури з боку поліцейських (наприклад, не роз`яснення прав, безпідставна зупинка тощо); не погодження з результатами огляду на місці зупинки; висловлення інших зауважень щодо обставин події.

Водночас, ОСОБА_1 у наданих письмових поясненнях підтвердив факт керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, погодився з результатом тесту газоаналізатора «Drager Alcotest.

Істотних порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, які б стали підставою для скасування оскаржуваної постанови, апеляційним судом не виявлено.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, апеляційним судом відхиляються з огляду на викладене вище.

Доводи апеляційної скарги про те, що було порушено порядок огляду ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, на стан алкогольного сп`яніння, який передбачений статтею 266-1 КУпАП, суд апеляційної інстанції відхиляє.

В разі керування військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, або відмови від проходження відповідно до визначеного порядку огляду на стан сп`яніння, з урахуванням встановлених фактичних обставин, дії такої особи підлягають кваліфікації за статтею 172-20 КУпАП, яка є спеціальною нормою щодо військовослужбовців (розмежування за спеціальним суб`єктом).

Наявність у цій категорії адміністративних правопорушень спеціального суб`єкта військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби зумовлює застосування спеціального порядку його огляду на стан алкогольного сп`яніння, встановленого статтею 266-1 КУпАП та Порядком направлення військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 2024 року № 32.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби: 1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); 2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; 3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); 4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою; 5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом 12 квітня 2026 року о 23 год. 09 хв. в АДРЕСА_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння, тобто поза межами території будь-якої військової частини.

Доказів того, що він керував транспортним засобом поза військовою частиною за наказом відповідного командира, не надано. Також не надано відповідних доказів про те, що на час складення відносно нього протоколу, він перебував у службовому відрядженні. Натомість, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на час скоєння правопорушення, будучи військовослужбовцем, перебував у відпустці.

Отже, матеріали справи не містять доказів, які б давали підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_1 під час керування транспортним засобом виконував обов`язки військової служби, тому вимога проведення огляду на стан сп`яніння поліцейськими і складання ними матеріалів про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП, узгоджується з приписами КУпАП.

Тому апеляційний суд доходить висновку, що працівники поліції правомірно склали протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №639116 від 12 квітня 2026 року, а саме за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Доводи апелянта про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, не заслуговують на увагу.

Частиною 1 статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Складом правопорушення є наявність об`єктивних та суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Тобто адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму або дії, або бездіяльності. Проте щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Об`єктом даного адміністративного правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а також безпеки на річковому транспорті та маломірних суднах.

Об`єктивна сторона зазначеного правопорушення виражається, зокрема, у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного сп`яніння.

Суб`єктивна сторона даного правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.

Суб`єкт адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу, або інша особа, яка керувала транспортним засобом.

Отже, зафіксовані на вказаному вище відеозаписі обставини повністю узгоджуються з даними, викладеними поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , які об`єктивно узгоджуються між собою і з достатньою повнотою підтверджують факт керування останнім транспортним засобом з порушенням ним вимог пункту 2.9 «а» ПДР, чим спростовують доводи апеляційної скарги про відсутність складу даного адміністративного правопорушення.

Відсутність на відеозапису обставин ознайомлення ОСОБА_1 з правами, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 КУпАП, не можуть бути достатньою підставою для визнання протоколу не належним доказом, оскільки такі наслідки положення статей 256, 266 КУпАП не передбачені.

Доводи апеляційної скарги про те, що поліцейські безпідставно зупинили транспортний засіб, а в подальшому і перевірили ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, і як наслідок, докази, які наявні в матеріалах справи, є неналежними та не можуть бути підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності, апеляційний суд відхиляє, оскільки причина зупинки транспортного засобу поліцейськими не впливає на обставини, які складають об`єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, та не можуть свідчити про безпідставність складання протоколу про адміністративне правопорушення за вказаною статтею.

Водночас, як вбачається з рапорту поліцейського 12 квітня 2026 року під час патрулювання в с. Марківка, по вул. Затишна, поліцейські помітили автомобіль марки AUDI A4, номерний знак НОМЕР_2 , водій якого здійснював різкі маневри зі сторони в сторону, чим спричиняв аварійно небезпечну ситуацію. Дане авто було зупинене для перевірки, в ході якої виявилось, що водій перебуває в стані алкогольного сп`яніння (а.с.14)

До того ж, під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній не вказував свою незгоду з тим, що був зупинений співробітниками патрульної поліції.

Водночас, хоча в апеляційній скарзі апелянт і не погоджується із вказаними діями поліцейських, однак у матеріалах справи відсутні відомості про оскарження їх дій, відповідно до вимог статті 267 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд в оскаржуваній постанові (в мотивувальній частині) допустив помилку щодо особи, з якої стягується судовий збір, не можуть бути достатньою підставою для скасування судового рішення, враховуючи те, що в резолютивній частині суд правильно зазначив про стягнення судового збору з ОСОБА_1 .

Отже в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.9 «а» ПДР та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1 статті 130 КУпАП.

Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №639116 від 12 квітня 2026 року; роздруківки Drager Alcotest 6810; акту огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в яких зазначені ознаки алкогольного сп`яніння та результат огляду на стан сп`яніння; письмових пояснень ОСОБА_1 ; направлення на медичний огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння; відеозапису з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора патрульного автомобіля, свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.

Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 .

За такого, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодився нести відповідальність та виконувати обов`язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.

Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності та спростовується матеріалами справи.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації чи їх неналежності, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як того просить апелянт, відсутні.

Керуючись статтями 283, 294 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Березанського районного суду Миколаївської області від 23 червня 2026 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Миколаївського

апеляційного суду І.В. Лівінський