Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №467/1400/24 — Миколаївський апеляційний суд

27.07.26

22-ц/812/1591/26

Справа №467/1400/24 Доповідач апеляційного суду Т.Б. Кушнірова

Провадження №22-ц/812/1591/26

Постанова

Іменем України

27 липня 2026 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Соловйовим М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Порхуном Віталієм Михайловичем, на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області ухвалене 18 травня 2026 року, під головуванням судді Кологриви Т.М., по цивільній справі за позовом заступника керівника Первомайської окружної прокуратури до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Віра» про визнання незаконним та скасування рішення, витребування частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та її реєстрації в Державному земельному кадастрі,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2024 року заступник керівника Первомайської окружної прокуратури звернувся до суду з позовною заявою до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Віра» (далі - ФГ «Віра») про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом визнання незаконним та скасуванням рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, повернення земельної ділянки.

Позовна заява обґрунтована тим, наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20 грудня 2018 року № 9123/0/14-18-СГ передано у комунальну власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, загальною площею 1 750,2050 га, в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

У подальшому рішенням Арбузинської селищної ради від 16 жовтня 2019 року № 39 надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 га у власність за рахунок вказаних земель.

Рішенням селищної ради від 30 червня 2020 року № 42 затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 1 га, розташовану у межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 20 липня 2020 року внесено відповідний запис за № 37428765.

Зазначені наказ Головного управління Держгеокадастру та рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року № 39 були прийняті із порушенням вимог земельного законодавства.

Згідно інформацій Регіонального офісу водних ресурсів у Миколаївській області від 06 червня 2024 року земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 безпосередньо накладається на водний об`єкт – русло річки Осикова лівої притоки річки Гарбузинка району басейну річки Південний Буг та його прибережну захисну смугу шириною не менше 25 м (у визначеному законодавством розмірі).

За даними Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської облдержадміністрації від 10 січня 2024 року із наявних картографічних матеріалів вбачається, що зазначена вище земельна ділянка частково накладається на водний об`єкт балка Осикова та його прибережну захисну смугу балки.

Під час огляду місця події із залученням спеціаліста-геодезиста у кримінальному провадженні від 22 січня 2024 року № 42023152050000061, зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, із залученням спеціаліста-геодезиста, встановлено, що ця земельна ділянка частково накладається на водний об`єкт та нормативно визначені межі його прибережної захисної смуги. Спірна ділянка в місцях накладення на прибережну захисну смугу має болотисту місцевість. Згідно з планом горизонтальної зйомки, складеним за результатами огляду, земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 накладається на водний об`єкт (річку) та нормативно визначені межі його прибережної захисної смуги площею 0.3867 га.

Спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та частково перебуває в межах прибережної захисної смуги водного об`єкту, що виключає право приватної власності на неї, тому прийняття наказу ГУ Держгеокадастру в Миколаївській області та рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року №42 відбулись із порушенням вимог земельного та водного законодавства.

Крім того, між ОСОБА_1 та ФГ «Віра» укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183. Враховуючи, що ОСОБА_1 отримано у власність спірну ділянку на підставі незаконних наказу та рішення, то укладений між нею та ФГ «Віра» договір оренди від 01 листопада 2020 року, предметом якого є спірна земельна ділянка, підлягає визнанню недійсним.

Посилаючись на наведене, прокурор, з урахуванням заяв про зміну предмету позову, остаточно просив:

усунути перешкоди власнику – територіальній громаді смт. Арбузинка Первомайського району Миколаївської області у користуванні та розпорядженні землями водного фонду шляхом:

визнання незаконним та скасування рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року №42 в частині затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташованої в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, на підставі якого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 липня 2020 року зареєстровано право приватної власності (запис № 37428765);

витребувати від ОСОБА_1 та ФГ «Віра» на користь територіальної громади смт. Арбузинка в особі Арбузинської селищної ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 0.3867 га, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області з наступними координатами: №1 х –5299 508.747, у – 4220 208.056; №2 відстань 38.83 м, координати х –5299 488.045, у- 4220 175.201, № 3 - відстань 18.77 м, координати: х – 5299 480.238, у –4220 158.131, №4 – відстань 14.09 м, координати: х –5299 480.758, у – 4220 144.051, №5 – відстань 63.15 м, координати: х –5299 533.489, у - 4220 109.296, № 6 – відстань 19.22 м, координати: х –5299 535.371, у – 4220 128.426, №7 - відстань - 18.91 м, координати х – 5299 534.674, у - 4220 147.321; №8 – відстань 35.92 м, координати х – 5299 549.614, у – 4220 179.988; № 9- відстань 49.58 м, координати х – 5299 508.747, у – 4220 208.056»;

скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (записи № 37428765 від 20 липня 2020 року і № 39759029 від 15 грудня 2020 року), скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташованої в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, із одночасним закриттям Поземельної книги.

18 травня 2026 року рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області частково задоволено позов заступника керівника Первомайської окружної прокуратури до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Віра» про визнання незаконним та скасуванням рішення, витребування частини земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та її реєстрації в Державному земельному кадастрі.

Витребувано від ОСОБА_1 та ФГ «Віра» на користь територіальної громади смт. Арбузинка в особі Арбузинської селищної ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 0.3867 га, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області з наступними координатами: №1 х –5299 508.747, у – 4220 208.056; №2 відстань 38.83 м, координати х –5299 488.045, у- 4220 175.201, № 3 відстань 18.77 м, координати: х – 5299 480.238, у –4220 158.131, №4 – відстань 14.09 м, координати: х –5299 480.758, у – 4220 144.051, №5 – відстань 63.15 м, координати: х –5299 533.489, у - 4220 109.296, № 6 – відстань 19.22 м, координати: х –5299 535.371, у – 4220 128.426, №7 відстань 18.91 м, координати х – 5299 534.674, у - 4220 147.321; №8 – відстань 35.92 м, координати х – 5299 549.614, у – 4220 179.988; № 9 відстань 49.58 м, координати х – 5299 508.747, у – 4220 208.056.

Скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташовану в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, із закриттям розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (записи № 37428765 від 20 липня 2020 року і № 39759029 від 15 грудня 2020 року).

Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, розташованої в межах території Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області, із одночасним закриттям Поземельної книги.

У задоволенні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради відмовлено.

Стягнуто з ФГ «Віра» на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 4239 грн 20 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Миколаївської обласної прокуратури витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору в розмірі 4239 грн 20 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що спірна земельна ділянка фактично накладається на русло водного об`єкта - малої річки Осикової басейну річки Південного Бугу, що належить до водних об`єктів загальнодержавного значення та його прибережну захисну смугу, належить до категорії земель водного фонду та не може бути передана у приватну власність громадян. Отже, земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 не могла бути передана у приватну власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства через законодавчо визначену заборону передачі земель водного фонду та водних об`єктів у власність громадян. Ураховуючи, що ОСОБА_1 отримано у власність спірну земельну ділянку на підставі рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року за №42, щодо якого в частині затвердження документації із землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1 га з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 судом зроблено висновок про його незаконність.

Водночас позовні вимоги прокурора про скасування рішення Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року за №42 не можуть бути задоволені з огляду на те, що вказане рішення вичерпало свою дію виконанням, тому визнання незаконним та скасування цього рішення не поновить порушене право позивача.

Суд також посилався на те, що втручання держави в право відповідачки на володіння майном є виправданим, тому, що ОСОБА_1 не могла законно набути право приватної власності на спірну земельну ділянку. Натомість вона набула таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного. Відповідачка не мала перешкод у доступі до законодавства і у силу зовнішніх, об`єктивних, явних та видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, могла і повинна була знати про те, що земельна ділянка накладається на водний об`єкт та його прибережну захисну смугу, а тому вибула з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить добросовісність відповідачки під час набуття земельної ділянки у власність (користування) під обґрунтований сумнів.

Ухвалюючи судове рішення про витребування земельної ділянки, суд першої інстанції врахував заяву прокурора про зміну предмета позову, виходив із того, що звернення прокурора з віндикаційним позовом спрямоване на відновлення суб`єкта речового права у попередньому стані, тому ефективним способом захисту порушених прав держави на земельну ділянку водного фонду є витребування від відповідачки ОСОБА_1 та ФГ «Віра» на підставі ст. 387 ЦК України у володіння держави.

Вимога щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Державному земельному кадастрі, є також ефективним способом захисту з огляду на незаконність формування та державної реєстрації спірної земельної ділянки, а також державної реєстрації речових прав на неї, оскільки без усунення відповідних записів витребування земельної ділянки у власність держави є неможливим.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – Порхун В.М., просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, площею 0.3867 га, яка перебуває у власності відповідачки ОСОБА_1 , накладається на прибережну захисну смугу водного об`єкта та на сам водний об`єкт – струмок, у відповідних координатах, а також, що ця частина земельної ділянки (0.3867 га) підлягає витребуванню у відповідачів з одночасним скасуванням щодо всієї її площі (1 га) державної реєстрації права власності ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та в Державному земельному кадастрі, разом із закриттям Поземельної книги.

Звертає увагу, будь-яких обмежень щодо використання зазначеної земельної ділянки технічною документацією не було встановлено, відсутня інформація про наявність водних об`єктів саме в межах цієї землі (прибережної зони).

У документах, доданих позивачем до позову, відсутні будь-які дані, які дають змогу ідентифікувати спірну земельну ділянку як таку, що належить до земель водного фонду (прибережної смуги).

Вважає, що судом першої інстанції недотримано принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою.

Прокурор звернувшись з вимогою про скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на всю земельну ділянку, аби повернути сторони у попередній стан, намагається позбавити відповідачку права власності не на частину земельної ділянки, яка нібито накладається на водний об`єкт, а й на всю земельну ділянку площею 1 га, що вважає незаконним втручанням у права власності останньої.

Вказує, що ОСОБА_1 на момент приватизації землі не була обізнана (не знала і не могла знати) про те, що наявне часткове накладення водного об`єкта на її земельну ділянку. Зовнішні, явні чи видимі природні ознаки, які б підтверджували такі обставини, відсутні.

Переконаний, відведення у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 та розпорядження нею відбулось без порушень вимог земельного та водного законодавства, а тому ОСОБА_1 та ФГ «Віра» є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки.

Крім того, районний суд допустив порушенням норм процесуального права, зокрема, принципу змагальності сторін та права на справедливий суд.

Зазначає, що 08 травня 2026 року представник відповідачки ОСОБА_2 був залучений до участі у слідчих діях в кримінальному провадженні у м. Миколаєві, він був позбавлений можливості прийняти участь в цей день у розгляді даної справи, тому звернувся до суду з клопотанням про відкладення її розгляду. Однак суд, попередньо роз`яснивши право на заявлення клопотання про призначення відповідної земельно-технічної експертизи, 08 травня 2026 року, незважаючи на клопотання про відкладення, продовжив розгляд справи та перейшов до стадії ухвалення рішення, чим унеможливив подання клопотання про призначення експертизи.

Доводи відзиву прокурора на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 20 грудня 2018 року № 9123/0/14-18-СГ передано у комунальну власність територіальної громади в особі Арбузинської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1 750,2050 га в межах території Арбузинської селищної ради.

На підставі рішення Арбузинської селищної ради від 16 жовтня 2019 року за № 39 ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1 га для ведення особистого селянського господарства з земель комунальної власності в межах Арбузинської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області.

Рішенням Арбузинської селищної ради від 30 червня 2020 року № 42 затверджено проект землеустрою та надано у власність відповідачу для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 площею 1 га, розташовану в межах Арбузинської селищної ради Первомайського району Миколаївської області.

Отримавши земельну ділянку у власність, ОСОБА_3 01 листопада 2020 року уклала договір оренди вказаної земельної діялянки, за яким передала її у користування Фермерському господарству «Віра» на строк до 01 листопада 2040 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 травня 2024 року право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2128858948203, зареєстровано за ОСОБА_1 .

Право на підставі договору оренди земельної ділянки від 01 листопада 2020 року зареєстровано за орендарем Фермерським господарством «Віра» 15 грудня 2020 року, запис 39759029.

Відповідно до акту інвентаризації водних об`єктів (річок, струмків, водосховищ, ставків, озер, тощо) та гідротехнічних споруд на території смт Арбузинка Арбузинської селищної територіальної громади Первомайського району Миколаївської області від 04 листопада 2021 року, водний об`єкт річка Осикова, притока річки Гарбузинки басейну річки Південного Бугу має довжину в межах територіальної громади 16,16 км, зокрема, в населених пунктах с. Мар`янівки та с. Полянки.

ОСОБА_4 відноситься до малих річок загальнодержавного значення відповідно до класифікації річок України.

Згідно інформації Регіонального офісу водних ресурсів від 06 червня 2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 частково накладається на русло водного об`єкта - річку Осикову, лівої притоки річки Гарбузинки, басейну річки Південного Бугу, та його прибережну захисну смугу шириною не менше 25 м (у визначеному законодавством розмірі).

Такі висновки сформовані відповідно до викопіювання Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру та плану горизонтальної зйомки, які надані запитом прокуратури; додатку 1 акта інвентаризації водних об`єктів Арбузинської селищної територіальної громади від 04 листопада 2021 року.

За даними Департаменту містобудування, архітектури, капітального будівництва та супроводження проектів розвитку Миколаївської облдержадміністрації від 10 січня 2024 року, земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183, знаходиться за межами населених пунктів, її цільове призначення зазначено «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва». Із наявних картографічних матеріалів вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 частково накладається на прибережну захисну смугу балки Осикової.

В рамках кримінального провадження № 42023152050000061, розпочатого 07 грудня 2023 року за ч. 1 ст. 366 КК України, 22 січня 2024 року із залученням спеціаліста-геодезиста ОСОБА_5 було проведено огляд місця події – земельних ділянок, в тому числі земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183.

Оглядом встановлено, що спірна земельна ділянка частково накладається на нормативно визначені межі його прибережної захисної смуги водного об`єкта (малої річки). Також, в ході огляду місця події встановлено, що крутизна схилу вздовж водного об`єкту вздовж земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 складає більше 3 градусів, у зв`язку з чим визначено охоронну зону, яка знаходиться на вказаній земельній ділянці та складає 25 м від очерету і болотисту місцевість.

Згідно плану горизонтальної зйомки, складеного за результатами огляду, земельна ділянка з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 накладається на прибережну захисну смугу водного об`єкта площею 0.3867 га та на сам водний об`єкт – струмок.

Зі змісту листа від 08 вересня 2025 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , направленого на адресу Первомайської окружної прокуратури, вбачається, що в ході огляду місця події, проведеного 22 січня 2024 року, у межах кримінального провадження № 42023152050000061 встановлено, що площа накладення на прибережну захисну смугу водного об`єкта земельної ділянки з кадастровим номером 4820355100:11:000:0183 складає 0.3867 га. Також, спеціалістом визначено координати вказаної площі накладення: №1 х –5299 508.747, у – 4220 208.056; №2 відстань 38.83 м, координати х –5299 488.045, у- 4220 175.201, № 3 відстань 18.77 м, координати: х – 5299 480.238, у –4220 158.131, №4 – відстань 14.09 м, координати: х –5299 480.758, у – 4220 144.051, №5 – відстань 63.15 м, координати: х –5299 533.489, у - 4220 109.296, № 6 – відстань 19.22 м, координати: х –5299 535.371, у – 4220 128.426, №7 відстань 18.91 м, координати х – 5299 534.674, у - 4220 147.321; №8 – відстань 35.92 м, координати х – 5299 549.614, у – 4220 179.988; № 9 відстань 49.58 м, координати х – 5299 508.747, у – 4220 208.056.

Звертаючись до суду з позовом, заступник керівника Первомайської окружної прокуратури в інтересах держави метою пред`явленого позову визначив відновлення прав власника щодо користування та розпорядження спірною земельною ділянкою водного фонду, яка всупереч імперативних вимог законодавства була протиправно передана у приватну власність ОСОБА_1 , яка у подальшому на підставі договору оренди передала її у користування ФГ «Віра».

Тому, прокурор, просив усунути перешкоди у здійсненні територіальною громадою смт. Арбузинка права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою шляхом її витребування на користь територіальної громади, припинити речове право шляхом скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, а також припинити речове право - право оренди земельної ділянки ФГ «Віра».

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Шляхом вчинення провадження у справах суд здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором (пункти 51, 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 923/466/17 (провадження № 12-89гс19)).

Способами захисту суб`єктивних прав є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.5), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 90), від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (пункт 68)).

Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц (пункт 14) та від 01 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (пункт 40)).

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог (частина перша статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність- один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (див. пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року в справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 1 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102), від 1 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 20 червня 2023 року в справі № 554/10517/16-ц (пункт 7.47), від 4 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (близькі за змістом висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14 (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55) та ін.).

Отже, спосіб захисту повинен відповідати змісту порушеного права та природі спірних правовідносин.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Земельні відносини регулюються Конституцією України, ЗК України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За вимогами частини першої статті 59 ЗК України землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Закон обмежив безоплатне передання в приватну власність земельних ділянок водного фонду можливістю такого передання замкнених природних водойм загальною площею до 3 га (частина друга статті 59 ЗК України), а надання громадянам у користування земельних ділянок у межах прибережних захисних смуг - переліком цілей, не пов`язаних із житловим будівництвом (частина четверта статті 59, пункт «г» частини другої статті 61, частина третя статті 62 ЗК України, частина третя статті 85, пункт 4 частини другої статті 89, частина перша статті 90 Водного кодексу України (далі - ВК України)), і встановив обмежений режим діяльності на відповідних ділянках (статті 61, 62 ЗК України, статті 89, 90 ВК України, абзац другий пункту 8.19 Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів і додаток 13 до цих правил).

За змістом абзацу другого частини другої статті 178 ЦК України обмежено оборотоздатні об`єкти можуть бути визначені як в окремому законі, присвяченому оборотоздатності об`єктів, так і в інших законах, зокрема кодексах, які визначають правовий режим певних об`єктів.

Отже, з огляду на норми статті 59, підпунктів «ґ», «е» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України тощо цивільний оборот земельних ділянок, які знаходяться у прибережних захисних смугах, є обмеженим законодавчо.

Землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування. Такі землі можуть змінювати володільця лише у випадках, прямо передбачених у ЗК України та ВК України. Тому, зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням, зокрема, статті 59, підпункту «ґ» частини третьої статті 83, підпункту «г» частини третьої, підпункту «д» частини четвертої статті 84, частини третьої статті 93 ЗК України, статті 85, частини п`ятої статті 88 ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України). Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Залежно від обставин справи вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку суд може кваліфікувати як негаторний позов. Такий позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18)).

У постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями водного фонду (перехід до них володіння цими землями) всупереч вимогам ЗК України є неможливим; розташування земель водного фонду вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу (див., зокрема, висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постановах від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19) та інших).

Тому, протиправне зайняття такої земельної ділянки або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом. За змістом наведених постанов та виходячи з обставин, встановлених у цих справах, зазначені висновки не застосовуються щодо заволодіння замкненими природними водоймами загальною площею до 3 гектарів, оскільки такі водойми можуть надаватися у власність приватним особам (стаття 59 ЗК України).

Такі висновки зроблені, керуючись тим, що в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що ділянки належать до водного фонду, набуття приватної власності на них є неможливим. Як відомо, якщо в принципі за жодних умов не може виникнути право власності, то і володіння є неможливим. Тому ані наявність державної реєстрації права власності за порушником, ані фізичне зайняття ним земельної ділянки водного фонду не призводять до заволодіння порушником такою ділянкою. Отже, як зайняття земельної ділянки водного фонду, так і наявність державної реєстрації права власності на таку ділянку за порушником з порушенням ЗК України та ВК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а належним способом захисту прав власника є негаторний позов (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (провадження № 14-452цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц(провадження № 14-740цс19) та інших).

У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності, які встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги).

Зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) зроблено висновок, що негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном. Допоки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном, зокрема і шляхом виселення. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення.

Таким чином, належним та ефективним способом захисту прав власності на землі водного фонду є негаторний позов, оскільки власник земельної ділянки водного фонду може вимагати усунення порушення його права власності на цю ділянку, зокрема, повернути таку ділянку.

Аналогічні правові висновки, викладені також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц.

Оскільки спірна земельна ділянка належать до земель водного фонду, то ефективним способом захисту прав позивача є пред`явлення негаторного позову, а не віндикаційного.

Натомість, у даній справі, прокурором заявлено вимогу про витребування земельної ділянки в порядку віндикації з посиланням як на правову підставу такої вимоги ст. ст. 387,388 ЦК України, тому вимога про витребування земельної ділянки не підлягає задоволенню.

Відмова у задоволенні віндикаційного позову не позбавляє прокурора права звернутися до суду із належно обраним способом захисту права (повернення земельної ділянки).

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19).

Колегія суддів не може застосувати у даній справі принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), оскільки прокурор обґрунтовував свої позовні вимоги тим, що відповідачка отримала землю з порушенням вимог чинного земельного та водного законодавства (земля перебувала у державній власності, відносилася до земель водного фонду). Принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Зазначене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19); від 08 червня 2021 року у справі № 662/397/15-ц (провадження № 14-20цс21) та інших.

Звертаючись до суду з позовом, у первісній редакції позовної заяви прокурор просив усунути перешкоди шляхом повернення спірної земельної ділянки.

У подальшому неодноразово подавав заяви про зміну предмета позову, в яких просив витребувати на користь держави в особі територіальної громади смт. Арбузинка земельну ділянку водного фонду, незаконно відчужену фізичній особі органом місцевого самоврядування.

У випадку поєднання в одній вимозі віндикаційного та негаторного позовів суд має визначити, яку мету переслідує позивач, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково. Зазначений підхід узгоджується з принципом jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19, від 15 листопада 2023 року в справа № 918/119/21 та ін.).

В суді апеляційної інстанції прокурор також наполягав на тому, що передача у власність відповідачці земельної ділянки відбулася з порушенням ЗК України, ВК України, тому порушене право власності держави має бути захищене саме шляхом витребування земельної ділянки (віндикаційного позову) відповідно до положень ст. 388 ЦК України.

За такого, повернення земельної ділянки без заявлення таких вимог прокурором порушує принцип диспозитивності цивільного процесу та буде свідчити про вихід суду за межі позовних вимог, що суперечить частині першій статті 13 ЦПК України.

Також не підлягає задоволенню вимоги прокурора про скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_1 , права оренди та скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, оскільки самі по собі не призведуть до відновлення порушеного права держави. Для вирішення питання про належність права власності на спірну земельну ділянку та усунення перешкод державі у користуванні і розпорядженні нею не є необхідним оспорювання відповідних рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень тощо.

Судове рішення про повернення у державну власність земельної ділянки, яке набрало законної сили, підтверджує право власності на нерухоме майно і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в тому числі і щодо скасування запису про право власності попереднього власника (пункт 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Вирішуючи спір та задовольняючи позов прокурора в частині усунення перешкод власнику у користуванні земельною ділянкою шляхом її витребування, суд першої інстанції не звернув увагу, що за обставин цієї справи держава, в інтересах якої прокурором пред`явлено позов, не втратила володіння земельною ділянкою як специфічним об`єктом цивільних прав (земельна ділянка водного фонду), у здійсненні права користування та розпорядження нею, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позову в оскаржуваній частині шляхом витребування спірної земельної ділянки.

За такого, судове рішення в частині витребування земельної ділянки від ОСОБА_1 та ФГ «Віра», скасування державної реєстрації та стягнення судового збору, відповідно до вимог п.п.1,4 ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню.

Рішення в частині відмови в задоволенні вимоги щодо визнання незаконним та скасування рішення селищної ради слід залишити без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану її представником - адвокатом Порхуном Віталієм Михайловичем, задовольнити частково.

Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 18 травня 2026 року в частині задоволених позовних вимог скасувати і ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В позові заступника керівника Первомайської окружної прокуратури до Арбузинської селищної ради, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Віра» про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації речових прав на земельну ділянку та її реєстрації в Державному земельному кадастрі, відмовити.

В іншій частині вказане судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий

Судді:

_____________________

Повне судове рішення складено 29.07.2026 р.