Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №464/2255/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 464/2255/25 Головуючий у 1 інстанції: Горбань О.Ю.

Провадження № 22-ц/811/4382/25 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова від 25 листопада 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця, –

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2025 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця.

Позов мотивували тим, що 15 лютого 2012 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, однак внаслідок неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором № б/н від 15 лютого 2012 року, на момент смерті у нього наявна заборгованість в розміні 40722.85 грн. з яких 28491.26 грн – заборгованість за тілом кредиту, а 12231.59 грн – заборгованість за процентами відповідно до ст. 625 ЦК України.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої ввійшли в тому числі і його кредитні зобов`язання, однак спадкоємець ОСОБА_1 не виконала вимогу щодо сплати заборгованості.

З наведених підстав просили стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 лютого 2012 року в розмірі 40722.85 грн.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15 лютого 2012 року в розмірі 40722.85 грн, судові витрати в розмірі 2422.40 грн.

Рішення . Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року оскаржила ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що кредитором пропущено преклюзивний строк, встановлений ст. 1281 ЦК України, що є самостійною та безумовною підставою для відмови у задоволенні його вимог.

Банк як кредитор зобов`язаний активно з`ясовувати коло спадкоємців, а доказів того, що позивач дізнався про спадкоємця лише у жовтні 2024 року після спливу понад чотирьох років з моменту відкриття спадщини матеріали справи не містять.

Задовольнивши позовні вимоги, суд фактично легалізував багаторічну бездіяльність позивача та переклав негативні наслідки цієї бездіяльності на спадкоємця, що є неприпустимо.

Позивач не довів факту укладення ОСОБА_2 кредитного договору № б/н від 15 лютого 2012 року, оскільки анкета-заява про приєднання до умов банку не може вважатися кредитним договором без доведення погодження всіх істотних умов.

У спадкових правовідносинах вимоги кредитора можуть бути задоволені виключно в межах заборгованості, яка існувала на день смерті боржника, однак позивач не надав детального розрахунку заборгованості, який би містив період нарахування процентів, процентну ставку, що унеможливлює перевірити розмір заборгованості та встановити межі відповідальності спадкоємця з врахуванням вартості спадкового майна.

Просить рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

12 лютого 2026 року отримано відзив Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що апеляційна скарга необґрунтована, оскільки заборгованість в розмірі 40722.85 грн існувала на день смерті боржника, сума заборгованості не сплачена, а доказів того, що сума заборгованості перевищує вартість спадкового майна, матеріали справи не містять. Обов`язок повідомити кредитора про відкриття спадщини належить саме спадкоємцю, однак такий ОСОБА_1 не виконано. Крім того, банк не отримав інформації щодо спадкоємців і від нотаріусів, яким надіслано претензію до спадкоємців. У зав`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Сихівського районного суду м.Львова від 25 листопада 2025 року – без змін.

Згідно з ч. ст.. 47 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи , фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення – 28 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що на день відкриття спадщини у спадкодавця існувала заборгованість в розмірі 40722.85 грн, яка входить до складу спадщини, яку прийняла ОСОБА_1 , тому підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, який в межах передбаченого законом строку звернувся з вимогою до спадкоємця.

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися з наступних мотивів.

Судом встановлено, що 15 лютого 2012 року між Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку».

В матеріалах справи міститься копія анкети-заяви про приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку», яка містить анкетні дані ОСОБА_2 та підписана ним (т. 1 а.с. 49).

В анкеті-заяві ОСОБА_2 підтвердив свою згоду на те, що дана заява разом з «Пам`яткою клієнта», «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складають між нею і банком договір про надання банківських послуг. Ствердив, що ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згідний з його умовами. Також підтвердив, що ознайомлений та згідний з «Умовами та правилами надання банківських послуг», за змінами у яких зобов`язалася регулярно самостійно ознайомлюватися на сайті банку.

На виконання умов кредитного договору № б/н від 15 лютого 2012 року ОСОБА_2 надано кредитну картку НОМЕР_1 (тип картки – «Універсальна») від 30 вересня 2014 року з терміном дії до 09/18, а в подальшому кредитну картку НОМЕР_2 (тип картки – «Універсальна Gold») від 10 жовтня 2017 року з терміном дії до 02/21,та кредитну картку НОМЕР_3 (тип картки – «Універсальна Gold») від 23 травня 2017 року з терміном дії до 03/21, що підтверджується довідкою, виданою Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк».

Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 підтверджується, що позичальнику встановлено кредитний ліміт, розмір якого збільшено до 25 000 грн 06 листопада 2017 року, до 27 000 грн 04 грудня 2017 року, а 02 серпня 2018 року кредитний ліміт зменшено до 0.00 грн.

Випискою по рахунку за період з 30 вересня 2014 року до 05 лютого 2025 року підтверджується, що ОСОБА_2 отримав та використовував кредитні кошти, в тому числі шляхом зняття готівки в банкоматі, оплати товарів та послуг, переказу коштів на банківські карти, а також сплачувала кошти на погашення заборгованості за кредитним договором.

10 серпня 2019 року ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання до умов та правил надання послуг, якою передбачено в тому числі і надання кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії з можливим лімітом до 200 000 грн, строк кредитування – до 20 років, процентну ставку для нарахування процентів за користування кредитними коштами 43.2% річних – для карт «Універсальна» та 42.0 % річних – для карт «Універсальна Gold», процентну ставку для нарахування процентів при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 86.4 % річних – для карт «Універсальна» та 84.0 % річних – для карт «Універсальна Gold».

З долученого до матеріалів справи розрахунку заборгованості ОСОБА_2 за договором № б/н від 15 лютого 2012 року, укладеним між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , вбачається, що така становить 40722.85 грн, що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 28491.26 грн та заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 12231.59 грн.

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_4 , виданим Сихівським районним у місті Львові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), підтверджується, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 74240997 від 06 жовтня 2023 року приватним нотаріусом Львівської міського нотаріального округу Папайло Н.Є. заведено спадкову справу № 16/2020 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії спадкової справи № 16/2020 вбачається, що 02 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини після смерті її сина – ОСОБА_2 .

23 грудня 2020 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Попайло Н.Є. посвідчено свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1664, згідно з яким спадкоємцем зазначеного в цьому свідоцтві майна ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його мати – ОСОБА_1 , а спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 399802633 від 18 жовтня 2024 року підтверджується, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1664 від 23 грудня 2020 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 50 кв.м., що складається з двох житлових кімнат та кухні.

02 жовтня 2023 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» надіслало до Шостої львівської державної нотаріальної контори претензію кредитора, в якій просило повідомити спадкоємців померлого ОСОБА_2 про наявність у нього заборгованості за кредитним договором № б/н від 15 лютого 2012 року у розмірі 40730.00 грн.

13 жовтня 2023 року Шоста львівська державна нотаріальна контора надіслала вищезазначену претензію кредитора за належністю Приватному нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є.

Листом № 154 від 30 жовтня 2023 року Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є. повідомила Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» про те, що нею заведено спадкову справу № 16/2020 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . однак не надала відомостей щодо спадкоємців.

23 грудня 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» надіслало ОСОБА_1 лист-претензію № SAMDNWFC00012240905 від 06 грудня 2024 року, в якій вимагало сплатити заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №б/н від 15 лютого 2012 року в розмірі 40722.85 грн.

Звертаючись з позовними вимогами, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» обґрунтовує їх тим, що у ОСОБА_2 як у спадкоємця боржника виник обов`язок з погашення заборгованості за кредитним договором № б/н від 15 лютого 2012 року в розмірі 40722.85 грн, оскільки зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором входить до складу спадщини.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги (ч. 2 ст. 1281 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 1281 ЦК України якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Частиною 4 статті 1281 ЦК України передбачено, що кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У разі смерті позичальника за кредитним договором (договором позики) за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

При цьому у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

У Цивільному кодексі України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця і відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців. Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, як зазначалося вище, спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Разом із тим, положення зазначеної правової норми застосовуються у випадку дотримання кредитором положень статті 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 638/6853/21 та від 23 жовтня 2024 року у справі № 444/1936/17.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №522/407/15-ц зроблено правовий висновок про те, що поняття «строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців» не тотожне поняттю «позовна давність». Так, частина четверта статті 1281 ЦК України визначає наслідком пропуску кредитором спадкодавця строків пред`явлення вимог до спадкоємців позбавлення права вимоги такого кредитора, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті. Тоді як згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Відтак, визначені статтею 1281 ЦК України строки пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін. […] Сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за основним і додатковим зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань.

Стаття 1281 ЦК України не встановлює певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду: від 30 листопада 2022 року у справі № 171/2639/18, від 15 березня 2023 року у справі № 394/893/20, від 13 березня 2024 року у справі № 638/6853/21.

Кредитор у матеріальних відносинах може пред`явити вимогу до спадкоємців боржника відповідно до вимог статті 1281 ЦК України в один із таких способів: безпосередньо спадкоємцю (спадкоємцям); опосередковано – через нотаріуса за місцем відкриття спадщини (за межами України - через консульські установи).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року у справі № 638/1046/14-ц.

Таким чином, сплив визначених статтею 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язаннями, а також припинення таких зобов`язань, що позбавляє кредитора можливості вимагати у суді захисту відповідного права.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що банк вперше дізнався про те, що спадкоємцем померлого позичальника є ОСОБА_1 , отримавши витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 18 жовтня 2024 року.

Разом з тим, лист приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Папайло Н.Є. № 154 від 30 жовтня 2023 року з повідомленням про заведення спадкової справи № 16/2020 після смерті ОСОБА_2 та прийняття спадщини спадкоємцями отримано Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» 10 листопада 2023 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції банку (т. 1 а.с. 81).

Таким чином, починаючи 10 листопада 2023 ороку банк дізнався про наявність спадкової справи та прийняття спадщини спадкоємцями після смерті позичальника, а відтак мав можливість з`ясувати коло спадкоємців, в тому числі і шляхом отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, та пред`явити кредиторські вимоги в межах строку, передбаченого ст. 1281 ЦК України.

Однак, позивач, пред`явивши вимоги безпосередньо до відповідачки лише 06 грудня 2024 року, тобто через рік з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини, недотримався строків, передбачених статтею 1281 ЦК України, які є присічними, а відтак втратив право вимоги до спадкоємців боржника за кредитним договором №б/н від 15 лютого 2012 року.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості закредитним договором №б/н від 15 лютого 2012 року в розмірі 40722.85 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк». на користь Маховськоїпідлягає стягненню 4542 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 25 листопада 2025 року– скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом спадкодавця – відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» накористь ОСОБА_1 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок два) гривень судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку у випадках, передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 28 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.