Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №337/2788/20 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 29.07.2026 Справа № 337/2788/20

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 337/2788/20 Головуючий у І інстанції: Мурашова Н.А.

пр. № 22-ц/807/1777/26 Суддя-доповідач: Мінгазов Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Мінгазова Р.В.

суддів: Бредуна Д.С.,

Кочеткової І.В.,

при секретарі: Товстопятко З.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Корольова Дмитра Олександровича на ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс», заінтересовані особи – ОСОБА_1 , Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», Хортицький відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дублікату виконавчого листа,-

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2026 року представник заявника ТОВ «Капіталресурс» звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя із заявою про заміну стягувача та видачу дублікату виконавчого документу по цивільній справі ЄУН 337/2788/20 за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування зазначили, що заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020 у цивільній справі № 2/337/1419/2020, ЄУН 337/2788/20 з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість за кредитним договором б/н від 14.04.2011 в загальному розмірі 25 779,96 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн., усього 27 881,96 грн. 22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладений Договір факторингу №8-22-08/2025, за яким ТОВ «Капіталресурс» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 14.04.2011. Таким чином, ТОВ «Капіталресурс» має право вимагати виконання судового рішення на свою користь, тобто бути стягувачем у виконавчому провадженні, що відповідно до вимог діючого законодавства дає підстави для заміни сторони у виконавчому провадженні.

Крім того, на виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист, який був пред`явлений для примусового виконання до Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі. 24.12.2020 державним виконавцем було винесено постанову №63355358 про повернення виконавчого документу стягувачу, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення. Після укладання договору факторингу оригінал виконавчого листа новому кредитору ТОВ «Капіталресурс» не передавався. Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» оригінали виконавчих документів, які надійшли до Банку до 05.10.2025, знаходились на зберіганні в архівному приміщенні в м.Львові, яке було знищено 05.10.2025 під час ракетного обстрілу з боку рф. Згідно даних АСВП жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з ОСОБА_1 наразі немає. У зв`язку з цим ТОВ «Капіталресурс» не може реалізувати свої права як стягувача.

Просило суд замінити первісного стягувача АТ КБ «ПриватБанк» його правонаступником ТОВ «Капіталресурс» та видати дублікат виконавчого листа №337/2788/20 про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості.

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року заяву задоволено.

Замінено первісного стягувача – АТ КБ «ПриватБанк» на його правонаступника – ТОВ «Капіталресурс», (04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, буд.28-А, ЄРДПОУ 43513923) у виконавчому провадженні з виконання заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020 у цивільній справі 2/337/1419/2020, ЄУН 337/2788/20.

Видано ТОВ «Капіталресурс» дублікат виконавчого листа №2/337/1419/2020, ЄУН 337/2788/20 на підставі заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду представник ОСОБА_1 - адвокат Корольов Д.О. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу № 337/2788/20 на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що суд першої інстанції не дослідив фактичний статус Боржника, не перевірив факт його перебування у лавах ЗСУ та не зупинив провадження, чим грубо порушив імперативні вимоги закону. Скаржник не був і не міг бути належним чином повідомлений про судове засідання, що позбавило його конституційного права на судовий захист, участь у процесі та представлення своїх заперечень. Крім цього, вказують про необґрунтованість вимог заявника та відсутність доказів, які б підтверджували викладені в заяві обставини.

У відзові на апеляційну скаргу ТОВ «Капіталресурс» в особі представника Волконітіної К.Ю. не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх необґрунтованими та такими, що не спростовують законності й обґрунтованості ухвали суду першої інстанції.

АТ «КБ «ПриватБанк» в особі Мельникової Я.В. у відзові на апеляційну скарга зазначило, що ухвала суду першої інстанції є законною, об`єктивною, справедливою, а законні підстави для її скасування відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі вважають необґрунтованими, обставин та підстав згідно яких рішення суду першої інстанції повинно бути скасовано матеріали апеляційної скарги не містять.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала без змін, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимога ухвала суду першої інстанції відповідає.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні, шляхом зміни стягувача його правонаступником, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Кпіталресурс» є правонаступником прав ПАТ КБ «ПриватБанк», зокрема і майнових прав зі стягнення присудженого вищевказаним судовим рішенням кредитного боргу зі ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що у справі ЄУН 337/2788/20, заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020 з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» стягнута заборгованість за кредитним договором б/н від 14.04.2011 в розмірі 25 779,96грн. та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 грн., усього 27 881,96 грн.

Вказане рішення набрало законної сили 05.09.2020 та 02.10.2020 за заявою представника стягувача судом було видано виконавчий лист, строк пред`явлення його до виконання – до 05.09.2023.

Згідно з інформацією з АСВП виконавчий лист було пред`явлено для примусового виконання до Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) та 20.10.2020 відкрито виконавче провадження ВП №63355358, станом на 25.04.2026 виконавче провадження завершено, інших виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 немає.

Постановою державного виконавця Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) Литвиненко А.Д. ВП №3355358 від 24.12.2020 виконавчий лист №337/2788/20, виданий Хортицьким районним судом м.Запоріжжя 02.10.2020, було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

22.08.2025 між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» укладений договір факторингу №8-22-08/2025, за яким ТОВ «Капіталресурс» набуло право грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 14.04.2011.

Після набрання заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020 законної сили представник стягувача АТ КБ «ПриватБанк» отримав виконавчий лист і пред`явив його до примусового виконання до Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі.

В подальшому, а саме 24.12.2020 виконавчий лист щодо боржника ОСОБА_1 на підставі відповідної постанови державного виконавця було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Листом №20.1.0.0.0/7-260312/78902 від 18.03.2026 АТ КБ «ПриватБанк» повідомив нового кредитора ТОВ «Капіталресурс» про неможливість передачі оригіналів виконавчих листів та постанов про їх повернення щодо боржників, до яких відступлено право вимоги за договором факторингу, оскільки за результатами перевірки внутрішніх реєстрів обліку встановлено, що оригінали документів, які надійшли до Банку до 05.10.2025 включно, знаходилися на зберіганні в архівному приміщенні в м. Львові, яке 05.10.2025 було знищено під час ракетного обстрілу з боку рф.

Відповідно до інформації Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України у Львівській області (лист від 15.10.2025) та Акту про пожежу б/н від 06.10.2025, у виробничо-складській будівлі з адміністративно побутовими приміщеннями, допоміжних будівлях, спорудах та трансформаторних підстанціях за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 05.10.2025 внаслідок ракетного обстрілу рф та прямого влучання виникла пожежа, в результаті якої пошкоджено майно та документація АТ КБ "ПриватБанк".

ТОВ «Капіталресурс» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, що гарантовані законодавством України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, потрібно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Разом із цим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі "ДеЖуфр да ла Праделль проти Франції" De Geouffre de la Pradelle v. France від 16 грудня 1992 року, заява № 12964/87).

Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист (стаття 55) та передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (стаття 124).

Згідно з частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

Складовими принципу верховенства права є, зокрема, правова передбачуваність та правова визначеність, які необхідні для того, щоб учасники відповідних правовідносин мали можливість завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження. Суд замінює таку сторону її правонаступником.(ст.442 ЦПК України)

Відповідно до ч.2 ст. 442 ЦПК України, заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Частинами 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), при цьому, відступлення прав вимоги - є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину та допускається протягом усього часу існування зобов`язання.

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом; первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (ст. 516 ЦК України), водночас, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги (ст. 519 Цивільного кодексу України).

Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/536/18.

У разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина п`ята статті 442 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Згідно із частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення (частини перша та друга статті 15 Закону про виконавче провадження).

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту 512, 513 ЦК України слідує, що зміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не приймає ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є його стороною.

У відповідності до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Вказана позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі №804/536/18.

Матеріально-правовою підставою звернення із заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, стало укладення 22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Капіталресурс» Договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача.

Звертаючись до норм ст. 442 ЦПК України, законодавець чітко зазначив про те, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття однієї сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в них правовідносинах, а тому, при наявності доказів (належних та допустимих) правонаступництва, право заміни сторони виконавчого провадження (стягувана) - є беззаперечним.

Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 19.02.2020 у справі №2-3897/10, провадження №61-45900св18).

Забезпечення належного виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Вибуття первісного кредитора і заміна його новим не скасовує обов`язковості виконання рішення суду, при цьому реалізувати право на примусове стягнення присуджених судом сум можливо лише шляхом заміни сторони стягувача у виконавчому провадженні, оскільки новий кредитор, без вирішення питання про заміну сторони у зобов`язанні, не має права звернутись до органу державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання рішення суду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 643/4902/14-ц, від 31.10.2018 у справі № 201/8548/16-ц та від 15.08.2018 у справі № 190/2119/14-ц.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ТОВ «Капіталресурс» підтверджено перехід права вимоги за заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2020, у справі ЄУН 337/2788/20.

Доводи апеляційної скарги щодо неповідомлення відповідача про час та місце розгляду справи суд не приймає до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до вимог п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України. Крім цього, відповідно до ч. 4 ст. 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Щодо обов`язку суду першої інстанції зупинити провадження у справі відповідно до вимог п 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України слід зазначити наступне.

Відповідно до наявних матеріалів цивільної справи № 337/2788/20, станом на час розгляду справи судом першої інстанції, відсутні будь-які відомості про те, що ОСОБА_1 проходить службу у складі ЗСУ, тобто були відсутні підстави для зупинення провадження.

Разом з цим слід зазначити, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості зупинити проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження»

Згідно з частиною першою статті 370 ЦПК України 2004 року замість втраченого оригіналу виконавчого листа або судового наказу суд, який видав виконавчий лист або судовий наказ, має право за заявою стягувача або поданням державного виконавця видати його дублікат.

За змістом частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно з підпунктом 17.4 підпункту 17 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11 вказано, що у разі пропуску стягувачем строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні перешкоди для задоволення заяви такого стягувача про видачу дубліката втраченого виконавчого документа за умови, якщо суд задовольнив заяву стягувача про поновлення пропущеного строку для пред`явлення такого документа для виконання. Тобто, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

У постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 20 травня 2021 року у справі № 1005/7133/2012, від 19 липня 2022 року у справі № 750/13088/14, від 14 грудня 2022 року у справі № 753/20452/21, від 01 березня 2023 року у справі № 433/1335/14-ц, від 09 червня 2023 року у справі № 607/13804/13 зазначено, що дублікатом називається документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Від останнього його відрізняє спеціальна позначка "Дублікат". При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється, чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили. У випадку часткового виконання змінювати у дублікаті загальну суму не можна. Це враховується в ході подальшого виконавчого провадження. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.

Згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

На примусовому виконанні Хортицького ВДВС у м. Запоріжжі Південно-Східного МУМЮ (м. Дніпро) перебувало виконавче провадження №3355358 з примусового виконання виконавчого листа №337/2788/20 виданого Хортицьким районним судом м. Запоріжжя 02.10.2020.

24.12.2020 оригінал вищевказаного виконавчого листа було повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону України "Про виконавче провадження").

Отже, за загальним правилом, після повернення виконавчого документа стягувачу постановою державного виконавця від 24.12.2020 року він мав бути пред`явлений до виконання у строк до 24.12.2023.

Водночас 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX "Про внесення зміни до розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження", яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Закону України "Про виконавче провадження" строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Воєнний стан запроваджений в Україні 24 лютого 2022 року наразі не припинений та не скасований.

Таким чином, з огляду на положення пункту 102 розділу ХІІІ Закону України "Про виконавче провадження", заява ТОВ «Капіталресурс» про видачу дубліката виконавчого листа подана у червні 2026 року є такою, що подана у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2023 року у справі № 0440/5997/18 та від 19 червня 2024 року у справі № 278/6265/13-ц.

Щодо доводів апеляційної скарги з приводу сумнівів у достовірності витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 1 колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно ч.1, 2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, норми цивільного процесуального кодексу України передбачають обов`язок саме сторін, а не суду, довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Скаржником не надано доказів того, що вказаний витяг з реєстру має ознаки технічного монтажу, натомість вказаний письмовий доказ подано через систему електронний суд та засвідчено електронним цифровим підписом.

Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність належних доказів того, що у пожежі яка мала місце 05.10.2025 внаслідок ракетного обстрілу рф у м. Льовові по вул.. Північна буд. 2 та буд. 2а, був знищений саме оригінал виконавчого листа №337/2788/20, колегія суддів зазначає наступне.

Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством, зокрема, у разі його втрати.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.

Дублікат виконавчого документа - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа.

Від оригіналу зазначений документ відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №263/4331/18 вказано, що сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06.

У рішенні Конституційного Суду України від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі №1-7/2010 встановлено, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У Постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №916/922/16 стверджується, що за встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити дату його видачі.

Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Верховний Суд у справі №10/339/10 у постанові від 26 грудня 2019 року зазначив: «дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Від оригіналу він відрізняється лише спеціальною позначкою «Дублікат».

ГПК України не надає права відмовити в задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необґрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу.

За умови встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, зокрема містити й дату його видачі.

Натомість відсутність наказу у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права».

За аналогією таку правову позицію можна застосувати й до правовідносин щодо видачі дубліката виконавчого листа у цивільній справі.

Також суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 вересня 2020 року у справі №127/2-3538/10: «аналізуючи пункт 17,4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата.

Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу.

Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.

При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має обов`язково перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано та чи не втратило судове рішення законної сили».

Факт відсутності виконавчих документів у стягувача/заявника та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що їх було втрачено (постанова Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06, провадження №61-11034св19).

Видача дубліката втраченого виконавчого листа є необхідною умовою для завершення судового провадження.

При розгляді питання про видачу дубліката перевіряється чи не виконано рішення, чи не втратило воно законної сили.

У цій справі стягувач стверджував, що оригінал виконавчого листа у нього відсутній, він був знищений в результаті ракетного обстрілу, та на виконанні у виконавчій службі не перебуває.

Факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що оригінал виконавчого документа втрачено, що унеможливлює виконання рішення суду.

Слід зазначити, що ЦПК України, як і Закон України «Про виконавче провадження», не передбачає форми конкретного доказу про втрату виконавчого документа, а, отже, за сукупності факту інформації Львівського міського управління цивільного захисту та превентивної діяльності ГУ ДСНС України у львівській області зазначеної у листі від 15.10.2025 та Акті про пожежу від 06.10.2025, і відсутності виконавчого документа в органах виконавчої служби, то таке свідчить про втрату виконавчого документа.

Аналогічний за змістом висновок наведений Верховним Судом у постановах від 20 листопада 2024 року у справі № 214/4092/15, від 19 березня 2025 року у справі № 450/2311/21.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на момент вирішення питання про видачу дубліката виконавчого листа строк для його повторного пред`явлення не закінчився, а станом на день розгляду справи рішення суду не виконано та в ході примусового виконання рішення виконавчий лист було втрачено.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суттєвими не являються і не дають суду підстав для зміни або скасування судового рішення, яке ухвалено з дотриманням вимог закону.

Видача стягувачу ТОВ «Капіталресурс» дубліката виконавчого листа № 2/337/1419/2020 № 337/2788/20 не порушує права ОСОБА_1 та не покладає на нього будь-яких додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа повністю відтворює втрачений виконавчий лист, у тому числі містить дату його видачі.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Корольова Дмитра Олександровича залишити без задоволення.

Ухвалу Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 19 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.07.2026.

Головуючий:

Судді: