Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №144/481/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 144/481/26

Провадження № 33/801/818/2026

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Бондарук О. П.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., за участю секретаря судового засідання Агеєвої Г. В., розглянув апеляційну скаргу адвоката Човганюк А. М. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Постановою Теплицького району суду Вінницької області від 08 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

ОСОБА_1 визнано винуватою у тому, що 11 квітня 2026 року о 00:45 год по вул. Вишневій в с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області, вона керувала транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук.

Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась, чим порушила вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена частиною першою статті 130 КУпАП.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, а відтак вчинила адміністративне правопорушення передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Човганюк А. М., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, оскільки на долученому відеозаписі не зафіксовано факту керування автомобілем, натомість зафіксовано перебування останньої у транспортному засобі, який знаходився у нерухомому стані з вимкненим двигуном;

суд першої інстанції безпідставно визнав відеозапис належним та достатнім доказом вини, хоча на ньому не зафіксовано факту керування транспортним засобом, законності його зупинки, наявності у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння та законності вимоги поліцейських про проходження огляду на стан сп`яніння;

суд першої інстанції порушив принципи змагальності сторін та неупередженості суду, оскільки за власною ініціативою викликав і допитав працівника поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, фактично перебравши на себе функцію сторони обвинувачення;

судом неповно досліджено матеріали справи та не надано належної оцінки доводам сторони захисту, зокрема щодо відсутності у матеріалах справи іншого відеозапису, зазначеного у протоколі про адміністративне правопорушення, а також безпідставно враховано факт сплати ОСОБА_1 штрафу за інше адміністративне правопорушення як доказ її винуватості.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно зі статтею 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідно до вимог статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.

Частиною сьомою статті 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Установлено, що 11 квітня 2026 року о 00:45 год по вул. Вишневій в с. Степанівка Гайсинського району Вінницької області, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук.

Від проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 відмовилась.

Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до пункту 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 (далі за змістом – Інструкція) огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі - поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

За змістом частини другої статті 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

DVD диск з відеозаписом є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляційним судом досліджено DVD диск з відеозаписом.

З наданого працівниками поліції відеозапису - бодікамери № 854072 слідує, що ОСОБА_1 перебувала на водійському місці автомобіля «Daewoo Lanos», д. н. з. НОМЕР_1 . Під час спілкування з працівниками поліції останній були повідомлені виявлені у неї ознаки алкогольного сп`яніння та неодноразово запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров`я, однак ОСОБА_1 своєю поведінкою фактично ухилялася від проходження такого огляду.

Положеннями частини першої статті 130 КУпАП передбачено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні, тому апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснено, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, судам слід урахувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого законом порядку, якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовилась, що зафіксовано технічними засобами відеозапису. Отже, дії працівників поліції відповідають вимогам статті 266 КУпАП.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції вірно встановив обставини вчинення правопорушення водієм ОСОБА_1 , надав належну оцінку доказам в їх сукупності та дійшов обґрунтованого висновку про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема - пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану сп`яніння.

Відповідно до статті 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, зазначено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан сп`яніння, визначеного КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Дослідивши інші доводи сторони захисту та матеріали адміністративної справи, суд вважає їх такими, що не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Щодо заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , то вони спростовуються відеозаписом з портативного відеореєстратора № 854072 дослідженим судом.

Так, з відео видно, що протягом усього часу спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 своєю поведінкою перешкоджала з`ясуванню обставин події та уникала належної взаємодії з поліцейськими. Остання тривалий час не реагувала на звернення працівників поліції, не виконувала їх законні вимоги щодо встановлення особи, надавала непослідовні пояснення щодо обставин події, а також після спілкування з працівниками поліції перемістилася з водійського сидіння на заднє пасажирське. Крім того, на відеозаписі зафіксовано, як ОСОБА_1 та пасажирка автомобіля своєю поведінкою не сприяли встановленню фактичних обставин події, чим фактично затягували проведення відповідних процесуальних дій.

Крім того, з наданого працівниками поліції відеозапису слідує, що автомобіль «Daewoo Lanos» знаходився не на місці для стоянки чи паркування, а був зупинений безпосередньо посередині проїзної частини. Зафіксоване розташування транспортного засобу об`єктивно не узгоджується з доводами ОСОБА_1 про те, що вона не здійснювала рух, а лише перебувала у припаркованому автомобілі разом із пасажиром.

Крім цього, факт керування ОСОБА_1 зазначеним транспортним засобом підтверджується постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 7004793 від 11 квітня 2026 року. Як убачається зі змісту вказаної постанови, 11 квітня 2026 року о 00 год 45 хв у с. Степанівка по вул. Вишневій Гайсинського району Вінницької області ОСОБА_1 керувала автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , та під час перевірки документів не пред`явила посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, чим порушила вимоги п. 2.1 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим була притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу.

Судом також враховано, що ця постанова ОСОБА_1 не оскаржувалася, набрала законної сили та була виконана шляхом сплати накладеного адміністративного стягнення. Обставини, встановлені цією постановою, стосуються тих самих подій, які є предметом розгляду у даній справі, а тому мають преюдиційне значення в частині встановлення факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом.

Указані обставини у своїй сукупності підтверджують факт керування транспортним засобом та спростовують версію сторони захисту щодо відсутності руху автомобіля.

Така поведінка ОСОБА_1 у своїй сукупності свідчить про намагання уникнути адміністративної відповідальності та спростовує доводи сторони захисту про відсутність факту керування нею транспортним засобом.

Указане є формою визнання факту правопорушення, що згідно зі статтею 251 КУпАП може бути використано як належний доказ. Указані обставини не були спростовані ані в ході розгляду справи, ані іншими доказами у матеріалах провадження.

У постанові Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17 зроблено висновок, що: «відеозапис, навіть якщо він не відображає повну картину подій, визнається належним доказом, якщо з його змісту можливо встановити обставини, що мають значення для справи».

Доводи захисника про те, що суд за власною ініціативою викликав і допитав працівника поліції, який склав протокол про адміністративне правопорушення, фактично перебравши на себе функцію сторони обвинувачення, частково заслуговують на увагу.

Відповідно до засад змагальності та неупередженості суду саме на орган (посадову особу), який склав протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов`язок щодо збирання та подання доказів. Суд не може перебирати на себе функцію сторони обвинувачення чи усувати недоліки доказової бази шляхом самостійного витребування або збирання доказів, оскільки це не узгоджується з вимогами статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та правовими позиціями Європейського суду з прав людини, висловленими, зокрема, у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії».

Разом з тим сама по собі процесуальна дія у виді допиту працівника поліції не є безумовною підставою для скасування постанови суду, якщо висновки про доведеність вини особи ґрунтуються на належних, допустимих та достатніх доказах, які були зібрані до надходження справи до суду та не потребували їх додаткового підтвердження показаннями особи, яка склала протокол.

З матеріалів справи слідує, що обставини, покладені судом в основу постанови, підтверджуються протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 637562 від 11 квітня 2026 року, направленням на огляд, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом з нагрудної камери поліцейських та іншими письмовими матеріалами справи.

Показання працівника поліції не стали єдиним чи вирішальним доказом вини ОСОБА_1 та не усували недоліків доказової бази, а лише узгоджувалися з іншими наявними у справі доказами. За таких обставин допущене судом першої інстанції процесуальне порушення не вплинуло на правильність встановлення фактичних обставин справи та законність прийнятого рішення, а тому саме по собі не є підставою для його скасування.

Касаційний адміністративний суд та Касаційний кримінальний суд неодноразово зазначали, що не кожне процесуальне порушення тягне скасування судового рішення, а лише таке, яке перешкодило всебічному, повному й об`єктивному з`ясуванню обставин або могло вплинути на правильність вирішення справи.

Інші обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням суду першої інстанції та не містять належних доводів, які б спростовували встановлені судом фактичні обставини справи чи його правові висновки.

Наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а її дії за частиною першою статті 130 КУпАП кваліфіковані правильно.

Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до неї адміністративного стягнення, передбаченого санкцією частини першої статті 130 КУпАП.

Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу адвоката Човганюк А. М. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Теплицького районного суду Вінницької області від 08 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький