Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №138/1960/26 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 138/1960/26

Провадження № 33/801/810/2026

Категорія: 299

Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А.

Доповідач: Медвецький С. К.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Медвецький С. К., за участю секретаря судового засідання Агеєвої Г. В., розглянув апеляційну скаргу адвоката Виноградського А. П. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Старокостянтинів Хмельницької області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , старшого інспектора прикордонної служби відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б), до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст.17215 КУпАП,

у с т а н о в и в:

Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.

Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що у період з 01 травня 2026 року по 20 травня 2026 року він недбало поставився до військової служби, а саме перебуваючи у службовому відрядженні на відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), згідно наказу в. о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 262-ВВ від 21 травня 2026 року, проносив на територію управління загону заборонені для вживання алкогольні напої, допускаючи розпивання в службових приміщеннях комендантського відділення ним самим та іншими військовослужбовцями алкогольних напоїв та не забезпечив як офіцер та старший військовослужбовець, в розумінні статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, припинення порушень військової дисципліни та поведінки, яка шкодить іміджу військовослужбовця Державної прикордонної служби України.

Своїми діями старший лейтенант ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 2.1, 2.3, 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України № 330/151/809/434/146 від 05 липня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2011 року за № 922/19660, в умовах особливого періоду.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП доведена належними та допустимим доказами.

В апеляційній скарзі адвокат Виноградський А. П., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів (наказів, посадової інструкції чи інших документів), які б підтверджували, що саме на нього було покладено обов`язок забезпечувати дотримання військовослужбовцями заборони на вживання спиртних напоїв;

матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 перебував у стані алкогольного сп`яніння в період, указаний у протоколі про адміністративне правопорушення, а також того, що військовослужбовець ОСОБА_2 , щодо якого проводилось службове розслідування, перебував у безпосередньому підпорядкуванні ОСОБА_1 ;

сам по собі протокол про вчинення адміністративного правопорушення не може бути беззаперечним доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП.

Проаналізувавши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи і дослідивши обставини справи, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Ухвалюючи судове рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 17215 КУпАП.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином з`ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне, обґрунтоване та справедливе рішення.

При розгляді справи апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 26 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби ЗСУ), затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Згідно з ч. 4 ст. 15 КУпАП за вчинення військових адміністративних правопорушень військовослужбовці, а також військовозобовязані та резервісти під час проходження зборів несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Частиною другою ст. 17215 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, якщо це діяння вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП полягає у недбалому ставленні військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду.

Недбалим ставленням до військової служби є несумлінне ставлення службової особи до покладених на неї службових обов`язків, що виявляється в їх невиконанні (бездіяльність) або у неналежному виконанні (дія).

Несумлінне ставлення до службових обов`язків характеризує об`єктивну сторону вчиненого і полягає в тому, що за наявності реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, або хоча і діє, але неналежним чином.

Суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП є військові службові особи, якими згідно з ч. 12 ст. 6 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» вважаються військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Особа є службовою не тільки тоді, коли вона здійснює відповідні функції чи виконує обов`язки постійно, а й тоді, коли вона робить це тимчасово або за спеціальним повноваженням, за умови, що зазначені функції чи обов`язки покладені на неї правомочним органом або правомочною службовою особою.

Диспозиція ч. 2 ст. 17215 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Стаття 17215 КУпАП є бланкетною нормою, тобто такою, що лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших нормативно-правових актів, що наповнює дану норму більш конкретним змістом для встановлення тих ознак, які мають значення для правильної правової кваліфікації зазначеного діяння. Тобто, у протоколі про адміністративне правопорушення повинно бути зазначено, які порушення правил несення військової служби допущені особою та якими нормативними актами передбачені правила, що порушила особа.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) в Україні настає особливий період.

Відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17 березня 2014 року «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України №1126-VІ від 17 березня 2014 року, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час, оскільки рішення про демобілізацію, затвердженого Верховною Радою України (ст. 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію») не приймалось.

Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року, який неодноразово був продовжений та діє і по теперішній час.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення № 334495 від 27 травня 2026 року ОСОБА_1 у період з 01 травня 2026 року по 20 травня 2026 року недбало поставився до військової служби, а саме перебуваючи у службовому відрядженні на відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б), згідно наказу в. о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 262-ВВ від 21 травня 2026 року, проносив на територію управління загону заборонені для вживання алкогольні напої, допускаючи розпивання в службових приміщеннях комендантського відділення ним самим та іншими військовослужбовцями алкогольних напоїв та не забезпечив як офіцер та старший військовослужбовець, в розумінні статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, припинення порушень військової дисципліни та поведінки, яка шкодить іміджу військовослужбовця Державної прикордонної служби України.

Своїми діями старший лейтенант ОСОБА_1 порушив вимоги ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 2.1, 2.3, 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України № 330/151/809/434/146 від 05 липня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2011 року за № 922/19660, в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України кожен військовослужбовець зобов`язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Згідно зі ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; додержуватися норм законодавства з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також запобігання і протидії дискримінації; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю і честю, поважати честь і гідність кожної людини; не допускати самому і стримувати інших від негідних дій, виражених вербально або невербально (слова, жести, рухи тіла тощо), у тому числі пов`язаних із дискримінацією за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, а також запобігати вчиненню насильства за ознакою статі, сексуальним домаганням, правопорушенням проти статевої свободи та статевої недоторканості у військовому колективі; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Відповідно до положень п.п. 2.1, 2.3, 20.1 Кодексу поведінки працівників,

до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України № 330/151/809/434/146 від 05 липня 2011 року, працівник зобов`язаний служити Українському народові, демонструючи етичну поведінку, усвідомлюючи, що його служба передбачає відданість Українському народу, зобов`язання діяти в інтересах держави та відстоювати національні інтереси, утверджуючи базові суспільні цінності; свідоме підпорядкування власних інтересів суспільним вимогам та інтересам і державним пріоритетам; професійне, сумлінне виконання службових обов`язків згідно з Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами. Працівник повинен усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу. Проходження служби в МВС, МЗС, Державній митній службі України, Державній міграційній службі України, Держприкордонслужбі несумісне з корумпованістю і хабарництвом. Від працівників вимагається: суворо дотримуватися встановленого розпорядку дня; раціонально використовувати робочий час; при мінімальних затратах робочого часу та державних ресурсів забезпечувати максимальне виконання доручених завдань; належним чином виконувати функції, пов`язані зі своєю посадою, підтримуючи довіру суспільства до органу, в якому проходить службу чи працює, у тому числі утримуватися від дій, які можуть завдати шкоди службі; не займатися будь-якою сторонньою справою у робочий час; не допускати прибуття на службу (на роботу) або перебування на службі (на роботі) в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 , займає посаду старшого інспектора прикордонної служби відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) та згідно з наказом в.о. начальника НОМЕР_1 прикордонного загону № 262-ВВ від 21 травня 2026 року перебуває у службовому відрядженні у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б).

Відтак ОСОБА_1 є військовою службовою особою, а тому наявні підстави для висновку про те, що останній є суб`єктом інкримінованого адміністративного правопорушення.

За результатами службового розслідування встановлено, що своїми діями старший інспектор прикордонної служби відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) старший лейтенант ОСОБА_1 допустив грубе порушення обов`язків військовослужбовця та недбале ставлення до обов`язків військової служби, яке полягало у пронесенні на територію управління заборонених для вживання спиртних напоїв та допущенні двічі в позаслужбовий час в період з 01 травня 2026 року по 20 травня 2026 року розпивання алкогольних напоїв в службових приміщеннях комендантського відділення, тобто на території управління НОМЕР_1 прикордонного загону, допущенні в той же період фактів виявлення вживання спиртних напоїв іншими військовослужбовцями, які перебували в службових приміщеннях комендантського відділення, однак не забезпечення як офіцером та старшим військовослужбовцем в розумінні Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України припинення вчинення ними порушень військової дисципліни та поведінки, яка шкодить іміджу військовослужбовця Державної прикордонної служби України (висновок службового розслідування від 26 травня 2026 року).

З письмових пояснень старшого інспектора прикордонної служби відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_1 від 25 травня 2026 року слідує, що 20 травня 2026 року він знаходився в приміщенні комендантського відділення, під час огляду якого у нього в особистій валізі офіцерами було знайдено 2 порожніх пляшки з під алкогольних напоїв. Він користувався службою доставки та замовляв спиртні напої, надалі таксист підвозив замовлення на стоянку біля військової частини та залишав пляшки під парканом, які він ретельно приховував під продуктами харчування та проносив до комендантського відділення. Вживав алкогольні напої вночі щоб ніхто не бачив. Указане мало місце двічі протягом місяця.

Також, 20 травня 2026 року на другому ярусі ліжка у нього знайшли 4-5 порожні пляшки, які він вилучив у військовослужбовців під час вживання ними алкогольних напоїв. Про ці події він нікого не повідомляв.

Указані обставини свідчать, що старший інспектор прикордонної служби відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_1 недбало поставився до обов`язків військової служби, у зв`язку з чим в його діях наявні ознаки військового адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП.

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334495 від 27 травня 2026 року; копією службового посвідчення ОСОБА_1 ; копією висновку службового розслідування по факту виявлення 20 травня 2026 року інспектора прикордонної служби 3 категорії (фахівця зв`язку) групи зв`язку та автоматизованих систем управління відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_4 » (тип А) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип Б) солдата ОСОБА_2 з ознаками вживання спиртних напоїв; копією письмових пояснень ОСОБА_1 від 25 травня 2026 року; копією службової характеристики ОСОБА_1 ; актом ознайомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з її правами, передбаченими ст. 268 КУпАП.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд констатує правильність встановлення місцевим судом факту здійснення у період з 01 травня 2026 року по 20 травня 2026 року старшим інспектором прикордонної служби відділення моніторингу обстановки відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) ОСОБА_1 недбалого ставлення військової службової особи до військової служби в умовах особливого періоду, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 17215 КУпАП, що підтверджується сукупністю доказів, наявних в матеріалах справи.

Сумніви щодо достовірності указаних доказів у суду апеляційної інстанції відсутні.

Доводи апеляційної скарги адвоката Виноградського А. А. про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних і допустимих доказів (наказів, посадової інструкції чи інших документів), які б підтверджували, що саме на нього було покладено обов`язок забезпечувати дотримання військовослужбовцями заборони на вживання алкогольних напоїв, є безпідставними.

Так, визнаючи військовослужбовця винним у недбалому ставленні до військової служби, суд має право посилатися на загальні положення військових статутів та нормативно-правових актів Міністерства оборони України без необхідності деталізувати конкретний перелік його посадових обов`язків.

Ба більше, протокол про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 334495 від 27 травня 2026 року містить зазначені положення нормативно-правових актів, які було порушено, а саме ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 4 розділу І Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пунктів 2.1, 2.3, 20.1 Кодексу поведінки працівників, до функціональних обов`язків яких належить здійснення управління кордонами, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства закордонних справ України, Міністерства фінансів України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Головного управління державної служби України № 330/151/809/434/146 від 05 липня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 липня 2011 року за № 922/19660.

Доводи апеляційної скарги про те, що протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати доказом вини особи у вчиненні правопорушення є безпідставними, оскільки прямо суперечать положенням ст. 251 КУпАП.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Отже, питання наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення, за ознаками якого складений протокол, у діях конкретної особи, суд вирішує в межах протоколу, складеного відносно цієї особи, перевіряючи відповідність обставин, викладених у протоколі, фактичним обставинам провадження, на підставі доказів, зібраних органом, повноважним на складання протоколу.

Апеляційний суд установив, що протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. ст. 254-256 КУпАП, його складено в присутності правопорушника, що підтверджується підписом останнього.

Зі змісту протоколу слідує, що ОСОБА_1 роз`яснені його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також він зазначив, що ознайомлений зі змістом протоколу в повному обсязі, зауважень до протоколу не має, тобто реалізував своє процесуальне право на захист.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у ньому фактів, при цьому надав письмові пояснення в яких фактично визнав свою вину у повному обсязі та указав, що зауважень немає.

Доводи апеляційної скарги адвоката Виноградського А. П. про відсутність у матеріалах справи доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння в період, зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 17215 КУпАП, тоді як перебування у стані алкогольного сп`яніння є ознакою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 17220 КУпАП.

Інші обставини, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням суду першої інстанції та не містять належних доводів, які б спростовували встановлені судом фактичні обставини справи чи його правові висновки.

Наявні в матеріалах справи докази повністю підтверджують правильність висновків суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_3 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 17215 КУпАП.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 17215 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовані повно та об`єктивно, вина ОСОБА_1 доведена повністю, а його дії за ч. 2 ст. 17215 КУпАП кваліфіковані правильно.

Ураховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість застосування до нього адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 17215 КУпАП.

Отже, постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, тому її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 280, 283, 294, 295 КУпАП,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Виноградського А. П. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 09 липня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Вінницького

апеляційного суду С. К. Медвецький