Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №620/9141/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/9141/25 Головуючий у 1 інстанції: Скалозуб Ю.О.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області № 254150036207 від 30.07.2025 щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового страхового стажу, що дає право на призначення пенсії відповідно до пункту п.3 ч. 2 ст. 114 закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи трактористом з 01.01.1991 по 30.06.2025.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30.07.2025 №254150036207. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та прийняти рішення про призначення йому з 15.06.2025 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи трактористом з 01.01.1991 по 30.06.2025. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області звернувся із апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що для призначення пенсії відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV необхідно підтвердити не менше 20 років роботи трактористом-машиністом із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції. При цьому, за твердженням апелянта, уточнююча довідка повинна містити відомості про періоди, професію, характер роботи та первинні документи, на підставі яких її видано. Водночас, апелянт вважає, що період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1991 до 30.06.2025 не підлягає зарахуванню до пільгового стажу, оскільки, у підставі видачі довідки не зазначено документів, які підтверджують зайнятість протягом повного пільгового періоду в рослинництві, та не долучено акта перевірки достовірності даних. Отже, на переконання апелянта, необхідний пільговий стаж не підтверджений, а рішення про відмову в призначенні пенсії є правомірним.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 08.06.1988 прийнятий на роботу на посаду тракториста в колгосп ім. Рози Люксембург.

У період з 12.12.1988 по 06.12.1990 ОСОБА_1 проходив строкову військову службу, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_2 .

З 01.01.1991 ОСОБА_1 продовжив працювати на посаді тракториста в колгоспі ім. Рози Люксембург, перейменованому у зв`язку з реформуванням у СВК «Надія», ПП «Надія», СВК «Полісся».

Відповідно до довідки від 06.05.2025 №06/05/25/1, ОСОБА_1 з 08.06.1988 і до часу видачі довідки працює трактористом протягом повного польового періоду в рослинництві.

Згідно довідок СВК «Полісся» від 07.05.2025 №16 та від 21.07.2025 №27, ОСОБА_1 працював на посаді тракториста та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві, у зв`язку з чим, він має право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до відомостей про вироблені трудодні (людинодні) та трудову участь у колгоспному виробництві, ОСОБА_1 виконував установлений мінімум вихододнів.

22 липня 2025 року, після досягнення 55 років, ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До заяви ОСОБА_1 долучив необхідні документи.

Вказана заява розглянута за екстериторіальним принципом Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області, яке 30.07.2025 прийняло рішення №254150036207 про відмову у призначенні пенсії, у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідного пільгового стажу. Так, до пільгового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи трактористом з 08.06.1988 по 21.07.2025, оскільки у підставі видачі не вказано документи, які б підтверджували зайнятість протягом повного польового періоду в рослинництві, та не долучено акта перевірки достовірності даних. Одночасно повідомлено, що страховий стаж ОСОБА_1 становить 30 років 03 місяці 27 днів.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 1 зазначеного Закону визначено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом

У статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, чоловікам, які працюють трактористами-машиністами і безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі.

Частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. Закон № 1058-IV

За приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обгрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Додатково в довідці наводяться такі відомості: стосовно трактористів-машиністів підприємств сільського господарства (в тому числі колгоспів) - про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції.

Пунктом 23 Порядку № 637 передбачено, що документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).

Відповідно до пункту 24 Порядку № 637, для підтвердження стажу роботи приймаються лише ті відомості про період роботи, що внесені до довідки на підставі документів, або відповідно до вимог цього Порядку. Порядок № 637

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок № 22-1).

За приписами пункту 1.8 розділу I Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія).

Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення.

Згідно з пунктом 3.3 розділу III Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 22-1, при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі.

Пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 22-1 передбачено, що рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Страховий стаж обчислюється по місяць, що передує місяцю подання особою відповідної заяви (досягнення особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, - у разі автоматичного призначення пенсії за віком (без звернення особи)).

Згідно з пунктом 4.7 розділу IV Порядку № 22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є правомірність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30.07.2025 №254150036207 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV та наявність підстав для зарахування до його пільгового стажу періоду роботи трактористом з 01.01.1991 по 30.06.2025.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стало незарахування до пільгового стажу періоду роботи ОСОБА_1 трактористом, у зв`язку з тим, що у підставі видачі уточнюючої довідки не зазначено документів, які підтверджують зайнятість протягом повного польового періоду в рослинництві, та не долучено акта перевірки достовірності даних.

Водночас, досягнення ОСОБА_1 55-річного віку та наявність у нього страхового стажу тривалістю 30 років 03 місяці 27 днів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області не заперечуються.

Отже, спірним у цій справі є питання належного документального підтвердження роботи ОСОБА_1 трактористом із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції протягом періоду з 01.01.1991 по 30.06.2025.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону №1058-IV, право чоловіка на призначення пенсії за віком на пільгових умовах пов`язується з одночасним виконанням трьох умов: досягненням 55 років, наявністю страхового стажу не менше 30 років та наявністю не менше 20 років роботи трактористом-машиністом із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах чи інших підприємствах сільського господарства.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час звернення із заявою про призначення пенсії досяг 55-річного віку.

Крім того, у рішенні від 30.07.2025 №254150036207 Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області визначило страховий стаж ОСОБА_1 тривалістю 30 років 03 місяці 27 днів.

Таким чином, ОСОБА_1 досяг установленого законом пенсійного віку та має необхідний страховий стаж, а тому, для вирішення питання про наявність у нього права на пенсію за віком на пільгових умовах необхідно встановити, чи підтверджено належними та достатніми доказами не менше 20 років його роботи трактористом-машиністом із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 08.06.1988 був прийнятий на роботу на посаду тракториста в колгосп ім. Рози Люксембург, а після проходження строкової військової служби з 01.01.1991 продовжив працювати на зазначеній посаді.

Отже, трудова книжка підтверджує період роботи ОСОБА_1 та займану ним посаду тракториста. Водночас, відомості щодо характеру виконуваної роботи та безпосередньої зайнятості у виробництві сільськогосподарської продукції підтверджуються іншими наявними в матеріалах справи документами.

Так, відповідно до довідки від 06.05.2025 №06/05/25/1, ОСОБА_1 з 08.06.1988 і до часу її видачі працював трактористом протягом повного польового періоду в рослинництві.

Довідками СВК «Полісся» від 07.05.2025 №16 та від 21.07.2025 №27 підтверджено, що ОСОБА_1 працював на посаді тракториста та був безпосередньо зайнятий у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві.

Крім того, відомості про вироблені трудодні (людинодні) та трудову участь у колгоспному виробництві підтверджують виконання ОСОБА_1 установленого мінімуму вихододнів і фактичну участь у діяльності сільськогосподарського підприємства.

Таким чином, записи трудової книжки, уточнюючі довідки СВК «Полісся», відомості про вироблені трудодні та документи щодо реформування підприємства є взаємопов`язаними, узгоджуються між собою та в сукупності підтверджують роботу ОСОБА_1 трактористом із безпосередньою зайнятістю у виробництві сільськогосподарської продукції протягом спірного періоду з 01.01.1991 по 30.06.2025.

Відповідно до пункту 20 Порядку №637, якщо у трудовій книжці відсутні відомості, які визначають право на пенсію на пільгових умовах, спеціальний стаж роботи підтверджується уточнюючими довідками підприємств, установ, організацій або їх правонаступників за формою, передбаченою додатком №5 до цього Порядку.

Колегія суддів зазначає, що довідка СВК «Полісся» від 21.07.2025 №27 видана за формою, передбаченою додатком №5 до Порядку №637, та містить відомості про період роботи ОСОБА_1 , займану ним посаду тракториста, характер виконуваної роботи, безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції протягом повного польового періоду в рослинництві, а також правову підставу для зарахування відповідного періоду до пільгового стажу.

Крім того, у довідці СВК «Полісся» від 07.05.2025 №16 зазначено, що її видано на підставі книг наказів і розрахункових відомостей за 1988- 2025 роки.

Отже, в матеріалах справи наявні відомості про первинні документи, на підставі яких СВК «Полісся» підтвердило період і характер роботи ОСОБА_1 .

При цьому, пункт 20 Порядку №637 передбачає зазначення в уточнюючій довідці первинних документів, на підставі яких її видано, однак, не встановлює обов`язку особи подавати разом із такою довідкою копії всіх первинних документів підприємства.

В свою чергу, Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області не зазначило, які саме відомості, передбачені пунктом 20 Порядку №637, відсутні в поданих довідках, не визначило конкретних періодів, які не підтверджені первинними документами, та не надало доказів недостовірності викладених у довідках відомостей.

За таких обставин, доводи апелянта про те, що у підставі видачі довідки не зазначено документів, які підтверджують зайнятість ОСОБА_1 протягом повного пільгового періоду в рослинництві, не відповідають змісту наявних у матеріалах справи документів та не спростовують висновку суду першої інстанції про підтвердження спірного періоду роботи.

З приводу посилання апелянта на відсутність акта перевірки достовірності даних, колегія суддів зазначає, що пунктом 20 Порядку №637 та формою довідки, наведеною в додатку №5 до цього Порядку, не передбачено подання такого акта особою, яка звертається за призначенням пенсії.

Відповідно до змісту частини третьої статті 44 Закону №1058-IV та статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі й достовірність поданих відомостей надано органам Пенсійного фонду України.

Крім того, пунктом 4.3 Порядку №22-1 передбачена можливість продовження строку розгляду заяви на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про особу, умови її праці та інших відомостей, необхідних для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Отже, у разі виникнення сумнівів щодо достовірності відомостей, зазначених у довідках СВК «Полісся», Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області мало повноваження витребувати первинні документи та провести перевірку обґрунтованості видачі таких довідок.

Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зверталося до СВК «Полісся» із запитами про надання первинних документів, проводило перевірку достовірності відомостей або повідомляло ОСОБА_1 про необхідність подання додаткових документів чи дооформлення поданих довідок.

Непроведення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Волинській області перевірки достовірності відомостей не свідчить про недостовірність поданих ОСОБА_1 документів та не може бути покладено в основу відмови у призначенні пенсії.

Беручи до уваги викладене, посилання апелянта на відсутність акта перевірки достовірності даних є безпідставним, оскільки, проведення такої перевірки належить до повноважень органу Пенсійного фонду України, а подання відповідного акта особою, яка звертається за призначенням пенсії, законодавством не передбачено. Отже, відсутність зазначеного акта не може бути підставою для незарахування спірного періоду роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 30.07.2025 №254150036207 та наявність підстав для його скасування, а також для зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 і прийняти рішення про призначення йому з 15.06.2025 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 3 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи трактористом з 01.01.1991 по 30.06.2025.

Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.