Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №580/1144/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/1144/25 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів :

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Аліменко В.О.

Тереза Ю.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року про повернення позовної заяви в частині у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Черкаського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди та доплат за вислугу років і науковий ступінь, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, інших доплат (невиплачених, або виплачених в обмеженому розмірі) за період:

- з 11.09.2007 по 21.03.2013, з порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.02.2002 №3018-ІІІ, від 07.07.2010 №2453-VI, при визначенні стажу роботи для нарахування та виплати суддівської винагороди та відповідних доплат за вислугу років, науковий ступінь, кваліфікаційний клас судді, допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу;

- з 17.06.2015 по 17.06.2020, з порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 №2453-VI, від 02 червня 2016 року №1402-VIII, при визначенні стажу роботи для нарахування та виплати суддівської винагороди та відповідних доплат за вислугу років, науковий ступінь, допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу;

- з 01.01.2021 по 31.12.2024, з порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 02 червня 2016 року №1402-VIII, при визначенні базового розміру посадового окладу судді при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та відповідних доплат, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 2102 грн;

- зобов`язати Черкаський окружний адміністративний суд провести нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 кошти недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди з усіма належними щомісячними доплатами та регіональним коефіцієнтом, коштами матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті, за період:

- з 11.09.2007 по 21.03.2013, з врахуванням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.02.2002 №3018-III, від 07.07.2010 №2453-VI, при визначенні стажу роботи для нарахування та виплати суддівської винагороди та відповідних доплат за вислугу років, науковий ступінь, кваліфікаційний клас судді, допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу;

- з 17.06.2015 по 17.06.2020, з врахуванням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 07.07.2010 №2453-VI, від 02 червня 2016 року №1402-VIII, при визначенні стажу роботи для нарахування та виплати суддівської винагороди та відповідних доплат за вислугу років, науковий ступінь, допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу;

- з 01.01.2021 по 31.12.2024, на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн, на 1 січня 2022 року - 2684 грн, на 1 січня 2023 року - 2684 грн, на 01 січня 2024 року - 3028 грн, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов`язкових платежів при їх виплаті.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2025 року справу за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії передано до Шостого апеляційного адміністративного суду для визначення суду, до підсудності якого віднесена ця справа.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року визначено територіальну підсудність адміністративної справи №580/1144/25 Київському окружному адміністративному суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати пояснення щодо дотримання строку звернення з позовом до суду в частині перерахунку суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 та/або заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову з врахуванням висновків суду щодо застосування положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку із пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України.

14.07.2025 на адресу суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 30.04.2025 надійшла заява про усунення недоліків позову, в якій позивач просила суд першої інстанції поновити пропущений строк звернення до суду та визнати поважними причини пропуску такого строку в частині позовних вимог про перерахунок суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 (далі - Заява).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року позов ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду, треті особи: Державна судова адміністрація України, Головне управління Державної казначейської служби України в Черкаській області в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Черкаського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 суддівської винагороди та доплат за вислугу років і науковий ступінь, допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, інших доплат (невиплачених, або виплачених в обмеженому розмірі) за період з 01.10.2023 по 31.12.2024, з порушенням вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 02 червня 2016 року №1402-VIII, при визначенні базового розміру посадового окладу судді при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди та відповідних доплат, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у розмірі 2 102 грн та зобов'язання Черкаського окружного адміністративного суд провести нарахування та виплати судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 кошти недонарахованої та невиплаченої суддівської винагороди з усіма належними щомісячними доплатами та регіональним коефіцієнтом, коштами матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі посадового окладу, з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті, за період з 01.10.2023 по 31.12.2024, на підставі частин 2, 3 статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня 2021 року - 2270 грн., на 1 січня 2022 року - 2684 грн., на 1 січня 2023 року - 2684 грн., на 01 січня 2024 року - 3028 грн., з врахуванням вже виплачених за цей період коштів суддівської винагороди за всіма її складовими та матеріальної допомоги на оздоровлення, з утриманням передбачених законом податків, зборів та обов'язкових платежів при їх виплаті, - повернуто позивачеві з усіма доданими до неї документами.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції про повернення позовної заяви, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року продовжено строк розгляду адміністративної справи на розумний строк, достатній для всебічного та повного розгляду справи та на підставі частини 2 статті 312 КАС України призначено до апеляційного розгляду у порядку письмового провадження.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів враховує наступне.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що ненадання доказів поважності строку звернення до суду в частині позовних вимог, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає поверненню позивачу в частині позовних вимог за період з 01.10.2023 по 31.12.2024..

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

За правилами частиною 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог абзацу 1 частини 1, частини 2 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати пояснення щодо дотримання строку звернення з позовом до суду в частині перерахунку суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024 та/або заяву про поновлення строку звернення до суду із наданням відповідних доказів, які б підтверджували наявність об'єктивних перешкод, які унеможливили своєчасне подання позову з врахуванням висновків суду щодо застосування положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку із пунктом 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За усталеною практикою Верховного Суду положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.

Суд зауважує, що суддівська винагорода за своєю правовою природою є різновидом заробітної плати, гарантованою державою, яка отримується у якості винагороди за здійснення правосуддя на професійній основі, а відтак правовідносини щодо її нарахування та виплати мають характер трудових відносин у частині захисту майнового права на її отримання, що узгоджується, зокрема, з положеннями статті 43 Конституції України.

Водночас положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» не встановлюють спеціального строку звернення до суду з вимогами, що виникають із правовідносин щодо нарахування та виплати суддівської винагороди, а відтак не містять норм, які б визначали особливий порядок обчислення чи тривалість такого строку.

З огляду на викладене, у спорах про стягнення суддівської винагороди у разі її неналежної виплати підлягають застосуванню положення статті 233 КЗпП України, яка встановлює спеціальні строки звернення до суду з вимогами, що випливають із трудових правовідносин, зокрема щодо виплати належної за працю винагороди. Застосування саме цієї норми забезпечує ефективний судовий захист порушеного майнового права та не допускає звуження обсягу гарантій оплати праці для осіб, які перебувають на публічній службі, порівняно з іншими категоріями працівників.

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду (далі - Судова палата) здійснила перегляд судового рішення у справі №460/21394/23.

У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі №500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі №580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).

У зазначеній постанові Судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону №2352-ІХ, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ).

Колегія суддів звертає увагу, що хоча у справі №460/21394/23 предметом судового розгляду були правовідносини, пов'язані з виплатою грошового забезпечення військовослужбовців, а не суддівської винагороди, правові висновки, викладені у постанові Судової палати від 21.03.2025, визначають загальний підхід до застосування приписів статті 233 КЗпП України незалежно від виду публічної служби. Зазначені висновки спрямовані на забезпечення єдності судової практики щодо визначення редакції статті 233 КЗпП України, яка підлягає застосуванню до триваючих у часі правовідносин, а відтак підлягають урахуванню судами під час вирішення спорів, пов'язаних із виплатою суддівської винагороди, зокрема й у справі, що розглядається.

Отже, правовідносини за період невиплати позивачу спірних сум суддівської винагороди, позовні вимоги за який в частині повернуто позовну заяву, урегульовано приписами статті 233 КЗпП України, у редакції Закону №2352-ІХ, яка була чинною в період спірних правовідносин.

На стадії апеляційного провадження спірним є питання дотримання позивачем строку звернення до суду з позовними вимогами щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі належної їй щомісячної суддівської винагороди за період з 01.10.2023 по 31.12.2024.

Ураховуючи щомісячний характер нарахування та виплати суддівської винагороди, ці правовідносини за спірний період підлягають регулюванню приписами частини першої статті 233 КЗпП України, яка початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Водночас, дійшовши висновку про пропуск позивачем строку звернення до суду, суди першої інстанцій безпідставно пов'язали момент, з якого позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Для обчислення строку, передбаченого статтею 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, обставина завершення карантину підлягає обов'язковому врахуванню, проте ключовим для визначення початку відліку строку є день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права (частина перша), або день отримання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні (частина друга).

Колегія суддів звертає увагу на те, що основним орієнтиром, який дозволив би однозначно визначати момент, з якого позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права на виплату належного їй розміру суддівської винагороди, є дата ознайомлення позивача з документом, що відображає фактичні суми виплат.

Чинне законодавство не встановлює спеціальної форми такого документа та порядку його доведення до відома судді. Водночас такими документами можуть бути розрахункові листи, відомості про нарахування та виплату суддівської винагороди, фінансові повідомлення або інші документи, що містять відомості про складові виплати, їх розміри та здійснені утримання, які надаються під час виплати суддівської винагороди і з яких суддя має об'єктивну можливість встановити розмір отриманої суми, її складові та можливу неповноту виплати.

Саме з моменту ознайомлення з таким документом у судді виникає реальна можливість та об'єктивна необхідність оцінити правильність здійснених нарахувань, виявити можливі порушення, що і буде усвідомленим сприйняттям особи наявності/відсутності порушеного права щодо належних виплат.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство належить застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Проаналізувавши положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів дійшла висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов'язку відповідного суду інформувати суддю про суму нарахованої та виплаченої суддівської винагороди з детальним розшифруванням її складових. Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов'язок.

Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Обумовлений приписами цієї статті обов'язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.

Зазначений підхід узгоджується і з міжнародними стандартами. Норми національного законодавства (стаття 110 КЗпП України) повністю відповідають положенням статті 14 Конвенції про захист заробітної плати 1949 року (№95), ратифікованої Україною 04.08.1961, яка передбачає необхідність ужиття ефективних заходів для забезпечення інформування працівників у належний і зрозумілий спосіб, зокрема,

(b) під час кожної виплати заробітної плати - про відомості щодо їхньої заробітної плати за відповідний період оплати праці, якщо такі відомості можуть змінюватися.

У розвиток положень Конвенції 95 Комітет експертів із застосування конвенцій та рекомендацій CEACR (МОП) сформував Рекомендацію щодо захисту заробітної плати 1949 року (№85), пункт 7 розділу IV якої конкретизує, що працівників слід інформувати під час кожної виплати заробітної плати про такі відомості, які стосуються відповідного періоду виплати та можуть зазнавати змін:

(a) валова сума нарахованої заробітної плати;

(b) усі відрахування, які були здійснені, із зазначенням підстав та їхнього розміру;

(c) чиста сума заробітної плати, що підлягає виплаті.

Отже, як норми національного законодавства, так і міжнародні стандарти покладають на роботодавця чіткий обов'язок забезпечити працівникові повну, своєчасну та зрозумілу інформацію про склад, розмір і підстави нарахування та виплати заробітної плати.

Як зазначалося, законодавство не встановлює форму інформування роботодавцем працівника про складові нарахованих і виплачених сум заробітної плати, а тому суд, при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду, повинен, крім іншого, з'ясовувати таку форму повідомлення, що буде відповідати дотриманню принципу офіційності в адміністративному судочинстві.

Таким чином, для встановлення дат, з якими частина перша статті 233 КЗпП України пов'язує початок обчислення строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.10.2023 по 31.12.2024, суд повинен з'ясувати, чи виконав відповідач передбачений статтею 110 КЗпП України обов'язок щодо позивача (якщо так, то в якій формі), та коли позивач набув документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум суддівської винагороди за кожен місяць зазначеного періоду.

Викладене в сукупності дає підстави для висновку про неповне з'ясування обставин справи, неправильне застосування положень статті 233 КЗпП України, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про недотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог за 01.10.2023 по 31.12.2024 та, як наслідок, повернення позовної заяви в даній частині.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16 березня 2026 року у справі №260/722/25.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги обґрунтованими, а висновки суду про наявність підстав для повернення позову в частині передчасними.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановив оскаржувану ухвалу з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 294, 308, 312, 315, 320, 322, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.О. Аліменко

Ю.О. Тереза

(повний текст постанови складено 28.07.2026р.)