Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №320/7018/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/7018/26 Головуючий у 1 інстанції: Перепелиця А.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Аліменка В.О.

Безименної Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування довідки та наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування довідки та наказів, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Згідно ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на ухвалу, перегляд якої можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

1) визнати протиправними та скасувати:

- довідку військово-лікарської комісії від 02.01.2026 щодо визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби;

- наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі ІНФОРМАЦІЯ_2 про призов ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- наказ Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 до особового складу військової частини;

2) зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та звільнити його з військової служби.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції вказав, що позивачем у поданому до суду позові об`єднано вимоги, які не пов`язані між собою поданими доказами, заявлені вимоги не є основними або похідними відносно попередньої, оскільки склались за різних обставин, за різного правового регулювання та на підставі різних дій суб`єкта владних повноважень та різних періодів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що сумісний розгляд об`єднаних позивачами вимог значно ускладнить та сприятиме затягуванню учасниками справи вирішення спору по суті.

Також, суд першої інстанції зазначив, що заявлені позивачем позовні вимоги мають різні підстави їх виникнення, які не пов`язані між собою, та обґрунтовуються різними доказами, що, у свою чергу, не відповідає правилам об`єднання позовних вимог, які викладені у статті 172 КАС України.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог.

В свою чергу, апелянт зазначає, що заявлені позовні вимоги пов`язані між собою підставою виникнення, спільними доказами та причинно-наслідковим зв`язком, а тому їх об`єднання в одній позовній заяві повністю відповідає вимогам процесуального законодавства та сприяє процесуальній економії.

При цьому, апелянт звертає увагу на те, що усі спірні правовідносини виникли внаслідок єдиного ланцюга подій: складання протоколу про адміністративне правопорушення, примусового проходження військово-лікарської комісії, прийняття рішення про придатність, призову на військову службу та подальшого зарахування до військової частини.

Апелянт стверджує, що вимоги про скасування довідки ВЛК та наказу про призов є основними, тоді як вимоги про скасування наказу військової частини про зарахування до особового складу, виключення зі списків особового складу та звільнення з військової служби є похідними, оскільки зарахування до військової частини стало можливим виключно внаслідок прийняття рішення про призов.

Крім того, апелянт зазначає, що окремий розгляд заявлених вимог призведе до дублювання доказів, неодноразового дослідження одних і тих самих обставин, порушення принципу процесуальної економії та ризику ухвалення суперечливих судових рішень.

Надаючи оцінку вищевказаним висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

За приписами п. 3 ч. 2 ст. 172 цього КАС України, суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами, зокрема, різних позивачів до одного й того самого відповідача.

При цьому, згідно з ч. 1 ст. 172 цього КАС України, в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

У відповідності до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

В силу частини 4 статті 172 КАС України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно вимог ч. 5 ст. 172 КАС України, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Колегія суддів звертає увагу на те, що вищезазначені підстави стосовно заборони об`єднання позовних вимог є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постановах від 28 листопада 2019 року у справі 640/16147/19, від 12 січня 2021 року у справі №855/6/21, від 17 червня 2021 року у справі № 640/27758/20, від 26 вересня 2025 року у справі № 120/11455/24.

Разом з тим, зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 не вбачається підстав, передбачених частинами 4 та 5 статті 172 КАС України.

Відтак, на переконання колегії суддів, в рамках спірних правовідносин не було передумов для висновку про порушення позивачем правил об`єднання позовних вимог.

При цьому, сам по собі факт пред`явлення позовних вимог до різних відповідачів не свідчить про порушення правил їх об`єднання, оскільки, положення частини першої статті 172 КАС України пов`язують можливість об`єднання вимог не з кількістю відповідачів, а з наявністю спільної підстави виникнення спору або спільних доказів, а також із співвідношенням основних і похідних позовних вимог.

Колегія суддів також враховує, що вирішення позовних вимог щодо правомірності довідки військово-лікарської комісії та наказу про призов безпосередньо впливає на оцінку правомірності наказу про зарахування позивача до особового складу військової частини, а також заявлених вимог про виключення його зі списків особового складу та звільнення з військової служби, що свідчить про взаємозалежність зазначених вимог та їх похідний характер.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що суд першої інстанції не скористався процесуальним правом, передбаченим частиною 6 статті 172 КАС України, відповідно до якого, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17 червня 2021 року у справі № 640/27758/20 та від 28 листопада 2019 року у справі № 640/16147/19.

Отже, навіть у разі якщо суд першої інстанції дійшов висновку про недоцільність спільного розгляду окремих позовних вимог, зазначені обставини самі по собі не могли бути достатньою правовою підставою для повернення позовної заяви, оскільки, положення частини шостої статті 172 КАС України передбачають можливість роз`єднання позовних вимог у самостійні провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Відтак, повернення позовної заяви без вирішення питання щодо можливості застосування зазначеного процесуального механізму є передчасним.

Суд апеляційної інстанції також враховує, що, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції.

Отже, виходячи з норм Конституції України, а також, з норм міжнародного права, повернення позовної заяви унеможливило доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, а тому, зазначена ухвала суду підлягає скасуванню, а справу слід передати на розгляд суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 250, 308, 312, 315, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2026 року скасувати, а справу передати на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Аліменко В.О.

Безименна Н.В.