Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №640/5423/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/5423/20 Суддя (судді) першої інстанції: Чепенюк Ольга Володимирівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Аліменко В.О.

Тереза Ю.О.

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

05.03.2020 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив суд, з урахуванням уточненої позовної заяви:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ірпінського управління ГУ ДПС у Київській області форми "Ш" від 19.10.2017 року №0078001304 на суму 8827,51 грн;

- визнати протиправним та скасувати рішення №218 Ірпінського управління ГУ ДПС у Київській області про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019;

- визнати правомірним подання ФОП ОСОБА_1 податкових декларацій платника єдиного податку до Ірпінського управління ГУ ДПС у Київській області та сплату єдиного податку як платника єдиного податку на 3 групі оподаткування у період з 01.01.2019 до теперішнього часу;

- визнати безпідставним та помилковим нарахування боргу з урахуванням суми пені на суму 9971,57 грн;

- стягнути з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 сплачену раніше суму боргу в розмірі 9971,57 грн в рахунок майбутніх податкових зобов`язань.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є платником єдиного податку з 01.01.2012. У вересні 2019 року підприємець, звернувшись до контролюючого органу за довідкою про відсутність боргу, з`ясував, що має борг (нараховано штрафні санкції та пеню) і його виключено з реєстру платників єдиного податку. Такі обставини виникли через те, що позивач у квітні та липні 2015 року сплату єдиного податку провів на неправильний (старий) рахунок отримувача коштів. Така помилка була пізніше виправлена, кошти були зараховані на правильний рахунок у період з 06.11.2015 по 28.04.2016, станом на 19.05.2016 позивач заборгованості не мав. Проте, в подальшому відповідачем нараховано позивачу штраф за несвоєчасне перерахування єдиного податку, про що прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.10.2017 року №0078001304 на суму 8827,51 грн та нараховано пеню. А ще прийнято рішення №218 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019 року, через несплату протягом двох послідовних кварталів податкових зобов`язань.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Позивач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з підстав викладених у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та зазначає, що рішення прийнято у відповідності до вимог законодавства.

За змістом частини 1 статті 309 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

За приписами 2 другої статті 309 КАС України, у виняткових випадках апеляційний суд за клопотанням сторони та з урахуванням особливостей розгляду справи може продовжити строк розгляду справи, але не більш як на п`ятнадцять днів, про що постановляє ухвалу.

Згідно з частиною 4 статті 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі.

Пунктом 1 статті 6, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.

Колегія суддів з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрований з 03.07.2008 року як фізична особа - підприємець, з 01.01.2012 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, був платником єдиного податку 3 групи.

При сплаті єдиного податку за 1 квартал 2015 року та півріччя 2015 року у сумі 10934,64 грн та 9406,86 грн відповідно позивач перерахував такі податкові зобов`язання на неправильний рахунок Державної казначейської служби. Перерахування коштів до бюджету підтверджується долученими до матеріалів справи виписками по банківському рахунку підприємця, а саме: 28.04.2015 року на суму 10934,64 грн на рахунок НОМЕР_1 ГУ ДКСУ у Київській області з відміткою банку про зарахування коштів, 16.07.2015 року на суму 9406,86 грн на рахунок НОМЕР_1 ГУ ДКСУ у Київській області з відміткою банку про зарахування коштів.

Після виявлення помилки щодо зарахування коштів на невірний рахунок за заявою позивача проведено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший протягом періоду з 06.11.2015 року по 28.04.2016 року. Такі обставини підтверджуються відомостями долученої до справи інтегрованої картки підприємця за 2015-2016 роки по єдиному податку з зазначенням підстави для зарахування коштів для сплати податку: «перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший».

Відповідачем видана ФОП ОСОБА_1 станом на 19.05.2016 року довідка №571/10/10-31-23-15 про відсутність заборгованості по платежах до бюджету (а.с. 16, том І).

Співробітниками Ірпінського управління ГУ ДПС у Київській області було проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати позивачем узгодженого податкового зобов`язання по єдиному податку за період з 19.10.2015 року по 17.10.2017 року. За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 19.10.2017 року №163/10-36-13-04/ НОМЕР_2 .

Контролюючим органом на підставі висновків акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення форми «Ш» від 19.10.2017 № 0078001304 про застосування штрафу на суму 8827,51 грн за несвоєчасно сплачений єдиний податок. Також нараховано пеню, яка відображена в інтегрованій картці платника податків за період з 06.11.2015 по 28.04.2016 у загальній сумі 764,86 грн (у тому числі за 2015 рік 758,59 грн, за 2016 рік - 6,27 грн).

01.11.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків і зборів з фізичних осіб Ірпінського управління ГУ ДПС у Київській області Бовтун В.В. проведена перевірка щодо порушення умов перебування платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування позивачем.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт №594 від 01.11.2018 «Про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування» (далі - Акт перевірки), за висновками якого позивачем порушено умови перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме: не сплачено протягом двох послідовних кварталів податкові зобов`язання в сумі 9778,83 грн, чим порушено абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 та абз. 3 п. 299.15 ст. 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято рішення №218 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019.

Не погодившись із зазначеним рішенням підприємець звернувся до Ірпінського управління ГУ ДФС у Київській області зі скаргою від 21.10.2019 про скасування рішення №218 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Скарга позивача від 21.10.2019 із вимогою скасувати рішення №218 про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019 була отримана відповідачем 21.10.2019, про що свідчить відбиток штампу відповідача на скарзі, яка міститься у матеріалах справи.

Відповіді на цю скаргу контролюючим органом не надано, скарга не розглянута.

ФОП ОСОБА_1 повторно звернувся до відповідача зі скаргою від 08.01.2020 з вимогою підтвердити його статус, як платника єдиного податку на третій групі, яка зареєстрована відповідачем 08.01.2020.

У відповідь на повторну скаргу від 08.01.2010 ГУ ДПС у Київській області надіслало позивачу лист про розгляд скарги від 04.02.2020, у якому зазначило, що через несвоєчасну сплату єдиного податку за 1 квартал 2015 року та півріччя 2015 року, правомірно прийнято рішення про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку. Водночас у цій же відповіді підтверджено перерахування помилково сплачених коштів по сплаті єдиного податку в сумі 20341,50 грн на правильний рахунок, які позивач сплатив у 2015 році на інший бюджетний рахунок в якості єдиного податку. Також ГУ ДПС у Київській області у своєму листі-відповіді визнало факт надання позивачу несвоєчасної відповіді на скаргу від 21.10.2019 (фактично відповідь взагалі не була надана).

З пояснень позивача вбачається, що далі у зв`язку з необхідністю отримати довідку про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів, він 10.09.2019 сплатити нарахований борг з урахуванням суми пені, який станом на 10.09.2019, становив 9971,57 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням про застосування штрафу, нарахуванням пені та рішенням про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019, позивач звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що допущена позивачем помилка (сплата єдиного податку на старий бюджетний рахунок) не свідчить про несплату необхідної суми єдиного податку у визначений законодавством строк та не спричинила настання жодних негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету та держави в цілому, оскільки кошти в подальшому у будь-якому разі підлягали перерахуванню на єдиний казначейський рахунок. Вчинення позивачем дій, хоча і помилкових, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, до того ж, згодом така помилка була виявлена позивачем, та вжиті відповідні заходи щодо спрямування коштів за належністю.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Главою 1 розділу XIV ПК України встановлені правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.

Відповідно до пунктів 291.2 і 291.3 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 300.1 ст. 300 ПК України передбачено, що платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Відповідно до пункту 295.3 статті 295 ПК України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал (абзац другий пункту 294.1 статті 294 ПК України).

Згідно з пунктом 296.3 статті 296 ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Зарахування місцевих податків та зборів, до яких згідно зі статтею 10 ПК України відноситься, зокрема, й єдиний податок, до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі - БК України).

Частиною 1 статті 43 БК України визначено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно частин 4, 5 статті 45 БК України податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і визнаються зарахованими до державного бюджету з дня їх зарахування.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону України від 5 квітня 2001 року №2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Згідно статті 300.1 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що позивачем проведено у строк, визначений ПК України для сплати єдиного податку (строк сплати до 20.05.2015 та 19.08.2015), перерахування коштів на сплату єдиного податку за 1 квартал 2015 року та півріччя 2015 року (аркуш 18, 19 том І). Проте, позивача допустив помилку і сплатив кошти на неправильний бюджетний рахунок.

Дізнавшись про помилковість сплати суми ЄСВ на рахунок 34211379700007 ГУ ДКСУ у Київській області, позивач 23.10.2015 оку подав заяву до контролюючого органу, в який просив перерахувати кошти на суми 10934,64 гривень та 9406,86 гривень на відповідний правильний рахунок.

На підставі поданих позивачем заяв контролюючим органом здійснено перерахування відповідних коштів з рахунку № НОМЕР_1 на правильний рахунок, що підтверджено листом від 04.02.2020 року.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що здійснення помилки під час перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету в строк, встановлений законом, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Отже дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов`язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів.

Для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов`язання необхідно встановити, що у межах законодавчо встановленого строку для такої сплати платник не вчинював дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов`язання до державного бюджету. А оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, то помилкове визначення номеру рахунку та/або коду бюджетної класифікації у платіжному дорученні під час сплати суми податкового зобов`язання не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 лютого 2021 року у справі № 826/9800/16, від 25 березня 2019 року у справі №823/567/17, від 11 квітня 2019 року у справі №822/3323/17, від 16 грудня 2020 року у справі №806/1146/16.

Позивач фактично сплатив єдиний внесок на рахунок, який призначений для перерахування грошового зобов`язання до державного бюджету, але на інший рахунок, отже відсутні підстави для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений ПК України строк.

Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи міститься Довідка про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюється органами доходів і зборів Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області від 19.05.2016 року №571/10/10-31-23-15, в якій зазначено, що станом на « 19» травня 2016 року ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати податків, зборів, платежів (арк.16 том І).

Відсутність складу правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення форми "Ш", що унеможливлює застосування відповідальності до платника єдиного внеску, а відтак колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність податкового повідомлення-рішення форми "Ш" від 19.10.2017 №0078001304 на суму 8827,51 грн. Крім того, були відсутні й підстави для нарахування пені, яка за період з 06.11.2015 по 28.04.2016 за даними інтегрованої картки становить 764,86 грн (у тому числі за 2015 рік 758,59 грн, за 2016 рік - 6,27 грн).

Щодо рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку, то колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів, платники єдиного податку.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до підпункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

За змістом положення пункту 299.2 цієї статті центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

Відповідно до пункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: 1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; 2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; 3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу; 4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків.

Абзацом 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України передбачено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

За наслідками проведення правового аналізу наведених вище норм ПК України Верховний Суд при розгляді аналогічних та схожих адміністративних справ сформував наступні висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17).

Так, рішення №218 прийнято відповідачем на підставі акта камеральної перевірки від 01.11.2018 року №594, який, у свою чергу, містить лише відомості про суму податкового боргу 9778,83 грн у графі про несплату протягом двох послідовних кварталів податкових зобов`язань.

Судом встановлено своєчасної сплати позивачем єдиного внеску за 1 квартал та півріччя 2015 року, проте на помилковий рахунок, а отже відповідач при прийнятті рішення №218 про виключення з реєстру платників єдиного податку не врахував усіх обставин, діяв всупереч та не у відповідності до повноважень, наданих йому законодавством України, та без законних на те підстав, а тому зазначене рішення контролюючого органу є протиправним і підлягає скасуванню.

Верховного Суду у постанові від 05 червня 2018 року у справі №813/4266/17, звертав увагу на те, що допущення помилки під час сплати суми податкового зобов`язання, що не призвела до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк, не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми грошового зобов`язання у визначений Податковим кодексом України строк, а відтак i для висновку про наявність підстав для виключення позивача з реєстру платника єдиного податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Київській області №218 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку з 01.01.2019.

Інші доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду першої інстанції та не дають підстав до його скасування.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та ухвалив рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.О. Аліменко

Ю.О. Тереза

(повний текст постанови складено 28.07. 2026р.)