Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: осіб, звільнених з публічної служби
Дата: 27 липня 2026 р.
Справа: №580/10365/24
Суддя: Безименна Наталія Вікторівна
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 580/10365/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 липня 2026 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Безименної Н.В.
суддів Аліменка В.О. та Терези Ю.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И Л А
Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення від 20.09.2024 №912130140597 про відмову перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов`язати відповідача призначити/перевести позивача з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» врахувавши до пільгового стажу періоди навчання у Професійно-технічному училищі №95 м. Білозерське з 01.09.1987 до 11.01.1991 та час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.09.2024 №912130140597 про відмову ОСОБА_1 у переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 14.09.2024 зарахувати йому до пільгового стажу періоди навчання у Професійно-технічному училищі №95 м. Білозерське з 01.09.1987 до 11.01.1991 та час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, та перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що він розглянув заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийняв оскаржуване рішення, яким відмовив позивачу у переході на інший вид пенсії у зв`язку з відсутністю у нього достатнього страхового стажу. Стверджує, що не допустив порушень прав позивача.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу вказані вище періоди є необґрунтованою, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його право на соціальний захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №067970 позивачу встановлена 3 група інвалідності.
Згідно з випискою з акта огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №012983 ступінь втрати професійної працездатності у відсотках становить 60.
Позивач з 14.04.2024 отримує пенсію з інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
14.09.2024 позивач звернувся до Головного управління ПФУ в Донецькій області із заявою, в якій просив призначити йому пенсію, а саме вид пенсії перехід на інший вид пенсії.
Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області за принципом екстериторіальності розглянуло вказану заяву та рішенням від 20.09.2024 №912130140597 відмовило позивачу у переході на інший вид пенсії - пенсію за віком на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що станом на дату звернення до органів ПФУ про зміну виду пенсії позивач мав достатній страховий та пільговий стаж та мав законне право на переведення з пенсії з інвалідності на пенсію за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV.
Водночас, оскільки пенсію позивачу призначено та спірні обставини стосуються зміни її виду, відсутні підстави для її повторного призначення.
Таким чином відповідна позовна вимога підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача, що безпосередньо порушив заявлене право, у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, відповідно до заяви позивача від 14.09.2024 зарахувати йому до пільгового стажу періоди навчання у Професійно-технічному училищі №95 м. Білозерське з 01.09.1987 до 11.01.1991 та час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, та перевести його з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).).
Так, статтею 1 Закону №1058-ІV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до приписів статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-ІV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина 1 статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Таким чином, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17 та від 07 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Верховною Радою України 03.10.2017 ухвалено Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII, яким Закон №1058-ІV доповнено розділом XIV-1, який містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту:
На пільгових умовах пенсія за віком призначається:
1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, зокрема страхового стажу з 01 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок.
Щодо зарахування до пільгового стажу періоду навчання у Професійно-технічному училищі №95 м. Білозерське з 01.09.1987 до 11.01.1991 колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом
Відповідно до п. «д» ч.3 ст.56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Згідно з ч.1 ст.38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Отже, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги.
Позивач з 01.09.1987 до 11.01.1991 навчався у професійно-технічному училищі №95 м. Білозерське за професією електрослюсар підземний, що підтверджується копією диплома № НОМЕР_1 та записом в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 . Надалі, 16.01.1991, тобто майже відразу після закінчення вказаного навчального закладу влаштувався працювати на дільницю УПР-3 електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем у шахті.
З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період навчання позивача з 01.09.1987 до 11.01.1991 у Професійно-технічному училищі №95 м. Білозерське має врахуватися відповідачем в його пільговий стаж.
Щодо зарахування до пільгового стажу часу перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах, колегією суддів встановлено наступне.
Згідно з абз.4 ч.1 ст.24 Закону №1058-ІV час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Суд першої інстанції достовірно встановив, що у грудні 2013 року у зв`язку з аварією на підприємстві позивач отримав трудове каліцтво та втратив 60% працездатності, що підтверджується актом №5 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом від 08.02.2014 та довідкою МСЕК.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач знаходився на інвалідності внаслідок трудового каліцтва 12 років 2 місяці 6 днів.
Враховуючи зазначене вище, вказаний час перебування позивача на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві має бути зараховано відповідачем до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.
Також, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до протоколу/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії позивача (а.с.11зв), на дату звернення заявою щодо зміни виду пенсії позивач досяг повних 52 роки та страховий його стаж (повний) становив понад 39 років.
Отже, станом на дату звернення до органів ПФУ про зміну виду пенсії позивач мав достатній страховий та пільговий стаж та мав законне право на переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до п.1 ч.2 ст.114 Закону №1058-ІV.
Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування рішення відповідача від 20.09.2024 №912130140597.
Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.
Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів
П О С Т А Н О В И Л А
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області - залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Текст постанови виготовлено 28 липня 2026 року.
Головуючий суддя Н.В.Безименна
Судді В.О.Аліменко
Ю.О.Тереза
Оригінал: reyestr.court.gov.ua