Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №580/6776/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/6776/24 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Терези Ю.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яке оформлено протоколом №14 від 21 червня 2024 року, в частині відмови у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що останній має брата ОСОБА_2 , який зник безвісти 11 квітня 2024 року під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримувані я збройної агресії проти України під час дії воєнного стану;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 оформити та видати довідку про надання відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 на підставі п.4. ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв`язку з тим, що останній має брата - ОСОБА_2 , який зник безвісти 11 квітня 2024 року під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14.10.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене протоколом №14 від 21.06.2024 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 .

Зобов`язано комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації прийняти рішення про надання ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1000 (одна тисяча) грн та витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 3000 (три тисячі) грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в часині покладення на нього судових витрат. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_4 та Комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є окремими органами, самостійними у своїй діяльності, не відповідають один за одного і не є представниками один одного.

Додатково зазначив про те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 не наділений повноваженнями приймати рішення щодо надання відстрочок, а лише здійснює функції військового обліку та призову. Отже, дії ІНФОРМАЦІЯ_5 не пов`язані з розглядом справи, а є похідними від рішення Комісії з відстрочок.

Таким чином, підстави покладення на ІНФОРМАЦІЯ_4 судових витрат за позовною заявою ОСОБА_1 відсутні.

Крім того, ІНФОРМАЦІЯ_4 розмір заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу вважає необґрунтованим, неспівмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та обсягом наданої правової допомоги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що Комісія створюється при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах). Вказана Комісія не зареєстрована як юридична особа та не може володіти процесуальною правосуб`єктністю, не має власного бюджету, рахунків, Комісія не має печатки, права підпису документів, всі рішення прийняті комісією підписуються начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 . Таким чином, Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_6 є органом, який створений в складі ТЦК та СП, а отже останній відповідає за рішення, які прийняті даною Комісією.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 19.06.2024 позивач подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву в якій просив надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених п. 4 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

До заяви позивач додав копію паспорту, РНОКПП, повідомлення про зниклого безвісти, витяг з Єдиного реєстру осіб зниклих безвісти за особливих обставин, свідоцтва про народження ОСОБА_1 та свідоцтва про народження ОСОБА_2 .

За результатами розгляду заяви позивача, Комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 у складі: голова комісії ОСОБА_3 - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 , члени комісії: ОСОБА_4 - керівник апарату райдержадміністрації; ОСОБА_8 - головний спеціаліст служби у справах дітей, відділ захисту прав дітей райдержадміністрації; ОСОБА_5 - начальник відділу охорони здоров`я, культури, спорту та туризму райдержадміністрації; ОСОБА_6 - начальник архівного відділу райдержадміністрації; ОСОБА_7 - заступник начальника управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, ухвалила рішення оформлене протоколом №14 від 21.06.2024, яким відмовила у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 , 1995 року народження, у зв`язку з не доведенням існування обставин та наявності законних підстав для надання відстрочки відповідно до п. 4, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»: відсутнє рішення суду про визнання рідного брата безвісти зниклим.

Листом №361 від 25.06.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомив позивача про прийняте комісією рішення.

Вважаючи відмову в наданні відстрочки протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин внесено запис, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зник на території бойових дій (під час воєнних дій), дата набуття статусу особи зниклої безвісти за особливих обставин: 26.04.2024.

З огляду на викладене, на дату подання заяви про відстрочку від 19.06.2024 рідний брат позивача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є особою зниклою безвісти за особливих обставин, тому відповідно до п.4 ч.3 ст.23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII позивач має право на отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. З метою належного захисту прав позивача суд вважав за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення оформлене протоколом №14 від 21.06.2024 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період військовозобов`язаному ОСОБА_1 .

Крім того, оскільки відповідачем протиправно відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу з підстав, які є незаконними, а інших підстав для відмови не вбачається, тому належним способом захисту мого порушеного права є зобов`язання комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняти рішення про надання ОСОБА_1 , відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.4 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Щодо вимоги про видачу довідки про надання відстрочки суд зазначив, що вказані дії здійснюються в обов`язковому порядку після прийняття відповідного рішення комісією про надання відстрочки, тому ці позовні вимоги є передчасними і позивач набуде права у майбутньому на їх заявлення у випадку невиконання цих обов`язків.

Вимога позивача до ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволенню не підлягають з огляду на ту обставину, що рішення про відмову в наданні відстрочки ухвалено колегіально комісією з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , а не ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними є заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 3000 грн та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1000 грн.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується ІНФОРМАЦІЯ_3 в частині розподілу судових витрат щодо їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_5 , саме в цій частині судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів ІНФОРМАЦІЯ_5 , що він та Комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є окремими органами, самостійними у своїй діяльності, не відповідають один за одного і не є представниками один одного, а тому відсутні підстави покладення на ІНФОРМАЦІЯ_4 судових витрат за позовною заявою ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Згідно з п.5 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Отже, відповідно до вищезазначеного Порядку на особливий період для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються відповідні комісії.

Такі комісії не є юридичними особами і, як зазначено судом вище, утворюються при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а отже і діють при даному органу.

Відповідно до витягу з наказу від 21.06.2024 №249 начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 створено комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 і підпорядкованих відділах.

Пунктами 2,3 наказу №249 визначено комісіям здійснювати розгляд заяв протягом 7 днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісіям ухвалювати рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 , до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, створює відповідну Комісію, яка і приймає рішення стосовно мобілізації.

Крім того, відповідно до вищезазначеного наказу, контроль за виконанням наказу, в тому числі і щодо діяльності Комісії начальник ІНФОРМАЦІЯ_5 залишив за собою (п.10 Наказу).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, саме за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , як суб`єкта владних повноважень необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1000 грн.

Щодо доводів ІНФОРМАЦІЯ_5 , що розмір заявлених представником позивача витрат на правничу допомогу є необґрунтованим, неспівмірним із складністю справи, часом, витраченим на виконання відповідних робіт, та обсягом наданої правової допомоги, колегією суддів встановлено наступне.

Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За правилами ч.ч.1,2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції надано: копію договору про надання правничої допомоги від 02.07.2024, ордер серії ВТ №1050091 від 05.07.2024, копію квитанції до прибуткового касового ордеру №21 від 02.07.2024 на суму 7000 грн.

Судова колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що приписи КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 120/3929/19-а.

Відповідач надавав заперечення щодо розміру заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та заявляв щодо їх відмови.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлений розмір витрат є неспівмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) з їх обсягом, згідно наданого акту виконаних послуг, витрачений час адвокатом для виконання покладених на нього умов договору є неспівмірними до предмету спору в даній справі, а тому стягненню з ІНФОРМАЦІЯ_5 підлягає 3000 грн.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 28 липня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза