Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №580/2883/26 — Шостий апеляційний адміністративний суд

Суд: Шостий апеляційний адміністративний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: осіб, звільнених з публічної служби

Дата: 27 липня 2026 р.

Справа: №580/2883/26

Суддя: Говорун Олександр Володимирович

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/2883/26 Суддя першої інстанції: Бабич А.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

суддя-доповідач Говорун О.В.

судді: Попової О.Г., Чуприна О.В.

Позивач - ОСОБА_1 .

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області.

Особа, яка подала апеляційну скаргу - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Оскаржуване судове рішення - рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2026.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним і скасувати рішення від 26.01.2026 №232730030460 про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за віком за Списком №1;

- зобов`язати відповідача зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на Відкритому акціонерному товаристві «Черкаське хімволокно» з 16.11.1993 до 15.03.1998 та призначити пенсію з 19.01.2026 на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту «а» статті 13, статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020;

Рішенням суду першої інстанції від 29.04.2026 позов задоволено частково:

- визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) від 26.01.2026 №232730030460 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 19.01.2026 про призначення пенсії за віком та за наслідками розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення;

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. При цьому, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Як наслідок, відповідач передчасно прийняв рішення від 26.01.2026 №232730030460 про відмову у призначенні пенсії позивачці, не встановивши додатковий строк для подання необхідного і достатнього пакету документів для призначення пенсії.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та неповно з`ясовано обставини справи.

Зокрема, апелянт вказує на те, що період роботи позивача з 16.11.1993 по 15.03.1998 правомірно не зараховано до страхового стажу, оскільки є розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення у трудовій книжці позивача, а тому прийняте відповідачем рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу є законним та обґрунтованим.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не був поданий.

Відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 10-11)

Відповідно до записів із трудової книжки від 12.07.1986 серії НОМЕР_3 , позивач у період з 16.11.1993 до 15.03.1998 працювала у ВАТ «Черкаське хімволокно". Встановлено, що навпроти запису №18 про звільнення із роботи 15.03.2026 із вказаного підприємства, міститься примітка, що позивачка звільнена на підставі п.4 ст.40 КЗпП України від 02.04.1999 (а.с. 16-18).

За результатом розгляду заяви позивача від 19.01.2026 про призначення пенсії за віком 26.01.2026 відповідач прийняв рішення №232730030460 про відмову у призначенні пенсії за віком. Встановлено, що на момент звернення позивачка досягла: віку у розмірі 54 роки 3 місяці 13 днів; страхового стажу 16 років 2 місяця 28 днів; пільговий стаж відповідно до Списку №1 становить 00 років 00 місяців 00 днів. За результатом розгляду документів, доданих до страхового стажу не зараховано період роботи з 16.11.1993 до 15.03.1998, оскільки є розбіжність між датою звільнення та датою наказу на звільнення (а.с. 13-15).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XIІ) та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із ст. 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до ч. 1 ст. 62 Закону № 1788-XII, основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до п. 1, п. 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків.

Пунктом 3 вказаного Порядку № 637 визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п. 20 Порядку № 637 у довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Вказані правові висновки наведені Верховним Судом у постанові від 31.01.2025 у справі № 120/8471/23.

Як вже було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з копією трудової книжки позивача вбачається, що у період» з 16.11.1993 до 15.03.1998 вона працювала на посаді апаратника формування хімічного волокна ВАТ «Черкаське хімволокно».

Разом з тим, підставою для відмови у зарахуванні вказаного вище періоду роботи до страхового стажу позивача, слугувало те, що є розбіжність між датою звільнення (15.03.1998) та датою наказу про звільнення у трудовій книжці позивача (02.04.1999).

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 11.11.2020 у справі № 677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що нормами ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду України мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Разом з тим, колегією суддів не встановлено та матеріалами справи не підтверджено того, що скаржник звертався до відповідних підприємств, установ та організацій з метою надання необхідних додаткових документів, а також здійснення відповідної перевірки достовірності поданих позивачем та відображених у її трудовій книжці відомостей щодо періодів роботи та страхового (трудового) стажу.

Отже, вказане свідчить про те, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову в призначенні/перерахунку пенсії № 232730030460 від 26.01.2026 у зв`язку з відсутністю підстав для зарахування до страхового стажу позивачу певного періоду роботи з огляду на наявність дефектів у заповненні трудової книжки позивача, пенсійний орган в повній мірі переклав тягар доказування наявності такого стажу та його достовірності на позивача. При цьому, пенсійний орган, при ухваленні оскаржуваної відмови зазначає лише про наявність розбіжностей між датою звільнення та датою наказу на звільнення.

Виходячи з відомостей з трудової книжки позивачки, наказ про прийняття її на посаду учня апаратника формування хімічного волокна ВАТ «Черкаське хімволокно» був прийнятий 12.11.1993, в той час як дата початку роботи на цій посаді - 16.11.1993.

Відповідно до наказу від 02.04.1999, позивачка звільнена з 15.03.1998.

Позивачка вважає безпідставне не зарахування до пільгового стажу саме періоду фактичної роботи - з 16.11.1993 по 15.03.1998, а не період між датами відповідних наказів (12.11.1993-02.04.1999).

Відповідачем в рішенні про відмову в призначенні пенсії не обґрунтовано неможливість зарахування до пільговою стажу періоду фактичної роботи позивачки на ВАТ (16.11.1993-15.03.1998) внаслідок прийняття відповідних наказів раніше фактичного початку роботи (12.11.1993) та пізніше фактичного завершення роботи (02.04.1999).

Крім того, колегія суддів зазначає, що хоча витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, однак перекладання суб`єктом владних повноважень лише на позивача обов`язку доказування і надання відомостей є безпідставним та непропорційним.

Неможливість та/або небажання пенсійного органу, з метою ефективного забезпечення права особи на соціальний захист, скористатися встановленим законом правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути вагомою та достатньою підставою для обмеження такої особи у реалізації її конституційного права.

Таким чином, відмовляючи, у зарахуванні періоду роботи з 16.11.1993 по 15.03.1998 до страхового стажу позивача внаслідок його непідтвердження коректними записами у трудовій книжці, відповідач діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно.

З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки відповідач, встановивши не подання необхідного пакету документів для призначення пенсії, не повідомив та не роз`яснив позивачу, які документи треба подати додатково для здійснення такого призначення, тому спірне рішення від 26.01.2026 №232730030460 про відмову у призначенні пенсії позивачу не може відповідати критеріям законності, обґрунтованості та є передчасним.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у порядку, межах, спосіб і строки, визначені законом, повторно розглянути заяву позивачки від 19.01.2026 про призначення пенсії за віком та за наслідками розгляду прийняти відповідне обґрунтоване рішення.

Доводи та заперечення апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Відповідно до частини 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 316 КАС України).

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, а судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 308, 322 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 29.04.2026 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.В. Говорун

Судді О.Г. Попова

О.В. Чуприна

Оригінал: reyestr.court.gov.ua