Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №620/4564/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/4564/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Терези Ю.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 (з врахуванням ухвали від 19.06.2024 про виправлення описки) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФ України в Чернігівській області щодо зменшення ОСОБА_1 розміру пенсії шляхом обмеження її максимальним розміром. Зобов`язано ГУ ПФ України в Чернігівській області з 01.01.2024 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням уже виплачених сум пенсії. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.11.2024 задоволено заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду та зобов`язано ГУ ПФ України в Чернігівській області протягом 5 днів з дня отримання цієї ухвали подати до суду звіт про виконання судового рішення у даній справі.

На виконання вказаної ухвали відповідачем 09.12.2024 подано звіт про виконання судового рішення та 23.01.2025 подано доповнення до звіту про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №620/4564/24.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.02.2025 прийнято звіт ГУ ПФ в Чернігівській області про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі №620/4564/24.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у прийнятті звіту відповідача і вжити передбачені законодавством заходи за фактом невиконання відповідачем рішення суду, зокрема постановити передбачену ст. 249 КАС України ухвалу. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції не надав належну оцінку протиправним діям відповідача в серпні-грудні 2024 року в частині виплати пенсії у належному розмірі, що призводить до звільнення відповідача від відповідальності за невиконання судового рішення. Також апелянт зазначає, що судовим рішенням не визначено кінцеву дату виплати пенсії без обмеження максимальним розміром, натомість з 01.01.2025 до пенсії позивача знову застосовано такі обмеження.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що різниця пенсії за період з січня 2024 по січень 2025 складає 124198,76 грн та її виплата буде проведена в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат. Натомість з 01.01.2025 розмір пенсії позивача обмежений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1, неврахування якої суперечило б законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, введення в Україні воєнного стану, заяву відповідача про розгляд справи без участі його представника, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Колегія суддів звертає увагу, що Верховним Судом уже сформована судова практика щодо застосування цих положень Основного Закону України, зокрема, у постановах від 14.08.2018 у справі №826/4174/16, від 18.10.2018 у справі №802/2135/17-а, від 22.01.2019 у справі №813/142/16, від 11.11.2020 у справі №191/1169/16-а(2-а/191/7/17), від 18.05.2022 у справі №140/279/21, від 01.06.2022 у справі № 640/25836/20 та від 27.07.2022 у справі № 540/606/20.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абз. 3 п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у п. 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00, від 20.07.2004) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

У Рішенні від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене ст. 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п. 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07.06.2005, заява № 6318/03; п. 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004, заява №60750/00; п.п. 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15.10.2009, заява №40450/04; п. 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28.11.2006, заява № 30779/04).

На підставі аналізу ст.3, 8, ч. 1 та 2 ст. 55, ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в п. 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 наголосив, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, а також ст.ст. 14 та 370 КАС України.

Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020 у справі №560/523/19, від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та від 18.05.2022 у справа №140/279/21.

Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26.01.2021 у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.ст. 129, 129-1 Конституції України, ст.2, 14, 370 КАС України та ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення).

Колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Зазначені висновки Суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 01.02.2022 у справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021 у справі №611/26/17, від 07.02.2022 у справі №200/3958/19-а.

На момент розгляду судом першої інстанції заяви позивача про встановлення судового контролю, ст. 382 КАС України передбачалось дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з положеннями ч.1-3 ст. 382 КАС України (в редакції, чинній до 19.12.2024) суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.

В той же час, Законом України від 21.11.2024 №4094-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» статтю 382 КАС України викладено в новій редакції, а сам КАС України доповнити статтями 382-1 - 382-3.

Частиною 1 ст.382 КАС України (в поточній редакції) передбачено, що суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 вказаної статті суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.

З рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 (з врахуванням ухвали від 19.06.2024 про виправлення описки) вбачається, що відповідача зобов`язано з 01.01.2024 провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії без обмеження її максимальним розміром, із урахуванням уже виплачених сум пенсії.

Вказане судове рішення набрало законної сили 02.07.2024, у відповідності до положень ст. 255 КАС України.

З доданого до доповнення до звіту про виконання судового рішення перерахунку пенсії позивача з 09.01.2024 вбачається, що позивачу нараховано пенсію у розмірі 33457,75 грн без застосування до неї обмежень максимальним розміром (а.с.71).

Відповідно до розрахунку на доплату пенсії від 20.01.2025 за 2024 рік позивачу нараховано щомісячно пенсію в розмірі 33457,75 грн і загальна сума доплати з урахуванням фактично виплачених сум становить 124198,75 грн (а.с.72).

Таким чином, в частині нарахування позивачу пенсії з 01.01.2024 без обмеження її максимальним розміром судове рішення відповідачем виконано в повному обсязі.

Щодо поданого до матеріалів справи розрахунку пенсії позивача з 01.01.2025 (а.с.71 зворот), колегія суддів зазначає, що подальша зміна законодавства в частині прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 03.01.2025 №1, якою передбачалось застосування коефіцієнтів та обмеження розміру пенсії позивача і врахування вказаної постанови Уряду відповідачем в рамках своєї діяльності не може вважатись невиконанням судового рішення у даній справі, оскільки судом не досліджувались правомірність рішень та дій ГУ ПФ України в Чернігівській області в частині здійснення відповідного перерахунку пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1.

Тобто, відповідний перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025 стосується нових правовідносин, що виникли в результаті зміни законодавства і такі правовідносини не були предметом судового розгляду в рамках даної справи, внаслідок чого проведений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 перерахунок пенсії позивача не свідчить про невиконання відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у даній справі.

При цьому, судове рішення не може бути спрямовано на врегулювання спірних правовідносин на майбутнє, оскільки завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України).

В силу ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Тобто саме порушені права, свободи чи інтереси є предметом захисту в порядку адміністративного судочинства, які мали місце до початку судового розгляду в період до ухвалення судового рішення по суті спору.

Крім того, з обґрунтувань апеляційної скарги вбачається, що позивач не претендує на невідкладну виплату заборгованості з пенсії за січень-липень 2024 року, що виникла до набрання законної сили судовим рішенням. Разом з тим, він звертає увагу на наявність з боку відповідача порушення пенсійних прав в частині виплати в належному розмірі пенсії за період серпень-грудень 2024 року.

Колегія суддів звертає увагу, що належний перерахунок пенсії позивача на виконання судового рішення у даній справі проведено в січня 2025 року, що підтверджується відповідним розрахунком по пенсійній справі №2501018075 (а.с.71), внаслідок чого відповідна сума заборгованості за період за січень-грудень 2024 року сумі 124198,76 грн виникла в рамках виконання судового рішення у даній справі.

При цьому, позивач не ставить у порушення відповідачу затримку з виплати пенсії у перерахованому розмірі за період січень-липень 2024 року, натомість звертає увагу саме на невиплату перерахованої пенсії з серпня по грудень 2024 року, що стосується правовідносин, які мали місце після набрання законної сили судовим рішенням, тобто відповідні правовідносини не охоплюються положеннями ст.382-1 - 382-3 КАС України.

Натомість, відповідна бездіяльність щодо не проведення виплати пенсії в належному розмірі на виконання судового рішення може бути оскаржена до суду в рамках ст.383 КАС України

Разом з тим, положення абз.2 ч.3 ст.378 КАС України визначають, що невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

Отже, здійснення перерахунку розміру пенсійних виплат на підставі судового рішення та встановлення відповідної суми заборгованості без проведення виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є прямою підставою для звернення до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.

За таких обставин, на переконання суду апеляційної інстанції, у суду першої інстанції не було підстав для відмови у прийнятті поданого відповідачем звіту про виконання судового рішення.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Нормами ч. 2 ст. 328 КАС України не передбачено оскарження постанови суду апеляційної інстанції, постановленої за наслідком перегляду ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення.

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329, 382 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 28 липня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза