Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №320/42589/23 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/42589/23 Суддя (судді) першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Терези Ю.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року у справі за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 07.09.2023 №16550/0901 та №16551/0901.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що застосовані штрафні санкції розраховані відповідачем невірно, а наказ на проведення фактичної перевірки не містить належних підстав для її проведення.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що в наказі про призначення фактичної перевірки наведено підстави для її проведення, а вартість продукції, з якої було розраховано штрафні санкції, зафіксована в акті, який підписано уповноваженою особою позивача без зауважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем 10.05.2007 (а.с.16).

16.08.2023 ГУ ДПС у Київській області видано наказ №1525-п "Про проведення фактичної перевірки", яким, на підставі ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст. 75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, вирішено провести фактичну перевірку за адресою: вул. Кільцева дорога, буд. 110 А, с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область (магазин), з 17 серпня 2023 року тривалістю 10 діб. Перевірку провести за період діяльності з 01 серпня 2023 року по день початку перевірки, з метою здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання норм законодавства у сфері виробництва, обліку та обігу підакцизних товарів (а.с.8).

За результатами проведеної фактичної перевірки позивача ГУ ДПС у Київській області складено акт від 18.08.2023 №17682/10-36-09-00-10/НОМЕР_1 (а.с.9-11), в якому зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 ст.11, 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (далі - Закон №481/95-ВР), зі змінами та доповненнями, а саме:

- зберігання алкогольних напоїв на загальну суму 88000,00 грн без марок акцизного податку встановленого зразка (ст.11 Закону №481/95-ВР);

- зберігання алкогольних напоїв у місці зберігання алкогольних напоїв, не внесеного до Єдиного реєстру місць зберігання (ст.15 Закону №481/95-ВР).

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 07.09.2023:

- №16550/0901, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і абз.16 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 88 000,00 грн (а.с.12-13);

- №16551/0901, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України і абз. 20 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 176 000,00 грн (а.с.14-15).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку про відсутність порушень з боку податкового органу під час проведення перевірки, прийняття за її наслідками оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також при визначенні розміру застосованих до позивача штрафних санкцій.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (далі - Закон №481/95-ВР).

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з п.75.1 ст.75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).

Нормами пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України передбачено, що фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Таким чином, норми податкового законодавства передбачають дві підстави для призначення фактичної перевірки відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, а саме:

1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків;

2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Вказані умови можуть бути як сукупно, так і самостійними окремими підставами для проведення фактичної перевірки суб`єкта господарювання відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України.

Аналогічна правова позиція неодноразово викладалася в постановах Верховного Суду, зокрема від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21 та від 25.04.2023 у справі №520/3328/2020, яка підлягає врахуванню судом при вирішенні спірних правовідносин.

Оскільки в наказі ГУ ДПС у Київській області від 16.08.2023 №1525-п "Про проведення фактичної перевірки" наведено відповідну мету - здійснення контролю за дотриманням суб`єктом господарювання норм законодавства у сфері виробництва, обліку та обігу підакцизних товарів і межі проведеної відповідачем фактичної перевірки, в даному випадку контролюючий орган дотримався вимог законодавства у відповідній частині, оскільки фактична перевірка була призначена з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Наведене свідчить про необґрунтованість доводів позивача в частині протиправності наказу відповідача і неправомірності проведеної ним фактичної перевірки.

Стосовно тверджень апелянта про невірний розрахунок суми штрафних санкцій за виявлені порушення ст.11 та ст.15 Закону №481/95-ВР.

В силу ч.4 ст.11 Закону №481/95-ВР алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.

Згідно зі ст.15 наведеного Закону зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.

Колегія суддів зазначає, що ні позовна заява, ні апеляційна скарга не містить жодних заперечень ФОП ОСОБА_1 щодо допущення ним порушень ст.11 та ст.15 Закону №481/95-ВР. Натомість, позивач не погоджується з розміром застосованих до нього штрафних санкцій.

Відповідно до п.86.8. ст.86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

За порушення ч. 4 ст. 11 Закону №481/95-ВР санкція встановлена абз.20 ч.2 ст.17 вказаного Закону, відповідно до якого до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- виробництва та/або зберігання, та/або транспортування, та/або реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими паперовими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару (продукції), але не менше 17000 гривень.

За порушення ч. 62 ст. 15 Закону№481/95-ВР санкція встановлена абз. 16 ч. 2 ст. 17 наведеного Закону, відповідно до якої до суб?єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі:

- зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Спірними податковими повідомленнями рішеннями розміри санкцій встановлено із розрахунку загальної вартості виявлених алкогольних напоїв на суму 88000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що в силу ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перелік алкогольних напоїв, їх кількість, ціна та загальна вартість зафіксована відповідачем в акті зняття залишків алкогольних напоїв без марок акцизного податку, встановленого зразку, які знаходяться у ФОП ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 , який є додатком до акту перевірки №0000353 від 17.08.2023 (а.с.11).

Зазначений акт містить всю необхідну інформацію, яка дає можливість ідентифікувати алкогольні напої, їх окрему ціну та сумарну вартість і підписаний продавцем суб`єкта господарювання ОСОБА_2 без будь-яких зауважень.

На переконання суду, вказаний акт є належним та допустимим засобом доказування, який підлягає врахуванню судом, оскільки містить встановлену суб`єктом владних повноважень інформацію, здобуту під час проведеного заходу контролю.

Натомість, в підтвердження своїх доводів щодо неналежного розрахунку вартості алкогольних напоїв та застосованих відповідачем санкцій, позивач не надав жодних доказів іншої вартості зафіксованих відповідачем в акті алкогольних напоїв (інформації з фінансової звітності, видаткових накладних, прайс-листів, актів тощо).

Таким чином, застосовуючи штрафні санкції за порушення ст.11 та ст.15 Закону №481/95-ВР виходячи з вартості товару (алкогольних напоїв) в загальній сумі 88000,00 грн, відповідач діяв обґрунтовано, у відповідності до норм чинного законодавства та в межах наданих законом повноважень, внаслідок чого суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність спірних податкових повідомлень-рішень та відсутності підстав для їх скасування.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 28 липня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза