Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №320/2546/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/2546/20 Суддя (судді) першої інстанції: Горобцова Я.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Державної податкової служби України у Київській області щодо невідшкодування ОСОБА_1 суми податкової знижки за наслідками звітного 2018 рок в розмірі 3883,31 грн та зобов`язати Головне управління Державної податкової служби України у Київській області підготувати та подати для виконання висновок про повернення ОСОБА_1 суми податкової знижки за наслідками звітного 2018 року в розмірі 3883,31 грн, які зарахувати на рахунок Monobank № НОМЕР_1 , призначення платежу «Для зарахування на картковий рахунок НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , НОМЕР_7;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 №0019495405, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби України у Київській області.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 01.03.2023 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 №0019495405, прийняте Головним управлінням Державної податкової служби України у Київській області.

В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що на підставі квитанцій від 15 лютого 2018 року №0.0.964058245.1 та №0.0.964047805.1 неможливо ідентифікувати, що витрати понесені саме позивачем, оскільки у квитанції наявна інформація про платника ОСОБА_1 , у зв`язку з чим підстави для надання позивачу податкової знижки, відсутні.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що відповідачем безпідставно не надано податкову знижку, оскільки відповідно до квитанцій 0.0.964058245.1 та 0.0.964047805.1 від 15.02.2018 в коментарі вказано прізвище та ініціали позивача та адреса проживання. Крім того, факт сплати коштів за договором страхування життя у 2018 році підтверджено ПрАТ «МетЛайф».

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, посадовими особами ГУ ДПС у Київській області проведено камеральну перевірку показників податкової декларації про майновий стан і доходи фізичної особи ОСОБА_1 за 2018 року, за результатами якої складено Акт від 14.01.2020 №000004/10-36-54-05/НОМЕР_7.

Згідно висновків акта перевірки 18.12.2019 позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за звітний 2018 рік з метою отримання податкової знижки за накопичувальним страхуванням життя.

На підтвердження права на отримання податкової знижки позивачем до декларації було долучено копії наступних документів: страхових полісів; квитанції про сплату страхових платежів за 2018 рік; паспорту та реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

В поданій декларації позивачем зазначено суму власного доходу, який включається до загального оподатковуваного доходу за 2018 рік у розмірі 372 324,18 грн. та суму податку на доходи фізичних осіб в розмірі 67 018,36 грн.

Крім того, у рядку 17 декларації у розділі V «розрахунок суми податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у зв`язку з використанням права на податкову знижку із статтею 166 розділу IV Податкового кодексу України» позивачем було визначено суму податку, на яку зменшуються податкові зобов`язання у зв`язку з використанням права на податкову знижку, в розмірі 3883,51 грн. Дану суму позивачем було зазначено також у рядку 22.2 вказаної декларації як таку, що підлягає поверненню з бюджету. Податкова знижка, визначена позивачем, складалася з витрат у виді сплачених сум страхових платежів за договорами страхування життя.

В акті камеральної перевірки від 14.01.2020 №000004/10-36-54-05/НОМЕР_7 зафіксовано, що у зв`язку з тим, що не можливо встановити ініціатора переказу коштів за сплату страхових внесків, згідно наданих копій квитанцій №0.0.964058245.1 та №0.0.964047805.1 на загальну суму 6491,00 грн, а також страхувальником ОСОБА_2 є вона особисто (квитанція №0.0.1061351075.1 на суму 8000,00 грн) то проведеною перевіркою звітності ОСОБА_1 зменшено суми коштів, дозволених для включення ним до податкової знижки за підсумками 2018 року у вигляді суми коштів, сплачених платником податку страховику-резиденту фізичній особі на суму 14491,00грн.

На підставі висновків акта камеральної перевірки Головним управлінням ДПС у Київській області 19 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0019495405, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2608,38 грн.

Не погоджуючись з невідшкодуванням позивачу суми податкової знижки за наслідками звітного 2018 року в розмірі 3883,31 грн та із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, останній звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що позивач має право на включення до податкової знижки звітного 2018 року суми витрат на страхування, фактично понесених ним протягом цього періоду, як це передбачено підпунктом 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 ПК України, у зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 19.02.2020 №0019495405 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Водночас, вимога про невідшкодування позивачу суми податкової знижки не узгоджується із завданням адміністративного судочинства, а її задоволення не призведе до відновлення порушених прав позивача. Відтак, суд вважав, що підстави для задоволення вимог в даній частині відсутні.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України).

Згідно з пп.14.1.170 п.14.1 ст.14 ПК України податкова знижка для фізичних осіб, які не є суб`єктами господарювання, - документально підтверджена сума (вартість) витрат платника податку - резидента у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у резидентів - фізичних або юридичних осіб протягом звітного року, на яку дозволяється зменшення його загального річного оподатковуваного доходу, одержаного за наслідками такого звітного року у вигляді заробітної плати, у випадках, визначених цим Кодексом.

Платник податку, який бажає скористатись податковою знижкою, заявляє про своє бажання шляхом подання податкової декларації за минулий календарний рік (до 1 травня року, наступного за звітним, в якому понесені витрати - відповідно до підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК України).

Відповідно до пп.166.1.2 п.166.1 ст.166 ПК України підстави для нарахування податкової знижки із зазначенням конкретних сум відображаються платником податку у річній податковій декларації, яка подається по 31 грудня включно наступного за звітним податкового року.

Підпунктом 166.2.1 пункту 166.2 статті 166 ПК України передбачено, що до податкової знижки включаються фактично здійснені протягом звітного податкового року платником податку витрати, підтверджені відповідними платіжними та розрахунковими документами, зокрема квитанціями, фіскальними або товарними чеками, прибутковими касовими ордерами, копіями договорів, що ідентифікують продавця товарів (робіт, послуг) і їх покупця (отримувача). У зазначених документах обов`язково повинно бути відображено вартість таких товарів (робіт, послуг) і строк їх продажу (виконання, надання).

Згідно з пп.166.3.5 п.166.3 ст.166 ПК України платник податку має право включити до податкової знижки у зменшення оподатковуваного доходу платника податку за наслідками звітного податкового року, визначеного з урахуванням положень пункту 164.6 статті 164 цього Кодексу, такі фактично здійснені ним протягом звітного податкового року витрати: суму витрат платника податку на сплату страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та пенсійних внесків, сплачених платником податку страховику-резиденту, недержавному пенсійному фонду, банківській установі за договорами довгострокового страхування життя, недержавного пенсійного забезпечення, за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, а також внесків на банківський пенсійний депозитний рахунок, на пенсійні вклади та рахунки учасників фондів банківського управління як такого платника податку, так і членів його сім`ї першого ступеня споріднення, які не перевищують (у розрахунку за кожний з повних чи неповних місяців звітного податкового року, протягом яких діяв договір страхування): а) при страхуванні платника податку або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом платника податку, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління чи за їх сукупністю - суму, визначену в абзаці 1 підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу; б) при страхуванні члена сім`ї платника податку першого ступеня споріднення або за пенсійним контрактом з недержавним пенсійним фондом, або на банківський пенсійний депозитний рахунок, пенсійний вклад, рахунок учасника фонду банківського управління на користь такого члена сім`ї чи за їх сукупністю - 50 відсотків суми, визначеної в абзаці 1 підпункту 169.4.1 пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, в розрахунку на кожного застрахованого члена сім`ї.

Відповідно до пп.166.4.2 п.166.4 ст.166 ПК України загальний розмір нарахованої податкової знижки не може перевищувати суми загального оподатковуваного доходу платника податку, одержаного протягом звітного року у вигляді заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та Приватним акціонерним товариством «МетЛайф» було укладено договори страхування життя.

Факт укладання договорів страхування посвідчується страховими полісами №№ 100423053, НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 виданими 20.02.2017, страховими полісами №№100474458, НОМЕР_6 , виданими 22.12.2017, страховими полісами №№100608735, 10060836, виданими 23.06.2018.

15.02.2018, 15.06.2018 та 22.11.2018 позивачем сплачено вартість страхових послуг, що підтверджується квитанціями №1141-3923-4158-3705, №1141-3786-5695-9192, №0.0.1061351075.1, №0.0.1193862554.1, та листами уточненнями Стрийського відділення ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк».

За результатами камеральної перевірки податкової декларації позивача встановлено, що на підставі квитанцій від 15.02.2018 №0.0.964058245.1, №0.0.964047805.1 неможливо ідентифікувати, що витрати понесені саме позивачем, оскільки у квитанції наявна інформація про платника ОСОБА_1 .

Проте, колегія суддів зазначає, що у вказаних вище квитанціях відображена вся обов`язкова інформація, а саме: вартість сплачених послуг 3321,00 грн та 3170,00 грн відповідно; дата здійснення операції - 15.02.2018; в рядку «коментар до платежу» зазначено П.І.Б. позивача; індекс та адресу проживання, а в рядку отримувач зазначено - ПрAT «МетЛайф».

Отже, висновки відповідача в акті камеральної перевірки про те, що неможливо встановити ініціатора переказу коштів за сплату страхових внесків, згідно наданих копій квитанцій №0.0.964058245.1 та №0.0.964047805.1 на загальну суму 6491,00 грн є безпідставними, а інших підстав для відмови позивачу у наданні податкової знижки, не вказано.

З огляду на зазначене, позивач має право на включення до податкової знижки звітного 2018 року суми витрат на страхування, фактично понесених ним протягом цього періоду, як це передбачено підпунктом 166.3.5 пункту 166.3 статті 166 ПК України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.02.2020 №0019495405.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалось в частині незадоволених позовних вимог, в цій частині судове рішення не переглядається судом апеляційної інстанції.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови виготовлено 29 липня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

О.М.Оксененко