Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №580/9934/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/9934/24 Суддя (судді) першої інстанції: Анжеліка БАБИЧ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Аліменка В.О. та Терези Ю.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії відповідача, оформленого протоколом від 29.08.2024 №29 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по оформленню військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, у частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову під час мобілізації;

- визнати протиправним і скасувати рішення комісії відповідача, оформленого протоколом від 27.09.2024 №34 засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 по оформленню військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову під час мобілізації;

- зобов`язати комісію відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією, на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 26.12.2024 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовано рішення Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлені протоколами засідань від 29.08.2024 №29 та 27.09.2024 №34, в частині щодо відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову під час мобілізації та зобов`язано її повторно розглянути отримані від нього документи з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, і прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням вказаних судом мотивів у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати в часині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги у вказаній частині задовольнити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що позивач надав повний пакет документів, він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, а рішення відповідача суперечать нормам чинного законодавства.

Додатково зазначив про те, що якщо під час розгляду заяви позивача відповідач вчинив дії та надав оцінку заявленим підставам та документам, що додані до заяви, які суд визнав протиправними, у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, а тому похідні позовні вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» належать до задоволення як похідних.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. В суді першої інстанції його позиція обґрунтовувалась тим, що позивачем не доведено існування обставин та наявність законних підстав для надання відстрочки, оскільки не надано завірену копію статуту освітнього закладу.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу поштою заяву від 25.06.2024 про надання відстрочки у зв`язку з перебуванням на посаді Приватної організації «Київський перший лінгвістичний ліцей».

Не отримавши відповіді, позивач повторно подав таку заяву 13.08.2024.

Відповідач звернувся з письмовим запитом до вказаного навчального закладу, в якому просив надати копії: статуту закладу освіти, режим роботи на 2023/2024 роки, тарифікаційний список закладу освіти, мережу класів та учнів у них у 2023/2024 роках, алфавітну книгу запису учнів, освітню програму закладу на вказані роки, розклад навчальних занять, наказ про призначення позивача. У липні 2024 навчальний заклад надав статут та наказ на призначення, а щодо решти повідомив про їх втрату та роботу з відновлення.

У серпні 2024 року на засіданні, оформленому протоколом №29, комісія з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при відповідачу розглянула заяву позивача про надання відстрочки відповідно до п.2 ч.3 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, та вирішила, що не доведено існування обставин та наявність законних підстав для надання відстрочки: надати мережу класів та учнів, тарифікаційний список на 2024/2025 навчальний рік, завірений належним чином, та копію алфавітної книги.

Про вказане рішення відповідач письмово повідомив позивача листом від 02.09.2024 №4/1863 про результат і причини такого рішення.

Позивач вчергове звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою від 14.09.2024, в якій повідомив, що не підлягає призову на військову службу під час мобілізації в особливий період, оскільки є педагогічним працівником за основним місцем роботи закладу загальної середньої освіти навчального закладу з навантаженням 1,3 ставки посади завідувача з навчально-наукової роботи закладу середньої освіти з 24.06.2024 на підставі наказу №2/к/тр про прийняття на роботу від 21.06.2024. також, надав додаткові документи для вирішення цього питання: нотаріально завірені копії свого паспорта громадянина України та довідки РНОКПП, завірені копії довідки про взяття його на обліку внутрішньо-переміщеної особи, військово-облікового документа військовозобов`язаного (позивача), нотаріально посвідчені копії дипломів магістра з додатком, завірену копію трудової книжки, оригінал довідки №20-49 про підтвердження місця роботи та педагогічного навантаження, виписку з ЄДРПОУ на вказаний навчальний заклад, завірені копії: декларацій про провадження господарської діяльності, повідомлення комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.09.2024, наказів про затвердження мережі класів та контингенту учнів, мережі класів та учнів, контингенту учнів, про розподіл педагогічного навантаження на 2024-2025 роки, розподілу тижневого педагогічного навантаження на вчителів на 2024-2025 навчальні роки, тарифікаційного списку вчителів та інших працівників, алфавітної книги запису учнів.

27.09.2024 на засіданні, оформленому протоколом №34, комісія з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при відповідачі розглянула вказану заяву та вирішила, що не доведено існування обставин та наявність законних підстав для надання відстрочки: необхідно надати завірену копію статуту освітнього закладу.

Про вказане рішення відповідач письмово повідомив позивача листом від 01.10.2024 №4/2333 про результат і причини такого рішення.

03.10.2024 позивач направив рекомендованим листом відповідачу заяву з копіями документів для відстрочки, вказаними вище, та додатково статут і копії листування щодо запиту про надання інформації навчальному закладу з доказами їх доставки поштовими засобами зв`язку.

Не отримавши відповіді відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги частково, дійшов висновку, що відповідач, отримавши пакет документів позивача, з дотриманням способу дій на засіданні голосуванням прийняв рішення про відсутність підстав для надання відстрочки. Проте зміст наданих документів безпідставно не проаналізований відповідачем на предмет того, чи є позивач науковим чи науково-педагогічним працівником вказаних у п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» закладів освіти з визначеними умовами, з отриманих документів, що за переліком відповідає вимогам додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560, а тому результат оскаржуваного рішення є передчасний і необґрунтований.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про порушення відповідачем процедури розгляду питання надання відстрочки позивачу та наявність обґрунтованих підстав для визнання протиправними і скасування рішення комісії відповідача, оформлені протоколами від 29.08.2024 №29 та від 27.09.2024 №34, засідання комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 по оформленню військовозобов`язаним відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в частині відмови позивачу у наданні відстрочки від призову під час мобілізації та зобов`язання комісії відповідача повторно розглянути весь перелік отриманих від нього документів з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, і прийняти обґрунтоване рішення щодо надання йому відстрочки від призову за мобілізацією на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію з урахуванням мотивів суду, вказаних у цьому рішенні. Відсутні підстави зобов`язати надати таку відстрочку, оскільки втручання в це дискреційне повноваження до проведення повного аналізу відповідачем документів і надання їм його правової оцінки є передчасним.

За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного оскарження, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п.13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20 травня 2013 року №7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується позивачем в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання комісію відповідача прийняти рішення, яким надати позивачу відстрочку від призову за мобілізацією, на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», саме в цій частині судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції.

Щодо доводів ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він та Комісія з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є окремими органами, самостійними у своїй діяльності, не відповідають один за одного і не є представниками один одного, а тому відсутні підстави покладення на ІНФОРМАЦІЯ_4 судових витрат за позовною заявою ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.57 Порядку №560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії.

Згідно з п.5 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Отже, відповідно до вищезазначеного Порядку на особливий період для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються відповідні комісії.

Такі комісії не є юридичними особами і, як зазначено судом вище, утворюються при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, а отже і діють при даному органу.

Отже, ІНФОРМАЦІЯ_4 , до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, створює відповідну комісію, яка і приймає рішення стосовно мобілізації.

Як вбачається з матеріалів справи, заяви позивача та додані до них документи по суті поставленого питання комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 фактично було розглянуто, та листами від 02.09.2024 №4/1863, від 01.10.2024 №4/2333 повідомлено позивача, що протоколами від 29.08.2024 №19, від 27.09.2024 №34 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки.

Пунктом 56 Порядку №560 визначено, що відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Абзацом 1 п.58 Порядку №560 передбачено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»(п.59 Порядку №560).

За правилами п.60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7.

Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, норми Порядку №560 свідчать, що розгляд заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відноситься до дискреційних повноважень відповідача (районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), оскільки до його компетенції відноситься як розгляд документів, що підтверджують право на відстрочку, так і надання оцінки законності підстав для відстрочки з направленням відповідних запитів до органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку тощо.

Суд не може підміняти компетенцію відповідача (районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах), у зазначених вище питаннях.

Разом з тим, спосіб захисту порушеного права повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).

Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово звертався до комісії відповідача із відповідною заявою та визначеними Порядком №560 документами, які в повному обсязі давали можливість встановити наявність у позивача права на отримання відстрочки на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», однак комісія, в порушення вимог законодавства приймала рішення про відмову у наданні відстрочки з підстав неподання позивачем документів, а саме статуту закладу освіти, режиму роботи на 2023/2024 роки, тарифікаційний список закладу освіти, мережу класів та учнів у них у 2023/2024 роках, алфавітну книгу запису учнів, освітню програму закладу на вказані роки, розклад навчальних занять, наказ про призначення позивача.

В той же час, нормами додатку 5 Порядку №560 визначено, що з метою отримання відстрочки для педагогічних працівників до комісію подаються виключно довідка закладу освіти про займану посаду за основним місцем роботи та розмір частки ставки під час оплати праці.

Наявність дискреції не передбачає свавільні дії суб`єкта владних повноважень, а надають йому можливість діяти виключно в межах передбачених законодавством повноважень та приймати одне з декількох передбачених законодавством рішень виключно за наявності визначених законодавством підстав.

За наявності у позивача права на відстрочку та надання ним виключного переліку документів, які підтверджують таке право, у комісії відповідача відсутні дискреційні повноваження на витребування у позивача додаткових документів, що не передбачені Порядком №560 і відмовляти у наданні відстрочки з вказаних підстав.

Натомість, єдиним можливим результатом розгляду заяви позивача було прийняття рішення про надання відстрочки від призову на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За таких обставин, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню шляхом зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача про оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у спосіб, визначений Порядком №560, та за наслідком розгляду цієї заяви прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 "Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до вимог ч.4 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів вважає, що невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм матеріального права, призвели до неправильного вирішення справи, внаслідок чого колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог з ухваленням нової постанови про задоволення позову у вказаній частині.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - скасувати в частині зобов`язання Комісії з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 повторно розглянути отримані від ОСОБА_1 документи з дотриманням порядку, меж, строку та способу дій, визначених законом, щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі п.2 ч.3 ст.23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, і прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням вказаних судом мотивів у цьому рішенні,

Ухвалити в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Комісію з розгляду питань щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_5 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) прийняти рішення, яким надати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відстрочку від призову за мобілізацією, на підставі пункту 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Текст постанови складено 28 липня 2026 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді В.О.Аліменко

Ю.О.Тереза