Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №620/5242/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 620/5242/25 Суддя першої інстанції: Олена ЛУКАШОВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Файдюка В.В.,

суддів: Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.,

при секретарі Масловській К.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермолпром ЛТД» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермолпром ЛТД» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтермолпром ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «Інтермолпром ЛТД») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Чернігівській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 16.02.2023 № 1883/Ж10/25-01-04-08; податкове повідомлення-рішення від 28.03.2024 № 4994/Ж10/25-01-04-08; податкове повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12955/Ж10/25-01-04-08-02.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермолпром ЛТД» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишено без розгляду.

Такий висновок суду обґрунтований тим, що позивачем не наведено вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об`єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації ним належного права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством.

Не погоджуючись із ухваленим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати повністю ухвалу суду, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що у рамках розгляду справи № 620/2906/25 та у зв`язку з отриманням від відповідача у квітні - травні 2025 року судових документів, товариству стало відомо та отримано копії податкових повідомлень-рішень та розрахунків, а саме: податкового повідомлення-рішення від 16.02.2023 № 1883/Ж10/25- 01-04-08 на суму 680,00 грн; податкового повідомлення-рішення від 28.03.2024 № 4994/Ж10/25- 01-04-08 на суму 3817,71 грн; податкового повідомлення-рішення від 21.08.2024 № 12955/Ж10/25- 01-04-08-02 на суму 7 231,63 грн. Також, апеляційна скарга мотивована введенням в Україні воєнного стану.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДПС у Чернігівській області просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що будь-яких доказів про існування причин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду із вказаним позовом, позивачем не надано.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.07.2026 продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 28.07.2026.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, предметом оскарження у цій справі є податкові повідомлення-рішення від 16.02.2023 № 1883/Ж10/25-01-04-08; від 28.03.2024 № 4994/Ж10/25-01-04-08; від 21.08.2024 № 12955/Ж10/25-01-04-08-02.

Із вказаним позовом підприємство звернулося до суду 08.05.2025.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.04.2026 позовну заяву було залишено без руху з підстав пропуску останнім строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.05.2026 позовні вимоги залишені без розгляду з підстав, наведених вище.

Надаючи оцінку відповідним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів з урахуванням доводів апеляційної скарги та мотивам відзиву на неї, вважає за необхідне зазначити таке.

Приписи ч. 1 ст. 122 КАС України визначають, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За правилами абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Абзацом 1 частини 4 статті 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.07.2025 у справі № 500/2276/24 в адміністративному судочинстві можна виділити такі строки оскарження рішень / дій / бездіяльності суб`єкта владних повноважень:

1) якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку - строк звернення до суду становить 6 місяців (частина друга статті 122 КАС України);

2) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке не стосується нарахування грошових зобов`язань (наприклад, блокування ПН; присвоєння ризикового статусу тощо), - строк звернення до суду становить 3 місяці (частина четверта статті 122 КАС України);

3) якщо платник податків оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому (адміністративному) порядку, яке передбачає нарахування грошових зобов`язань (наприклад, податкове повідомлення-рішення), - строк звернення до суду становить 1 місяць (пункт 56.19 статті 56 ПК України).

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2025 року у справі № 580/6480/22, від 22 жовтня 2025 року у справі № 520/2563/25.

Таким чином, за сформованою судовою практикою, яка є обов`язковою для врахування, строк звернення до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень без використання процедури досудового вирішення спору становить шість місяців.

Приписи статті 123 КАС України, визначають, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч. 1 ).

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (ч. 2).

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3).

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 4).

Колегією суддів враховується, що позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень від 16.02.2023 № 1883/Ж10/25-01-04-08; від 28.03.2024 № 4994/Ж10/25-01-04-08 та від 21.08.2024 № 12955/Ж10/25-01-04-08-02. Таким чином, строк звернення до суду становить шість місяців з моменту отримання вказаного рішення.

Згідно з п. 45.1 ст. 45 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Пунктом 42.2 статті 42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Пунктом 42.5 статті 42 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику). У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Так, з матеріалів справи встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 16.02.2023 № 1883/Ж10/25-01-04-08, від 28.03.2024 № 4994/Ж10/25-01-04-08, від 21.08.2024 № 12955/Ж10/25-01-04-08-02 направлено позивачу за адресою, яка вказана в цій позовній заяві та апеляційній скарзі, а саме: 14000, м. Чернігів, вул. Воздвиженська, буд. 3, кв. 21 , проте конверти із вкладенням повернулися відправнику 17.03.2023 12.04.2024 та 06.09.2024 із відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Таким чином, відповідно до вимог ПК України, оскаржувані податкові повідомлення-рішення вважаються врученими позивачу 17.03.2023, 12.04.2024 та 06.09.2024, відповідно.

Проте до суду позивач звернувся лише 08.05.2025, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом.

Колегія суддів зауважує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні чи то позовної заяви чи апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

З приводу посилання ТОВ «Інтермолпром ЛТД» на введення воєнного стану в якості перешкод для своєчасного звернення до суду із вказаним позовом суд апеляційної інстанції зазначає, що такі обставини дійсно можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Проте, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Такий підхід відповідає усталеній і послідовній практиці Верховного Суду.

Водночас, апелянт не вказує, яким саме чином введення воєнного стану спричинило пропуск ним строку звернення до суду більш ніж на шість місяців, починаючи із спливу строку оскарження останнього спірного у цій справі індивідуального акта.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000, пункт 33).

Як було підкреслено вище, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Однак, як правильно зазначено судом першої інстанції, таких доказів позивачем надано не було.

Таким чином, при зверненні 08.05.2025 до суду з цим позовом ТОВ «Інтермолпром ЛТД» пропущено шестимісячний строк звернення до суду, передбачений ч. 2 ст. 122 КАС України, а тому він підлягав залишенню без розгляду, на чому було правильно наголошено судом першої інстанції.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями ст. ст. 122-123, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтермолпром ЛТД» - залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді В.О. Аліменко

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 28 липня 2026 року.