Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №640/21753/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/21753/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сорока Ю.Ю.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2021 року позивач - ОСОБА_1 звернулась Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, яким просила визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2019 року №0018344203 та №0018374203.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 вересня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-IX та Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16 вересня 2024 року №399, справу №640/21753/21 передано на розгляд до Волинського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 04 березня 2025 року адміністративну справу №640/21753/21 прийнято до провадження, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись з таким рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначила про те, що відповідно до пп. 165.1.55 ст. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються доходи у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпечений іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, а тому основа сума боргу (кредиту) у еквіваленті 1478166,91 грн, яка прощена АТ "Укрсиббанк" за кредитним договором в іноземній валюті є додатковим благом, водночас згідно з пп. 165.1.55 ст. 165.1 ст. 165 ПК України не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Відповідач подав до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки позивачем податкова декларація про майновий стан і доходи за 2017 рік до контролюючого органу подана не була, дохід отриманий від ПАТ "Укрсиббанк" в 2017 році не задекларований, податок на доходи фізичних осіб з доходів отриманих у 2017 році не сплачено.

Звернув увагу суду на те, що при розрахунку грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб до складу додаткового блага включено саме тіло кредиту в розмірі 1478166,91 грн, а не суму прощених відсотків та пені, як того вимагає ст. 165 ПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи повідомленням від 17 жовтня 2017 року №21-3/373 АТ "Укрсиббанк" з метою виконання пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України повідомило ОСОБА_1 про анулювання кредиторської заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202190000, а саме суми основного боргу (кредиту) 55700,10 доларів США, що складає 1478166,91 грн по курсу НБУ станом на 17 жовтня 2017 року. Також повідомлено про анулювання заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202190000 а саме: суми процентів 20357,31 доларів США, що складає 540241,44 грн по курсу НБУ станом на 17 жовтня 2017 року; штрафні санкції (пеня), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у сумі 28265,70 грн.

Згідно з повідомленням АТ "Укрсиббанк" від 17 жовтня 2017 року №24-3/374 позивача повідомлено про прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202315000, а саме суми основного боргу (кредиту) 371,63 доларів США, що складає 9862,30 грн по курсу НБУ станом на 17 жовтня 2017 року. Також повідомлено про анулювання заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202315000, а саме: суми процентів 712,58 доларів США, що складає 18910,42 грн по курсу НБУ станом на 17 жовтня 2017 року; штрафні санкції (пеня), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у сумі 28265,70 грн.

Повідомлення АТ "Укрсиббанк" від 17 жовтня 2017 року №21-3/373 та №24-3/374 отримані особисто позивачем 17 жовтня 2017 року, що підтверджується підписом останньої.

На підставі наказу від 11 січня 2019 року №276 та повідомлення від 11 січня 2019 року №2538/П/26-15-42-03-27 ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з отриманого доходу у вигляді додаткового блага платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 31 січня 2019 року №172/26-15-42-03-2573521488, яким встановлено порушення платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 :

- абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 та п. 179.7 ст. 179 ПК України внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 267845,26 грн;

- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за 2017 рік;

- п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за даними перевірки донараховано військового збору у сумі 22320,44 грн;

- п.п. "а" п. 176.1 п. 176 та п. 44.1 п. 44.3 ст. 44 ПК України не надано до перевірки книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу.

На підставі акту перевірки від 31 січня 2019 року №172/26-15-42-03-2573521488 Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2019 року:

№0018344203, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 267845,26 грн, пені на суму 42686,46 грн та штрафних санкцій на суму 66961,32 грн;

№0018374203, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір на суму 22320,44 грн та штрафних санкцій на суму 5580,11 грн.

Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач звернулась до суду з позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що враховуючи факт отримання позивачем у 2017 році доходу у вигляді додаткового блага в розмірі 1478166,91 грн, останній підлягав оподаткуванню за ставками, визначеними п. 167.1 ст.167 ПК України, а отже позивач зобов`язана була сплатити податкові платежі, зокрема, такі як податок на доходи фізичних на підставі абз. 2 ст. 167.1 Розділу 4 Податкового кодексу України та військовий збір на підставі пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

За змістом пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 25 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року; сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Сукупність наведених норм дає підстави для висновку, що суми процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності, не включаються до оподатковуваного доходу для цілей сплати податку на доходи фізичних осіб.

При цьому буквальне тлумачення пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 П.К. України свідчить про те, що обов`язок у фізичної особи, яка отримала додаткове благо, щодо сплати зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб особою, виникає за сукупності трьох таких обставин, як:

1) прощення (анулювання) основної суми боргу (кредиту) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності;

2) повідомлення кредитором платника податку - боржника про прощення (анулювання) боргу шляхом: а) направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або б) шляхом укладення відповідного договору, або в)надання повідомлення боржнику під підпис особисто;

3) включення кредитором суми прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь боржника, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2021 року у справі №540/304/19.

Як вбачається з матеріалів справи АТ "Укрсиббанк" надавались ОСОБА_1 кредитні кошти за договором іпотеки від 23 серпня 2007 року №61720, водночас позивач не змогла виконати вимогу щодо погашення відповідної суми коштів за визначених договором умов.

Повідомленням від 17 жовтня 2017 року №21-3/373 АТ "Укрсиббанк" з метою виконання пп. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України повідомило ОСОБА_1 про анулювання кредиторської заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202190000, а саме суми основного боргу (кредиту) 55700,10 доларів США, що складає 1478166,91 грн по курсу НБУ станом на 17 жовтня 2017 року. Також повідомлено про анулювання заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202190000 а саме: суми процентів 20357,31 доларів США, що складає 540241,44 грн по курсу НБУ станом на 17 жовтня 2017 року; штрафні санкції (пеня), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у сумі 28265,70 грн.

Згідно з повідомленням АТ "Укрсиббанк" від 17 жовтня 2017 року №24-3/374 позивача повідомлено про прийняття рішення про анулювання кредитної заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202315000, а саме суми основного боргу (кредиту) 371,63 доларів США, що складає 9862,30 грн по курсу НБУ станом на 17 жовтня 2017 року. Також повідомлено про анулювання заборгованості за договором про надання споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202315000, а саме: суми процентів 712,58 доларів США, що складає 18910,42 грн по курсу НБУ станом на 17 жовтня 2017 року; штрафні санкції (пеня), які підлягають стягненню на підставі судового рішення у сумі 28265,70 грн.

Повідомлення АТ "Укрсиббанк" від 17 жовтня 2017 року №21-3/373 та №24-3/374 отримані особисто позивачем 17 жовтня 2017 року, що підтверджується підписом останньої.

Як вбачається зі змісту акту від 31 січня 2019 року №172/26-15-42-03-2573521488, ОСОБА_1 за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року платник отримала доходи у загальній сумі 1488029,21 грн у зв`язку з прощенням основної суми боргу (кредиту) за договорами споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202190000 та №11202315000.

Відповідно до п. 179.1 ст.179 ПК України платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Підпунктом 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.179.7 ст.179 ПК України фізична особа зобов`язана самостійно до 01 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену в поданій нею податковій декларації.

Отже враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 зобов`язана була подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, в якій відобразити дохід у вигляді додаткового блага в розмірі 1488029,21 грн, отриманий від АТ "Укрсиббанк" внаслідок анулювання (прощення) останнім основного боргу за договорами споживчого кредиту від 23 серпня 2007 року №11202190000 та №11202315000 та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.

Щодо посилання апелянта на пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України в редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо реструктуризації зобов`язань за кредитами в іноземній валюті та адаптації процедур неплатоспроможності фізичних осіб" від 13 квітня 2021 року №1383-ІХ, колегія суддів зазначає наступне.

23 квітня 2021 року набрали чинності зміни, внесені до Податкового кодексу України, зокрема в частині оподаткування доходу, отриманого у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Відповідно до внесених змін, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються основна сума боргу (кредиту) платника податку за іпотечним кредитом в іноземній валюті, забезпеченим іпотекою житлової нерухомості, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності (пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідні зміни набули чинності більше ніж через три роки з моменту виникнення у позивача обов`язку подати контролюючому органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та сплатити податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, та більше ніж через два роки з моменту прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому зазначені обставини не можуть слугувати підставою для їх скасування.

Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку