Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №580/8995/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 580/8995/25 Суддя (судді) першої інстанції: Каліновська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Єгорової Н.М.,

суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, яким просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, за період з 01 лютого 2023 року по 09 жовтня 2024 року;

- зобов`язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення за період з 01 лютого 2023 року по 31 грудня 2023 року (зокрема, грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- зобов`язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення за період з 01 січня 2024 року по 09 жовтня 2024 року (зокрема, грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2024 рік), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2024 року (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належного йому грошового забезпечення, зокрема, додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №168;

- зобов`язати НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати несвоєчасно виплачених сум грошового забезпечення (в тому числі додаткової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №168) за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, за період з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року;

- зобов`язано НОМЕР_2 мобільний прикордонний загін (Військова частина НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплачене грошове забезпечення за період з 01 лютого 2023 року по 20 травня 2023 року (зокрема, грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік), виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року (2684,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.

- у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 1000 грн.

Не погодившись з додатковим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неповно встановлено обставини, що мають значення для справи.

Апелянт зазначив про те, що сторонами договору про надання правової допомоги чітко не визначено обсягу надання правничої допомоги та порядку розрахунків.

Додатково зазначив про те, що в платіжній інструкції від 07 серпня 2025 року №0.0.4486383827.1 в призначення платежу містить загальні формулювання без визначення прив`язки за які саме послуги.

У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2025 року адміністративний позов задоволено частково:

10 жовтня 2025 року представником позивача через систему "Електронний суд" направлено до Черкаського окружного адміністративного суду заяву про ухвалення додаткового рішення, згідно з якою останній просив стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1000,00 грн.

Приймаючи додаткове рішення у справі №580/8995/25 про задоволення заяви позивача, суд першої інстанції враховано складність предмета спору (доказування), тривалість витраченого часу на опрацювання всіх матеріалів справи, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а тому сума витрат у розмірі 1000,00 грн. є співмірною із наданою позивачу правничою допомогою.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

13 серпня 2025 року представником позивача через систему "Електронний суд" направлено до Черкаського окружного адміністративного суду заяву про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ст. 134 КАС України, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2).

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7).

Частина 3 ст. 139 КАС України встановлює, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, від 18 січня 2024 року у справі № 9901/459/21, вказувала, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані відповідні договори про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У п.п. 134-135 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Також усталеною є практика Верховного Суду стосовно того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (зокрема, але не виключно постанови Верховного Суду від 07 січня 2025 року у справі № 120/19027/23, від 24 грудня 2024 року у справі № 380/25725/21, від 07 листопада 2024 року у справі № 500/51/24, від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19, від 11 грудня 2019 року у справі № 2040/6747/18).

У цій справі судом першої інстанції встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 у справі здійснювало Адвокатське об`єднання "Галицька правнича група", що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії ВС №1386134 від 22 липня 2025 року.

Також матеріали справи містять договір про надання правової допомоги від 17 липня 2025 року №1/170725Л, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надавати замовнику необхідну правову (правничу) допомогу зміст якої замовник та виконавець узгоджують на умовах цього договору у кожному окремому випадку шляхом підписання протоколу доручення, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 2.1. Договору розмір винагороди (гонорар) за надану правову (правничу) виконавцем для замовника у кожному конкретному випадку погоджується сторонами у протоколі доручення.

Відповідно до п. 1 протоколу доручення від 06 серпня 2025 року №1/060825Л/2 замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання надати замовнику правову (правничу) допомогу наступного змісту: підготовка та подання до Черкаського окружного адміністративного суду позовної заяви щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, за період з 01 лютого 2023 року по 09 жовтня 2024 року та визнання протиправною бездіяльність стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати належного йому грошового забезпечення, зокрема, додаткової грошової винагороди, встановленої Постановою Кабінету Міністрів України №168.

Згідно з п. 2 протоколу доручення від 06 серпня 2025 року №1/060825Л/2 у зв`язку із наданням виконавцем правової (правничої) допомоги відповідно до п. 1 цього протоколу доручення, сторони встановили та погодили для виконавця фіксований розмір винагороди (гонорару) який оплачується замовником на умовах цього протоколу у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до платіжної інструкції від 07 серпня 2025 року №0.0.4486383827.1 ОСОБА_1 перераховано на рахунок АО "Галицька правнича група" кошти у сумі 5000,00 грн, призначення платежу: правова допомога від ОСОБА_1 .

Отже позивачем підтверджено понесення витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 5000,00 грн.

Велика Палати Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п. 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не скористався своїм правом на подання заяви про зменшення розміру витрат на правову допомогу.

Враховуючи надані позивачем докази, суд першої дійшов висновку про те, що оскільки позов задоволено частково, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 1 000,00 грн.

З урахуванням викладеного, виходячи з системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судом першої обставин, колегія суддів не вбачає підстав для втручання у рішення суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді в меншому розмірі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 24 березня 2026 року у справі № 160/6124/21.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 252, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач Н.М. Єгорова

Судді Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку