Постанова від 07 липня 2026 р. у справі №320/11788/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/11788/25 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2026 року м. Київ

Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Кузьменка В.В.,

суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,

за участю секретаря Михайлової І.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " Лють " про визнання протиправними та скасування наказу, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » (з урахуванням уточненої позовної заяви), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної полюції України Лють» від 09.01.2025 року № 12 в частині пункту 1 за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 та 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1,2,4 та 5 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, підпунктів 2,4,5 та 20 пункту 3 розділу ІІ Посадової інструкції інспектора взводу № 5 роти № 2 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « Сафарі ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « Лють », затвердженої начальником управління - командиром полку управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « Сафарі ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « Лють » 01.06.2023 року, що виразилося в невиконанні наказу в.о. командира зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення № 1 (штурмовий полк « Сафарі ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « Лють » від 05 грудня 2024 року № 401ДСК/ВС «Про виконання бойового розпорядження», а також перешкоджанні проведенню службового розслідування застосувати до інспектора взводу № 5 роти № 2 батальйону № 1 полку управління поліції особливого призначення № 1 Департаменту поліції особливого призначення « Об`єднана штурмова бригада Національної поліції « Лють » капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення із служби в поліції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Доводи апелянта обґрунтовані, зокрема тим, що акт про відмову у наданні пояснення від 06.12.2024 є не належним доказом вини позивача у вчиненні дисциплінарного правопорушення, а лише вказує на підробку документів з боку відповідача. Вказано, що з наказом про призначення службового роздування не ознайомлювали, відповідач ні в акті від 06.12.2024, ні в будь-якому іншому документі не довів зворотного.

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 28.04.2023 №378 о/с (по особовому складу), ОСОБА_1 , призначено на посаду інспектора взводу №5 роти №2 батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « Сафарі ») Департаменту поліції особливого призначення «Об?єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють ».

Разом з тим, з матеріалів справи судом вбачається, що до ДПОП «ОШБ «Лють» надійшла доповідна записка т.в.о. начальника управління моніторингу ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції ОСОБА_6 від 06.12.2024 №11143-2024 щодо можливосго порушення службової дисципліни окремими поліцейськими батальйону №1 полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОШБ « Лють ».

У зв`язку з чим, наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » від 06.12.2024 №1424 призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію за фактом невиконання позивачем наказу.

Наказом командира зведених підрозділів ДПОП «ОШБ « Лють » від 11.04.2024 №11ВС «Про формування зведеного підрозділу управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОШБ « Лють »» сформований зведений підрозділ УПОП №1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОШБ «Лють».

Під час службового розслідування встановлено, що відповідно до законів України «Про Національну поліцію», «Про правовий режим воєнного стану», Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», Положення про Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють », затвердженого наказом Національної поліції України від 13.01.2023 №30, наказу Національної поліції України від 16.04.2024 №403, наказів ДПОП «ОШБ «Лють» окремі поліцейські полку УПОП ДПОП «ОШБ «Лють», зокрема, позивач, на підставі наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 18.10.2024 №342ДСК, із 18.10.2024 до особливого розпорядження відряджені до ОТУ « Луганськ » ОСУВ « Хортиця ».

У відповідності до висновку службового розслідування від 30.12.2024 №314/59/01-2024вн, затвердженого т.в.о. начальника Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють », 05.12.2024 близько 16:00 за місцем дислокації підрозділу, заступником командира батальйону № 1 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ « Лють » лейтенантом поліції ОСОБА_2 , у присутності інспектора моніторингу УПОП №1 ДПОП «ОШБ « Лють » капітана поліції ОСОБА_3 , начальника відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції ОСОБА_4 та старшого інспектора-лікаря-невропатолога госпітального відділення (на 30 ліжок) управління домедичної та медичної допомоги («медична рота») ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенанта поліції ОСОБА_5 , окремим поліцейським батальйону №1 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» доведено наказ в. о. командира зведеного підрозділу УПОП №1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.12.2024 №401ДСК/ВС «Про виконання бойового розпорядження».

Після ознайомлення з БН від 05.12.2024 №401ДСК/ВС позивач повідомив, що наказ йому зрозумілий, але виконувати його він відмовляється.

Таким чином, починаючи з 05.12.2024 та до особливого розпорядження, до виконання поставленого бойового (спеціального) завдання не приступив.

На виконання вимог наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 28.07.2023 №347 «Про застосування технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» працівниками відділу моніторингу УПОП ДПОП «ОШБ «Лють», за допомогою портативних реєстраторів «Tecsar BDС-43-GWCP», зафіксовано факт доведення БН від 05.12.2024 №401ДСК/ВС та відмову від його виконання позивачем.

Відповідно, за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 та 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 та 5 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VI, підпунктів 2, 4, 5 та 20 пункту 3 розділу ІІ посадової інструкції інспектора взводу №5 роти №2 батальйону №1 полку УПОП №1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОШБ «Лють», затвердженої начальником управління - командиром полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « Сафарі ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » 01.06.2023, що виразилося у невиконанні наказу в. о. командира зведеного підрозділу УПОП №1 ДПОП «ОШБ « Лють » від 05.12.2024 №401ДСК/ВС «Про виконання бойового розпорядження», а також перешкоджанні проведення службового розслідування запропоновано застосувати до інспектора взводу №5 роти №2 батальйону №1 полку УПОП №1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОШБ « Лють » капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

На підставі висновку службового розслідування наказом Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » від 09.01.2025 №12 «Про застосування дисциплінарних стягнень», за вчинення дисциплінарного проступку, порушення вимог пунктів 1, 2 та 6 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 4 та 5 частини третьої статті 1, частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VI, підпунктів 2, 4, 5 та 20 пункту 3 розділу ІІ посадової інструкції інспектора взводу №5 роти №2 батальйону №1 полку УПОП №1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОШБ « Лють », затвердженої начальником управління - командиром полку управління поліції особливого призначення №1 (штурмовий полк « Сафарі ») Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » 01.06.2023, що виразилося у невиконанні наказу в. о. командира зведеного підрозділу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.12.2024 №401ДСК/ВС «Про виконання бойового розпорядження», а також перешкоджанні проведення службового розслідування застосовано до інспектора взводу №5 роти №2 батальйону №1 полку УПОП №1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОШБ « Лють » капітана поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Не погоджуючись з прийнятим наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення зі служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що поведінка позивача містить ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки невиконання бойового наказу поліцейським департаменту особливого призначення під час дії воєнного стану, створює серйозну загрозу розлагодженості дій департаменту поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому.

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої етапі 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України врегульовані Законом України "Про Національну поліцію".

У частині 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачені обов`язки поліцейського зокрема: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських.

Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

Метою цих Правил є урегулювання поведінки поліцейських з дотриманням етичних норм, формування в поліцейських почуття відповідальності перед суспільством і законом за свої дії та бездіяльність, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до поліції.

Статтею 64 Закону України «Про Національну поліцію» визначена Присяга працівника поліції.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Відповідно до частин 1-4 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.

Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до частини 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Згідно з частиною 8 статті 19 Дисциплінарного статуту під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

Частиною 3 статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3)сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

У відповідності до пункту 3 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України щодо виконання дисциплінарних стягнень - дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.

Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень, перелік яких визначено у статті 13 Дисциплінарного статуту є вчинення дисциплінарного проступку, тобто протиправних, винних дій чи бездіяльність, що полягає в порушенні поліцейським службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

Перелічені у статті 13 Дисциплінарного статуту види дисциплінарних стягнень застосовуються виходячи із обставин і характеру проступку, особи поліцейського, обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередньої поведінки поліцейського, його ставлення до служби, ступеня його вини.

Звільнення зі служби в поліції є найсуворішим видом дисциплінарного стягнення за порушення службової дисципліни та є крайнім заходом дисциплінарного впливу. Передумовою звільнення поліцейського за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, має бути грубе порушення службової дисципліни, встановлене внаслідок ретельного службового розслідування та підтверджене належним доказами.

Водночас, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони

При цьому, пунктом 6 та 10 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» передбачає дві самостійні підстави для звільнення зі служби в поліції: у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України та у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Як встановлено судом, наказом ДПОП «ОШБ «Лють» від 06.12.2024 № 1424 призначено службове розслідування у формі письмового провадження та утворено дисциплінарну комісію за фактом невиконання позивачем наказу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачу було надано можливість скористатися своїм правом на належний захист, ознайомитися з матеріалами службового розслідування, разом з тим, під час проведення службового розслідування позивач відповідно до статті 63 Конституції України відмовився від надання будь-яких письмових пояснень.

З акта про відмову позивача надати пояснення від 06.12.2024, судом вбачається, що позивачу було доведено зміст вказаного наказу про призначення службового розслідування за фактом невиконання ним бойового наказу та роз`яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України, статтею 18 Дисциплінарного статуту НПУ та пунктом 2 розділу ІV Порядку №893, після чого позивач відмовився надавати пояснення, оскільки не бачить в цьому сенсу.

У подальшому, за наслідком проведеного службового розслідування складено висновок службового розслідування 30.12.2024 №314/59/01-2024вн, проведеного за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими батальйону №1 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють».

У відповідності до вказаного висновку службового розслідування, на підставі наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 18.10.2024 №342ДСК ОСОБА_1 з метою участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії проти України, в порядку взаємодії підрозділів поліції зі Збройними Силами України, а також для виконання бойових (спеціальних) завдань підрозділами Національної поліції України із 18.10.2024 відряджений до оперативно-тактичного угруповання « Луганськ » оперативно-стратегічного угруповання військ « Хортиця » на територію Донецької області.

05.12.2024 близько 16:00 за місцем дислокації підрозділу, заступником командира батальйону № 1 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ « Лють » лейтенантом поліції ОСОБА_2 , у присутності інспектора моніторингу УПОП №1 ДПОП «ОШБ « Лють » капітана поліції ОСОБА_3 , начальника відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення ДПОП «ОШБ «Лють» підполковника поліції ОСОБА_4 та старшого інспектора-лікаря-невропатолога госпітального відділення (на 30 ліжок) управління домедичної та медичної допомоги («медична рота») ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенанта поліції ОСОБА_5 , окремим поліцейським батальйону №1 полку УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» доведені накази в. о. командира зведеного підрозділу УПОП №1 (штурмовий полк « Сафарі ») ДПОП «ОШБ «Лють» від 05.12.2024 №401ДСК/ВС «Про виконання бойового розпорядження».

Згідно висновку службового розслідування, що начальником відділу психологічного забезпечення управління кадрового забезпечення ДПОП «ОШБ «Лють» підполковником поліції ОСОБА_4 та старшим інспектором-лікарем-невропатологом госпітального відділення (на 30 ліжок) управління домедичної та медичної допомоги («медична рота») ДПОП «ОШБ «Лють» лейтенантом поліції ОСОБА_5 протипоказань до виконання позивачем бойового завдання не виявлено.

На виконання вимог наказу ДПОП «ОШБ «Лють» від 28.07.2023 № 347 «Про застосування технічних засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», інспектором моніторингу УПОП №1 ДПОП «ОШБ «Лють» капітаном поліції ОСОБА_3 за допомогою портативних реєстраторів «Tecsar BDС-43-GWCP», зафіксовано факт доведення БН від 05.12.2024 № 401ДСК/ВС та відмову від його виконання, зокрема, і позивачем.

Після ознайомлення з БН від 05.12.2024 № 401ДСК/ВС позивач повідомив, що наказ йому зрозумілий, але виконувати його він відмовляється.

Таким чином, починаючи з 05.12.2024 та до особливого розпорядження, до виконання поставленого бойового (спеціального) завдання не приступив.

Тобто, вказані обставини свідчать про доведеність до відома, зокрема до позивача, бойового наказу та відмову від його виконання.

Крім того, позивач вказує, що в нього не відбирались пояснення та не складався акт про відмову позивача від надання пояснень та він не був повідомлений про проведення службового розслідування.

Однак, такі доводи позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Посилання представника позивача на неможливість виконання бойового наказу через стан здоров`я позивача не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, позаяк листи непрацездатності позивача відкривались або задовго до описаних подій, або вже після винесення спірного наказу. Крім того, під час доведення до відома бойового наказу, позивача було оглянуто та медичних протипоказань до виконання бойових завдань не встановлено.

Що стосується посилань представника позивача на відсутність ліцензії в Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють » для ведення медичної діяльності, суд такі оцінює критично, оскільки вказана обставина впливає лише на можливість установи видавати листи непрацездатності.

При цьому, кваліфікація поліцейських-лікарів не є предметом розгляду цієї справи. Також слід зазначити, що матеріали справи не містять доказів, які свідчили б про скарги позивача на стан здоров`я, а також відсутні докази щодо самостійного звернення позивача до лікарів або щодо виклику невідкладної швидкої допомоги. Також матеріали справи не містять та позивачем суду не надані медичні документи, які б свідчили, що позивач не міг за станом здоров`я виконувати наказ на момент його доведення до позивача. Усі надані позивачем медичні документи відносяться до іншого періоду часу аніж час коли до позивача було доведено бойовий наказ та не містять відомостей відносно того, що позивач міг бути тимчасово або на постійній основі звільнений від виконання службових обов`язів. Будь-яких документів від ВЛК відносно непридатності або обмеження придатності позивача до служби також суду надано не було.

Колегія суддів враховує, що позивачем не заперечується вчинення ним дисциплінарного проступку, який виразився у невиконанні бойових наказів. Також позивач не заперечує факт доведення до нього бойових наказів та їх ясність.

З матеріалів службового розслідування вбачається, що позивач підтвердив, що йому зрозумілий наказ, однак він відмовляється його виконувати.

Разом з тим, законодавством регламентовано обов`язок осіб, які проходять службу в органах поліції неухильно, сумлінно та відповідально виконувати покладені на них завдання.

Так, проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки.

У свою чергу, законодавством регламентовано спеціальний режим роботи органів поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України та в умовах воєнного стану. Особа, яка заступає на службу до органів поліції, бере на себе зобов`язання виконувати покладені на неї функції та завдання, зокрема, в умовах воєнного стану, та повинна усвідомлювати і розуміти специфіку проходження служби в поліції, яка зумовлює підвищені вимоги до кожного поліцейського, якими він не може нехтувати за жодних обставин.

При цьому, в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт вчинення дисциплінарного проступку, під чим слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

Відповідно, відмова від виконання бойового наказу без наявності для цього реальних об`єктивних причин може призвести до розлагодження колективу, що, в свою чергу, може мати серйозні наслідки, адже в умовах, коли кожен член команди покладається на інших, будь-яка нестабільність може загрожувати не лише успішному виконанню завдань, але й життю та здоров`ю інших осіб.

Відтак, невиконання позивачем наказу в бойових умовах без належних на те підстав є ухиленням від виконання своїх посадових та військових обов`язків, а тому така бездіяльність з боку позивача є дисциплінарним проступком в розумінні Дисциплінарного Статуту.

Підставою для накладення дисциплінарного стягнення є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність у діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Таким чином, звільнення з органів Національної поліції як вид стягнення є крайнім та найсуворішим заходом дисциплінарного впливу і повинно застосовуватись у виняткових випадках та за вчинення особливих дисциплінарних проступків.

Суд першої інстанції вірно вказав на розділ ІІ Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом МВС № 987 від 04.12.2017, згідно якого до завдань підрозділів поліції особливого призначення відноситься участь в обороні України, виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану. За рішенням військового командування, погодженим з керівником поліції, підрозділи поліції особливого призначення, можуть брати участь в обороні України відповідно до Закону України «Про оборону України» шляхом безпосереднього ведення бойових дій у ході відсічі збройної агресії російської федерації та/або інших держав проти України під час дії воєнного стану.

Надалі, постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 2023 року №30 було утворено міжрегіональний територіальний орган Національної поліції - Департамент поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « Лють », основним завданням якого є участь у реалізації державної політики у сфері охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, забезпечення публічної (громадської) безпеки і порядку, оборони України, виконання завдань територіальної оборони, забезпечення та здійснення заходів правового режиму надзвичайного або воєнного стану, у тому числі шляхом взаємодії з іншими складовими сектору безпеки і оборони України.

Тобто, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейських підрозділів поліції особливого призначення в умовах воєнного стану, що пов`язано з їх особливою підготовкою та статусом, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку.

У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.

Поведінка позивача містить ознаки істотного дисциплінарного проступку, оскільки невиконання бойового наказу поліцейським департаменту особливого призначення під час дії воєнного стану, створює серйозну загрозу розлагодженості дій департаменту поліції особливого призначення у надзвичайних ситуаціях, загрозу національній безпеці та суверенітету України в цілому.

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 09.02.2022 у справі № 160/12290/20, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення, який, приймаючи рішення про обрання конкретного виду дисциплінарного стягнення, повинен урахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків тощо. При цьому, застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Крім того, згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.

З послужного списку позивача слідує, що позивач мав дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

Отже, суд першої інстанції вірно вказав, що з огляду на характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, доведеність його вчинення, наявність та ступінь вини позивача, негативні наслідки, які могли настати через вчинений проступок, а також встановлену Дисциплінарним статутом Національної поліції України дискрецію керівника у виборі виду дисциплінарного стягнення, такий вид стягнення, як звільнення зі служби в поліції є пропорційним покаранням.

Діяльність поліцейського має відповідати не тільки положенням Конституції і чинного законодавства, а й моральним принципам і нормам. При цьому етичний кодекс, яким поліцейські повинні керуватися, не просто спирається на загальноприйняту мораль, а й конкретизує її вимоги відповідно до специфіки службової діяльності, неординарних обов`язків і повноважень, що покладаються на них. Поведінка поліцейського має відповідати очікуванню громадськості й забезпечувати довіру суспільства та громадян до поліції, не тільки під час виконання службових обов`язків, а й у повсякденному житті. Працівник поліції має усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, стверджувати та відстоювати честь і гідність свого звання, несучи відповідальність перед державою і суспільством та вживати заходів задля підвищення авторитету і позитивного іміджу органів поліції.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі №804/8515/17.

З урахуванням правової позиції, викладеної у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 у справі №21-13а14, суд при розгляді кожної справи про застосовування дисциплінарних стягнень повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. За наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу така особа може бути звільнена.

Обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення норм законодавства, порядку та процедури під час проведення службового розслідування.

Дисциплінарне стягнення до позивача було застосоване за поведінку, що є несумісною з проходженням служби в поліції та не відповідає званню працівника поліції, а не за вчинення адміністративного правопорушення чи у зв`язку із складанням протоколу про адміністративні правопорушення.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.07.2020 року у справі № 804/8515/17.

Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Аналогічна правова позиція викладена й у постановах Верховного Суду: від 05.05.2019 у справі № 825/1902/16, від 17.07.2019 у справі № 806/2555/17, від 07.03.2019 у справі № 819/736/18, від 26.01.2021 № 2140/1342/18.

Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивачем в доводах апеляційної скарги не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаних правових позицій Верховного Суду, які під час розгляду справи було правомірно враховано судом першої інстанції на виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 12.01.2012 у справі "Горовенки та Бугара проти України" зазначив, що уряди та правоохоронні органи забезпечують те, щоб усі посадові особи з підтримання правопорядку мали відповідні моральні, фізичні та психологічні якості для ефективного виконання своїх функцій і проходили безперервну та ретельну професійну підготовку. Необхідно періодично здійснювати перевірку їхньої придатності для виконання таких функцій.

Від держав очікується встановлення високих професійних стандартів у рамках їх правоохоронних систем і забезпечення того, щоб особи, які перебувають на службі в таких системах, відповідали необхідним критеріям (рішення від 17.06.2008 у справі "Абдулла Їлмаз проти Туреччини").

В контексті викладеного, колегія суддів погоджується з тим, що відповідач правомірно та обґрунтовано застосував до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби з огляду на вчинення дисциплінарного проступку та порушення службової дисципліни, що дискредитує працівника поліції.

Колегія суддів погоджується з тим, що спірний наказ є таким, що прийнято у межах, спосіб та порядок, що визначені чинним законодавством, у зв`язку з чим підстави для його скасування - відсутні.

Скаржником не було доведено наявності порушень суб`єктом владних повноважень вимог чинних нормативно-правових актів в межах даної справи.

Дослідивши зміст апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вирішив даний спір у відповідності до вимог чинного законодавства та практики Європейського суду з прав людини.

Позивачем в апеляційній скарзі не доведено протиправності дій чи рішень відповідача в межах спірних правовідносин, а відтак підстави для задоволення позовних вимог та апеляційної скарги - відсутні.

Крім того, апеляційна скарга не містить суттєво інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у позовній заяві, з урахуванням яких, суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга позивача не містить.

Надаючи оцінку кожному окремому доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту поліції особливого призначення "Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України " Лють " про визнання протиправними та скасування наказу - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В. В. Кузьменко

Судді: О.М. Ганечко

Я.М. Василенко

Повний текст постанови складено 17.07.2026.