Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №400/7757/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7757/25

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2025р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив:

- визнати протиправними дії відповідача у відмові виплатити позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачу одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн відповідно до пункту 4 Постанови №153.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 7.02.2023р. у віці 19 років він уклав контракт про проходженням військової служби у ВЧ НОМЕР_1 та згідно із витягом із наказу командира НОМЕР_2 за №76 від 13.03.2025р. був виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 13.03.2025р. у зв`язку із звільненням з військової служби у відставку на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби.

З 13.05.2024р. позивач брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України та 22.07.2024р. отримав тяжке поранення в ході виконання бойового завдання.

26.05.2025р. позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату грошової одноразової винагороди згідно із п.4 Постанови КМУ №153 від 11.02.2025р..

Однак, листом від 25.06.2025р. №661/2627 відповідач відмовив у задоволенні вказаної заяви.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2025р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 у відмові виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000грн., установлену Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 000 000грн., установлену Постановою КМУ від 11.02.2025р. №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджується, що позивач: був військовослужбовцем рядового складу, який у віці до 25 років був прийнятий на військову службу під час дії воєнного стану, тобто після 24.02.2022; брав безпосередню участь у бойових діях шляхом виконання бойового завдання в районах ведення воєнних (бойових) дій та отримав тяжке поранення під час захисту Вітчизни.

За таких обставин, відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу одноразову грошову винагороду, встановлену Постановою №153, у розмірі 1 млн. грн у повному обсязі.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 у 19-річному віці 7.02.2023р. уклав з відповідачем Контракт про проходження громадянином України військової служби у Збройних Силах України на посадах рядового складу.

Згідно із Довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, виданої відповідачем 15.07.2025р. за №1384/ОКП, позивач 13.05.2024р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Довідкою ВЧ НОМЕР_1 від 19.08.2024р. №2684 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) встановлено, що 22.07.2024р. ОСОБА_1 отримав тяжке поранення в ході виконання бойового завдання внаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої. Поранення отримано під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини.

Згідно із витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 13.03.2025р. №76 позивача звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу частини з 13.03.2025р. за підпунктом «б» п.3 ч.5 ст.26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я: на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби).

21.05.2025р. ОСОБА_1 звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою про виплату йому одноразової грошової винагороди, установленої Постановою №153, у розмірі 1 млн. гривень.

Однак, листом від 25.06.2025р. №661/2627 відповідач відмовив у задоволені вказаної заяви.

Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ), норми якого суд застосовує в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

За змістом ч.ч.1,3 ст.1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною 6 ст.2 Закону №2232-XII визначені види військової служби, зокрема, строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також інші види.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч.14 ст.2 Закону №2232-XII).

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону №2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч.1 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII (далі -Закон №2011-XII)).

За правилами ч.2 ст.9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

11.02.2025р. Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», пунктом 2 якої затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану та форму контракту про проходження громадянами України віком від 18 до 25 років військової служби у Збройних Силах України, Національній гвардії України та Державній прикордонній службі України на посадах осіб рядового складу (далі - Постанова №153).

Відповідно до пп.1 п.3 Постанови №153, чинної станом на час її прийняття, було установлено, що учасникам експериментального проекту є громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу; Збройні Сили; Міністерство оборони; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Згідно з пунктом 4 Постанови №153, в редакції чинній на момент її прийняття, було установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією Постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

За змістом ч.1 ст.52 ЗУ «Про Кабінет Міністрів України» постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті "Урядовий кур`єр" та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (ч. 5 ст. 52 Закону України "Про Кабінет Міністрів України").

Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану" від 11.02.2025р. за №153 опублікована в газеті "Урядовий кур`єр" 13.02.2025р..

Таким чином, Постанова №153 набрала чинності 13.02.2025р. з дня її офіційного опублікування в газеті "Урядовий кур`єр".

Відтак, зі змісту положень Постанови №153 можна дійти висновку, що реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме:

- вік прийняття або призову на військову службу до 25 років;

- бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

- бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, до набрання чинності цією Постановою - 13.02.2025 року у віці до 25 років;

- проходити військову службу;

- брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон);

- відсутності притягнення до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився;

Як вбачається із матеріалів справи, що позивач уклав контракт про проходження військової служби 7.02.2023р. у віці до 25 років та під час дії воєнного стану в Україні.

Згідно із довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України №1384/ОКП від 15.07.2025р., що старший солдат ОСОБА_1 дійсно 13.05.2024р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Харківська область, Харківський район, Липецька ТГр. (підстава журнал бойових дій ВЧ НОМЕР_1 (інвентарний №222дск від 24.02.2022)).

Також відповідно до довідки від 19.08.2024р. №2684 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), позивач, отримав тяжке поранення під час виконання ним обов`язків військової служби при захисті Батьківщини.

При цьому, у вказаній довідці вказано про відсутність відомостей щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності чи до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Враховуючи вказане, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ №153 від 11.02.2025р. військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Досліджуючи зміст Постанови КМУ №153 від 11.02.2025р., колегія суддів дійшла висновку, що пункт 4 цієї Постанови покликаний вирівняти становище військовослужбовців, які брали участь у бойових діях не менше шести місяців та мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 1 000 000 грн, з тими військовослужбовцями, які фізично не змогли, через отримані поранення, приймати участь у бойових діях протягом шести місяців.

Що стосується факту участі ОСОБА_1 у бойових діях, то судова колегія виходить з наступного.

Абзацами першим-третім, тринадцятим пункту 2 розділу ХХХIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7.06.2018р. №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018р. за №745/32197, на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з Постановою КМУ від 28.02.2022р. №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень – тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту);

у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями.

Як вбачається із довідки про виплату додаткової винагороди ОСОБА_1 за період з 7.02.2023р. по 13.03.2025р. (а.с.64), то додаткова винагорода, передбачена Постановою 168, виплачувалась позивачу у збільшеному до 100 000грн. розмірі за періоди служби з 14.05.2024р. по 31.05.2024р. у розмірі 58 064,52грн., з 1.06.2024р. по 30.06.2024р. у розмірі 100 000грн., з 1.07.2024р. по 22.07.2024р. у розмірі 70 967,74грн., з 23.07.2024р. по 31.07.2024р. у розмірі 29 032,26грн., з 1.08.2024р. по 31.08.2024р. у розмірі 100 000грн., з 1.09.2024р. по 30.09.2024р. у розмірі 100 000грн., з 1.10.2024р. по 31.10.2024р. у розмірі 100 000грн., з 1.11.2024р. по 30.11.2024р. у розмірі 100 000грн., з 1.12.2024р. по 31.12.2024р. у розмірі 100 000грн., з 1.01.2025р. по 6.01.2025р. у розмірі 19 354,84грн., з 9.01.2025р. по 31.01.2025р. у розмірі 74 193,55грн., з 1.02.2025р. – 27.02.2025р. у розмірі 96 428,37грн..

Відтак, враховуючи те, що поранення ОСОБА_1 отримав 22.07.2024р., то виплата додаткової винагороди, передбаченої Постановою 168, у збільшеному до 100 000грн. розмірі підтверджує безпосередню участь позивача у бойових діях.

Отже, судом встановлено, що позивач брав участь у бойових діях менше шести місяців, а також те, що він отримав поранення. Проте, всупереч пункту 4 Постанови №153 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті спірної грошової винагороди.

З огляду на вищевикладене судова колегія дійшла висновку, що дії відповідача щодо відмови у нарахуванні і виплаті позивачу одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень, передбаченої Постановою КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025р. №153 є протиправним.

А тому, виходячи з викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підставі для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу строків звернення позивачем до суду, то судова колегія виходить з наступного.

За змістом ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Отже, положення наведеної норми допускають при вирішенні справ в порядку адміністративного судочинства застосування строків, визначених не тільки КАС України, а й іншими законами.

Водночас положення ст.122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати) у разі порушення законодавства про оплату праці.

Частиною 4 вказаної статті КАС України визначено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

У судовій практиці усталеним є підхід щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо проходження публічної служби, у яких виник спір. Такий підхід відповідає висновкам Конституційного Суду України, сформульованим у рішенні від 7.05.2002р. №8-рп/2002, за змістом якого при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних законах норм, може застосовувати норми КЗпП України, у якому визначені основні трудові права працівника.

За правилами ч.2 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Як вбачається із матеріалів справи, що згідно із витягом з наказу командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу з 13.03.2025р. у зв`язку із звільненням.

При цьому, позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_1 із заявою від 21.05.2025р. про виплату спірної грошової винагороди, передбаченої п.4 Постанови КМУ №153, яка отримана ВЧ НОМЕР_1 26.05.2025р. за вх.№06/3925.

Листом від 25.06.2025р. за №661/2627 ВЧ НОМЕР_1 відмовила ОСОБА_1 у задоволенні вказаної заяви.

21.07.2025р. позивач звернувся до суду із даним позовом, тобто у строк до 30 днів з моменту отримання рішення ВЧ НОМЕР_1 про відмову.

Відтак, судова колегія вважає, що вказані обставини свідчать про вжиття позивачем заходів з досудового врегулювання спору.

Враховуючи відповідь ВЧ НОМЕР_1 , якою було відмовлено у задоволенні заяви про виплату спірної грошової винагороди, передбаченої п.4 Постанови КМУ №153, то судова колегія вважає, що строк звернення до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 не пропущено.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2025р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук