Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №420/25848/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/25848/25

Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Єщенка О.В.,

Казанчук Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2025р. ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ГУ ПФУ в Одеській області, у якому просила:

- визнати протиправним рішення від 21.05.2025р. №8162 ГУ ПФУ в Одеській області про відмову ОСОБА_1 у виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недотриману ОСОБА_2 , пенсію у зв`язку зі смертю пенсіонера, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона є донькою ОСОБА_2 , який отримував пенсію відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Позивачка зазначає, що пенсію ОСОБА_2 перераховано на підставі рішень у справах №420/12944/21, №420/32602/23.

Також позивачка вказала, що відповідно до розрахунків ГУ ПФУ в Одеській області сума недоплачених виплат у справі №420/12944/21 за період квітень 2019р. - вересень 2021р. становить 108 954,66грн., за період липень 2021р. – вересень 2024р. у справі №420/32602/23 – 78 000грн..

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

14.05.2025р. позивачка звернулась до органу ПФУ із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Однак, рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 21.05.2025р. відмовило позивачці у виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Вважаючи рішення пенсійного органу протиправним, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про задоволення адміністративного позову.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 13.07.2026р. витребувано від ГУ ПФУ в Одеській області копію заяви ОСОБА_1 про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера від 14.05.2025р. із доданими до неї документами.

15.07.2026р. до суду надійшла заява ГУ ПФУ в Одеській області про виконання ухвали суду.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи та додатково надані докази, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» позивачка має право на отримання неотриманні кошти за життя пенсіонера, її батька, лише якщо буде надано докази, що вона проживала разом із батьком на день його смерті

Однак, позивачка не надала доказів проживання разом із пенсіонером на день його смерті.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не було допущено порушення норм ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1, та правомірно відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера рішенням від 21.05.2025р. №8162.

Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_2 призначено пенсію за вислугу років відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 9.04.1992р..

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 (а.с.8).

Згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 прізвище ОСОБА_3 після державної реєстрації шлюбу – ОСОБА_4 (а.с.9).

Відповідно до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2021р. справа №420/12944/21 зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області провести з 1.04.2019р. перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 на підставі довідки Адміністрації ДПС України від 30.04.2021р. №11/4654, виданої станом на 5.03.2019р. у відповідності до вимог статей 43 і 63 ЗУ від 9.04.1992р. № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 1.04.2019р. по день проведення перерахунку.

Згідно із рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.01.2024р. у справі №420/32602/23 зобов`язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати та виплатити з 1.07.2021р. ОСОБА_2 щомісячну доплату у розмірі 2 000грн. відповідно до Постанови КМУ від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до розрахунків на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою ОСОБА_2 сума доплати у справі №420/12944/21 становить 108 954,66грн., а у справі №420/32602/23 – 78 000грн. (а.с.13 зв.б.-14).

Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.10).

14.05.2026р. до суду надійшла заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера.

Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 21.05.2025р. №8162 позивачці відмовлено у виплаті недоотриманої пенсії, у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , з підстав того, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а померлий ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ; не надано витяг з реєстру територіальної громади - документ, у паперовій або електронній формі, що підтверджує відомості про спільне місце проживання з померлим на день смерті, для виплати недоотриманої пенсії правових підстав немає (а.с.18).

Не погодившись із таким рішенням ПФУ, позивачка звернулась до суду.

Перевіряючи правомірність та законність дій пенсійного органу у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивачка пов`язує їх незаконність та протиправність в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера врегульовано ст.52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9.07.2003р. (далі - Закон №1058-IV), якою передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Зміст положень ч.3 ст.52 Закону №1058-IV узгоджується зі змістом ст.1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодування у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Відповідно до ст.61 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ) суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

За приписами частини 3 вказаної статті зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

У постанові Верховного Суду від 30.01.2020р. у справі №200/10269/19-а сформульовано висновок: «у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя».

Такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсією у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому ч.1 ст.52 Закону №1058-IV та ч.1 ст.61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

Аналогічний підхід застосований у постановах Верховного Суду від 11.04.2024р. у справі №160/26335/23, від 4.12.2024р. у справі №120/8398/24, від 11.03.2025р. у справі №420/28399/23.

З вищенаведеного слідує, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, у разі звернення за ними не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною ч.1 ст.61 Закону №2262-ХІІ.

Приписами п.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007р. №3-1 (далі – Порядок №3-1), заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається заявником до органу, що призначає пенсію.

Пунктом 9 Порядку №3-1 передбачено, що до заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подаються такі документи:

1) свідоцтво про смерть пенсіонера;

2) документи, що підтверджують належність членів сім`ї до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника, які передбачені пунктом 3 цього розділу;

3) документи, що засвідчують родинні відносини з померлим пенсіонером, які передбачені пунктом 12 цього розділу, та відомості про проживання з пенсіонером на день його смерті (у разі неможливості надати такі документи факт проживання з пенсіонером встановлюється у судовому порядку) (для виплати членам сім`ї, що не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника).

Пунктом 12 Порядку 3-1 вказано, що за документи про родинні відносини приймаються:

1) паспорт громадянина України;

2) свідоцтво про народження;

3) свідоцтво про шлюб;

4) рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є донькою померлого ОСОБА_2

14.05.2025р. позивачка звернулась до відповідача із заявою щодо виплати нарахованої, але не виплаченої за життя пенсії її батька, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

До вказаної заяви позивачка додала: копію паспорта громадянина України, № НОМЕР_4 , виданого Київським РВ УМВС України в Одеській області 17.05.1996; копію картки платника податків, видана ДПІ у Центральному районі 13.10.1998р.; копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 8.05.2025р. відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса); копію свідоцтва про народження, серія НОМЕР_1 від 18.10.2023р.; копію свідоцтва про шлюб, серія НОМЕР_2 від 27.04.2023р.; копію свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_5 від 19.06.2024р.; картку реквізитів для проведення операції поповнення карткового рахунку.

Колегія суддів зазначає, що згідно із паспортом серії НОМЕР_6 вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Натомість, відповідно до паспорту серії НОМЕР_4 зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .

Судова колегія зауважує, що у заяві від 14.05.2025р. позивачка зазначила, що її фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 .

З наведеного слідує, що на момент розгляду ГУ ПФУ в Одеській області заяви позивачки, у відповідача були відсутні документи на підтвердження спільного проживання ОСОБА_1 з пенсіонером, тобто з ОСОБА_2 , на день його смерті.

Апеляційний суд вважає слушним зауваження суду першої інстанції, що для виплати недоотриманої пенсії необхідно надання членами сім`ї документів, які підтверджують спільне місце проживання з померлим пенсіонером на день смерті.

У доводах апеляційної скарги представник позивачки зазначає, що ОСОБА_1 проживала разом з батьком за адресою АДРЕСА_2 , була пов`язана спільним побутом, утриманням майна, і що акт складається (тобто планувалася його подача). Суд мав надати можливість надати додаткові докази або встановити факт у цій же справі, а не відмовляти формально.

Крім того, представник позивачки зазначив, що було надано Акт обстеження сім`ї №587 від 23.11.2023р., складений уповноваженими особами соцзахисту Київського району м.Одеси, який прямо фіксує, що соціальні послуги з догляду за ОСОБА_2 надає саме ОСОБА_1 , яка проживає разом з ним за адресою АДРЕСА_2 .

Надаючи оцінку вказаному, судова колегія зазначає, що у позовній заяві, яка зареєстрована судом першої інстанції 31.07.2025р., представник позивачки зазначив, що на момент смерті ОСОБА_2 його донька ОСОБА_1 проживала разом із ним за адресою: АДРЕСА_2 , відповідний акт складається та буде надано до суду.

Колегія суддів зауважує, що під час розгляду даної справи у суді першої інстанції (27.04.2026р.) позивачка не надала до суду акту чи інші докази підтвердження проживання разом з батьком на день його смерті, у тому числі рішення суду про встановлення такого факту, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Також апеляційний суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутній Акт обстеження сім`ї №587 від 23.11.2023р., на який посилається представник позивачки в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч.5 ст.44 КАС України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Судова колегія зауважує, що у позивачки було достатньо часу (з 31.07.2025р. по 27.04.2026р.) для подання доказів на підтвердження спільного проживання разом із пенсіонером на день його смерті.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивачка не надала таких документів ні до органу ПФУ, ні до суду.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання позивачки на спільне володіння майна не є ознакою спільного проживання, що є головною підставою для виплати недоотриманої пенсії в порядку ст.61 Закону №2262.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ГУ ПФУ в Одеській області правомірно відмовило ОСОБА_1 у виплаті недотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 , а тому відсутні підстави для скасування рішення від 21.05.2025р. №8162.

Отже, враховуючи вищевказане та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в даному випадку у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

У доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2026р. залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: О.В. Єщенко

Г.П. Казанчук