Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №522/28039/25-Е — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 522/28039/25-Е

Перша інстанція: суддя Шенцева О.П.,

повний текст судового рішення

складено 03.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2026 у справі №522/28039/25-Е за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення

У С Т А Н О В И В:

29.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою, у якій просить суд скасувати постанову Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6298619 від 07.12.2025.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує про порушення його права на отримання професійної правничої допомоги. Також, на думку ОСОБА_1 , в спірних правовідносинах порушено процедуру фіксації швидкості транспортного засобу.

Відповідач з позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що керуючи транспортним засобом Авдоніним Олексієм Вячеславовичем перевищено встановлене обмеження швидкості на 39км./год.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2026 у справі №522/28039/25-Е позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав про правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. При цьому, районний суд відхилив наведені позивачем в позовній заяві доводи.

Не погодившись із вищеозначеним рішенням районного суду ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що відповідачем не забезпечено йому право на правничу допомогу. Також, на думку скаржника, в спірних правовідносинах порушено процедуру фіксації швидкості транспортного засобу.

Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом Управлінням патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 03.06.2026 у справі №522/28039/25-Е та вважає їх обґрунтованими. Натомість, на думку відповідача, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини справи.

Зокрема, колегією суддів установлено, що 07.12.2025 ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись Київському шосе в межах населеного пункту м.Одеса зі швидкістю 79км/год.

07.12.2025 інспектором поліції відносно Фроловим Павлом Михайловичем відносно ОСОБА_1 складено постанову серії ЕНА №6298619 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.

У такому індивідуальному акті зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись Київському шосе в межах населеного пункту м.Одеса зі швидкістю 79км/год., у зв`язку з чим порушив вимоги п.п.12.4 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Означеною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн.

Не погодившись із притягненням до адміністративної відповідальності позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України установлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, згідно із пунктом 12.4 яких у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху установлено статтею 122 КУпАП (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно із частиною 1 якої перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки TOYOTA CAMRY, державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись Київському шосе в межах населеного пункту м.Одеса зі швидкістю 79км/год., тобто з перевищенням на 29 км/год.

На підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення суб`єктом владних повноважень до суду подано фото та відео з приладу TRUCAM (а.с.23, 24).

Між тим, колегія суддів уважає за доцільне відмітити, що проти самого перевищення швидкості ОСОБА_1 не заперечує.

Мотивуючи апеляційну скаргу позивач зазначає, що в спірних правовідносинах порушено процедуру фіксації швидкості транспортного засобу.

Надаючи оцінку такому доводу суд апеляційного інстанції виходить із наступного.

Відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Як установлено колегією суддів та зазначено вище, перевищення ОСОБА_1 швидкості інспектором поліції зафіксовано приладом TruCAM.

Приладом TruCAM перевіряють швидкість за допомогою лазера, що дозволяє уникнути неточностей, робоча дистанція пристроїв контролю швидкості TruCam сягає 1,2 км. TruCam - лазерний вимірювач швидкості, оснащений режимом відеофіксації. Основна відмінність приладу від «Візира» і йому подібних - він використовує не радіохвилю, а світловий промінь - лазер, який дозволяє зафіксувати перевищення швидкості конкретного автомобілю в потоці транспорту на відстані, що перевищує кілометр.

Так, лазерний вимірювач швидкості TruCAM здійснює вимірювання процесу порушення швидкісного режиму, що дозволяє ідентифікувати транспортний засіб, номерний знак. Прилад автоматично визначає координати кожного вимірювання швидкості, розрізняє режими обмеження швидкості, встановлені для вантажних, легкових транспортних засобів, а також мотоциклів.

Для фіксації допустимих швидкісних режимів руху транспортних засобів на приладі встановлюється поріг допустимої швидкості руху. При цьому, враховується похибка приладу ±2 км/год. Прилад дозволяє вимірювати швидкість на дистанціях від 15 м до 1200 м.

Згідно посібника користувача TruCAM ІІ LTI 20/20, вимірювач швидкості транспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCAM ІІ призначений для вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному або автоматичному режимах.

Вимірювач відноситься до мобільних приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху. Вимірювач використовується під час контролю швидкості транспортних засобів підрозділами Національної поліції та уповноваженими організаціями.

У ручному режимі оператор сам обирає транспортний засіб, швидкість руху якого буде виміряна. При цьому, можливий режим фотовідеофіксації. У автоматичному режимі при перевищенні встановленого обмеження швидкості руху транспортних засобів здійснюється фотовідеофіксація події, що має ознаки порушення ПДР.

Виходячи з наведеного, лазерний вимірювач TruCAM ІІ LTI 20/20 відноситься саме до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів.

Окрім основного («ручного режиму роботи») даний лазерний вимірювач швидкості також може бути застосований з метою автоматичного режиму фіксації правопорушення.

Правильність реалізації у приладі «TruCAM» зазначеного алгоритму підтверджено за результатами державної експертизи у сфері криптографічного захисту інформації.

Застосування алгоритму шифрування AES забезпечує контроль цілісності інформації не тільки в самому приладі «TruCAM», але також в зашифрованих файлах, що скопійовані на будь-які інші електронні носії.

Зазначені властивості алгоритму унеможливлюють підробку змісту інформації про порушення Правил дорожнього руху від моменту її фіксації приладом «TruCAM».

Таким чином, технічними характеристиками приладу TruCam, яким було зафіксовано порушення позивачем швидкісного режиму, передбачено можливість застосування такого приладу в ручному режимі та навіть відведено на це допустиму похибку +/-2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +/-1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год.

З огляду на вказане є безпідставним припущення скаржника щодо протиправності здійснення контролю швидкості руху транспортного засобу за допомогою лазерного вимірювача TruCAM, який знаходився безпосередньо в руках інспектора поліції.

До того ж, слід зауважити, що будь-яких доказів на спростовання правильності здійснених технічним засобом вимірювань швидкості, позивачем до матеріалів справи не додано.

Позивачем також не наведено належних доводів на підтвердження власної позиції з даного приводу, а лише викладено суб`єктивну думку, яка не має жодного нормативного обґрунтування.

Відносно доводу скаржника про незабезпечення відповідачем його права правничу допомогу, колегія суддів зауважує таке.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 звернувся до інспектора патрульної поліції із заявою від 07.12.2025 щодо відкладення розгляду справи у зв`язку із необхідністю надання йому правової допомоги за місцем його проживання (а.с.22).

Таке клопотання інспектором поліції відхилено у зв`язку з відсутністю поважних причин для перенесення розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції вказує про безпідставність тверджень скаржника про порушення інспектором процедури притягнення до адміністративної відповідальності, що виразилось у відмові інспектора на перенесення розгляду справи у зв`язку з необхідністю забезпечення ОСОБА_1 права на правничу допомогу за місцем його проживання, оскільки чинним законодавством встановлено спрощену процедуру розгляду посадовою особою Національної поліції справ про адміністративне правопорушення, яке передбачено, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП.

Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу за місцем проживання.

Водночас, позивачем не спростовується, що йому було роз`яснено його права та обов`язки, суть вчиненого ним порушення, оголошено та вручено примірник оспорюваної постанови.

Реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою за місцем проживання забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень у суді.

Наведений правовий висновок відображено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 у справі №487/2179/17, який відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час розгляду цієї справи.

Колегія суддів зауважує, що згідно із чинним законодавством до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності.

Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права.

Поліцейський, згідно із законодавством, лише ознайомлює особу з її правами, однак вона сама вирішує, чи скористатись їй наданими правами та в який спосіб.

Установлені в межах даного апеляційного перегляду справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.

Частинами 7, 8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

За наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.

Як з`ясовано колегією суддів, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення районним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.272, 286, 308, 311, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03.06.2026 у справі №522/28039/25-Е за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Д.С. Терлецький Н.В. Вербицька