Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №400/1050/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1050/26

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 27.05.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді –Кравченка К.В.,

судді –Джабурія О.В.,

судді –Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі – відповідач-1, ГУ ДПС), в якому просила суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) відповідача від 13.06.2025 року №0778163-2407-1403, яким позивачці визначено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік у розмірі 30024,48 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказувала, що їй на праві власності належить нежитлова будівля «склад цибулі» за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично використовується для сільськогосподарських потреб та відноситься до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі», код 1271. Однак, відповідач прийняв ППР від 13.06.2025 року №0778163-2407-1403 про визначення їй суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 30024,48 грн. за 2024 рік щодо вищенаведеного об`єкта нерухомого майна. На переконання позивачки, оскаржуване ППР є протиправним, оскільки відповідна будівля використовується для сільськогосподарських потреб, а отже не підлягає оподаткуванню.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 27.05.2026 року позовні вимоги задоволено повністю.

Дану справу було розглянуто судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, ГУ ДПС подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач зазначив, що згідно з Реєстру прав власності на нерухоме майно позивачка має у власності нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 352,4 м.кв.. В Єдиному державному реєстрі фізичних осіб-підприємців позивачка не зареєстрована. Також вона не подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2024 рік. Відтак позивачка не підтвердила ведення своєї сільськогосподарської діяльності шляхом надання декларації про майновий стан, а тому у ГУ ДПС відсутні підстави для надання пільги на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.08.2009 року №49, з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.02.2026 року №464406014 позивачка з 20.08.2009 року є власницею 1/1 нежитловою будівлею: склад цибулі, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 (далі – Склад цибулі), загальною площею 352,4 м.кв..

13.06.2025 року відповідач прийняв ППР (форма «Ф) №0778163-2407-1403 щодо визначення позивачці грошового зобов`язання за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік на суму 30024,48 грн. щодо Складу цибулі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка відноситься до сільськогосподарських товаровиробників, а Склад цибулі віднесений до класу «Нежитлові сільськогосподарській будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, а тому вказана будівля не відноситься до об`єктів оподаткування.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції по суті спору, доводи апеляційної скарги та заперечень на апеляційну скаргу, колегія суддів зазначає таке.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1 ст.38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов`язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.

Згідно з пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України грошове зобов`язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Підпунктом 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Згідно з пп.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення податку з об`єкта/об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості.

Відповідно до абзацу 1 пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з пп.266.7.1 п.266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) (абзац 2 пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України).

Отже, з наведених норм вбачається, що розрахунок сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, здійснюється контролюючим органом, який направляє такий розрахунок разом із ППР про сплату суми податку платнику податку.

Згідно з пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених п.102.1 ст.102 цього Кодексу.

Контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня – у разі проведення перевірки відповідно до статей 39 і 39-2, застосування вимог пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, – за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Як наслідок, контролюючий орган мав повноваження складати та надсилати (вручати) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельного податку, за 2024 звітний рік у 2025 році.

Разом з цим, згідно з п.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об`єктами оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Отже, споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов:

- така нежитлова будівля віднесена до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023;

- власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник;

- така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 року у справі №540/2206/19 і від 21.05.2024 року у справі №600/5153/23.

Відповідно до коду 1271 Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.05.2023 року №3573, до класу «Нежитлові сільськогосподарській будівлі» належать будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Як вже зазначалося вище та вбачається з матеріалів справи, ГУ ДПС оскаржуваним ППР від 13.06.2025 року №0778163-2407-1403 (форма «Ф») визначило грошове зобов`язання позивачці за податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2024 рік щодо Складу цибулі, яка належать позивачеві на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 20.08.2009 року №49 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.02.2026 року №464406014.

Аналогічні правовідносини, між тими самими сторонами, за тим самим спором, тільки за інші роки, вже були предметом розгляду у справах №400/3469/21 та №400/1022/22.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, судовими рішеннями по справам №400/3469/21 та №400/1022/22, які набрали законної сили, було встановлено, що:

- за своїми характеристиками Склад цибулі належать до використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності;

- будівлі використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності позивача;

- позивач є виробником сільськогосподарської продукції, у неї у власності є земельний пай, позивач займається вирощуванням зернових культур та насіння олійних культур, обробленням насіння для відтворення, а нежитлова будівля - склад цибулі, що віднесена за вимогами ДК-018-2000 до класу (код 1271) “Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства”, будівля використовується для зберігання зерна, відповідної техніки по обробці та зберіганню сільськогосподарської техніки;

- позивач може вважатись сільськогосподарським товаровиробником у розмінні чинного законодавства України.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Проте, апелянтом обставини встановлені у судових рішенням у справах №400/3469/21 та №400/1022/22, у встановленому законом порядку не спростовані.

Отже, Склад цибулі віднесений до класу «Нежитлові сільськогосподарській будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, а позивачка відноситься до сільськогосподарських товаровиробників.

Крім цього, в Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 16.02.2026 року №464406014 відсутні відомості про перебування Складу цибулі в оренді, лізингу, позичці.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що Склад цибулі не є об`єктом оподаткування відповідно до п.«ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, а тому оскаржуване ППР від 13.06.2025 року №0778163-2407-1403 є протиправним.

Таким чином, доводи апеляційної скарги ГУ ДПС не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.311, ст.315, ст.316, ст.321, ст.322. ст.325, ст.328 КАС України апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області - залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 травня 2026 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст.328 КАС України.

Суддя-доповідач К.В. Кравченко

Судді Н.В. Вербицька О.В. Джабурія