Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №400/375/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/375/26

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 10.03.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Вербицької Н.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі №400/375/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2025 № 143250023823, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

14.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.08.2025 № 143250023823 про відмову у призначенні пенсії за віком;

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 02.01.2026 № 173-26359/К-02/8-1400/26;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди навчання в МКІ з 01.09.1982 по 01.03.1988, роботи в ЛОРП з 18.05.1986 по 11.09.1986, роботи на ЧСЗ з 01.08.1987 по 31.08.1987, отримання допомоги по безробіттю з 05.03.2007 по 20.10.2007;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 01.09.2025 та провести відповідний перерахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він має право на зарахування до страхового стажу спірних періодів навчання, роботи та отримання допомоги по безробіттю.

Відповідачі – Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з позовними вимогами не погоджуються з підстав викладених у відзивах на позовну заяву вказуючи, що немає законодавчо передбачених підстав для зарахування до страхового стажу спірних періодів.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі №400/375/26 позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправним і скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.08.2025 № 143250023823 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області:

1) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: роботи з 18.05.1986 по 11.09.1986, з 22.04.1996 по 10.06.1999; навчання 01.09.1982 по 22.08.1983, з 02.06.1985 по 04.09.1985, з 02.10.1985 по 17.05.1986, з 12.09.1986 по 31.07.1987, з 01.09.1987 по 12.11.1987, з 15.12.1987 по 18.02.1988; виплати допомоги по безробіттю з 20.10.2006 по 22.07.2007;

2) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 03.08.2025 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи означене рішення в частині задоволених позовних вимог суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового стажу періоди роботи з 18.05.1986 по 11.09.1986, з 22.04.1996 по 10.06.1999; навчання 01.09.1982 по 22.08.1983, з 02.06.1985 по 04.09.1985, з 02.10.1985 по 17.05.1986, з 12.09.1986 по 31.07.1987, з 01.09.1987 по 12.11.1987, з 15.12.1987 по 18.02.1988; виплати допомоги по безробіттю з 20.10.2006 по 22.07.2007.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції в частині задовлених позовних вимог органом Пенсійного фонду подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неправильне застосування окружним адміністративним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржувану частину судового акту із прийняттям у відповідній частині нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зазначає, що до страхового стажу не підлягають зарахуванню спірні періоди. Наявний у ОСОБА_1 страховий стаж не є достатнім для призначення пенсії за віком.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного, на час виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено такі обставини справи.

Зокрема, колегією суддів з`ясовано, що ОСОБА_1 03.08.2025 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.08.2025 №143250023823 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Не погодившись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 11.08.2025 №143250023823 позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Здійснюючи перегляд справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів виходить із такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на пенсію в Україні підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, оскільки за чинним законодавством України особа має обґрунтоване право на отримання виплат в рамках системи пенсійного забезпечення в Україні та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити в отриманні пенсії доти, доки право на пенсію передбачено чинним законодавством України.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Умови призначення пенсії за віком визначено статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до статті 48 Кодекс законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудова книжка ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п`ять днів, тобто перебувають у трудових відносинах. На позаштатних працівників трудова книжка ведеться за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 12.08.1993 № 637, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Пунктом 3 вказаного підзаконного нормативно-правового акту передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Тобто, законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначено Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.

Відповідно до пункту 2.2 означеного підзаконного нормативно-правового акту до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

До прийняття наведеної вище Інструкції порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, регламентувався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, правилами якої було також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Як установлено судом апеляційної інстанції, відповідно до диплома серії НОМЕР_1 , виданого 01.03.1988, ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 18.02.1988 навчався у Миколаївському ордена Трудового Червоного Прапора кораблебудівному інституті ім. адм. С.Й. Макарова.

Згідно із записами № 5, 6, 10, 26, 27 34-39 трудової книжки серії НОМЕР_2 і вкладиша до неї серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 у період з 18.05.1986 по 11.09.1986 працював у Зирянському річному порті Ленського об`єднаного річкового пароплавства мрф ррфср, у період з 01.08.1987 по 31.08.1987 - у Чорноморському суднобудівному заводі, у період з 22.04.1996 по 10.06.1999 - у Приватному малому підприємстві «Юрні», у період з 20.10.2007 по 22.07.2007, з 23.07.2007 по 03.08.2007, з 04.08.2007 по 07.10.2007 отримував допомогу по безробіттю та виплату матеріальної допомоги в період професійного навчання.

В архівній довідці Миколаївської філії Миколаївського обласного центру зайнятості від 17.02.2026 № 283/2-26ш зазначено, що ОСОБА_1 виплачувалась допомога по безробіттю з 20.10.2006 по 23.07.2007, з 04.07.2007 по 08.10.2007, а з 23.07.2007 по 03.08.2007 – матеріальна допомога в період професійного навчання.

Відмовляючи ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періодів роботи: з 22.04.1996 по 10.06.1999 орган Пенсійного фонду вказує, що печатка, якою завірено записи, не містить коду ЄДРПОУ підприємства, що не відповідає «Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів» від 18.10.1993 №643; з 01.08.1987 по 31.08.1987, оскільки підставою внесення записів є довідка ЧСЗ від 03.09.1987, яка відсутня, дати та номери наказів на прийнятя та звільнення з роботи відсутні.

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вказує, що працівник не несе відповідальності за заповнення трудової книжки.

Обов`язок ведення трудових книжок (заповнення, внесення відповідних записів та засвідчення з проставленням печатки підприємства або відділу кадрів, внесення виправлень та/або змін до записів) законодавцем покладено на адміністрацію підприємств (власника або уповноважений ним орган).

Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його право щодо гарантованого законодавством пенсійного забезпечення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі №677/277/17.

Також, апеляційний адміністративний суд звертає увагу на те, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідної тривалості, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки та видачі довідок. Пенсійним органом не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а.

Наявні у трудовій книжці недоліки, про які вказує орган Пенсійного фонду, не спростовують достовірності відомостей щодо спірного періоду роботи позивача.

Жодних доказів, які б вказували на протиправність таких записів у трудовій книжці відповідачем суду не надано.

Між тим, суд апеляційної інстнації уважає за необхідне вказати, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу, тобто перекладання обов`язку доказування, надання відомостей тощо на позивачку є неприйнятним. Неможливість/небажання пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці (пільговій довідці) відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.

Аналогічний правовий висновок наведено в постанові Верховного Суду від 04.07.2023 у справі №580/4012/19.

Стосовно зарахування до страхового стажу періоду отримання допомоги по безробіттю.

Як зазначено органом Пенсійного фонду, вищевказаний період не підлягає зарахуванню до страхового стажу, оскільки дата призначення допомоги по безробіттю (20.10.2007) не співпадає із датою наказу призначення допомоги по безробіттю (05.03.2007).

З даного приводу суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (в редакції чинній на час отримання допомоги по безробіттю) період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно із ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи, що дає право на пенсію зараховується, зокрема, періоди одержання допомоги по безробіттю.

Пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 передбачено, що до 01.01.2010 період одержання допомоги по безробіттю підтверджується на підставі записів у трудовій книжці, а починаючи з 01.01.2010 довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку.

Таким чином, законом передбачено можливість зарахування до страхового стажу періоду, протягом якого особа отримувала допомогу по безробіттю.

За фактичними обставинами справи, ОСОБА_1 у період з 20.10.2006 по 22.07.2007 отримував допомогу по безробіттю.

З урахуванням наведеного колегія суддів уважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 має право на зарахування до страхового спірного періоду з 20.10.2006 по 22.07.2007 за який йому виплачувалась матеріальна допомога по безробіттю.

Відносно зарахування до страхового стажу періоду навчання ОСОБА_1 з 01.09.1982 по 18.02.1988 у Миколаївському ордена Трудового Червоного Прапора кораблебудівному інституті ім. адм. С.Й. Макарова (диплом серії НОМЕР_1 від 01.03.1988), колегія суддів зазначає, що такий період перетинається з періодами роботи згідно із записами трудової книжки, а саме: з 23.08.1983 по 01.06.1985, з 05.09.1985 по 01.10.1985, з 18.05.1986 по 11.09.1986, з 01.08.1987 по 31.08.1987, з 13.11.1987 по 14.12.1987.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зарахування до страхового стажу періодів навчання, згідно із дипломом серії НОМЕР_1 від 01.03.1988, які не перетинаються із періодами роботи, а саме: з 01.09.1982 по 22.08.1983, з 02.06.1985 по 04.09.1985, з 02.10.1985 по 17.05.1986, з 12.09.1986 по 31.07.1987, з 01.09.1987 по 12.11.1987, з 15.12.1987 по 18.02.1988.

Означене спростовує довід скаржника в досліджуваній частині правовідносин.

Відмовляючи ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу періоду роботи в росії з 18.05.1986 по 11.09.1986 орган Пенсійного фонду вказує про недотримання вимог постанови №562.

З даного приводу колегія суддів зазначає таке.

Механізм підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі (за наявності) для визначення права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за умови зарахування таких періодів роботи до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави у разі відсутності необхідного страхового стажу, передбаченого частинами першою – третьою статті 26 Закону, врегульовано приписами Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562.

Таким підзаконним нормативно-правовим актом передбачено, що періоди роботи осіб в іншій державі (за наявності), з якою укладено міжнародний договір України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, зараховуються до страхового стажу осіб, які проживають в Україні, на умовах такого міжнародного договору.

Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562, особи, які працювали в інших державах і у яких відсутній необхідний страховий стаж, передбачений частинами першою - третьою статті 26 Закону, додають до заяв про призначення пенсії підтвердні документи.

Якщо за змістом документів неможливо підтвердити зарахування періодів роботи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) згідно із законодавством відповідної держави або якщо особа не подала підтвердних документів, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів після надходження заяви про призначення пенсії з усіма необхідними документами подає до МЗС запит для надсилання протягом п`яти робочих днів з дня його отримання дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо надання підтвердних документів з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальними органами Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в інших державах, запит надсилається після появи можливості здійснення обміну.

Підтвердні документи, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації відповідно до законодавства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Статтею 6 вказаної Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацом 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, враховується при встановленні права на пенсію. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Згідно із статтею 2 Федерального Закону російської федерації №173-ФЗ від 17.12.2001 «Про трудові пенсії в російській федерації», який застосовувався до 01.01.2015, страховий стаж - та, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини першої статті 10 Федерального Закону №173-ФЗ до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного Федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального закону від 01.04.1996 № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації (частина перша статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ).

Згідно із частиною другою статті 14 Федерального Закону № 173-ФЗ при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного Федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ "Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування" підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у Федеральному Закону російської федерації від 28.12.2013 № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).

Таким чином, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до Пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

Колегія суддів зазначає, що на момент роботи позивача Угода була чинною, а тому її положення підлягають застосуванню при зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 спірного періоду роботи.

Період роботи позивача з 18.05.1986 по 11.09.1986 підтверджується записом у трудовій книжці, яку подано до органу Пенсійного фонду для вирішення питання стосовно призначення пенсії.

Таким чином, позивачем виконано приписи Порядку підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562, та подано до суб`єкта владних повноважень відповідні підтвердні документи.

У свою чергу, органом Пенсійного фонду не вчинено жодних дій, які визначено Порядком підтвердження та зарахування періодів роботи особи в іншій державі до страхового стажу (стажу роботи) для визначення права на призначення пенсії за віком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказує, що припинення рф участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 не є підставою для позбавлення позивача гарантованого йому законодавчими приписами права на належне пенсійне забезпечення.

До того ж, відповідно до ч.3 ст.23 Загальної декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської соціальної хартії та ст. 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі підстави для неврахування до страхового стажу спірного періоду роботи є формальними та не можуть позбавити позивача гарантованого законодавством права на належне пенсійне забезпечення.

Отже, з урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про безпідставне неврахування органом Пенсійного фонду спірних періодів роботи ОСОБА_1 до страхового стажу під час призначення пенсії за віком.

Дії щодо розгляду ініційованого позивачем звернення має вчиняти територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, а тому колегія суддів уважає правильним покладення судом першої інстанції відповідного обов`язку на ГУ ПФУ в Житомирській області.

Такий підхід відповідає правиому висновку Верховного Суду, який викладено у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені органом Пенсійного фонду в апеляційній скарзі доводи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.03.2026 у справі №400/375/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення від 11.08.2025 № 143250023823, зобов`язання вчинити певні дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Н.В. Вербицька О.І. Шляхтицький