Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №521/19099/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 521/19099/25

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 27.03.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Шляхтицького О.І., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 року у справі №521/19099/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

03.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до Хаджибейського районного суду м.Одеси із позовною заявою, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до облікових документів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2015;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 внести відомості до облікових документів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2015.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що в спірних правовідносинах ІНФОРМАЦІЯ_3 проявляє бездіяльність стосовно внесення до облікових документів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2015.

Ухвалою Хаджибейського районного суду м.Одеси від 07.11.2025 матеріали адміністративної справи №521/19099/25 за підсудністю передано до Одеського окружного адміністративного суду.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 року у справі №521/19099/25 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.

Приймаючи таке рішення суд першої інстанції вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є органом ведення Реєстру, а є адміністратором Реєстру, а тому дії з актуалізації бази даних Реєстру мають вчиняти органи ведення Реєстру, якими є районні ТЦК та СП. Також, окружний адміністративний суд зауважив, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, судом першої інстанції роз`яснено позивачу порядок внесення до Реєстру відомостей про виключення з військового обліку.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на неповне з`ясування окружним адміністративним судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 вказає про порушення судом першої інстанції принципу змагальності та неправильний розподіл тягаря доказування. Також, окружний адміністративний суд не дослідив і не оцінив самостійний предмет спору — протиправність бездіяльності відповідача щодо нерозгляду звернення позивача. Як відмічає позивач, позовні вимоги у цій справі ґрунтувалися не лише на самому факті невнесення відомостей до облікових документів та Реєстру, а й на самостійній протиправній бездіяльності відповідача, яка полягала у нерозгляді звернення від 27.10.2025 та ненаданні будь-якої відповіді у встановлений законом строк. Навіть за умови, що відповідач не здійснює безпосереднього внесення відомостей до Реєстру, він у будь-якому випадку був зобов`язаний розглянути звернення, організувати взаємодію або переслати заяву для розгляду за належністю. Крім того, ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що військово-обліковий документ містить відомості щодо його виключення з військового обліку.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку із положеннями чинного, на момент виникнення спірних правовідносин, законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступні обставини.

Зокрема, апеляційним адміністративним судом з`ясовано, що військовий квиток серії НОМЕР_1 містить запис про те, що 04.08.2015 ОСОБА_1 призовною (медичною) комісією Лисичанського МВК визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр.ІІ ст.75 а розладу хвороб (наказ МО України 2008 року №402) і виключено з військового обліку.

За фактичними обставинами справи, ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 скеровано заяву від 27.10.2025 про внесення відповідних даних до облікових документів щодо зняття його з військового обліку відповідно до рішення ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Не отримавши від ІНФОРМАЦІЯ_1 жодної відповіді позивач звернувся до суду з даним позовом.

Здійснюючи апеляційний перегляд справи, у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу»).

За приписами ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно із ч.7 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Положеннями ст. 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Таким чином, в Україні діє особливий період.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався указами Президента України та наразі діє.

Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 7113 від 03.03.2022, Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21.10.1993 оголошено загальну мобілізацію.

Згідно абзацу 5 статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період, це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку, щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Положеннями вимог частини 1 абзацу 6 частини 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підпункту 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», пункту 1 додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено, що громадяни зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що організація і порядок проведення мобілізаційної підготовки та мобілізації визначаються цим Законом, актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Нормами ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

18.05.2024 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024.

Цим Законом положення ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено в новій редакції.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції Закону № 3633-ІХ) громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього визначені в статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Частиною 5 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XII (в редакції на час виключення позивача з військового обліку) передбачено, що виключенню з військового обліку у військових комісаріатах підлягають громадяни: а) визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку; б) які досягли граничного віку перебування в запасі; в) які припинили громадянство України; г) які були засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжких злочинів; д) які не отримали до 36-річного віку військово-облікової спеціальності або спорідненої з нею; е) які померли.

Згідно із частиною 5 статті 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-XI військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі Порядок №1487).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо:

- фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками;

- здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами;

- подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначено Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII.

Статтею 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII передбачено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» основними засадами ведення Реєстру є:

1) обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

2) повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

3) захищеність Реєстру та внесених до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу та зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного чи програмного забезпечення, а також гарантує дотримання законодавства щодо захисту персональних даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів, наявних у Реєстрі.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII держателем Реєстру є Міністерство оборони України (далі - Держатель Реєстру), розпорядником Реєстру є Генеральний штаб Збройних Сил України (далі - розпорядник Реєстру), а Служба безпеки України та розвідувальні органи України є органами адміністрування та ведення Реєстру. Адміністратором Реєстру є Держатель Реєстру.

Згідно із частиною 3 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII адміністратор Реєстру обробляє відомості про призовників, військовозобов`язаних та резервістів від імені держателя Реєстру. Для цього із складу підпорядкованих йому органів визначаються органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.

Частиною 5 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» встановлено, що органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень є, зокрема: територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Відповідно до частин 8, 9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» органами ведення Реєстру є Міністерство оборони України, районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України.

Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Статтею 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право:

1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста;

2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Призовник, військовозобов`язаний та резервіст зобов`язаний подавати до органу ведення Реєстру достовірну інформацію про свої персональні дані, що вносяться до Реєстру.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 559 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 названого рішення Уряду визначено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.

Відповідно до пункту 4 Порядку №559, у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін:

- у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку;

- в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що військовий обов`язок громадян включає, в тому числі, дотримання правил військового обліку, а виконання військового обов`язку громадянами забезпечують, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, які є відповідальними особами за ведення Реєстру, до обов`язку яких належить також забезпечення актуалізації бази даних Реєстру, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

У той же час, у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду, що в спірних правовідносинах немає протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до облікових документів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з рішенням ІНФОРМАЦІЯ_2 від 04.08.2015, адже відповідні зміни до облікових даних стосовно військовозобов`язаного до Реєстру має вносити саме територіальний центр комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування особи на військовому обліку.

Колегія суддів також враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 не є органом ведення Реєстру, а є адміністратором Реєстру.

Оскільки в досліджуваних правовідносинах суб`єкт владних повноважень не наділено повноваженнями щодо внесення до Реєстру змін, апеляційний адміністративний суд погоджується із судом першої інстанції, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги позивач здебільшого акцентує увагу на тому, що судом першої інстанції не досліджено і не оцінено самостійного предмету спору — протиправність бездіяльності відповідача щодо нерозгляду звернення.

З даного приводу слід вказати, що предметом даного спору позивачем визначено саме бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення до облікових документів відомостей про виключення ОСОБА_1 з військового обліку згідно з рішенням Лисичанського МВК від 04.08.2015.

У позовній заяві ОСОБА_1 не заявлялось позовної вимоги щодо протиправної бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 з розгляду заяв від 27.10.2025, від 22.01.2026.

Відповідно до ч.5 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.

З огляду на вказане, апеляційний адміністративний суд відхиляє доводи позивача, які ним наведено у відповідній частині апеляційної скарги.

Як вказує ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, районний центр комплектування на особистому прийомі не прийняв документи позивача, у зв`язку з чим він вимушений був звернутися до вищого органу — обласного ТЦК та СП.

Однак, у контексті вирішення спірної ситуації наведений ОСОБА_1 довід є безпідставним, оскільки такі обставини не наділяють ІНФОРМАЦІЯ_5 повноваженнями на внесення до Реєстру змін стосовно військовозобов`язаного.

Відносно неподання відповідачем відзиву на позовну заяву колегія суддів зазначає таке.

Згідно із частинами 1, 2 статті 175 КАС України у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідач має право надіслати:

1) суду - відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову;

2) позивачу, іншим відповідачам, третім особам - копію відзиву та доданих до нього документів.

У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Тобто, з наведеного вбачається, що подання відзиву на позовну заяву є правом відповідача, а не обов`язком.

Неподання суб`єктом владних повноважень до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву не є автоматичним свідченням того, що позов буде задоволено.

У контексті вирішення цієї справи є необґрунтованим посилання скаржника стосовно того, що військовий квиток ОСОБА_1 містить відомості про виключення особи з військового обліку, так як у досліджуваній ситуації така обставина не підтверджує правомірність заявлених позовних вимог.

Під час вирішення справи не досліджується питання щодо можливості внесення до Реєстру змін на підставі військового квитка серії НОМЕР_1 , який містить запис про те, що 04.08.2015 ОСОБА_1 призовною (медичною) комісією Лисичанського МВК визнано непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр.ІІ ст.75 а розладу хвороб (наказ МО України 2008 року №402) і виключено з військового обліку.

Установлені під час розгляду даної справи фактичні обставини та зроблені судом апеляційної інстанції висновки у повному обсязі спростовують наведені позивачем в апеляційній скарзі доводи.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні рішення в оскаржуваній частині судом першої інстанції було дотримано усіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2026 року у справі №521/19099/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді О.І. Шляхтицький Н.В. Вербицька