Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №420/1349/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1349/26

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Димерлія О.О.,

суддів Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 року у справі №420/1349/26 за позовом Приватного підприємства «Сонекс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В:

19 січня 2025 року Приватне підприємство «Сонекс» (далі – позивач, Приватне підприємство) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.10.2025 року №13343263/30658841, №13343264/30658841 та №13343265/30658841;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного підприємства «Сонекс» №58 від 16.10.2024 року, № 61 від 17.10.2024 року, № 66 від 18.10.2024 року датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Позовні вимоги мотивовано тим, що за результатами здійснення господарської операції Приватним підприємством сформовано та направлено податкові накладні на реєстрацію у Єдиному реєстрі податкових накладних. Разом з тим, за результатами обробки реєстрацію податкових накладних зупинено, у зв`язку з чим запропоновано надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про їх реєстрацію в ЄРПН.

Так, на виконання цієї пропозиції, позивач надав до контролюючого органу пояснення та копії документів щодо зупинених накладних, які, на його думку, підтверджують законність та економічну обґрунтованість господарської операції, однак, відповідачем прийнято спірне рішення про відмову в реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач уважає, що спірні у цій справі рішення про відмову в реєстрації податкових накладних прийнято з формальних підстав та без оцінки поданих документів у їх сукупності, оскільки податковий орган не конкретизував, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію ПН.

За наслідками розгляду зазначеної справи Одеським окружним адміністративним судом 01 квітня 2026 року прийнято судове рішення, яким адміністративний позов Приватного підприємства «Сонекс» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано рішення комісії Головного управління ДПС в Одеській області про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.10.2025 року №13343263/30658841, №13343264/30658841 та №13343265/30658841.

Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні Приватного підприємства «Сонекс» №58 від 16.10.2024 року, № 61 від 17.10.2024 року, № 66 від 18.10.2024 року датою їх фактичного подання на реєстрацію.

Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС в Одеській області на користь Приватного підприємства «Сонекс» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3993 грн. 60 коп. та витрати за надання правової допомоги у розмірі 5000 грн.

Висновок суду першої інстанції про обґрунтованість і доведеність позовних вимог вмотивований тим, що рішення про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є обґрунтованими та вмотивованими, оскільки не містять переконливих і зрозумілих мотивів прийняття, та не встановлюють, які саме первинні документи не надано до контролюючого органу.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням ДПС в Одеській області (далі – скаржник, податковий/контролюючий орган) подано апеляційну скаргу, у якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до фактичних обставин справи, Приватним підприємством направлено податкові накладні на реєстрацію до Єдиного державного реєстру, однак, її реєстрацію зупинено на підставі приписів п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. Посилаючись, зокрема, на надання позивачем копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, скаржник уважає, що комісією контролюючого органу правомірно прийнято рішення про відмову у реєстрації поданих податкових накладних.

При цьому, на думку податкового органу, позовні вимоги в частині зобов`язання ДПС України зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є передчасними, а належним способом захисту порушеного права є зобов`язання контролюючого органу повторно розглянути питання щодо реєстрації податкових накладних.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, апеляційним судом з`ясовано таке.

04.01.2022 року між ПП «Сонекс» (далі - постачальник) та ТОВ «КАТАДІН-ЕКОТЕХН» (далі - покупець) укладено Договір поставки №04012022/01, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця сантехнічні вироби – далі товар, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах, визначених цим Договором.

На виконання умов укладеного Договору №04012022/01 від 04.01.2022 року ПП «Сонекс» здійснено постачання товару, що підтверджується видатковими накладними №316 від 16.10.2024 року, №318 від 17.10.2024 року, №321 від 18.10.2024 року.

За фактом першої події, а саме відвантаження товару, Приватним підприємством виписано та подано на реєстрацію в Єдиному державному реєстрі податкових наступні податкові накладні №58 від 16.10.2024 року, № 61 від 17.10.2024 року, № 66 від 18.10.2024 року.

Відповідно до змісту отриманих квитанцій вказані податкові накладні прийнята, але її реєстрацію зупинено. З посиланням на п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, зазначено, що обсяг постачання товару/послуг 3917, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/ послуги та обсягу його постачання, яке у свою чергу відповідає вимогам п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У зв`язку з цим, запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

На підставі вказаного, засобами електронного зв`язку ПП «Сонекс» направлено на адресу контролюючого органу повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено.

Разом з цим, 07.10.2025 року комісією ГУ ДПС в Одеській області прийнято рішення №13343263/30658841, №13343264/30658841, №13343265/30658841 про відмову у реєстрації податкових накладних №58 від 16.10.2024 року, № 61 від 17.10.2024 року, № 66 від 18.10.2024 року.

Підставою для прийняття таких рішень за позицією податкового органу слугував факт надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. У графі «Додаткова інформація вказано:

«первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; відсутні обов`язкові реквізити в ТТН, відсутні документи складського обліку, сертифікати якості товару; обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання».

Спірні правовідносини регулюються приписами Податкового кодексу України, Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 року №1165 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних» (далі - Порядок №1165), які застосовуються у редакції, чинній на момент виникнення таких правовідносин.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.

За правилами пункту 201.16 статті 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 10 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів відповідно до Порядку № 520 (пункт 11 Порядку № 1165).

Пунктом 4 Порядку № 520 визначено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 платник податку, який склав податкову накладну / розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації таких податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може подати такі документи:

договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

первинні документи щодо постачання / придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури / інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством;

інші документи, що підтверджують інформацію, зазначену у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначені у пункті 5 цього Порядку, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» (пункт 7 Порядку № 520).

За правилами пункту 9 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або надсилає повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених / оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронні довірчі послуги».

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту, та надсилає його платнику податку засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Кодексу та Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги» за формою згідно із додатком 1 до цього Порядку.

Пунктом 10 Порядку № 520 визначено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених / оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 12 Порядку № 520 передбачено, що рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавець встановив чітку та послідовну процедуру реалізації обов`язку платника щодо реєстрації податкової накладної, яка поєднує як обов`язок платника податку належним чином документально підтвердити здійснення господарської операції, так і повноваження контролюючого органу щодо превентивного контролю за дотриманням вимог податкового законодавства.

У межах цієї процедури зупинення реєстрації податкової накладної не є санкцією, а виступає тимчасовим запобіжним заходом, спрямованим на перевірку достатності та належності документального підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній. Водночас реалізація такого заходу з боку контролюючого органу обумовлена обов`язком дотримання встановленого законом порядку, зокрема, належного інформування платника про підстави зупинення реєстрації та перелік документів, необхідних для подальшого розгляду питання.

Як з`ясовано судовою колегією та слідує зі змісту копії квитанцій про зупинення реєстрації складених Товариством податкових накладних, контролюючий орган зупинив реєстрацію у зв`язку з тим, що:

«обсяг постачання товару/послуг 3917 перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/ послуги та обсягу його постачання, яке у свою чергу відповідає вимогам п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій.».

Слід зазначити, що зупинення реєстрації ПН/РК за пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій відбувається у разі одночасного дотримання трьох умов:

відсутність товару в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товару, що на постійній основі постачається;

обсяг постачання дорівнює або перевищує товарні залишки;

переважання в такому залишку (більше 50 відсотків) груп товарів (продукції), визначених ДПС та затверджених відповідним наказом, оприлюдненим на офіційному веб-сайті ДПС.

За таких обставин, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Натомість, як установлено судом першої та апеляційної інстанцій, надіслані Приватному підприємству квитанції містять загальну вимогу стосовно надання пояснення та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначених в податкових накладних, без конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних в ЄРПН.

Разом з тим, формальне зазначення у квитанціях пропозиції «надання пояснень та копій документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній/розрахунку коригування для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН» є лише дублюванням норми підпункту 3 пункту 11 Порядку №1165.

Так, недотримання податковим органом принципу «правової визначеності» під час зупинення реєстрації податкових накладних призвело до необізнаності платника податків в частині визначення вичерпного переліку необхідних документів, які Приватне підприємство повинно надати контролюючому органу, внаслідок чого позивач не зміг належним чином виконати свої обов`язки щодо реєстрації податкових накладних.

Крім цього, апеляційний суд звертає увагу, що здійснення моніторингу відповідності податкових накладних критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Суб`єкти владних повноважень, ухвалюючи рішення, якими, зокрема, обмежується права платника податків, повинні уникати надмірного формалізму. Обсяг документів, які надаються платниками податку на додану вартість з метою усунення сумнівів у контролюючих органів щодо легальності відповідної операції за наслідками якої складено податкову накладну, яку подано для реєстрації якої в ЄРПН і, хоч і є визначеним у Порядку №520, проте завжди є унікальним та залежить від організації господарських взаємовідносин між суб`єктами господарювання, змісту договірних відносин між такими, а також особливостями законодавчого врегулювання діяльності тієї чи іншої сфери бізнесу.

Саме за результатами детального дослідження змісту документів (в тому числі договору), наданих на підтвердження інформації, зазначеної в податковій накладній, можливим є формування висновків щодо можливості чи неможливості реєстрації є ЄРПН податкової накладної, реєстрація якої зупинена згідно із відповідною квитанцією.

У постанові від 03.11.2021 року у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку №520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

За таких обставин, посилання скаржника на відсутність необхідності роз`яснення контролюючого органу, які саме документи необхідно подати для реєстрації, не ґрунтується на встановлених обставинах справи та раніше неодноразово висловлених висновках Верховного Суду в подібних правовідносинах.

Відтак, недотримання податковим органом вимог законодавства на етапі зупинення реєстрації податкових накладних щодо оформлення квитанцій прямо вказує на те, що рішення, які прийнято на наступному етапі, тобто рішення комісії про відмову у реєстрації податкових накладних, теж не є законним.

Судова колегія акцентує увагу на тому, що позивачем надіслано контролюючому органу повідомлення про подання пояснень та копії документів щодо податкових накладних, реєстрацію яких зупинено. До повідомлення позивачем додані пояснення та пакет документів на підтвердження проведення господарської операції.

При цьому, усі надані з поясненнями документи в повній мірі розкривають зміст та обсяг господарської операції. Тобто, Приватним підприємством надано пояснення та усі необхідні документи передбачені Порядком №520, що не дає підстав для прийняття рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що подані позивачем документи для реєстрації податкових накладних підтверджують зазначені у них дані та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, оскаржуваними рішеннями відмовлено в реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Разом з тим, відповідачем не вказано які саме надані позивачем документи складені/оформлені з порушенням законодавства та в чому полягає таке порушення.

У додатковій інформації зазначено лише перелік документів, а саме:

«первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; відсутні обов`язкові реквізити в ТТН, відсутні документи складського обліку, сертифікати якості товару; обсяг постачання товару/послуги перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання».

Означений пункт містить загальний перелік документів, тобто, викладена загальна правова норма без зазначення конкретних документів, які, на думку відповідача, складені/оформлені із порушенням законодавства.

Відтак, посилання на вказані підстави в обґрунтування прийняття рішень про відмову, за відсутності встановленого законодавством вичерпного переліку документів, та за умови не наведення комісією доказів того, що документи, подані Приватним підприємством є недостатніми чи такими, які у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, свідчить про протиправність таких рішень.

При цьому, апеляційний суд вказує, що податковий орган під час вирішення питання про реєстрацію податкової накладної чи відмову у її реєстрації не має права здійснювати аналіз господарської операцій платника податків на предмет її реальності (нереальності) та не повинен надавати оцінку, серед іншого, наявності основних засобів, складських приміщень, трудових ресурсів тощо у платника податків. Така оцінка може надаватись контролюючим органом виключно у межах проведення відповідної документальної перевірки платника податків.

Більше того, Верховний Суд вказував про те, що при розгляді таких спорів судами, крім іншого, має бути встановлено настання обставини, яка обумовлює обов`язок платника податків скласти податкову накладу та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, при вирішенні питання про реєстрацію податкової накладної суд не досліджує зміст господарських правовідносин. Завдання суду полягає у дослідженні документів первинного бухгалтерського обліку в аспекті їх належності для цілей підтвердження реальності господарських операцій. Необхідність підтвердження реальності господарських операцій переслідує публічно-правові цілі - установлення належності виконання платниками податків визначених законодавством податкових обов`язків.

З огляду на приписи пункту 187.1 статті 187 та пункту 201.7 статті 201 ПК України обов`язок подання податкової накладної на реєстрацію у платника податків виникає після кожного отримання коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або відвантаження товарів, незалежно від наявності інших первинних документів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як установлено апеляційним судом та підтверджується матеріалами справи, не спростовувалось у ході розгляду справи відповідачами, податкові накладні складені у зв`язку із настанням першої події – відвантаження товарів, незалежно від наявності інших первинних документів. У даному випадку, такими документами є видаткові накладні №58 від 16.10.2024 року, № 61 від 17.10.2024 року, № 66 від 18.10.2024 року.

Відтак, у Приватного підприємства виник обов`язок щодо складення податкових накладних, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зазначене свідчить про те, що оскаржувані рішення про відмову в реєстрації податкових накладних є формальними та об`єктивно не містять чіткого визначення правомірних підстав та мотивів для їх прийняття, а тому не можуть бути визнані законними та обґрунтованими.

Вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 16.05.2024 року по справі №400/11727/23 та від 14.08.2024 року по справі №120/5503/23.

Більше того, апеляційний суд вважає помилковими посилання скаржника, що зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкові накладні є втручанням у дискреційні повноваження податкового органу, оскільки в даному випадку обрана судом першої інстанції форма захисту порушених прав платника є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Наведене узгоджується із правовою позицією, що викладена Верховним Судом у постановах від 28 квітня 2023 року у справі № 640/24227/19, 17 травня 2023 року у справі № 140/14282/20, 18 квітня 2024 року у справі № 160/18840/22.

З приводу доводів апеляційної скарги Головного управління ДПС в Одеській області щодо стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн., судова колегія зазначає про таке.

Згідно із приписами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Водночас, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, установить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, ураховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

В постанові Верховного Суду від 04.02.2020 року по справі № 280/1765/19 зазначено, що до переліку документів, які підтверджують витрати на правничу допомогу та які підлягають дослідженню судами відносяться договір про надання допомоги (або доручення), документи, якими підтверджується оплата послуг (робіт): (рахунок на оплату, квитанція до прибуткового ордеру, платіжне доручення про оплату, касові та фіскальні чеки, документи на відрядження тощо). Відсутність підтверджуючих документів матиме наслідком відмову в задоволенні стягнення таких витрат.

Колегією суддів установлено, що предметом спору у справі №420/35401/24 є перевірка правомірності рішення податкового органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН.

Згідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Таким чином, судом першої інстанції здійснено розгляд даної справи, як справи незначної складності, за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на матеріали справи з`ясовано, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано:

- Договір про надання правничої допомоги № 1011/25-1 від 10.11.2025 року, квитанція про оплату послуг правничої допомоги від 11.11.2025 року №1819.

Як слідує зі змісту підпункту 1.1 пункту 1 Договору про надання правничої допомоги №1011/25-1 від 10.11.2025 року, Приватне підприємство «Сонекс» (далі – клієнт) доручає, а Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати клієнту правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, для чого здійснювати передбачені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами України заходи представництва, клієнт зобов`язується сплатити Адвокатському бюро гонорар за надання правової (правничої) допомоги, а також погоджені сторонами фактичні витрати Адвокатського бюро, що необхідні для виконання цього Договору.

Правова (правнича) допомога за цим Договором надається в межах представництва інтересів клієнта у Державній податковій службі України, ГУ ДПС в Одеській області; в Одеському окружному адміністративному суді та адміністративних судах апеляційної, касаційної інстанції (за необхідністю) з питань оскарження рішень, дій та бездіяльності Державної податкової служби України, ГУ ДПС в Одеській області, в тому числі:

- оскарження рішень комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН: від 07.10.2025 року №13343265/30658841, №13343263/30658841, №13343264/30658841.

Згідно із приписами п.6.1 Договору, гонорар за надання Адвокатським бюро правової (правничої) допомоги, визначеної в п. 1.1. цього Договору, є фіксованим і складає 10 000 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).

Відповідно до п.6.2. Договору, оплата за даним договором здійснюється клієнтом протягом 5 банківських днів з моменту виставлення та/або передання Адвокатським бюро рахунку на оплату клієнтові.

Як убачається із квитанції від 11.11.2025 року № 1819 ПП «Сонекс» здійснило оплату у розмірі 10 000 грн. на рахунок Адвокатського бюро «ОЛЕКСІЯ ЧОРНОГО» за надання правової допомоги згідно із рахунком №126 від 10.11.2025 року без ПДВ.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи предмет позову, зміст і характер наданих послуг, оскільки справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, з огляду на незначну складність спору та невеликий обсяг доказів, судова колегія погоджується з висновком суду попередньої інстанції, що співмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду даної справи в суді першої інстанції є розмір 5000 грн.

На переконання колегії суддів саме такий розмір є співмірним відповідно до критеріїв, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України, а тому немає підстав для задоволення скарги Головного управління ДПС в Одеській області та скасування оскаржуваного судового рішення в цій частині.

Підсумовуючи вище наведене, судова колегія уважає, що суд попередньої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 315, 316 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги, якщо суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 року у справі №420/1349/26 за позовом Приватного підприємства «Сонекс» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Д.С. Терлецький Н.В. Вербицька