Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №400/12867/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/12867/25

Перша інстанція: суддя Мороз А. О.,

повний текст судового рішення

складено 02.07.2026, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Димерлія О.О.,

суддів – Терлецького Д.С., Вербицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №400/12867/25 про відмову в задоволенні заяви Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо заміни сторони виконавчого провадження

У С Т А Н О В И В :

02.06.2026 Територіальним управлінням Служби судової охорони у Миколаївській області до Миколаївського окружного адміністративного суду скеровано заява про заміну сторони виконавчого провадження.

Мотивуючи таке звернення позивач вказує, що Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України є правонаступником Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

У свою чергу, Дніпровським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України до суду першої інстанції подано письмові пояснення, якими останнім підтримано ініційоване позивачем процесуальне питання.

Не погоджуючись із заміною сторони виконавчого провадження Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській, Херсонській областях, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до окружного адміністративного суду надіслано власні письмові заперечення, у яких останній зазначає, що в досліджуваній ситуації Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не припинено, а перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №400/12867/25 у задоволенні заяви Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено.

Приймаючи таку ухвалу окружний адміністративний суд вказав, що Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України не є правонаступником Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яке перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Не погодившись із ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №400/12867/25 Дніпровським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, викладено прохання скасувати оскаржуване судове рішення з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України вказує, що в досліджуваній ситуації відбулось правонаступництво.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд апеляційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши обґрунтування апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного процесуального законодавства, судом апеляційної інстанції установлено наступне.

Зокрема, колегію суддів з`ясовано, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 у справі №400/12867/25 позов Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу від 25.11.2025 у виконавчому провадженні №79546875.

Присуджено до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422грн. 40коп.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 26.12.2025 у справі №400/12867/25 набрало законної сили.

08.04.2026 Миколаївським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422грн. 40коп.

Такий виконавчий документ стягувачем – Територіальним управлінням Служби судової охорони у Миколаївській області для примусового виконання пред`явлено до Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області.

20.05.2026 Головним управлінням Державної казначейської служби України в Одеській області на адресу Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області скеровано лист №16-06-06/6210 про необхідність вжиття заходів щодо заміни сторони виконавчого провадження.

У зв`язку з чим, Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області звернулось до суду першої інстанції із заявою про заміну сторони виконавчого провадження.

Здійснюючи перегляд в апеляційному порядку питання щодо заміни сторони виконавчого провадження колегія суддів виходить із такого.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ.

Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

У разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, ім`я чи по батькові (для фізичної особи), виконавець, за наявності підтверджуючих документів, змінює своєю постановою назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до статті 379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Системний аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що процесуальний інститут заміни сторони виконавчого провадження можливий лише в разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження.

За фактичними обставинами справи, 06.05.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №517 «Деякі питання міжрегіональних територіальних органів Міністерства юстиції», якою Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України та утворено юридичну особу публічного права міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції України зокрема Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

Додатком 1 постанови Кабінету Міністрів України №517 від 06.05.2025 визначено адміністративно-територіальні одиниці, на які поширюються повноваження Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, а саме: Автономна Республіка Крим, Миколаївська, Одеська, Херсонська області, м. Севастополь, а повноваження Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області.

26.05.2025 зареєстровано Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 45862901).

31.12.2025 Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (ЄДРПОУ 43315529) змінило назву на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України (ЄДРПОУ 43315529).

Вищенаведене свідчить, що в досліджуваній ситуації Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перейменовано на Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України, а також визначено адміністративно-територіальні одиниці, на які поширюються його повноваження.

Колегія суддів зазначає, що у випадку, який досліджується, застосування наслідків, які передбачено приписами статті 379 КАС України, є неможливим.

Процесуальним законодавством не передбачено правонаступництва між державними органами в частині відшкодування судового збору, який сплачено позивачем у процесі оскарження протиправного індивідуального акту суб`єкта владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції уважає за доцільне відмітити, що в спірній ситуації Дніпровське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України намагається перекласти тягар відшкодування судового збору на Одеське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України.

З урахуванням означеного, жодного правонаступництва, в розумінні положень статті 104 Цивільного кодексу України, у даному випадку не відбулось.

Отже, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не втрачено статус боржника у виконавчому провадженні, оскільки судовий збір має відшкодувати саме суб`єкт владних повноважень індивідуальний акт якого визнано протиправним та скасовано.

Відтак, окружний адміністративний суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області про заміну сторони виконавчого провадження.

Установлені в межах розгляду даної справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи.

При цьому, колегія суддів відхиляє наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи стосовно необхідності здійснення заміни виконавчого провадження, оскільки в їх основу покладено події, які жодним чином не впливають на обов`язок відшкодування стягувачу судового збору, сплаченого останнім за ініціювання судового оскарження протиправного індивідуального акту суб`єкта владних повноважень.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції уважає правильним висновок окружного адміністративного суду про відмову в задоволенні заяви Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо заміни сторони виконавчого провадження.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені скаржником в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення окружним адміністративним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 379 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.07.2026 у справі №400/12867/25 про відмову в задоволенні заяви Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області щодо заміни сторони виконавчого провадження – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач О.О. Димерлій

Судді Д.С. Терлецький Н.В. Вербицька