Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №947/18506/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 947/18506/26

Перша інстанція: суддя Скриль Ю.А.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2026 у справі № 947/18506/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області, Департаменту патрульної поліції України про визнання постанови протиправною та скасування постанови серії ЕНА №7087076 від 25.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності, –

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:

- скасувати постанову серії ЕНА № 7087076 від 25.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 статті 122 КУпАП.

14.05.2026 від представника відповідачів надійшло клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, у зв`язку з виправленням оскаржуваного порушення суб`єктом владних повноважень.

Київський районний суд м. Одеси ухвалою від 18.05.2026 у справі № 947/18506/26 провадження адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області, Департаменту патрульної поліції України про визнання постанови протиправною та скасування постанови серії ЕНА №7087076 від 25.04.2026 про притягнення до адміністративної відповідальності закрив на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України.

Постановляючи вищевказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням начальника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 13.05.2026 оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7087076 від 25.04.2026, винесену відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 1700,00 грн, скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Ураховуючи викладене, а також те, що оскаржувана постанова скасована суб`єктом владних повноважень, справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закрито, суд вважав, що провадження у справі за адміністративним позовом підлягає закриттю на підставі п. 8 ч. 1ст. 238 КАС України.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі вказує, що ухвала судом першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального, у зв`язку з чим просить її скасувати.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що для позивача зберігається реальна загроза повторного притягнення до адміністративної відповідальності за тим самим фактом, тоді як п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України вимагає саме повного відновлення законних прав та інтересів позивача . За таких обставин не можна вважати, що права Апелянта повністю відновлені.

Апелянт також акцентує увагу на тому, що дії відповідача, який після відкриття судового провадження самостійно, без наявності скарги позивача, скасував постанову та направив справу на новий розгляд, свідчать про те, що «виправлення» мало на меті не відновлення прав позивача, а ухилення від судового контролю за законністю первісного акта. Такі дії Відповідача суперечать ст. 293 КУпАП та принципу правової визначеності.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Як вже було окреслено вище, позивача було притягнення до адміністративної відповідальності за ч.4 статті 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу 1700,00 грн.

Разом з цим, матеріалами справи також встановлено, що рішенням начальника управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції від 13.05.2026 оскаржувану постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №7087076 від 25.04.2026, винесену відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 122 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу 1700,00 грн, скасовано та справу направлено на новий розгляд.

Так, на переконання колегії суддів, відповідачем вчинено дії, що призвели до повного відновлення законних прав та інтересів позивача.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб`єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.

Вказана норма процесуального закону імперативно зобов`язує суд закрити провадження у справі у випадку, якщо, рішення (дія або бездіяльність) суб`єкта владних повноважень, що є предметом спору, було виправлене самим же суб`єктом його прийняття.

У постанові від 26.06.2018 у справі № 800/369/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у розумінні пункту 8 частини першої статті 238 КАС у разі встановлення під час розгляду справи виправлення відповідачем оскаржуваних позивачем порушень, суд має вирішити питання можливості закриття провадження у справі. При цьому, вирішуючи зазначене питання, суд має з`ясувати, чи не призведе закриття провадження у справі до того, що законні права та інтереси позивача не будуть відновлені навіть після виправлення відповідачем оскаржуваних порушень.

Отже для застосування наведеної підстави для закриття провадження у справі необхідна сукупність таких фактів: самостійне виправлення суб`єктом владних повноважень оскаржуваних порушень; відсутність підстав вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання таких рішень, дій чи бездіяльності протиправними.

Подібна правова позиція викладена постановах Верховного Суду від 24 квітня 2020 року у справі № 520/7987/19, від 30 листопада 2023 року у справі № 522/9974/22, від 21 грудня 2023 року у справі № 240/10588/23.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для закриття провадження у справі відповідно до п.8 ч.1 ст.238 КАС України.

Суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів апелянта про те, що дії відповідача, який після відкриття судового провадження самостійно, без наявності скарги позивача, скасував постанову та направив справу на новий розгляд, свідчать про те, що «виправлення» мало на меті не відновлення прав позивача, а ухилення від судового контролю за законністю первісного акта, оскільки правомірність рішення начальника УПП від 13.05.2026 про скасування постанови серії ЕНА № 7087076 від 25.04.2026 не є предметом цього спору.

Відтак, твердження апелянта не знайшли підтвердження в ході апеляційного перегляду.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

За наведеного, доводи апеляційної скарги, яким надано оцінку в мотивувальній частині постанови, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 18.05.2026 у справі № 947/18506/26 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк