Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №420/3188/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3188/25

Перша інстанція: суддя Андрухів В.В.,

повний текст судового рішення

складено 30.04.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛД-ТРАНС" про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках підприємства у банківських установах, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДПС в Одеській області (далі - ГУДПС) звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІЛД-ТРАНС" (далі – ТОВ) та просило:

- прийняти рішення про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ “ВІЛД-ТРАНС” (код 39667194, місце реєстрації: 65098, Одеська обл., Хаджибейський район, м.Одеса, вул.Новикова, буд.3), відкритих у банківських установах.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ “ВІЛД-ТРАНС” (код 39667194) зареєстроване юридичним департаментом Одеської міської ради 27.02.2015 року за №15561020000054737.

ТОВ перебуває за основним місцем обліку як платник податків у ГУДПС, Малиновська ДПС з 02.03.2015 року та зареєстроване за №155415027499.

На підставі п.п.191.1.4 п.191.1 ст.191, п.п.191.1.14 п.191.1 ст.191, ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, а саме: здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, з урахуванням попередньо проведеного аналізу податкової інформації, яка свідчить про можливі порушення законодавства у сфері зберігання та обігу пального, ГУ ДПС видало наказ від 16.10.2024 року №10573-п “Про проведення фактичної перевірки ТОВ.

Наказано провести фактичну перевірку ТОВ за податковою адресою: 65098, Одеська область, м.Одеса, вул.Новикова, буд.3, з 22 жовтня 2024 року тривалістю 10 діб, за період діяльності з 01.10.2021 року – по дату закінчення фактичної перевірки, з метою здійснення контролю дотримання вимог діючого законодавства у сфері виробництва та обігу підакцизних товарів, ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, наявності ліцензій, свідоцтв, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

22.10.2024 року ГУДПС були видані направлення на перевірку №21138/15-32-09-02-09, №21137/15-32-09-02-09 головним державним інспекторам Алаликіну С.І. та Худику В.Р.

На підставі наказу від 16.10.2024 року №10573-п та направлень на перевірку від 22.10.2024 року №21138/15-32-09-02-09, №21137/15-32-09-02-09 вказаними посадовими особами ГУДПС 22.10.2024 року був здійсненний вихід з метою проведення фактичної перевірки ТОВ за адресою: м. Одеса, вул.Новикова, буд.3.

Уповноважений представник підприємства – адвокат Племениченко Г.В. отримав копію наказу на перевірку від 16.10.2024 № 10573-п, ознайомився з направленнями на перевірку, про що зробив відповідні записи у направленнях 22.10.2024 о 15 год. 50 хв., а також отримав запит від 22.10.2024 року про надання документів, що також підтверджено його підписом на копії запиту. Однак, представник підприємства відмовив посадовим особам ГУДПС у допуску до проведення перевірки у зв`язку з відсутністю законних підстав для її проведення.

У зв`язку з відмовою адвоката Племениченка Г.В., який надає правову допомогу ТОВ згідно договору № 03/29/23/1 від 14.03.2023 та ордеру серії ВН № 1408403, у допуску до проведення фактичної перевірки, посадовими особами ГУДПС складено акт відмови від допуску до проведення фактичної перевірки та допуску до обстеження території, приміщень та іншого майна від 22.10.2024 року №6972/15-32-09-02-09. Зазначений акт також підписаний представником відповідача .

23.10.2024 року заступник начальника управління – начальник відділу адміністрування акцизного податку управління контролю за підакцизними товарами ГУДПС звернувся до заступника начальника ГУДПС із письмовим зверненням про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

23.10.2024 року о 10:20 год. заступником начальника ГУДПС було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ у зв`язку з не допуском до проведення фактичної перевірки.

У той же день копію вказаного рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та описом вкладення надіслано відповідачу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року по справі №420/33013/24, яке набрало законної сили, підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ згідно рішення ГУДПС від 23.10.2024 року.

Водночас, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року по справі №420/32999/24 визнано протиправним та скасовано наказ ГУДПС №10573-п від 16.10.2024 “Про проведення фактичної перевірки ТОВ».

Не погоджуючись з даним судовим рішенням, контролюючим органом було подано апеляційну скаргу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.03.2026 року задоволено апеляційну скаргу ГУДПС, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.06.2025 року скасовано. Ухвалено у справі постанову, якою відмовлено у задоволенні позову ТОВ до ГУДПС про визнання протиправним та скасування наказу від 16.10.2024 №10573-п “Про проведення фактичної перевірки ТОВ “Вілд-Транс”.

Враховуючи вищевикладені обставини, фіскальний орган звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, виходив з того, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків. Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України. Разом з цим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

При цьому суд зазначив, що станом на дату ухвалення судового рішення у цій справі контролюючим органом не надано доказів наявності у відповідача податкового боргу та суми такого боргу, оскільки накладення арешту на кошти платника податків у банках обмежене сумою такого податкового боргу. Також, контролюючим органом не надано доказів вжиття позивачем заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, оскільки положеннями підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

У відповідності з пп.16.1.13 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов`язаний допускати посадових осіб контролюючого органу під час проведення ними перевірок до обстеження приміщень, територій (крім житла громадян), що використовуються для одержання доходів чи пов`язані з утриманням об`єктів оподаткування, а також для проведення перевірок з питань обчислення і сплати податків та зборів у випадках, встановлених цим Кодексом.

У свою чергу, відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України).

Статтею 80 ПК України визначений порядок проведення фактичної перевірки.

Згідно п.80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

За приписами п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Так, відповідно до ст.19-1 ст.19 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу:

19-1.1.4. здійснюють контроль, зокрема за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів;

19-1.1.14. здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері.

Згідно п.80.5 ст.80 ПК України, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Як передбачено п.81.1 ст.81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

Як вже зазначалось вище, ГУДПС видало наказ від 16.10.2024 року №10573-п “Про проведення фактичної перевірки ТОВ.

22.10.2024 року ГУДПС складено акт відмови від допуску до проведення фактичної перевірки та допуску до обстеження території, приміщень та іншого майна №6972/15-32-09-02-09.

23.10.2024 року о 10:20 год. заступником начальника ГУДПС було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ТОВ у зв`язку з не допуском до проведення фактичної перевірки.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року по справі № 420/33013/24, яке набрало законної сили, підтверджено обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ, згідно рішення ГУДПС від 23.10.2024 року.

Відповідно до наказу ГУДПС від 16.12.2024 № 617 “Про призначення виконавців рішення про адміністративний арешт майна ТОВ 26.12.2024 фахівцями управління контролю за підакцизними товарами ГУДПС з метою виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.10.2024 по справі №420/33013/24 здійснено вихід за адресою: м.Одеса, вул.Новікова, буд.3.

Під час огляду приміщення, території та відповідно фінансової звітності ТОВ встановлено відсутність будь-якого майна підприємства, про що складено акт “Інвентаризації майна платника податків ТОВ “Вілд-Транс”, код за ЄДРПОУ 39667194” від 26.12.2024 №9107/15-32-09-02.

Відповідно до пп.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Згідно пп.94.2.8 п.94.2. ст.94 ПК України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Підпунктами 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

З системного аналізу приписів ст.94 ПК України вбачається, що адміністративний арешт коштів платника податків не є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Також, нормами ст.94 ПК України не визначено послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів. Разом з тим, приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Так, з аналізу вищенаведених норм права вбачається, що арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків. Не підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України.

Проте, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату ухвалення судового рішення у цій справі, контролюючим органом не надано доказів наявності у відповідача податкового боргу та суми такого боргу, оскільки накладення арешту на кошти платника податків у банках обмежене сумою такого податкового боргу, а також контролюючим органом не надано доказів вжиття позивачем заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, оскільки положеннями підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючим органам надано право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 січня 2024 року по справі №813/3448/17.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що матеріалами справи не підтверджено існування підстав, передбачених ст.94 ПКУ, для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ, відкритих у банківських установах, а відповідно, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк