Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №420/8538/26 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/8538/26

Перша інстанція: суддя Скупінська О.В.,

повний текст судового рішення

складено 09.06.2026, м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) (далі - ВЧ) та просив:

- визнати протиправною бездіяльність ВЧ щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 року №704 (далі Постанова №704);

- зобов`язати ВЧ нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позов задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , в період з 23.05.2024 по 16.02.2026 проходив військову службу у ВЧ.

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №19-ОС від 15 січня 2026 року по особовому складу визначено ОСОБА_1 виключити зі списків особового складу управління та зняти з усіх видів забезпечення з 16 січня 2026 року.

Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 виплатити грошову компенсацію за 90 (дев`яносто) невикористаних календарних днів щорічної основної відпустки: за 2022 рік 45 календарних днів, 2023 рік 15 календарних днів, 2024 рік 15 календарних днів та 2025 рік 15 календарних дні.

Виплатити грошову компенсацію за 168 (сто шістдесят вісім) невикористаних календарних днів додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та 2026 роки.

Виплатити надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01 по 16 січня 2026 року.

Преміювати у розмірі 435 відсотків посадового окладу з 01 по 16 січня 2026 року

Відповідно до пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 28 (двадцять вісім) повних календарних років служби.

Водночас, під час проходження військової служби та на час здійснення розрахунку при звільненні позивачу не було нараховано та виплачено матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.

02.01.2026 ОСОБА_1 звернувся до начальника управління оперативно-розшукової діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом №05/175/26-Вн, в якому просив розглянути питання щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік згідно Постанови №704, наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558 "Про затвердження та введення в дію інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби України".

Згідно довідки головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) ВЧ:

"Розмір нараховування та виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік, встановленої Постановою №704, Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 №558, та наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2026 №19-ОС "Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2026 році" (у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця).

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) по КЕКВ 2112 з виплати грошового забезпечення матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік не запланована."

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріальна допомога виплачується в рекомендованій черговості за наявності підстав, зокрема у разі наявності у складі сім`ї (на утриманні) військовослужбовця осіб з інвалідністю. Судом встановлено, що ОСОБА_1 було звільнено з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону. Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558 затверджена Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція №558).

Відповідно до пункту 2 розділу I Інструкції №558, термін "грошове забезпечення" означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством.

Місячне грошове забезпечення складається із:

основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням);

щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія).

Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції №558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Згідно розділу IV Інструкції №558, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) за рішенням начальника (командира) органу Держприкордонслужби може надаватися у межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу Держприкордонслужби, один раз на рік матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) в розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Розмір матеріальної допомоги щороку визначається Адміністрацією Держприкордонслужби виходячи з наявного фонду грошового забезпечення.

Матеріальна допомога надається військовослужбовцю на підставі рапорту, який подається за командою.

Питання щодо виплати матеріальної допомоги військовослужбовцям розглядаються комісією, склад якої затверджується наказом начальника (командира) органу Держприкордонслужби.

Рішення комісії оформлюється протоколом, який затверджується начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, і разом з рапортами військовослужбовців передається до фінансово-економічного підрозділу для виплати матеріальної допомоги.

Матеріальна допомога військовослужбовцям виплачується за місцем штатної служби або органом, у якому військовослужбовець перебуває на фінансовому забезпеченні.

Розмір матеріальної допомоги визначається на день затвердження протоколу.

Військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідних начальників (командирів), розмір матеріальної допомоги визначається виходячи з грошового забезпечення (без урахування одноразових додаткових видів), яке отримували військовослужбовці за штатними посадами до зарахування в розпорядження, ураховуючи зміни у вислузі років і нормах грошового забезпечення, у тому числі зміни розмірів посадових окладів та окладу за військовим званням.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби в кінці календарного року з наданням при звільненні щорічної основної відпустки, яка закінчується в наступному календарному році, матеріальна допомога в новому році не надається.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 розділу 8 Інструкції №558 у разі звільнення військовослужбовців з військової служби основні та додаткові види грошового забезпечення виплачуються:

1) військовослужбовцям (крім курсантів, які перед зарахуванням на навчання не перебували на військовій службі, та військовослужбовців, які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту), які до дня отримання органом Держприкордонслужби повідомлень про звільнення з військової служби, перебувають на посадах у цих органах,- до дня виключення із списків особового складу включно, але не більш ніж за один місяць з дня одержання органами Держприкордонслужби наказів чи письмових повідомлень про звільнення з урахуванням пункту 2 цієї глави.

Військовослужбовцям, які звільняються з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, грошове забезпечення виплачується до дня виключення із списків особового складу включно, визначеного у відповідних наказах органів Держприкордонслужби.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Постанови №704 надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання: надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) наказом №19-ОС від 15 січня 2026 року згідно з підпунктом "г" (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, вважаючи своє право порушеним щодо не отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, звернувся до начальника ВЧ з рапортом щодо клопотання перед вищим командуванням розглянути питання щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік.

Проте, як було повідомлено представником відповідача засідання комісії по розгляду питання, щодо виплати матеріальної допомоги згідно поданого рапорту полковника ОСОБА_1 від 02.01.2026 №05/175-26-Вн не проходило, питання не розглядалось.

Водночас, довідкою головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) визначено зокрема, що кошторисом ВЧ по КЕКВ 2112 з виплати грошового забезпечення матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік не запланована.

У вказаній довідці, зокрема, міститься посилання на наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06.01.2026 №19-ОС "Про грошове забезпечення (заробітну плату) військовослужбовців (працівників) Державної прикордонної служби України у 2026 році".

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 вказаного наказу визначено, що начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби, ректору Національної академії, начальнику Військового ліцею, які згідно з повноваженнями мають право видавати накази по особовому складу, забезпечити виплату (надання): один раз на рік матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення військовослужбовця.

Матеріальну допомогу виплачувати в рекомендованій черговості за наявності підстав, у тому числі:

сім?ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або зниклим безвісти;

перебування військовослужбовця понад 30 днів поспіль на лікуванні, реабілітації чи у відпустці для лікування у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) або захворюванням, які пов`язані із захистом Батьківщини та потребують проведення багатоетапного лікування;

поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовця, пов?язаного із захистом Батьківщини, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану;

поранення (тяжкі травми, каліцтва) дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, пов`язаного з військовою агресією російської федерації проти України;

у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини;

наявності у складі сім`ї (на утриманні) військовослужбовця осіб з інвалідністю;

внаслідок події, яка настала у поточному році, а також у грудні 2025 році за умови, що право на отримання зазначеної допомоги не було реалізовано у рік настання події, а саме: народження дитини у військовослужбовця, в тому числі її усиновлення; смерть військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця; порушення стану здоров`я військовослужбовця, його дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, що підтверджено відповідними медичними документами;

інших соціально-побутових питань.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позиція відповідача полягає в тому, військовослужбовцям матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2026 рік виплачена у розмірі місячного грошового забезпечення, що суперечить інформації зазначеної у довідці головного бухгалтера-начальника фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) в частині твердженням, що кошторисом ВЧ по КЕКВ 2112 з виплати грошового забезпечення матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань на 2026 рік не запланована.

Позивач, дотримуючись норм, передбачених Інструкцією №558, звернувся із рапортом на отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Проте докази, що ОСОБА_1 було надано щорічну основну відпустку в кінці календарного року при звільненні, яка закінчується в наступному календарному році, (тобто в кінці грудня 2025 по 15 січня 2026 роки), у суду відсутні.

Водночас, колегія суддів наголошує, що згідно норм чинного законодавства, матеріальна допомога виплачується в рекомендованій черговості за наявності підстав, зокрема у разі наявності у складі сім`ї (на утриманні) військовослужбовця осіб з інвалідністю.

Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалось вище, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби через необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин.

Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_1 ) - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький