Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №400/8526/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/8526/25

Перша інстанція: суддя Гордієнко Т. О.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Терлецького Д.С., суддів Вербицької Н.В., Димерлія О.О., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Рух і обставини справи

10.08.2025р. ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати за період з 01.02.2020р. по 31.05.2021р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020р. та вихідної допомоги при звільненні зі служби з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати за період з 01.02.2020р. по 31.05.2021р. нарахувати та виплатити грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020р. та вихідної допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням та додаткових видів грошового забезпечення, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р. та 01.01.2021р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704, з урахуванням раніше виплачених сум.

На обґрунтування позову вказано, що відповідач у 2020-2021рр. протиправно не здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704.

2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області подав відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову, зазначивши, що грошове забезпечення позивача обраховувалось на підставі чинного на час виплати законодавства та підстави для перерахунку грошового забезпечення відсутні.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 08.05.2026 р. позов задовольнив частково.

Визнав протиправною відмову 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.02.2020 р. по 31.05.2021 р. грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020 р. та вихідної допомоги при звільненні зі служби з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язав 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 за період з 01.02.2020р. по 31.05.2021р. грошове забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічних основних відпусток за 2020р. та вихідну допомогу при звільненні зі служби з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням та додаткових видів грошового забезпечення, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

У задоволені решті позовних вимог відмовив.

Не погодившись з прийнятим рішенням, 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області (далі – скаржник) подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, неповноту встановлених обставин у справі, просить скасувати оскаржуване судове рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

П`ятий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження та призначив справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження ухвалами від 12.06.2026 р.

Обставини справи

ОСОБА_1 у період з 01.09.1993р. по 31.08.2021р. проходив службу цивільного захисту в структурі Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області.

У спірний період скаржник виплачував позивачу грошове забезпечення шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Позивач звернувся до скаржника із заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення з 01.02.2020 р. по 31.05.2021 р., матеріальних допомог та вихідної допомоги при звільненні зі служби з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020р. та 01.01.2021р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704.

Скаржник листом від 16.07.2025р. відмовив позивачу у перерахунку та виплаті грошового забезпечення з 01.02.2020 р. по 31.05.2021 р., матеріальних допомог та вихідної допомоги при звільненні зі служби з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 р. та 01.01.2021 р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017р. №704.

Вважаючи протиправною бездіяльність скаржника, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Оцінка суду першої інстанції

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов таких висновків.

З 29.01.2020 р., - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18, у позивача виникло право на перерахунок грошового забезпечення, з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. №1078 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області протиправно відмовив у здійсненні перерахунку грошового забезпечення за період з 01.02.2020р. по 31.05.2021р. з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2020р.

Доводи апеляційної скарги

На обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник стверджує, що грошове забезпечення нараховувалось позивачу відповідно до вимог чинного на той час законодавства та з урахуванням наявного фінансування. Скаржник як розпорядник бюджетних коштів не має змоги визначати розмір грошового забезпечення, який перевищує виділенні асигнування.

Також скаржник твердить про порушення позивачем строку звернення до суду.

Позиція позивача у справі на заявлену апеляційну скаргу

Позивач, належно повідомлений про апеляційний розгляд справи, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Джерела права та оцінка суду апеляційної інстанції

За результатами апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і правильність застосування норм матеріального і процесуального права, суд у складі колегії суддів дійшов таких висновків.

Щодо доводів скаржника з приводу порушення позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, згідно з наведеними нормативними приписами передбачено можливість встановлення в КАС України та інших законах спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 КАС України.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Проте у статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що врегульовували б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати в разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022р.) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022р.) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

19 липня 2022р. набрав чинності Закон України від 01.07.2022р. №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яким внесені зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-IX) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України від 01.07.2022р. №2352-IX) із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19 липня 2022 р. КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.

Відповідно до частини шостої статті 13 Закону України від 02.06.2016р. №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне урахувати правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 21.03.2025р. у справі №460/21394/23, за яким:

«Якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України в редакції, що була чинною до 19.07.2022р., та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце в період до 19.07.2022р., підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України в попередній редакції; у період з 19.07.2022р. підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин.

З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023р. №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статті 233 КЗпП України, почався 01.07.2023р.» (пункт 65 постанови від 21.03.2025 р. у справі № 460/21394/23).

Отже, предметом судового розгляду у даній справі є період проходження служби позивача, який врегульовано редакцією статті 233 КЗпП України, яка не передбачала будь-якого обмеження строку звернення до суду.

Стосовно суті спірних правовідносин.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає та встановлює Закон України від 20.12.1991 р. №2011 XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (пункт 2 статті 9 Закону №2011-ХІІ).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII).

01.03.2018р. набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. № 704 (далі – Постанова № 704), якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з пунктом 2 Постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 704 у первісній редакції розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначали шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з-поміж осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу затверджено згідно з додатком 1 до Постанови № 704.

Схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу затверджено згідно з додатком 14 до Постанови № 704.

У примітці 1 додатка 1 до Постанови №704 визначено, що посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначають шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Якщо посадовий оклад визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидають, а від 5 і вище – заокруглюють до десяти гривень.

У примітці додатка 14 до Постанови №704 зазначено, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначають шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт. Якщо розмір окладу визначено в гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидають, а від 5 і вище – заокруглюють до десяти гривень.

21.02.2018р. до пункту 4 Постанови № 704 було внесені зміни і викладено його в редакції постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103, яка набрала чинності 24.02.2018 р. (надалі – постанова № 103), а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Водночас зміни до додатків 1, 12, 13 і 14, затверджених Постановою № 704, не внесли. Так, не змінився текст примітки додатків 1, 14 до постанови № 704, відповідно виникла неузгодженість тексту примітки з положеннями пункту 4 Постанови №704 у редакції постанови № 103.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2020 р. №1038 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2006 р. №1644 і від 30 серпня 2017 р. №704» примітку додатка 1 до постанови № 704 викладено в новій редакції, а саме: « 1. Посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються в порядку, встановленому пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704. У разі коли розмір окладу визначено у гривнях з копійками, цифри до 4,99 відкидаються, від 5 і вище – заокруглюються до 10 гривень.». В аналогічній редакції викладено також примітку додатка 14 до Постанови № 704.

Проте постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 р. у справі №826/6453/18 пункт 6 постанови № 103, яким внесені зміни до пункту 4 постанови №704, було визнано протиправним та скасовано.

Згідно з частиною другою статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду. Отже, із 29.01.2020р. – дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі №826/6453/18 – пункт 4 Постанови № 704 підлягає застосуванню у редакції, чинній до внесення змін згідно з Постановою №103.

Суд у складі колегії суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд дійшов правового висновку у подібних правовідносинах щодо застосування пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції із дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020р. у справі № 826/6453/18, який викладено, серед іншого, у постановах від 02.08.2022р. у справі № 440/6017/21, від 19.10.2022р. у справі №400/6214/21, від 27.02.2023 р. у справі № 640/11131/21, від 05.06.2024р. у справі №420/18318/23, від 14.11.2024 р. у справі № 580/3452/22 тощо.

Водночас згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.11.2024 р. у справі № 580/3452/22, текст примітки додатка 1 до постанови № 704 в цьому контексті суттєвого значення вже не має, адже зосереджується головним чином на тексті пункту 4 постанови №704, а надто на розмірі розрахункової величини – прожитковому мінімумі для працездатних осіб.

Суд у складі колегії суддів зазначає, що прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня – 2102 грн.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» установлено у 2021 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня – 2270 грн.

Отже, внаслідок зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, збільшився розмір грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум.

Як встановив суд першої інстанції, підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами, скаржник нараховував і виплачував позивачу грошове забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 р., а також суми в розмірі 1 762 грн, що дорівнює прожитковому мінімуму для працездатних осіб, встановлено законом на 01.01.2018 р.

З огляду на це суд у складі колегії суддів доходить висновку, за яким у зв`язку з зростанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, та зумовлене цим зростання грошового забезпечення, розрахунковою величиною для якого є прожитковий мінімум, наявні підстави на перерахунку позивачу грошового забезпечення за періоди з 01.02.2020р. по 31.05.2021р.

Щодо перерахунку інших складових грошового забезпечення позивача в спірний період, суд у складі колегії суддів враховує, що відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту від 20.07.2018р. № 623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.08.2018р. за №936/32388, такі розраховуються із місячного грошового забезпечення. Отже, у зв`язку із перерахунком місячного грошового забезпечення, перерахунку підлягають також виплати, які обраховуються з урахуванням цієї величини, які були нараховані та виплачені у спірний період.

Висновки суду апеляційної інстанції

Згідно з частиною першою статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Здійснивши в межах, визначених статтею 308 КАС України, апеляційний перегляд цієї справи, суд у складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального й процесуального права.

Доводи апеляційної скарги таких висновків не спростовують, оскільки ґрунтуються на неправильному тлумаченні фактичних обставин, норм матеріального й процесуального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зважаючи на результати апеляційного перегляду та відповідно до статті 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

З огляду на те, що суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії незначної складності й розглядав її за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні апеляційної скарги 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Миколаївській області – відмовити, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.05.2026 р. у справі № 400/8526/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції відповідно до статті 325 КАС України набирає законної сили з дати її ухвалення.

Постанова суду апеляційної інстанції оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, які передбачені в пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Д.С.Терлецький

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: О.О.Димерлій