Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №599/1066/26 — Зборівський районний суд Тернопільської області

Справа № 599/1066/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 липня 2026 року

Суддя Зборівського районного суду Тернопільської області Іваницький О.Р.

розглянувши матеріали, які надійшли від Тернопільського районного відділу поліці Відділення поліції №2 в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаюча АДРЕСА_1 ,

за ст.130 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

В суд поступили матеріали, згідно яких ОСОБА_1 22 червня 2026 року біля 01 год. 32 хв. в селищі Залізці по вул..Вишнівецька Тернопільського району керувала автомобілем Мазда СХ-7 д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота. На місці зупинки транспортного засобу із застосуванням технічного приладу «Драгер 6810» та від проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі категорично відмовилася. Своїми діями ОСОБА_1 порушила п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ст.130 ч. 1 КУпАП.

ОСОБА_1 в ході розгляду справи вини не визнала та пояснила, що протокол є незаконним та викладені в ньому обставини не відповідають дійсності. Зокрема керований нею автомобіль працівниками поліції не зупинявся. Коли заїхала на АЗС, підійшов працівник поліції та повідомив, що в транспортного засобу неосвітлений задній номерний знак, на що вона відповіла, що несправність усуне на місці.

Жодної з ознак сп`яніння у неї виявлено не було, що не дає підстав вважати її такою, що перебуває у стані сп`яніння і, відповідно, не дає законної підстави для пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння. Причиною вимоги пройти огляд на стан сп`яніння було виявлення працівником поліції в салоні автомобіля банки з енергетичним напоєм «Рево».

Вважаю, що матеріали адміністративної справи не містять достатніх та переконливих доказів, які поза розумним сумнівом доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є керуванням транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані сп`яніння, так само ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Суб`єктивна сторона правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП, характеризується наявністю прямого умислу.

Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп`яніння визначається ст.266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735.

П.7 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 7 визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Відповідно до п.2 розділу І даної Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі – поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

3. Ознаками алкогольного сп`яніння є:

запах алкоголю з порожнини рота;

порушення координації рухів;

порушення мови;

виражене тремтіння пальців рук;

різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

поведінка, що не відповідає обстановці.

Відповідно до положень передбачених ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Частиною 5 ст. 266 КУпАП встановлено, що: «Огляд особи на стан наркотичного чи іншого сп?яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним».

При розгляді справи звертаю увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.

Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов`язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.

Як видно з матеріалі справи, коли ОСОБА_1 заїхала на АЗС, до неї підійшов працівник поліції та зробив зауваження, що в керованого автомобіля не освітлюється номерний знак. Згідно інформації відеозаписів з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспектора патрульної поліції, після перевірки документів, на запитання чи вживала водій алкогольні напої, остання категорично заперечила.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». Згідно даної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Відповідно до п.2 Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками описаними у цій Інструкції.

Із вказаних норм вбачається, що законним огляд водіїв на стан відповідного виду сп`яніння є лише тоді, коли у діях цих осіб вбачаються чіткі ознаки конкретного виду сп`яніння, чи перебування під дією лікарських препаратів.

Така вимога поліцейського повинна бути підставною та узгоджуватися із приписами норм законів та підзаконних актів щодо наявності у водії ознак сп`яніння для пред`явлення цієї вимоги.

Поряд з цим, особа, яка притягується до адмінвідповідальності за ч.1 ст.130КУпАП при спілкуванні з поліцейськими поводить себе відповідно до обстановки, яка відбувалася, чітко та адекватно відповідає на запитання поліцейських, має чіткі рухи, виконує законні вимоги поліцейського.

Згідно ч.1 ст.266КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

У матеріалах справи відсутні відомості, що після складання та вручення ОСОБА_1 протоколу вона була відсторонена від керування автомобілем.

Також, в ході дослідження відеозапису не встановлено ознак алкогольного сп`яніння у ОСОБА_1 , а її поведінка не вказувала на перебування в стані сп`яніння.

Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суддя неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з положеннями ст.62Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно з приписами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановленому законом.

Враховуючи вище наведене, вважаю, що сукупність досліджених доказів не доводить поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене ч.1 ст.130КУпАП у зв`язку з чим провадження у справі слід закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

У відповідності до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на їх користь.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Пунктом 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що належних, допустимих та достатніх доказів факту вчинення інкримінованого діяння суду не надано, суддя дійшов висновку про недоведеність матеріалами справи об`єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тому провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відносно неї слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, оскільки у відповідності до вимог ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 247, 284 КУпАП,-

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 розпочате за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду через Зборівський районний суд.

Суддя Зборівського

районного суду О.Іваницький