Вирок від 27 липня 2026 р. у справі №596/733/25 — Гусятинський районний суд Тернопільської області

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. Справа № 596/733/25

Провадження № 1-кп/596/69/2026

Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі

головуючої судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю: прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селищі Гусятин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 березня 2025 року за №12025211110000138 відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Копичинці, Гусятинського району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, із вищою освітою, розлученого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , раніше не судимого в силу ст.89 КК України, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

В порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ОСОБА_4 , у період часу з 03.06.2024 по 07.04.2025, перебуваючи за місцем спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , діючи умисно, систематично вчиняв психологічне насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , що призводило до психологічних страждань потерпілої особи, а саме, вчиняв сварки зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_5 , під час яких ображав її нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, виганяв з будинку.

Так, 03.06.2024 о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , під час якого пошкодив верхній одяг та особисті речі, чинив моральний та психологічний тиск. Постановою Гусятинського районного суду від 01.07.2024 ОСОБА_4 звільнено від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП на підставі ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Так, 14.08.2024 о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , що призводить до психологічних страждань потерпілої особи, а саме: виражався в її сторону образливими словами, нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, проте до реальних дій для здійснення погроз не чинив, чим завдав їй психологічних страждань. Постановою Гусятинського районного суду від 19.09.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Так, 03.11.2024 о 17 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , що призводить до психологічних страждань потерпілої особи, а саме: виражався в її сторону образливими словами та нецензурною лайкою, проганяв з дому, погрожував фізичною розправою, проте до реальних дій для здійснення погроз не чинив, чим завдав їй психологічних страждань. Постановою Гусятинського районного суду від 23.12.2024 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Поряд з цим, ОСОБА_4 , продовжуючи вчиняти психологічне домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , 20.03.2025 близько 19 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, висловлювався в її сторону нецензурними та образливими словами, чим завдав їй психологічних страждань.

Також, ОСОБА_4 , продовжуючи вчиняти психологічне домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , 06.04.2025 близько 18 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, висловлювався в її сторону нецензурними та образливими словами, чим завдав їй психологічних страждань.

Окрім того, ОСОБА_4 , продовжуючи вчиняти психологічне домашнє насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , 07.04.2025 близько 10 години 00 хвилин, перебуваючи за місцем спільного проживання за вказаною адресою, висловлювався в її сторону нецензурними та образливими словами, чим завдав їй психологічних страждань.

Своїми діями ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст.126-1 КК України, домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань потерпілої особи.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що дійсно в період з часу з 03.06.2024 по 07.04.2025 по місцю спільного проживання в АДРЕСА_1 з колишньою дружиною ОСОБА_5 , систематично вчиняв психологічне насильство щодо неї. Шкодує про вчинене правопорушення та щиро кається у вчиненому. З потерпілою помирився та просить вибачення, обіцяє більше такого не вчиняти, вважає недоцільним досліджувати докази в кримінальному провадженні.

Потерпіла ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна подана нею заява про розгляд справи без її участі, претензій морального чи матеріального характеру до обвинуваченого немає.

Судом роз`яснено учасникам судового провадження положення частини 3 статті 349 КПК України про те, що в разі визнання судом недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Оскільки інші учасники судового провадження не оспорювали фактичні обставини провадження, беручи до уваги те, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, вислухавши думку прокурора, який не заперечував щодо розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів поданих на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у вчиненні даного кримінального правопорушення, як таких, що ніким не оспорюються, окрім допиту обвинуваченого та дослідженням характеризуючих особи ОСОБА_4 матеріалів.

Суд вважає, що визнання вини обвинуваченим ОСОБА_4 та матеріали кримінального провадження є належними і допустимими доказами його винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст.126-1 КК України - домашнє насильство, тобто умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань потерпілої особи ОСОБА_5 .

В контексті ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженим так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного і обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого, суд вважає повне визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, передбачених ст. 67 КК України, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_4 не встановлено.

Крім цього, при призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує те, що за місцем проживання ОСОБА_4 характеризується посередньо, за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра до КНП «Копичинецька комунальна лікарня» Копичинецької міської ради не звертався.

Обираючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, приходить до висновку, що йому слід призначити покарання у виді пробаційного нагляду.

Крім того, на підставі ст.59-1 КК України слід покласти на ОСОБА_4 у період дії пробаційного нагляду наступні обов`язки: - періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; - не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_4 систематично вчиняв домашнє насильство відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_5 , а тому в інтересах потерпілої від кримінального злочину, пов`язаного з домашнім насильством, на підставі п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, відповідно до якого направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників на строк один місяць.

Суд вважає, що даний вид покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень, відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.59-1 Кримінального кодексу України покласти на ОСОБА_4 у період дії пробаційного нагляду наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 Кримінального кодексу України застосувати до ОСОБА_4 обмежувальний захід, відповідно до якого направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників у встановленому законом порядку на строк 1 (один) місяць.

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення через Гусятинський районний суд Тернопільської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Гусятинського районного суду

Тернопільської області ОСОБА_6