Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №577/3318/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3318/26

Провадження № 2-а/577/61/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2026 року

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Кравченко В.О. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження в справі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову № 516 від 08.06.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. (далі по тексту Постанова), а провадження у справі закрити за відсутністю складу адмінправопорушення.

На обґрунтування у позові зазначено, що 08.06.2026 року Позивач отримав оскаржувану Постанову, у якій вказано, що ОСОБА_1 21.05.2026 року о 09 год. 00 хв. в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно отриманої повістки № 011858, будучи оповіщеним 15.05.2026 року. У вказаному документі зроблено висновок, що позивач порушив вимоги абз. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про військовий обов`язок та військову службу», а також вимоги абз. 3 ч. 3 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», чим здійснив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Позивач звертає увагу на те, що під час розгляду адміністративної справи наголошував на поважності причин неприбуття, а саме перебування на лікарняному з 20.05.2026 року по 29.05.2026 року (лікувався в кардіологічному відділенні КНП КМР «Конотопської ЦРЛ ім. акад. М. Давидова»). Вважає, що вказані обставини свідчать про відсутність винної поведінки та суб`єктивної сторони правопорушення, а отже і складу адмінправопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Ухвалою суду від 17.04.2026 року по справі відкрито провадження та, враховуючи норми ст. 262 КАС України, постановлено розгляд справи провести у порядку спрощеного позовного провадження протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивачу вказана ухвала направлена на адресу, зазначену у позовній заяві (а.с. 17).

Начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 подав відзив, у якому заперечує задоволенню позовних вимог, посилаючись на наступні обставини.

Отримавши 15.05.2026 року під підпис повістку № 011858 про необхідність прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивач був зобов`язаний з`явитися на визначену дату – 21.05.2026 з метою проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, або не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки, або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Вважає, що ОСОБА_1 належним чином оповіщений відповідно до п. 41 Порядку № 560, але прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 04.06.2026, хоча перебував на лікарняному до 29.05.2026, що підтверджується довідкою КНП КМР «Конотопська ЦРЛ ім. ак. М.Давидова» № 1047, яка також була надана лише 04.06.2026, тобто з порушенням визначених чинним законодавством строків.

Оскільки, ОСОБА_1 не з`явився у строк визначений у повістці та не повідомив про причини своєї неявки у визначені строки, 04.06.2026 в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, уповноваженою особою було складено протокол про адміністративне правопорушення № 516 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Суд, ознайомившись з правовими позиціями сторін, дослідивши представлені докази дійшов наступного висновку.

Положеннями ст. 9 КАС визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 72 КАС).

Статтями 74-76 КАС регламентовано, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За положеннями частини другої статті 77 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Це означає, що наведена норма Закону встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.

Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 9 КУпАП закріплено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами І посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Згідно Постанови № 516 від 08.06.2026 року, яка є предметом судової перевірки, ОСОБА_1 притягнутий до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за те, що, мовою оригіналу: «04.06.2026 року було встановлено факт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП громадянином ОСОБА_1 , який відповідно до отриманої ним повістки ІНФОРМАЦІЯ_2 № 011858, о 09 год. 00 хв. 21.05.2026 року в особливий період під час мобілізації не прибув за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_1 (розташованого за адресою: (адреса не зазначається з міркувань безпеки), будучи оповіщеним 15.05.2026 року про необхідність прибуття, до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою визначення призначення на особливий період…» (а.с. 11).

За змістом ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 3 статті 210-1 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

За положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» громадяни, серед іншого, зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з абз. 3 ч. 9 ст. 29 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для призову на збори в пункт і в строк, установлені його керівником, які підтверджені відповідними документами, визнаються перешкоди стихійного характеру, сімейні обставини та інші поважні причини, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 673 від 28.07.2010 «Про затвердження переліку поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного до військового комісаріату для призову на збори», якою визначено виключний перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема хвороба.

Крім того, Постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (дали за текстом Порядок), який визначає, зокрема, механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період; процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів; процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи.

Відповідно до пункту 21 Порядку за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Відповідно до п.п. 23-24 Порядку поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються, зокрема хвороба громадянина. У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об`єкту; б) об`єктивної сторони; в) суб`єкту; г) суб`єктивної сторони.

Об`єктивною стороною правопорушення, передбаченого статтею 210-1 КУпАП, яке інкримінується ОСОБА_1 , є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, а саме неявка його на виклик до військового комісаріату без поважних причин в особливий період.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 у справі №560/751/17 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У протоколі № 516 про адміністративне правопорушення від 04.06.2026 року маються пояснення ОСОБА_1 про те, що останній не прибув по повістці у визначений термін з причини перебування на лікарняному (а.с. 27-28).

З Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 3274 та Довідки КНП КМР «Конотопська ЦРЛ» ім. ак. Давидова № 1047 від 29.05.2026 року вбачається, що ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в кардіологічному відділенні КНП КМР «Конотопська ЦРЛ» ім. ак. Давидова з 20.05.2026 року по 29.05.2026 року (а.с. 12-13, 14).

Крім того, ОСОБА_1 після завершення стаціонарного лікування, у строк, що не перевищує сім календарних днів з дати одужання (04.06.2026 року), як це передбачено частиною 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пунктом 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено поважність причин неприбуття ОСОБА_1 за викликом на збірний пункт ІНФОРМАЦІЯ_2 згідно отриманої повістки № 011858, а тому суд дійшов висновку про неправомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 статті 210-1 КУпАП та, як наслідок, наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат понесених позивачем суд зазначає таке.

Статтею 139 КАС унормовано, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судові витрати складаються, зокрема із судового збору.

Згідно поданої квитанції позивачем був сплачений судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп., який підлягає відшкодуванню суб`єктом владних повноважень, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Керуючись: ст.ст. 286, 72-77, 139, 271, 272 КАС України, ст.ст. 9, 210-1, 251, 283 КУпАП,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження в справі задовольнити.

Скасувати постанову № 516 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 08.06.2026 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП з накладенням стягнення в розмірі 17000,00 грн., а провадження у справі закрити за відсутності події та складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 на відшкодування судових витрат 665 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня складання.

Суддя Кравченко В. О.