Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №715/2260/18 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 715/2260/18

провадження 822/1371/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Височанської Н.К.,

за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І.,

учасники справи:

стягувач Акціонерне Товариство «Ідея банк»,

боржник ОСОБА_1 ,

апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 травня 2026 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Маковійчук Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березня 2026 року АТ «Ідея Банк» звернулись до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Посилаються на те, що на виконанні у Глибоцькому відділі державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано- Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 70908440 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12 жовтня 2020 року Глибоцьким районним судом у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, провадження не закінчено.

Вказує на те, що стало відомо, що боржник ОСОБА_1 помер, спадкоємцем, що прийняв спадщину є ОСОБА_2 .

Тому просить суд замінити сторону боржника у виконавчому проваджені з ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 , в межах вартості успадкованого нею майна.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 травня 2026 року заяву АТ «Ідея Банк» задоволено.

Замінено сторону боржника у виконавчому провадженні № 70908440 з ОСОБА_1 на правонаступника ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , в межах вартості успадкованого майна.

При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 , як сестра спадкодавця, прийняла спадщину, так як подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, на підставі якої заведено спадкову справу. Підставою заміни сторони виконавчого провадження є правонаступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або інших, встановлених судом правовідносин, і переходу до іншої особи прав та обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити АТ «Ідея Банк» в задоволенні заяви про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

ОСОБА_2 , у своїй апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а також оскаржувана ухвала є необґрунтованою та прийнятою без всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.

Посилається про безпідставність звернення до ОСОБА_2 , оскільки вона не є власником майна.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

АТ «Ідея Банк» подало відзив на апеляційну скаргу.

Просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Посилаються на те, що аргументи викладені в апеляційній скарзі є безпідставними.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій

На виконанні у Глибоцькому відділі державної виконавчої служби у Чернівецькому районі Чернівецької області Івано- Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження № 70908440 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 12 жовтня 2020 року Глибоцьким районним судом у справі за позовом АТ «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу на користь АТ «Ідея Банк» в сумі 256 378,61 гривень.

ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_1 помер.

22 травня 2025 року, за заявою ОСОБА_2 , сестри спадкодавця, про прийняття спадщини, заведено спадкову справу № 33/2025 щодо майна спадкодавця ОСОБА_1 .

Згідно матеріалів спадкової справи, № 33/2025 єдиним спадкоємцем є ОСОБА_2

23 січня 2026 року кредитор АТ «Ідея Банк», за місцем відкриття спадщини, подало до нотаріуса претензію щодо наявного боргу спадкодавця ОСОБА_1 в сумі 1 566 080,24 гривень.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

В силу ч.1 ст.55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

У виконавчому провадженні заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі ст.442 ЦПК України, а саме: у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвала про заміну сторони виконавчого провадження надсилається (надається) учасникам справи, а також державному виконавцю, приватному виконавцю в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Також відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження визначається як завершальна стадія судового провадження. Таке розуміння виконавчого провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так у пункті 15 рішення ЄСПЛ у справі «Моргуненко проти України» від 6 вересня 2007 року (заява № 43382/02) вказується таке: «Суд зазначає, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. «Скордіно проти Італії» (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. «Естіма Джордж проти Португалії» (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, «Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року).».

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому, на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права нерозривно пов`язане з правонаступництвом як інститутом цивільного права, адже зміни у матеріально-правових відносинах зумовлюють необхідність привести процесуальний стан осіб як учасників таких матеріально-правових відносин у відповідність з їх дійсною юридичною зацікавленістю у перебігу та результаті судового провадження, в тому числі у виконанні рішення суду.

Правонаступництво як інститут цивільного процесуального права має універсальний характер. У разі вибуття правопопередника з виконавчого провадження до правонаступника переходить весь комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних для сторони виконавчого провадження, і, відповідно, комплекс процесуальних прав та обов`язків, притаманних стороні судового провадження, враховуючи стадію, на якій відбулося правонаступництво.

З аналізу наведеного можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Відтак, заміна у разі вибуття сторони виконавчого провадження правонаступником (стаття 442 ЦПК України) має відбуватись з одночасною заміною правонаступником відповідного учасника справи (стаття 55 ЦПК України). Відповідний висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду також у постанові від 3 листопада 2020 року у справі № 916/16/17 (пункт 73).

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому ст.442 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених ст.55 ЦПК України. У цьому випадку приписи ст.442 ЦПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями ст.55 цього Кодексу. Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі ст.55 ЦПК України.

У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у ч.5 ст.442 ЦПК України.

Подібних за змістом висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у п.6.18 постанови від 16 лютого 2021 року у справі №911/3411/14.

Виконавчий документ - це документ, на основі якого компетентними органами здійснюється примусове виконання рішення суду або іншої інстанції.

Таким чином, за відсутності доказів відкритого виконавчого провадження застосування положень частин 1, 2 та 5 ст.442 ЦПК України є неможливим.

Застосування судом першої інстанції ст.55 ЦПК України здійснено з порушенням правил диспозитивності цивільного процесу, оскільки на вказану норму процесуального закону заявник не посилався і такими процесуальними правами заяву не обґрунтовував.

Разом з тим, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності.

У п.9 ст.129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Частиною 1 ст.18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з пунктом 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення,що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій,посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, але не стадією судового розгляду.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з частинами першою, другою, п`ятою статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленому Законом №1404-VIII.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 03листопада 2020року у справі №916/617/17(провадження№12-48гс20) містяться правові висновки проте, що статтями 1216, 1218ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла(спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі статтею 1223ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті; у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 12611265 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 1268ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За частиною першою статті1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Звідси при вирішенні питання про заміну учасника справи та заміну сторони виконавчого провадження судам необхідно встановити коло всіх спадкоємців померлого боржника, які прийняли спадщину (за законом або за заповітом).З

Згідно з частиною першою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги; якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців здня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті1281 ЦК України).Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта статті1281 ЦК України).

Відповідно до положень статті1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину; кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині; вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено; у разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. За змістом наведених вище норм права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна.

Звідси обов`язок спадкоємців боржника перед кредиторами спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Згідно з статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статей 76,77,78,79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справ, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що після відкриття виконавчого провадження боржник ОСОБА_3 помер. З заявою про прийняття спадщини, після її смерті, звернулася його сестра ОСОБА_2 .

Той факт, що свідоцтво про прийняття спадщини правонаступником наразі не отримане, не є підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну боржника у виконавчому провадженні.

Колегія суддів звертає увагу, що межі відповідальності ОСОБА_2 обмежуються вартістю майна, отриманого у спадщину.

Таким чином, на стадії виконання рішення державний виконавець повинен буде з`ясувати спадкову масу отриману ОСОБА_2 та проводити стягнення в межах вартості майна отриманого у спадщину.

Посилання ОСОБА_2 на те, що вона не є повноправною власницею, є безпідставними, оскільки остання не надала доказів того, що є інші спадкоємці після смерті ОСОБА_1 .

Також слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Отже, неотримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину саме по собі не може перешкоджати виконанню рішення суду, яке набрало законної сили (див. постанови Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 623/2000/15-к, від 19 лютого 2020 року у справі № 752/1334/14-ц, від 03 червня 2020 року у справі № 2-1799/11).

Відповідно до статей 1281 та 1282 ЦК України, якими визначено спеціальний порядок та строки пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок задоволення спадкоємцями вимог кредитора, на висновки суду не впливають. Приписи зазначених норм закону на стадії примусового виконання рішення суду про стягнення заборгованості не є підставою для відмови у заміні боржника його спадкоємцем у виконавчому провадженні, а є підставою для визначення державним виконавцем меж відповідальності спадкоємця, який залучений як правонаступник по боргам спадкодавця.

До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі №2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18), яка при цьому прийняла рішення про відступлення від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, який викладений в постановах від 13 червня 2018 року справі № 2-н-169 (провадження № 61-29084) та від 22 серпня 2018 року у справі № 773/1219/16-ц (провадження № 61-887св18).

Будь-яких інших доводів та доказів на їх підтвердження, що є правовою підставою для скасування або зміни рішення суду першої інстанції апелянтом надано не було, у зв`язку з чим, апеляційний суд не вбачає правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Ураховуючи наведене вище, ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Глибоцького районного суду Чернівецької області від 19 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови - 29 липня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

Н.К. Височанська