Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №726/1649/24 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року

м. Чернівці

справа № 726/1649/24

провадження 822/799/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Кулянди М.І.,

суддів: Одинака О.О., Литвинюк І.М.,

за участю секретаря судового засідання Скулеби А.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свої дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

відповідачі: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

представник позивача - ОСОБА_9 ,

представник відповідачів - ОСОБА_10 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Департамент надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради,

апеляційна скарга ОСОБА_7 , ОСОБА_8 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2024 року,

головуючий в суді першої інстанції суддя Проскурняк І.Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 23 грудня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 ; поновити реєстрацію їх місця проживання за вказаною адресою; зобов`язати ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своїх дітей у користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом вселення до цього житлового будинку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказувала, що вона і її діти зареєстровані і проживали, як члени сім`ї власника та набули права користування житлом на АДРЕСА_1 . Власником будинку була мати позивача ОСОБА_7

12 липня 2023 року, за заявою ОСОБА_7 , позивача і її дітей знято із задекларованого/зареєстрованого місяця проживання зі спірного будинку.

Чернівецький апеляційний суд постановою від 07 грудня 2023 року задовольнив позов ОСОБА_1 , визнав протиправним та скасував рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 12 липня 2023 року та поновив реєстрацію місця проживання позивача і її дітей. Однак, ОСОБА_7 повторно звернулась із заявою про зняття з реєстрації ОСОБА_1 та її малолітніх дітей, і 23 грудня 2023 року прийнято рішення про зняття їх із задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Крім того, 09 грудня 2023 року відповідач, навіть за наявності рішення суду, не впустила їх до будинку, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулася до поліції.

У подальшому, ОСОБА_7 подарувала належний їй будинок своїй другій дочці - ОСОБА_8 , яка також не впускає позивача до будинку. ОСОБА_1 разом з дітьми проживала в благодійному притулку - Центрі доброти для мами та дитини «Місто Добра», а тепер змушена орендувати квартиру, оскільки іншого придатного для проживання житла у неї немає. Всі особисті речі позивача і її дітей залишились у будинку, де вони постійно проживали до примусового виселення.

Позивач є багатодітною матір`ю, всі діти є малолітніми, відвідують дошкільні установи, а донька ОСОБА_2 є особою з інвалідністю, яка потребує особливого догляду, відвідування реабілітуючих закладів, які розташовані в м. Чернівці. Вона і її діти зареєстровані і проживали як члени сім`ї власника та набули права користування житлом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Садгірський районний суд м. Чернівці рішенням від 05 грудня 2024 року позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 23 грудня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 та її дітей за адресою: АДРЕСА_1 . Поновив реєстрацію їх місця проживання за вказаною адресою. Зобов`язав ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_1 , яка діє у своїх інтересах та в інтересах своїх дітей у користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом вселення до даного житлового будинку. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для задоволення позовних вимог.

З моменту набуття ОСОБА_7 права власності на спірний будинок ОСОБА_1 проживала в ньому, як її донька. Діти ОСОБА_1 зареєстровані і проживають у будинку з моменту свого народження.

Позивач і її діти зареєстровані і тривалий час проживають у спірному будинку, вони набули право користування житлом, як члени сім`ї власника. Позивач є одинокою і багатодітною матір`ю, на її утриманні перебувають малолітні діти, одна дитина з інвалідністю, яка потребує постійного відвідування реабілітуючих закладів, які знаходяться у м. Чернівці, малолітні діти відвідують дошкільні установи.

Зняття з реєстрації позивачки і її дітей порушує справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання.

Відповідачі чинять перешкоди у користуванні житлом, що порушує їх право на житло та є підставою для поновлення порушеного права позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Садгірського районного суду м. Чернівців від 5 грудня 2024 року, ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт вважає, що суд помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_7 станом на сьогодні не являється власником, не проживає в житловому будинку по АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим не може впливати на вселення туди позивачки.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належать на праві приватної власності два житлових будинка за адресою: АДРЕСА_2 , та за адресою: АДРЕСА_3 . Враховуючи, що ОСОБА_1 належать на праві приватної власності два житлових будинка, ОСОБА_8 не зобов`язана вселяти позивачку в житловий будинок по АДРЕСА_1 , оскільки вказане порушить право приватної власності ОСОБА_8 .

Апелянти посилаються на те, що судом неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема п. 51 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), замість п. 50 вказаного Порядку, не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, зокрема належності позивачів до членів сім`ї ОСОБА_8 , та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи.

Відтак, в матеріалах справи немає належних і допустимих доказів на підтвердження факту порушення ОСОБА_8 права позивачки на проживання у житловому будинку та створення перешкод у користуванні житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 .

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанції

ОСОБА_7 , відповідно до свідоцтва на нерухоме майно від 27 вересня 2012 року, 25 вересня 2012 року набула право власності на житловий будинок з належними до нього будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 620/19.

ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_7 .

ОСОБА_1 є багатодітною матір`ю, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 29 липня 2021 року, та має дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

ОСОБА_1 і її діти проживали та були зареєстровані у спірному будинку.

07 грудня 2023 року постановою Чернівецького апеляційного суду визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецького міської ради від 12 липня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 і її дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та зобов`язано поновити реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова Чернівецького апеляційного суду виконана 08 грудня 2023 року та реєстрацію місця проживання позивачки та її дітей поновлено (витяг про зареєстрованих у житловому приміщені/будинку осіб, по АДРЕСА_1 ).

09 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до правоохоронних органів про те, що її матір чинить перешкоди у користуванні житлом та не виконує рішення суду.

23 грудня 2023 року ОСОБА_7 повторно звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

23 грудня 2023 року ОСОБА_1 і її дітей знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (витяг з реєстру територіальної громади від 04 квітня 2024 року).

29 грудня 2023 року ОСОБА_8 набула право власності на спірний житловий будинок з належними до нього будівлями і спорудами на підставі договору дарування ОСОБА_11 (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 20 травня 2024 року).

Діти ОСОБА_5 , ОСОБА_4 зараховані й відвідують заклад дошкільної освіти комбінованого типу № 51 «Лелеченя» Чернівецької міської ради (довідка від 29 травня 2024 року № 01-10/46).

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19 жовтня 2017 року належать на праві приватної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,7 кв. м, житловою площею 15,2 кв. м, є сарай, вбиральня, огорожа.

ОСОБА_1 також на праві приватної власності,01 на підставі договору дарування від 27 травня 2021 року належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 42,1 кв. м, житловою 32,6 кв. м, є сараї, підвал, літня кухня, криниця, огорожа, ворота.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України визначено питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду. Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Щодо визнання протиправним та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 23 грудня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З 01 грудня 2021 року набув чинності Закон України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» (далі - Закон №1871-IX), який регулює відносини у сфері надання публічних послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 18 Закону № 1871-IX зняття повнолітньої особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється, зокрема, за заявою власника житла.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 256 затверджено Порядок декларування та реєстрації місця проживання (перебування).

Згідно з пунктами 50, 61 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, підставою зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) за заявою власника житла є подання останнім заяви установленої форми згідно з додатком 6, документа, що посвідчує особу (у разі особистого звернення) та документа, що підтверджує право власності на житло, в якому задекларовано/зареєстровано місце проживання (перебування) особи (осіб), що знімається.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється за заявою власника житла без згоди на те зареєстрованої особи, за виключенням дітей віком до 14 років, та містить вимогу додатково долучати до заяви документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника (представника), крім випадків, коли заява подається законним представником малолітньої дитини, та свідоцтво про народження дитини. Зазначене також підтверджується додатком 6 Порядку, з якого вбачається, що до заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) також слід додати документ, що посвідчує особу законного представника (представника).

Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 26 січня 2024 року у справі № 161/5576/23.

Пунктом 69 Порядку визначено, що посадова особа органу реєстрації або адміністратор центру надання адміністративних послуг перевіряє належність паспортного документа особі, що його подала, його дійсність, правильність заповнення заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання та наявність документів, необхідних для зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), про що зазначена посадова особа робить відповідний запис у заяві. Посадова особа органу реєстрації у день звернення особи, її законного представника (представника) або в день отримання документів від центру надання адміністративних послуг, представника спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту: приймає рішення про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання або про відмову у знятті із задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи.

Даним Порядком також визначено порядок оскарження дій органу реєстрації.

Пунктами 91, 92 Порядку передбачено, що відомості про задеклароване/зареєстроване місце проживання (перебування)/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи скасовуються органом реєстрації у разі проведення реєстраційних дій з порушенням вимог, встановлених законом.

У разі виявлення реєстраційних дій, проведених з порушенням вимог, встановлених законом, керівник органу реєстрації проводить перевірку підстав для декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи, за її результатами складає висновок та приймає рішення про скасування декларування/реєстрації/зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) особи.

Після дотримання даного алгоритму рішення, дії чи бездіяльність органу реєстрації (в тому числі через центр надання адміністративних послуг) можуть оскаржуватися в судовому порядку.

Однак у даній справі встановлено, що з 18 листопада 2002 року, тобто з часу оформлення ОСОБА_7 права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 , у цьому житловому приміщенні було зареєстровано місце проживання позивачки ОСОБА_1 , яка є донькою відповідачки. Її діти зареєстровані у вказаному житлі з народження.

Відповідно до частини 1 статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Отже, позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована в будинку на підставі інших, діючих на той час нормах законодавства, які надавали право їй користуватись житлом, за яким було зареєстровано її місце проживання.

Отже суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, задовольнивши позов у вказаній частині.

Щодо поновлення реєстрації місця проживання.

Судове рішення про визнання незаконним та скасування рішення органу реєстрації щодо скасування реєстрації місця проживання позивача саме собою породжує правові наслідки у вигляді відновлення становища, яке існувало до порушення права, та є достатньою правовою підставою для поновлення органом реєстрації відповідної реєстрації без необхідності додаткового покладення на нього обов`язку вчинити такі дії у резолютивній частині судового рішення.

Отже, враховуючи, що належний спосіб захисту у цій категорії спорів реалізується шляхом скасування протиправного рішення органу реєстрації, а поновлення реєстрації є похідним правовим наслідком такого скасування, висновок суду про необхідність поновити реєстрацію місця проживання є помилковим.

Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 06 травня 2026 року у справі № 756/681/25.

За таких обставин, оскаржуване судове рішення в частині поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні вказаної вимоги.

Щодо розгляду справи по суті

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Згідно вимог ч.ч. 1, 2, 4 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

За згодою власника будинку (квартири) член його сім`ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім`ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.

До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 ЖК України. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Частиною другою статті 64 ЖК України визначено, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Оскільки спірні правовідносини виникли в період дії положень ЖК України, суд враховує відповідні норми цього Кодексу при вирішенні спору.

Згідно з положеннями частини першої статті 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з пунктом 50 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 лютого 2022 року № 265, реєстраційна дія по зняттю повнолітньої особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) здійснюється на підставі заяви власника житла про зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» зняття особи із задекларованого або зареєстрованого місця проживання здійснюється за заявою власника житла приватної форми власності, поданою у паперовій формі. У разі подання власником житла заяви про зняття із задекларованого або зареєстрованого місця проживання батьків або одного з них дитина підлягає зняттю із задекларованого або зареєстрованого місця проживання разом із ними.

23 грудня 2023 року ОСОБА_7 , як власник будинку, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2 від 27 вересня 2012 року (а.с. 39, т. № 1), звернулася до Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради із заявою про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання позивача та її дітей.

Відповідно до інформації Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради № Д від 23 грудня 2023 року (а.с. 66, т. № 2) ОСОБА_1 та її діти зняті з реєстрації місця проживання 23 грудня 2023 року.

Визначаючи питання правомірності дій органу реєстрації щодо зняття позивача та її дітей із зареєстрованого місця проживання, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що право реєстрації місця проживання є похідним від права користування житлом.

Щодо аргументів апеляції про неправильне застосування судом першої інстанції норми матеріального права, зокрема п. 51 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), замість п. 50 вказаного Порядку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Дотримання органом реєстрації формальної процедури зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання не є безумовним підтвердженням правомірності такого зняття у випадку, коли за особою зберігається право користування житлом. Реєстраційна дія не може підміняти собою вирішення спору про право користування житлом чи призводити до позбавлення особи права на житло поза судовою процедурою. Тому при оцінці правомірності оспорюваних дій суд має враховувати не лише формальну відповідність дій органу реєстрації вимогам спеціального законодавства, а й те, чи не призвели такі дії до порушення житлових прав позивачки та її дітей.

Так, у постанові від 19 квітня 2024 року у справі № 753/193/22 Верховний Суд зазначив, що реєстрація місця проживання є похідним правом від права користування житлом, а тому зняти особу з реєстрації за місцем проживання можна лише за умови втрати нею права користування цим житлом чи у зв`язку з її виселенням (добровільно чи у примусовому порядку).

Об`єднана палата Верховного Суду у постанові від 02 лютого 2026 року у справі № 713/1153/23 зазначила: «парламентом в Законі України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» розмежовано випадки, за яких відбувається зняття з реєстрації місця проживання особи-невласника житла на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житлом, про виселення, та коли - лише за заявою власника житла.

Власник житла зобов`язаний утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Законодавець не мав наміру дозволити власнику житла за допомогою зняття з реєстрації місця проживання особи-невласника житла «обходити» судове рішення, що набрало законної сили, в якому встановлено наявність в особи права на житло…».

Матеріали справи, зокрема витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку (а.с. 22, т. № 1), витяги з реєстру територіальної громади (а.с. 24-29, т. № 1), свідчать про те, що спірне житлове приміщення було місцем реєстрації ОСОБА_1 з 18 листопада 2002 року, а кожного з її дітей - невдовзі після їх народження.

Крім того, постановою Чернівецького апеляційного суду від 07 грудня 2023 року задоволено позов ОСОБА_1 , визнано протиправним, скасовано рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 12 липня 2023 року та поновлено реєстрацію місця проживання позивача та її дітей.

При ухваленні вказаного судового рішення Чернівецький апеляційний суд виходив із того, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_7 та має законне право користуватись житлом, яке належало на праві приватної власності її матері, у порядку статті 405 ЦК України та статті 156 ЖК України.

Реєстрація місця проживання позивача та її дітей була поновлена, що підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . 09 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до поліції у зв`язку з відмовою ОСОБА_7 впустити позивача та її дітей до спірного будинку.

Незважаючи на ухвалення вказаного судового рішення, 23 грудня 2023 року ОСОБА_7 повторно звернулась із заявою про зняття з реєстрації ОСОБА_1 та її дітей, яку задоволено.

У подальшому, 29 грудня 2023 року, ОСОБА_7 уклала договір дарування № 9397 зі своєю дочкою ОСОБА_8 , за яким ОСОБА_8 стала одноосібним власником спірного житла.

Окрім цього, як вбачається з витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 1-2024/008736000 від 23 липня 2024 року (а.с. 151, т. № 1), у спірному житлі зареєстрована лише ОСОБА_8 .

Разом із тим, до виникнення спору між сторонами, згідно з витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 07062024 року (а.с. 22, т. № 1), ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Наведена послідовність дій свідчить про вчинення відповідачами взаємопов`язаних дій, спрямованих на припинення користування позивачем та її дітьми спірним житлом шляхом зняття їх з реєстрації місця проживання та подальшого відчуження житла на користь особи, яка не є членом сім`ї позивача у розумінні статті 405 ЦК України та статті 156 ЖК України, після ухвалення судового рішення, що набрало законної сили і яким встановлено наявність у ОСОБА_1 та її дітей права користування таким житлом.

За таких обставин, подальше відчуження спірного житла не спростовує факту участі ОСОБА_7 у вчиненні дій, які стали підставою для порушення житлових прав позивача та її дітей, а тому доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_7 на даний час не є власником спірного будинку та не проживає у ньому, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції.

Також суд критично оцінює доводи апеляційної скарги про відсутність доказів створення перешкод у користуванні житлом ОСОБА_8 , оскільки характер та послідовність вчинених відповідачами дій свідчать про фактичне унеможливлення реалізації ОСОБА_1 та її дітьми права користування спірним житлом.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що позивачці на праві приватної власності належать інші житлові будинки, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві власності два житлові будинки.

Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 25, т. № 2), належить ОСОБА_1 на праві приватної власності від 19 жовтня 2017 року, на підставі договору купівлі-продажу № 2262. Вказаний будинок має загальну площу - 37,7 кв. м, в т.ч. житлову площу - 15,2 кв. м. Є сарай, вбиральня, огорожа.

Згідно акта обстеження матеріально-побутових умов від 11 серпня 2023 року встановлено, що будинок не є придатним для проживання малолітніх дітей та дитини з інвалідністю, будинок не газифікований, без електроенергії, відсутні зручності, відсутнє пічне опалення. На території домогосподарства відсутня криниця та вбиральня. Відсутні умови проживання для малолітніх дітей та дитини з інвалідністю, оскільки відсутнє опалення, стіни та стеля осіли, видно великі щілини та прогалини, у будинку присутній стійкий запах сирості та цвілі. Вікна, двері та підлога прогнили. Житловий будинок розташований далеко від основної інфраструктури села: школи, садочка, лікарської амбулаторії.

Колегія суддів вважає, що за сукупністю умов, вказане житло є непридатним для проживання багатодітної сім`ї, в т.ч. дитини з інвалідністю, оскільки будинок за технічними умовами є небезпечним для проживання; відсутні опалення, вода, відключене електропостачання; неналежні санітарні умови; розташування будинку віддалене від інфраструктури села. Крім того, житлова площа складає 15,2 кв. м., що свідчить про перенаселення для сім`ї з шести людей.

Також, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 24, т. № 2), належить ОСОБА_1 на праві приватної власності від 27 травня 2021 року, на підставі договору дарування № 842. Вказаний будинок має загальну площу 42,1 кв. м, в т.ч. житлову площу - 32,6 кв. м. Є три сараї, підвал, літня кухня, криниця, огорожі та ворота.

Згідно акта обстеження житлово-побутових умов проживання від 28 липня 2023 року встановлено, що умови проживання для багатодітної сім`ї, в т. ч. дитини з інвалідністю, яка потребує особливого догляду, в будинку немає, оскільки на подвір`ї немає криниці та відрізане електропостачання. Будинок розташований в лісі, далеко від центральної дороги, яка веде до магазину, школи, ФАПу. Житлово-побутові умови не задовільні. Навчального закладу немає.

Колегія суддів бере до уваги, що найближчі заклади дошкільної освіти віддалені від вказаного будинку, проїзд до будинку відбувається через лісову дорогу. Відсутнє громадське транспортне сполучення. За вказаних обставин, позивач обмежена в можливості забезпечувати освітні, медичні, соціальні та духовні потреби дітей.

Колегія суддів вважає, що за сукупністю встановлених обставин дане житло не може розглядатися як належне та стабільне альтернативне житло для багатодітної сім`ї, у тому числі дитини з інвалідністю.

Наявність у позивачки на праві власності інших житлових будинків не свідчить про наявність у неї та її дітей належного, придатного і стабільного альтернативного житла та не може бути достатньою підставою для обмеження чи припинення їх права користування спірним житлом.

При вирішенні даного спору колегія суддів також враховує необхідність забезпечення найкращих інтересів дітей позивачки.

Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи (частина п`ята статті 19 СК України).

29 травня 2026 року ухвалою Чернівецького апеляційного суду у справі зобов`язано Службу у справах дітей Чернівецької міської ради, як орган опіки і піклування, надати висновок про розв`язання спору між ОСОБА_1 , яка діє в інтересах свої дітей ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_8 щодо місця проживання дітей та зняття дітей з реєстрації місця проживання.

17 липня 2026 року до апеляційного суду надійшов висновок органу опіки та піклування щодо місця проживання дітей та зняття дітей з реєстрації місця проживання. Із вказаного висновку вбачається, що в обох будинках по АДРЕСА_3 та в с. Васловівці Чернівецького району Чернівецької області незадовільні умови для проживання малолітніх дітей.

Додатково встановлено, що неповнолітня донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною з інвалідністю підгрупи «А», яка потребує належних житлово-побутових умов проживання, доступу до медичних, реабілітаційних та інших соціальних послуг. Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне проживання дітей за адресою: АДРЕСА_1 та поновлення їх реєстрації за місцем проживання.

Так, діти ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зараховані й відвідують заклад дошкільної освіти комбінованого типу № 51 «Лелеченя» Чернівецької міської ради, відповідно до довідки від 29 травня 2024 року № 01-10/46 (а.с. 33, т. № 1).

Разом з тим, суд бере до уваги, що станом на дату розгляду справи, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досягла шкільного віку. При цьому, позивачем не надано інформації щодо влаштування доньки до закладу загальної середньої освіти.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Чернівецьким апеляційним судом у постанові від 07 грудня 2023 року (справа № 726/1804/23), що набрала законної сили, встановлено, що ОСОБА_2 , 2009 року народження, періодично отримує амбулаторну психіатричну допомогу в ЧОПЛ та проходить реабілітацію в Буковинському центрі комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Особлива дитина» з 24 липня 2023 року. Вона періодично отримує амбулаторну психіатричну допомогу в ЧОПЛ та проходить реабілітацію в Буковинському центрі комплексної реабілітації для дітей з інвалідністю «Особлива дитина» з 24 липня 2023 року по теперішній час.

Враховуючи, що діти на даний час відвідують освітні заклади, при вирішенні спору необхідно забезпечити безперервність доступу до таких послуг та належні умови для їх отримання.

Також колегія суддів бере до уваги стан здоров`я ОСОБА_2 , необхідність її періодичного лікування та реабілітації, а також потребу у належних санітарно-побутових умовах та передбачуваному середовищі проживання.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що фактичне позбавлення позивачки та її дітей можливості користуватися спірним житлом, без забезпечення належного та придатного альтернативного житла, не відповідатиме принципу забезпечення найкращих інтересів дитини.

Колегія суддів також враховує, що переміщення дітей до житлових будинків, які за своїм технічним станом, місцем розташування та рівнем доступу до освітньої, медичної й соціальної інфраструктури не забезпечують належних умов проживання, може негативно вплинути на їх розвиток, навчання та стан здоров`я, у тому числі дитини з інвалідністю.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що вселення позивачки до спірного житлового будинку порушить право приватної власності ОСОБА_8 , колегія суддів зазначає таке.

Вирішуючи даний спір, суд має забезпечити справедливий баланс між правом ОСОБА_8 , як власника спірного житла на мирне володіння своїм майном та правом позивачки і її дітей на повагу до житла, право користування яким не припинилося у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Право на інтерес теж по суті захищається статтею 1 Першого протоколу до Конвенції.

Оцінюючи співвідношення прав сторін у цьому спорі, колегія суддів виходить з того, що вирішальним є те, чи можуть позивачка, її діти та власник житла проживати в одному будинку.

Так, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 23, т. № 1), належить ОСОБА_8 на праві приватної власності від 29 грудня 2023 року, на підставі договору дарування № 9397. Вказаний будинок має загальну площу - 97,6 кв. м, в т.ч. житлову площу - 64 кв. м. Є сараї, вбиральня, гараж, літня кухня, колодязь, огорожа. Будинок чотирикімнатний.

Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 1-2024/008736000 (а.с. 151, т. № 1) у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_8 одноособово.

Даючи оцінку можливості спільного проживання, колегія суддів виходить з того, що спірний житловий будинок є чотирикімнатним, має достатню житлову площу та дозволяє розміщення семи осіб ( ОСОБА_8 , ОСОБА_1 , та її дітей: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) без істотного порушення їх побутових потреб. Обчислення житлової площі на одну особу підтверджує відсутність ознак критичного перенаселення.

За таких обстави, колегія суддів доходить висновку, що вселення позивачки та її дітей не призведе до непропорційного втручання у право власності ОСОБА_8 та не порушить справедливого балансу між правами сторін, оскільки користування житлом можливе одночасно всіма заінтересованими особами.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення у справі в частині зобов`язання ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом вселення до даного житлового будинку не врахував, що воно має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому порядку, враховуючи мету відповідного позову, формулювання такого рішення у резолютивній частині слід заначити усунути перешкоди у користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом вселення у вказаний будинок.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції в частині поновлення реєстрації місця проживання підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у вказаній частині про відмову в задоволенні вказаної вимоги.

Підлягає зміні мотивувальна частина рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом вселення до даного житлового будинку, відповідно до змісту цієї постанови.

Підлягає зміні резолютивна частина рішення суду першої інстанції в частині зобов`язання ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом вселення до даного житлового будинку, виклавши її в наступній редакції.

Усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом їх вселення у вказаний будинок.

Рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 23 грудня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2024 року в частині поновлення реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 скасувати. В задоволенні вказаної вимоги відмовити.

Змінити мотивувальну частину рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2024 року в частині зобов`язання ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом вселення до даного житлового будинку, відповідно до змісту цієї постанови.

Змінити резолютивну частину рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2024 року в частині зобов`язання ОСОБА_8 усунути перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 у користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом вселення до даного житлового будинку, виклавши в наступній редакції:

Усунути ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 перешкоди у користуванні житловим будинком на АДРЕСА_1 , шляхом їх вселення у вказаний будинок.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 05 грудня 2024 року в частині визнання протиправним та скасування рішення Департаменту надання адміністративних послуг Чернівецької міської ради від 23 грудня 2023 року про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Дата складання повної постанови - 31 липня 2026 року.

Головуючий М.І. Кулянда

Судді: О.О. Одинак

І.М. Литвинюк