Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №715/4522/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 715/4522/25 Провадження №22-ц/822/1187/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.

суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приват Банк»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у письмовому провадженні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 травня 2026 року, головуючий у І-й інстанції - Григорчак Ю. П.,

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ «ПриватБанк» у грудні 2025 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов обґрунтований тим, що 08 лютого 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк». 17 лютого 2022 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами та правилами надання банківських послуг і підписала Анкету-опитувальник, Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту шляхом підписання власноруч на планшеті. Заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 13.05.2024 є частиною договору від 17.02.2022 та відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України має силу письмової домовленості сторін про зміну/встановлення умов кредитування по вже існуючим кредитним правовідносинам. На підставі укладеного Договору від 13.05.2024 відповідачка отримала наступні платіжні інструменти: картка за № НОМЕР_1 , строк дії - 05/28, тип -Універсальна. Згідно з випискою по картковому рахунку НОМЕР_1 за 13.05.2024 відбулася одна транзакція о 20:23 перерахування грошових коштів в сумі 28 891,50 грн на карту банку «Перекази, УКРАЇНА, термінал СР980Н48, адреса терміналу документ № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_2 , НОМЕР_3 , банк отримувача AT КБ «Приват Банк», код ІД НБУ 305299, Коментар до платежу: ОСОБА_2 ».

Просило стягнути з відповідачки на її користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 36 727,65 грн, а також судові витрати.

Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 травня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що АТ КБ «Приват Банк» не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів відповідачки, не довів, що відповідачка, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач картки своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, ОСОБА_1 повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також нормам матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Зазначає, що судом неправильно встановлено момент, коли позивач дізналась про втрату платіжного засобу. Як наслідок, суд помилково прийшов до висновку про належне виконання позивачем обов`язку повідомлення банку про втрату платіжного засобу та платіжні операції, які позивач вважає неналежними, та звільнення його від відповідальності за їх здійснення. Судом помилково застосовані норми матеріального права, які на момент виникнення спірних правовідносин вже втратили чинність. Відповідно, судом безпідставно враховані правові позиції Верховного Суду щодо застосування цих норм. Судом помилково не застосовані норми матеріального права, які по іншому визначають розподіл обов`язку доказування між сторонами з урахуванням важливих ознак спірних переказів. Суд на надав аналізу та оцінки доказам, поданих позивачем, не вказав чому він їх не приймає, що вони доводять/не доводять, в тому числі доказів, які підтверджують проведення авторизації при вході в додаток "Приват 24" з нетипового для клієнтки пристрою із застосуванням посиленої двох-факторної автентифікації, що має виключне значення для здійснення доступу до додатку Приват 24.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з огляду на наступне.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 08 лютого 2021 року між АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачкою укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк».

17 лютого 2022 року ОСОБА_1 ознайомилася з умовами та правилами надання банківських послуг і підписала Анкету-опитувальник, Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту шляхом підписання власноруч на планшеті.

Відповідач отримав наступні платіжні інструменти: картка за № НОМЕР_1 (рахунок ( НОМЕР_4 , додатковий рахунок договору SAMDNWFC000103086256), 13.05.2024 через Приват 24 ОСОБА_1 в особистому користуванні мала кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 05/28, тип Універсальна, при випуску даної картки для авторизації в банку використовувався номер телефону НОМЕР_5 .

Відповідач підписав та погодив (пунктами 1.1 - 1.4 цієї Заяви) наступні істотні умови кредитування: Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн (п.1.2. Договору); Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 Договору); Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); Розмір мінімального обов`язкового платежу:- 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; - 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення. (п.1.4. Договору).

Згідно з випискою по картковому рахунку НОМЕР_1 за 13.05.2024 відбулася одна транзакція о 20:23 перерахування грошових коштів в сумою 28 891,50 грн., на карту банку як - «Перекази, УКРАЇНА, термінал СР980Н48, адреса терміналу документ № НОМЕР_2 , отримувач Шумара А.А., НОМЕР_3 , банк отримувача AT КБ «Приват Банк», код ІД НБУ 305299, Коментар до платежу: ОСОБА_2 ».

15.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до ГУНП в Чернівецької області із заявою, в якій зазначено, що 14.05.2024 о 20-45 невстановлена особа шляхом здійснення незаконних операцій із застосуванням електронно-обчислювальної техніки, під приводом купівлі планшету у заявниці, заволоділа з її карткового рахунку грошовими коштами у сумі 28 050 грн, які були переведені на картковий рахунок НОМЕР_3 . Відомості внесені до ЄРДР 15.05.2024 за № 12024262020002026 за правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 190 КК України.

З відповіді АТ КБ «ПриватБанк» на звернення ОСОБА_1 вказано, що остання «звернулася до Банку із заявою від 13.05.2024 про вчинення щодо неї шахрайських дій. В ході проведеної перевірки встановлено, що картковий рахунок НОМЕР_1 відкрито 13.05.2024 клієнткою ОСОБА_1 в особистому акаунті Приват 24.

Будь-які заяви про несанкціоноване відкриття, крадіжку, втрату по даному картковому рахунку від клієнтки до банку відсутні. Згідно з випискою по картковому рахунку НОМЕР_1 , в дату 13.05.2024 відбулася одна транзакція: о 20:23 перерахування грошових коштів в сумою 28 891,50 грн на карту банку з призначеннями - "Перекази, Україна", термінал CP980H48, адреса терміналу -, документ № НОМЕР_2 , отримувач ШУМАРА А. А., НОМЕР_3 , банк отримувача АТ КБ «ПривавтБанк», код ІД НБУ 305299, Коментар до платежу: ОСОБА_2 ". За даними ПК зелена адмінка, 13.05.2024 змін облікового запису акаунта Приват24, в тому числі щодо зміни фінансового номеру телефону, паролів входу в застосунок не зафіксовано (скрін). За даними ПК Login monitoring, 13.04.2024 о 19:54 (за тридцять хвилин до події) зафіксовано вхід до Приват 24 клієнтки з нетипового пристрою для клієнтки пристрою Smartphone. Типовим для клієнтки є SM-M325FV|samsung.

О 20:21(за хвилину до події) вхід здійснено з типового для клієнтки пристрою. Вхід до системи з даного пристрою супроводжувався введенням вірних даних щодо логіну та паролю, який встановлювався клієнткою без зміни облікового запису.

За даними перевірки, проведеної БОК, під час першої авторизації в акаунт клієнта з нетипового пристрою від банку надходило повідомлення в додаток Приват 24, встановлений на типовому пристрої клієнта: 13.05.2024 094713 Сценарії в Channels (Privat24) Результат контакта от Confirm Service 2024-05-13 19:53:57 Контакт проведено (OK) НОМЕР_5 P24WEB authorization. Для входу в акаунт Приват 24 необхідно володіти інформацією щодо фінансового номеру телефону (логін) та паролю входу в Приват 24 клієнта, тобто особа, яка здійснювала вхід в акаунт Приват24 повністю володіла такими даними. Проте клієнткою не вчинено дій щодо скасування входу з нетипового пристрою та закриття сесії на такому пристрої.

За даними ПК FINNUM 13.05.2024 змін фінансового номеру клієнта не відбувалось. Змін пін коду за картковими рахунками клієнта в період даної події не зафіксовано. Будь-які заяви про втрату, крадіжку, несанкціонований перевипуск сім карти фінансового номеру телефону від клієнтки ОСОБА_1 до Банку відсутні.

За даними ЄКБ, фінансовий номер телефону клієнтки ( НОМЕР_5 ), що використаний під час даної події, залишається актуальним на момент проведення даної службової перевірки. Клієнтка зверталась з приводу події за 13.05.2024 до Банку 14.05.2024 (ОКОМ). За даними ПК історія змін карток, карту закрито 14.05.2024 о 11:19.

Перевіркою БОК було проведено контакт з клієнткою -картка НОМЕР_1 (актуальна карта НОМЕР_7 ) НОМЕР_8 ОСОБА_3 НОМЕР_6 2024-05-14 11:14:50 НОМЕР_5 повідомила, по її карті операції здійснювала імовірно третя особа 2024-05-14 11:14:50 Через олх зв`язались шахраї. По карті клієнта операції здійснювала третя особа 2024-05-13 23:37:32 клієнт каже, що не проводив операцію та просить допомогти в поверненні коштів на його карту по якій було списання коштів."

Перевірка по кейс БОК 15900522 від 26.09.2024 за зверненням клієнтки ОСОБА_1 "Отримувачем коштів перерахованих з карти клієнтки є клієнт ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_10 ). Перевіркою БОК було проведено контакт з клієнтом: 1132068411 ОСОБА_2 НОМЕР_10 НОМЕР_9 відмовився від повернення. Каже, що продавав велосипед. Клієнт надав пояснення щодо походження коштів по особистій карті для розблокування коштів. Клієнт пише, що отримав кошти за товар.

На підставі вищевказаних матеріалів перевірки встановлено, що перерахування грошових коштів з картки НОМЕР_1 клієнтки ОСОБА_1 відбулося через додаток Приват 24 на карту НОМЕР_3 , отримувач - клієнт ОСОБА_2 . Транзакція здійснена після входу в Приват 24 з типового для клієнтки пристрою.

Несанкціонованого перегляду даних клієнта співробітниками Банку, що могли призвести до втрати або несанкціонованого використання інформації, що дала змогу ініціювати платіжні операції, не встановлено. Зміну фінансового номеру телефону та паролю Приват 24 не встановлено.

Порушень вимог платіжних систем під час здійснення операцій, які клієнт вважає неналежними, не встановлено. Збоїв, несправностей, помилок в роботі в роботі Приват 24 чи інших програмних та апаратних комплексів, які могли б призвести до несанкціонованого втручання інших осіб в їх роботу та здійснення внаслідок цього несанкціонованих клієнтки ОСОБА_1 платіжних операцій, не виявлено.

Дистанційні розпорядження клієнтки на здійснення переказів коштів виконані Банком відповідно до вимог законодавства та правил платіжної системи. Всі операції, що заперечує клієнтка, проведені з автентифікацією платіжного інструменту і його держателя».

Станом на 09.12.2025 у ОСОБА_1 за кредитним договором №б/н від 13.05.2024 виникла заборгованість у розмірі 36 727,65 грн, яка складається з наступного: 28 980,98 грн - заборгованість за тілом кредита, 7746,67 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з абзацом 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1054 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Отже, підписавши Аанкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 17.02.2022, пройшовши ідентифікацію клієнта, відповідач уклав з позивачем АТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг від 13.05.2024, який за своєю природою є змішаним договором (містить умови, притаманні договору відкриття та обслуговування рахунку та договору кредиту), що підтвердив своїм підписом на анкеті-заяві, узгодивши, зокрема умови кредитування (валюту кредиту, строк та порядок його повернення, розмір та порядок сплати процентів за користування кредитними коштами, вид відповідальності за порушення умов договору), в межах умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Крім того, актуальні умови кредитування були погоджені та особисто підписані сторонами у Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 13.05.2024 та Паспорті споживчого кредиту від 13.05.2024, які підписано відповідачем за допомогою ОТП пароля.

Згідно з умовами договору відповідач погодив наступні істотні умови кредитування: Тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювана кредитна лінія до 200 000 грн (п.1.2. Договору); Тип кредитної карти: Картка «Універсальна»; Строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією (п.1.2. Договору); Процентна ставка, відсотків річних: 42,0% (п.1.3 Договору); Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов`язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту (п.1.4. Договору); Розмір мінімального обов`язкового платежу: 5 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно; 10 % від заборгованості, але не менше 100 грн, щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення (п.1.4. Договору).

Отже, доведеним є той факт, що позивач надав відповідачу грошову банківську споживчу позику, тобто грошовий банківський споживчий кредит, шляхом кредитування за допомогою кредитної картки.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З наявних с матеріалах справи письмових доказів встановлено, що банк виконав передбачені договором зобов`язання, надавши відповідачу кредит у вигляді ліміту.

Звертаючись з цим позовом, банк просив про стягнення суми заборгованості у розмірі 36 727,65 грн, яка складається з наступного: 28 980,98 грн - заборгованість за тілом кредита, 7746,67 грн - заборгованість за простроченими відсотками.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що саме внаслідок шахрайських дій невстановлених осіб 13.05.2024 віддалено отримали доступ до її особистого кабінету в застосунку «Приват24», встановили кредитний ліміт та перевели кошти на картковий рахунок сторонньої особи. Зазначені обставини ОСОБА_1 повідомила АТ КБ «ПриватБанк» та правоохоронні органи.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина першастатті 12 ЦПК України).

В постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 вказано, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до п. 56 ч. 1ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» (далі - Закон № 1591-ІХ) платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки.

Держателем платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту (п. 7 ч. 1ст. 1 Закону № 1591-ІХ).

Згідно з п.п. 57, 42 ч. 1ст. 1 Закону № 1591-ІХ платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього.

Неналежна платіжна операція - платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі.

Постановою правління Національного банку України 29 липня 2022 року № 164затверджено Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів (далі Положення), яке встановлює загальні вимоги Національного банку до емісії/еквайрингу платіжних інструментів, що емітуються (уключаючи електронні платіжні засоби, передплачені платіжні інструменти), та здійснення розрахунків з їх використанням.

Відповідно до п. 136 Положення користувач зобов`язаний, зокрема, зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з п. 138 Положення, емітент зобов`язаний: забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення); зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання платіжного інструменту після отримання такого повідомлення; забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про потребу розблокування або заміни (перевипуску) платіжного інструменту тощо.

Пунктом 140 Положення визначено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Згідно з п. 141 Положення, емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення). Емітент під час видачі платіжного інструменту зобов`язаний поінформувати держателя про можливість або неможливість зміни ПІНу.

Відповідно до п. 146 Положення, власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Тобто, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22, від 04 жовтня 2024 року у справі № 337/6010/23, від 07 травня 2025 року у справі № 703/1211/24.

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 686/17744/21, вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Як слідує з матеріалів справи, Служба Безпеки дійшла висновку, що вхід до системи супроводжувався введенням вірних даних щодо логіну та паролю який встановлювався клієнткою без зміни облікового запису. За даними перевірки, проведеної БОК, під час першої авторизації в акаунт клієнта з нетипового пристрою від банку надходило повідомлення в додаток Приват 24, встановлений на типовому пристрої клієнта. Контакт проведено (OK) НОМЕР_5 P24WEB authorization. Для входу в акаунт Приват 24 необхідно володіти інформацією щодо фінансового номеру телефону (логін) та паролю входу в Приват 24 клієнта, тобто особа, яка здійснювала вхід в акаунт Приват24 повністю володіла такими даними. Проте клієнткою не вчинено дій щодо скасування входу з нетипового пристрою та закриття сесії на такому пристрої. Несанкціонованого перегляду даних клієнта співробітниками Банку, що могли призвести до втрати або несанкціонованого використання інформації, що дала змогу ініціювати платіжні операції, не встановлено. Зміну фінансового номеру телефону та паролю Приват 24 не встановлено. Порушень вимог платіжних систем під час здійснення операцій, які клієнт вважає неналежними, не встановлено. Збоїв, несправностей, помилок в роботі в роботі Приват 24 чи інших програмних та апаратних комплексів, які могли б призвести до несанкціонованого втручання інших осіб в їх роботу та здійснення внаслідок цього несанкціонованих клієнтки ОСОБА_1 платіжних операцій, не виявлено. Дистанційні розпорядження клієнтки на здійснення переказів коштів виконані Банком відповідно до вимог законодавства та правил платіжної системи.

Транзакція з переказу коштів вчинена 13.05.2024 о 20:23 на суму 28 891,50 грн, на карту банку як - «Перекази, УКРАЇНА, термінал СР980Н48, адреса терміналу документ № P24A2718659055D3629, отримувач ОСОБА_2 , НОМЕР_3 , банк отримувача AT КБ «Приват Банк», код ІД НБУ 305299, Коментар до платежу: ОСОБА_2 .

В подальшому відповідачка ОСОБА_1 повідомила банк та правоохоронні органи, про вчинення відносно неї шахрайських дій.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що спірні операції супроводжувались авторизацією (вхід до Приват24 шляхом використання паролю, який клієнт не повинен розголошувати), операції були виконані до моменту звернення відповідача до банку та блокування платіжної картки, проведення спірної платіжної операцій стало можливим, оскільки відповідачка повідомила третім особам індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції: пароль до Приват24, ОТП-коди для підтвердження входу до Приват24.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що належними та допустимими доказами у справі доведено, що відповідачка ОСОБА_1 порушила вимоги, викладені у пунктів 5, 6 Розділу VІ Положення № 705, оскільки саме її дії як користувача банківських послуг призвели до втрати, незаконного використання його ПІНу та іншої конфіденційної інформації, що дало змогу стороннім особам ініціювати спірну платіжну операцію.

Наведе дає апеляційному суду підстави вважати, що, з урахуванням положень пункту 9 розділу VI Положення № 705, встановлені у справі обставини виключають покладання на позивача як на надавача платіжних послуг відповідальності за проведення операцій з переказу коштів з рахунку відповідача, яке здійснене 13 травня 2024 року. Тобто саме на відповідача як користувача платіжною системою банку і має бути покладена відповідальність за дану операцію, а сума перерахованих за цією операцією коштів підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Суд першої інстанції вказаних доказів та обставин, які ними підтверджені, не врахував та зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за договором кредиту.

З урахуванням наведеного, викладені в апеляційний скарзі доводи позивача є обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи встановлено, що саме з вини відповідача та його безвідповідальних дій було знято кошти з банківської карти відповідача, а твердження відповідача, що він не сприяв втраті інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції і він не мав волевиявлення на перерахування коштів, а інша особа віддалено отримала доступ до її особистого кабінету, не підтверджено належними та допустимими доказами.

Відповідно статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень статей 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Свої зобов`язання за кредитним договором банк виконав належним чином, надавши відповідачу кредит, однак остання взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконувала, вчасно не вносила платежі за користування кредитними коштами, що підтверджується розрахунком заборгованості, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Матеріали справи містять розрахунок заявленої позивачем заборгованості та Виписку за рахунком, якими підтверджено наявність заборгованості за тілом кредиту у розмірі 28 980,98 грн.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Позивачем до суду першої інстанції було надано Заяви відповідача про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно яких ОСОБА_1 , на підставі ст. 634 ЦК України, приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно яких процента ставка була визначена на рівні 42% річних для карт Універсальна.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися відповідно до узгодженої відсоткової ставки. Також вказаний розрахунок на предмет його відповідності умовам кредитного договору перевірений судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів враховує, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав цей договір, при цьому відповідач доказів на спростування вказаних обставин не надав.

Укладений між сторонами кредитний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідає волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов`язковим для виконання.

Отже, розмір процентів відповідно до умов договору, який підлягає стягненню з відповідача, становить 7746,67 грн.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню на підставі п.1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подачу позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2422, 40 грн.

За подачу апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3633,60.

Оскільки позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено повністю, з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 6056 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 06 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 ), на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 13 травня 2024 року у розмірі 36 727 гривень 65 копійок, яка складається з наступного: 28 980 гривень 98 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 7746 гривень 67 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_12 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» судові витрати у розмірі 6056 гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 29 липня 2026 року.

Суддя- доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

І. Н. Лисак