Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №725/1049/26 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Чернівці

Справа № 725/1049/26

Провадження №22-ц/822/1234/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Явіц Віктор Йосифович, на рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2026 року, головуючий у І-й інстанції - Федіна А. В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 18.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 100768683, відповідно до умов якого вказане Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 7000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором.

Вказував на те, що 28.02.2024 ТзОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал» уклали Договір відступлення права вимоги №105-МЛ/Т, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТзОВ «Мілоан», в тому числі до ОСОБА_1 .

Зазначав, що відповідач належним чином взятих на себе зобов`язань за договором не виконав, у зв`язку з чим за ним рахується заборгованість в сумі 19 794,23 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 4292 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 14 802,23 грн; прострочена заборгованість за комісією - 700 грн.

Рішенням Чернівецького районного суду м. Чернівці від 09 січня 2026 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №100768683 від 18.08.2023 в сумі 19 794,23 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами укладено кредитний договір в електронному вигляді, який підписаний одноразовим ідентифікатором, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 7000 грн на строк кредитування 104 дні, з яких 14 днів пільговий період, 90 днів стандартний період.

Відповідач своїх зобов`язань за кредитним договором у встановлені ним строки не виконав, а тому з нього підлягає стягненню на користь нового кредитора ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість, яка складається з основної суми боргу, відсотків та комісії.

На зазначене рішення суду представник відповідача Явіц В. Й. подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції змінити в частині визначення розміру заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 100768683 від 18.08.2023, остаточно визначивши суму кредитної заборгованості, що стягується з ОСОБА_1 на користь позивача у справі, в розмірі 2845,00 грн, яка є заборгованістю за тілом кредиту. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за сумою відсотків та комісії за надання кредиту просить відмовити, а в частині розміру стягнутих витрат на правничу допомогу просить зменшити до 1000 грн.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи.

Зазначає, що положення договору про надання кредиту щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними.

При стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно ґрунтуватися на чітко обумовлених умовах та діях, які були вчинені між контрагентами кредитного договору, зокрема на умовах, погоджених ТОВ «Мілоан», які містяться в анкеті-заяві на кредит та якими визначено строк кредиту на 14 днів, відсотки за кредитом у розмірі 1225 грн, а не завуальованими, двозначними, понадміру великими за обсягом умовами, які дозволяють кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом.

Відсутність позову про оспорення кредитного договору чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Звертає увагу на те, що в своїй позовній заяві ТОВ «Кредит- Капітал» розмір нарахованих процентів за кредитним договором обґрунтовує Відомістю про щоденні нарахування та погашення за договором, в якій в порушення вимог договору про споживчий кредит нарахування відсотків здійснюється за період з 18.02.2023 по 05.01.2024, що перевищує не тільки 14 днів, а й вказані в Договорі 104 дні.

Вважає, що відповідно до п. 1.4 спірного кредитного договору про споживчий кредит термін повернення кредиту визначено 01.09.2023, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам після 01.09.2023 відсутні.

Додані до позову паспорт споживчого кредиту, графік платежів та Заява на отримання кредиту № 100768683, яка є Додатком № 3 до Договору, відповідачем не підписувались та з ним не узгоджувались.

Витрати позивача на загальну суму 8000 грн не можна визнати належним чином обґрунтованими та дійсно понесеними у зв`язку з наданням необхідної за обставин цієї справи правової допомоги. Об`єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі, розумним та справедливим в даному випадку буде розмір витрат на надання правничої допомоги в 1000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення не повністю відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 18.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100768683, згідно з яким кредитодавець зобов`язується на визначених цим Договором умовах, на визначений п.1.3. строк договору надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальних зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Сума (загальний розмір) кредиту становить 7000 грн. Кредит надається загальним строком на 104 дні з 18.08.2023 з пільговим періодом на 14 днів та поточним періодом 90 днів (п. 1.3 договору).

Пунктом 1.4 договору передбачено, що позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 01.09.2023 (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 30.11.2023.

Договором також передбачено сплату комісії за надання кредиту в сумі 700 грн, тобто 10% від суми кредиту, а також сплату відсотків протягом пільгового періоду - 1225 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 % та протягом поточного періоду 18 900 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

У пункті 4.2 кредитного договору сторони визначили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець, починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що приймаючи пропозицію Товариства щодо укладення даного договору позичальник погоджується зі всіма додатками та невід`ємними частинами (у тому числі Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів).

Відповідно до даних, які містяться у довідці про ідентифікацію, ОСОБА_1 , з яким укладено договір №100768683 від 18.08.2023 ідентифікований ТОВ «Мілоан». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор V15530, час відправки ідентифікатора позичальнику 18.08.2023 - 18:21:02, номер телефону НОМЕР_1 (а/с 16).

Згідно з платіжним дорученням 70673264 від 18.08.2028 ТОВ «Мілоан» перерахувало 7000 грн, з призначенням платежу: кошти згідно договору 100768683, отримувач ОСОБА_1 .

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення ОСОБА_1 , надані ТОВ «Мілоан», встановлено, що нарахування комісії відбулось 18.08.2023, нарахування процентів згідно з п. 1.5.2 договору з 19.08.2023 по 01.09.2023, нарахування процентів згідно з п.1.5.2, 2.3.1.1 з 02.09.2023 по 03.11.2023, нарахування процентів згідно з п.1.6, 2.3.1.2 з 04.11.2023 по 05.01.2024.

Згідно з випискою з особового рахунку за договором кредиту №100768683 від 18.08.2023 загальна сума становить 19 794,23 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 4292 грн; заборгованість за процентами - 14 802 грн, заборгованість за комісіями - 700 грн.

Згідно з Договором про відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №100768683 від 18.08.2023.

Згідно з витягом Реєстру боржників передано борг ОСОБА_1 , а саме: договір №100768683 від 18.08.2023 на суму заборгованості 19 794,23 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №75540 від 28.02.2024 платник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» отримувач ТОВ «Мілоан» сума 2 240 601.68 грн, призначення платежу плата за відступлення права вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").

Згідно з частиною 6 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилами частини 8 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Стаття 12 Закону визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 травня 2021 року у справі №761/35556/14 зроблено висновок, що «невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення. Виходячи зі змісту статті 640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні. Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Щодо реальних договорів, для укладення яких, крім згоди сторін, вимагається передання майна або вчинення іншої дії, частина друга статті 640 ЦК України передбачає правило, за яким договір вважається укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним».

У справі, яка переглядається, встановлено, що 18.08.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит №100768683, згідно якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.1.2. договору, а позичальних зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Сума (загальний розмір) кредиту становить 7000 гривень. Кредит надається загальним строком на 104 дні з 18.08.2023 року з пільговим періодом на 14 днів та поточним періодом 90 днів (п. 1.3 договору).

Підписавши вказаний договір, відповідач добровільно погодився на визначені у ньому умови кредитування, взяв на себе відповідні зобов`язання.

Відповідно до Закону договори вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеному у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №100768683 від 18.08.2023 в електронній формі, який підписаний за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором V15530. Договір про споживчий кредит № 100768683 від 18.08.2023 року, паспорт споживчого кредиту, Графік платежів за Договором про споживчий кредит, з якими позичальник ознайомилася до укладення Договору та до яких позичальник приєдналася, підписавши договір, складають єдиний кредитний договір.

Оскільки зазначений договір є чинним, він підлягає виконанню сторонами.

Також встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором ТОВ «Мілоан» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси у повному обсязі, що підтверджується письмовими доказами та не спростовано й не заперечено стороною відповідача.

Щодо розміру заборгованості за кредитним договором, слід зазначити наступне.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 1048 та частини 1 статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц викладено правовий висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 в п.95-108 щодо нарахування процентів на підставі статті 625 ЦК України, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування та визначеними у його межах періодичними платежами).

Колегія суддів установила, що за умовами договору № 100768683 від 18.08.2023 кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, а саме загальний строк 104 дні з 18.08.2023 з пільговим періодом на 14 днів та поточним періодом 90 днів, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2. договору, а позичальник зобов`язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.

Відповідно до п. 1.5.2. договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1225 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 18900 грн, які нараховуються за ставкою 3 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

В розділі терміни та визначення договору зазначено, що проценти за користування кредитом - це плата за користування позичальником кредитними коштами, яка нараховується кредитодавцем щоденно на фактичний залишок заборгованості в межах строку кредитування згідно з пунктами 1.5.2 та 1.5.3 цього договору.

Проценти за порушення грошового зобов`язання - міра відповідальності за порушення позичальником грошового зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів, комісій, що сплачується позичальником на вимогу кредитодавця відповідно до статті 625 ЦК України.

Пунктом 2.2.2 договору передбачено, що нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених пунктом 2.2.3 договору.

Відповідно до пункту 2.2.3 договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена пунктом 1.5.3 цього договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в пункті 1.5.2 процентна ставка запропонована позичальнику протягом пільгового періоду зі знижкою і є меншою за стандартну ставку встановлену пунктом 1.5.3 договору.

Якщо визначена пунктом 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, проценти протягом поточного періоду продовжують нараховуватись за стандартного ставкою згідно пункту 1.5.3 договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань позичальника зі сплати процентів протягом пільгового періоду, з урахуванням пролонгацій, є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк поточного періоду, це означає, що протягом пільгового періоду позичальнику була надана знижка/пільга, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою передбаченою пунктом 1.5.3 та процентною ставкою визначеною пунктом 1.5.2 договору.

Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може збільшено кредитодавцем, без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди позичальника.

Згідно з пунктом 2.3.1 договору встановлено, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 правил. Для продовження/ поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії передбачених цим пунктом договору та розділом 6 правил.

Пункт 4.1 договору передбачає, що у разі прострочення позичальником зобов`язань з повернення кредиту та/або сплати процентів за його користування та/або інших платежів згідно з умовами цього договору, позичальник починаючи з дня наступного за останнім днем строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості) з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), за наявності вимоги кредитодавця зобов`язаний сплатити на користь кредитодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми невиконаного грошового зобов`язання, за кожен день прострочення та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.

У пункті 4.2 договору сторони узгодили, що у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору, кредитодавець має право починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування (датою остаточного погашення заборгованості) з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, щоб, складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною ставкою передбаченою пунктом 1.5.3 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Із системного аналізу вказаних вище положень кредитного договору можна дійти висновку, що кредитний договір чітко розмежовує поняття «правомірне користування кредитними коштами», яке узгоджене сторонами у пунктах договору 1.2, 1.3, 1.5, 2.2.2, 2.2.3 та 2.3.1, та неправомірне користування, яке, зокрема, закріплене у пунктах 4.1 та 4.2 кредитного договору.

Враховуючи наведене, первісний кредитор та відповідач ОСОБА_1 у кредитному договорі № 100768683 від 18.08.2023, діючи відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України, погодили строк надання кредиту - 104 дні, а саме 18 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року, а також врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом, зокрема протягом пільгового періоду - 14 днів та наступних 90 днів, і саме в межах такого строку кредитодавцем могли бути нараховані позичальнику проценти за користування кредитом, тому нарахування кредитодавцем процентів поза цим терміном (після 30 листопада 2023 року) є неправомірним, а відтак слід було відмовити в їх стягненні з відповідача на користь позивача, на що суд першої інстанції уваги не звернув.

Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 100768683 від 18.08.2023 вбачається, що відповідачем вносилися кошти на погашення тіла кредиту в загальному розмірі 2708 грн, та вносилися кошти на погашення відсотків за користування кредитом у розмірі 2052 грн.

Надаючи оцінку нарахуванню комісії за надання кредиту за договором 100768683 від 18.08.2023, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Пунктом 1.5.1 кредитного договору передбачено нарахування комісії за видачу кредиту, яка становить 10% від суми виданого кредиту, що становить 700 грн.

Отже, сторони, з урахуванням положень пункту 1.5.1 кредитного договору, погодили розмір комісії за видачу кредиту у розмірі 10% від суми виданого кредиту, а саме 700 грн (7000 х 10%).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що сплата позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту є нікчемною з моменту укладення договору, колегія суддів відхиляє, оскільки Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

З урахуванням вищевикладеного, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 100768683 від 18.08.2023 року, який підлягає стягненню на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», становить 15 416,39 грн, з яких: 4292 грн - тіло кредиту, 10 424,84 грн - проценти за користування кредитом за період з 18 серпня 2023 року по 30 листопада 2023 року, а також комісія - 700 грн.

З огляду на викладене, висновки суду в частині розміру заборгованості за відсотками, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, що у відповідності до вимог статті 376 ЦПК України є підставою до зміни судового рішення у вказаній частині.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Також згідно з вимогами пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (пункти 1, 4 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19) зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала про те, що під час визначення суми відшкодування суд має керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року («East/West Alliance Limited v. Ukraine», заява № 19336/04, § 268)).

Під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21);

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені у частинах третій-п`ятій, дев`ятій статті 141 ЦПК України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами тощо) (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21, а також у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у справі № 910/615/14 (№ 910/5042/22), від 26 вересня 2024 року у справі № 910/11903/23, від 25 січня 2025 року у справі № 369/849/18).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті представником позивача подано клопотання про стягнення судових витрат. На підтвердження їх розміру долучено договір про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025; акт наданих послуг №Д/13859 від 05.01.2026 на суму 8000 грн; детальний опису наданих послуг до Акту №Д/13859 від 05.01.2026.

У суді першої інстанції сторона відповідача заявила клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до 1000 грн.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) виснувала, що у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Колегія суддів наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

При цьому, відповідно до положень частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Колегія суддів також враховує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 24 січня 2022 року у справі № 911/2737/17).

З урахуванням наведеного, виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, врахувавши характер правовідносин, обсяг наданих адвокатом послуг заявнику, складність справи, необхідність процесуальних дій сторони, реальність наданих адвокатських послуг, розумність їхнього розміру до ціни позову та до предмету спору, колегія суддів вважає, що судові витрати на правничу допомогу, які поніс позивач, і які слід стягнути з іншої сторони, підлягають зменшенню до 4000 грн у суді першої інстанції.

Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови, позов ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 задоволено частково на 77,88% (15 416,39 / 19794,23 х 100).

За подачу позовної заяви ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 4992 грн.

З урахуванням викладеного, за наслідками перегляду справи у суді апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати у сумі 5188,67 грн (2662,40+ 4000 х 77,88%).

В свою чергу з ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 пропорційно до відмовлених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати у сумі 1104,23 грн (4992 х 22,12%).

Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

За правилом частини десятої статті 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати у сумі 4084, 44 грн (5188,67 - 1104,23).

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Явіц Віктор Йосифович, задовольнити частково.

Рішення Чернівецького районного суду м. Чернівці від 27 квітня 2026 року змінити.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «Креді Агріколь Банк») заборгованість за кредитним договором №100768683 від 18 серпня 2023 року в сумі 15 416 гривень 39 копійок.

Змінити розподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у розмірі 4084 гривень 44 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Суддя - доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

І. Н. Лисак