Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №718/2152/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2026 року м. Чернівці

Справа № 718/2152/25

Провадження № 22-ц/822/1193/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Кулянди М. І., Лисака І. Н.

учасники справи:

позивач – Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянувши у письмовому провадженні без участі сторін цивільну справу за апеляційною скаргою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2026 року, головуючий у І-й інстанції – Скорейко В. В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ПрАТ «СК «АРКС» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми сплаченого страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 9.04.2019, близько 19 год. 30 хв., у м. Чернівці по вул. Сагайдачного відбулася ДТП за участю транспортного засобу марки Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Вказував на те, що на момент ДТП майнові інтереси власників автомобілів були застраховані, а саме: ОСОБА_1 - в АТ «СК «АРКС», ОСОБА_2 – в ПрАТ « УПСК».

Відповідач звернувся до АТ «СК «АРКС» із заявою про дорожньо-транспортну подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, яка була розглянута страховиком і, відповідно до платіжного доручення № 569072 від 12.06.2019, ОСОБА_1 здійснено виплату страхового відшкодування за пошкодження автомобіля марки Renault Logan д.н.з. НОМЕР_2 у розмірі 26 093, 75 грн.

Зазначав, що ОСОБА_1 10.05.2019 страховою компанією винуватця ДТП - ПрАТ «УПСК» також здійснено виплату страхового відшкодування.

Відповідач, отримавши від ПрАТ «УПСК» страхове відшкодування за полісом № АМ005377076, позбавив права АТ «СК «АРКС» вимагати від винуватця ДТП відшкодування завданих збитків.

Просило стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 26 093,75 грн та судові витрати.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не виконаний обов`язок по доведенню позовних вимог і на підставі наданих доказів неможливо зробити висновок, що факти, на які посилається позивач, отримання ОСОБА_1 страхового відшкодування від ПрАТ «УПСК», мали місце.

Не погоджуючись з рішенням суду, ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Посилається на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи.

Вказує на те, що 10 травня 2019 року ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 .

Відповідач, отримавши від ПрАТ «УПСК» страхове відшкодування за полісом № АМ005377076, позбавив права АТ «СК «АРКС» вимагати від винуватця ДТП відшкодування завданих збитків.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази в їх сукупності, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.04.2019, близько 19 год 30 хв, у м. Чернівці по вул. Сагайдачного відбулася ДТП за участю транспортного засобу марки Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , та транспортного засобу марки Renault Logan д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 .

Відповідно до договору добровільного страхування наземного ТЗ № САВ18000002854 від 16.11.2018, ОСОБА_1 застрахував свої майнові інтереси, які пов`язані із володінням, користуванням і розпорядженням наземним ТЗ марки Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_2 , в АТ «СК`АХА Страхування»». Строк дії з 27.11.2018 по 26.11.2019.

Відповідно до п.20.1 договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № САВ18000002854 від 16.11.2018 (далі - договір страхування), за умовами цього договору страховик бере на себе зобов`язання компенсувати страхувальнику прямі збитки, які є наслідком настання певних подій за страховими ризиками, що наведені у п.20.2 цього договору, які носять ознаки ймовірності та випадковості, а також зобов`язується компенсувати понесені страхувальником додаткові витрати згідно з п.29.8 та п.29.9 договору в результаті настання страхового випадку.

Згідно з п.20.2 договору страхування до страхових ризиків належать, серед іншого, «збитки внаслідок ДТП» - будь-яке пошкодження або знищення ТЗ, його окремих складових частин чи додаткового обладнання та/або комплектуючих елементів ЗТ внаслідок ДТП.

Пунктом 25.1 договору страхування передбачено, що страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з договором на підставі повідомлення про подію, письмової заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування і страхового акта, який складається Страховиком.

За змістом п. 26.5.5 договору страхування страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальник (вигодонабувач) та/або особа, зазначена в розділі 7 договору, та/або представник страхувальника (вигодонабувача) отримали повне відшкодування збитку від третіх осіб.

Відповідно до п.22.3.13 договору страхування страховик має право вимагати від страхувальника повернення суми виплаченого страхового відшкодування, в тому числі як безпідставно набутого майна, якщо виявиться така обставина, що повністю або частково позбавляє страхувальника (вигодонабувача) права на отримання страхового відшкодування згідно з умовами цього договору.

Пунктом 22.3.10 договору страхування передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування пред`являти право вимоги відшкодування збитків до осіб, що винні в настанні страхового випадку (право регресу).

19.04.2019 ОСОБА_1 подав до АТ «Страхова компанія «АРКС» заяву про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Відповідно до ремонтної калькуляції та рахунку ТзОВ «Автоподіум» № Рх00000822 від 07.05.2019 вартість ремонту автомобіля Renault Logan, д.н.з. НОМЕР_2 , становить 26 093,75 грн.

Страховим актом № AХА2471880 від 11.06.2019 у справі № 1.003.19.0007478 за заявою ОСОБА_1 від 23.04.2019 дорожньо-транспортну подію 19.04.2019 визнано страховим випадком, визначено суму відшкодування в розмірі 26 093,75 грн. Вказану суму переказано на банківську карту відповідача, що підтверджено копією платіжного доручення № 569072.

Судом першої інстанції встановлено, що автомобіль марки Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_1 , застрахований в ПрАТ «УПСК», поліс серії АМ № 005377076, який на момент ДТП був дійсним.

В позовній заяві ОСОБА_3 вказує на те, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «УПСК», де був застрахований автомобіль марки Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_1 , із заявою про страхове відшкодування. 10.05.2019 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 .

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України).

Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи-набувача її майна, що набуте чи збережене поза межами правової підстави, – у випадку, якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї – якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі – потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов`язаннями з безпідставного збагачення.

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (пункт 43)). Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17).

Отже, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі, або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (див. постанову Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 вересня 2022 у справі № 913/703/20).

Такий підхід до розуміння норми статті 1212 ЦК України відповідає змісту інституту набуття, збереження майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави, адже очевидно, що у наведений спосіб відбувається збагачення страхувальника шляхом збереження власних коштів за рахунок виплати, що не мала бути взагалі сплачена.

Положення статті 1212 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Вони застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином, витребування майна власником із чужого незаконного володіння, повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Для застосування до спірних правовідносин у справі статті 1212 ЦК України необхідно встановити факт наявності або відсутності між сторонами у справі правовідносин, які б свідчили про наявність або відсутність правових підстав для перерахування заявлених до стягнення грошових коштів.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).

За змістом частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У даній справі встановлено, що між ПАТ «Страхова компанія «АРКС» та ОСОБА_1 16.11.2018 укладений договір добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» № САВ18000002854.

Так, страховим актом № AХА2471880 від 11.06.2019 у справі № 1.003.19.0007478 за заявою ОСОБА_1 від 23.04.2019 дорожньо-транспортну подію 19.04.2019 визнано страховим випадком, визначено суму відшкодування в розмірі 26 093,75 грн. Вказану суму переказано на банківську карту відповідача, що підтверджено копією платіжного доручення.

Факту недобросовісного набуття відповідачем отриманих грошових коштів, а також наявності рахункової помилки, судом не встановлено.

Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем ОСОБА_1 отримано страхового відшкодування від ПрАТ «УПСК», де був застрахований автомобіль марки Peugeot 307, д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок настання страхового випадку, що спричинив збитки відповідачу.

Позивач на підтвердження своїх доводів про отримання відповідачем страхового відшкодування від ПрАТ «УПСК» клопотання про витребування доказів до суду першої інстанції не заявляв.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 1212 ЦК України та стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно отриманих коштів.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду, та фактично зводяться до незгоди апелянта з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається апелянт в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, рішення та додаткове рішення суду першої інстанції ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому їх слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 374, 375, 381- 384, ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 28 липня 2026 року.

Суддя- доповідач І. М. Литвинюк

Судді: М. І. Кулянда

І. Н. Лисак