Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №641/6003/24 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 641/6003/24 Головуючий суддя І інстанції Зелінська І. В.

Провадження № 22-ц/818/2210/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: про стягнення аліментів

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді – Яцини В.Б.,

суддів – Люшні А.В., Пилипчук Н.П.,

розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката – Емілі Хоссейн на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітніх дітей – доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.04.2024 року шлюб між сторонами було розірвано. Від вказаного шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначила, що відповідач працездатний, інших осіб на утриманні не має, тому вважає, що останній може сплачувати аліменти у вказаному розмірі.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини – сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі частини від усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.09.2024 року та до досягнення дитиною повноліття.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Допущено негайне виконання рішення в межах суми виплати за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за подачу позову про стягнення аліментів у розмірі 1211 грн 20 коп.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 – адвокат Емілі Хоссейн звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог, та в цій частині відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування зазначає, що дитина ОСОБА_4 08.10.2021 є дитиною іншого чоловіка і кровного споріднення із ОСОБА_1 не має., тому він не має обов`язку щодо його утримання, в тому числі у вигляді сплати аліментів, але під час розгляду справи суді першої інстанції цей факт перевірений не був, оскільки відповідач не мав можливості з об`єктивних причин заперечити своє батьківство та надати суду відповідні докази.

Вказує, що позивач зазначила лише зареєстроване місце проживання відповідача, не вказавши адресу фактичного проживання, що призвело до унеможливлення його належного повідомлення, він був необізнаний щодо розгляду справи та відповідно не мав можливості захищати власні права і бути представленим в судовому процесі.

Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 03 липня 2025 року було задоволено клопотання представника ОСОБА_1 – адвоката Емілі Хоссейн та відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України було зупинено провадження у справі до припинення перебування ОСОБА_1 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Колегія суддів взяла до уваги що відповідач ОСОБА_1 дійсно був мобілізований до лав ЗСУ та по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , з 126.03.2024 року по день розгляду заяви про зупинення апеляційного провадження, що підтверджується довідкою військової частини № НОМЕР_2 .

Однак сама по собі наявність довідки про проходження військової служби у справі про стягнення аліментів на утримання дитини не звільняє суд від обов`язку перевірити, чи зі сплином часу зупинення провадження залишається сумісним із завданням цивільного судочинства, чи забезпечено справедливий баланс між правами відповідача як військовослужбовця та правом дитини на своєчасне утримання, а також чи існують об`єктивні перешкоди для подальшого розгляду справи.

Так, Верховний Суд у постанові від 27 травня 2026 року у справі № 344/432/24, провадження № 61-1382св25, переглядаючи судове рішення про зупинення провадження у справі про стягнення аліментів у зв`язку з перебуванням відповідача на військовій службі, звернув увагу на те, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/947/22 не можна розуміти як безальтернативний обов`язок суду зупинити провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України у справі, яка стосується інтересів дитини, без з`ясування судом, чи таке зупинення є сумісним із завданнями цивільного судочинства та міжнародними стандартами.

У зазначеній постанові Верховний Суд також виходив з того, що конституційне право дитини на утримання має триваючий і невідкладний характер, а затримка у судовому захисті такого права може призвести до фактичної втрати ефективності такого захисту.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що у спорах щодо утримання дітей суди повинні забезпечити право дітей на своєчасне та належне утримання, навіть за умов воєнного стану, а затягування розгляду справи шляхом зупинення провадження може призвести до порушення прав дітей на належний рівень життя.

Колегія суддів відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України за релевантних обставин цієї справи враховує вказаний висновок касаційного суду щодо змісту вказаної норми цивільного процесуального права у даній ситуації та вважає, що відповідно до за відсутності іншої альтернативної можливості для позивача в інтересах дітей реалізувати право на справедливий суд відповідно до визначених у ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. слід відновити провадження для розгляду цього спору по суті.

Іншій підхід, з огляду на те, що відповідач представлений у даному спорі адвокатом, не відповідає легітимній меті, з якою законодавець передбачив зупинення провадження у справі з огляду на перебування сторони у складі війську, яке переведене у воєнний стан, а тому порушує принцип пропорційності, ст. 11 ЦПК України, який передбачає, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Подальше тривале зупинення провадження з урахуванням можливості у відповідача бути належним чином представленим в суді апеляційної інстанції порушує справедливий баланс між приватними та публічними інтересами, не відповідає основному завданню цивільного судочинства, яке визначено у ст. 2 ЦПК України та передбачає, що справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Провадження у справі стосується не абстрактного майнового спору між повнолітніми особами, а права малолітньої дитини на отримання утримання від одного з батьків.

Крім того, відповідач реалізує свої процесуальні права через представника – Емілі Хоммейн, яка у доводах скарги навела заперечення проти позову та аргументи на підтвердження позиції відповідача щодо позову, та долучила відповідні докази.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не позбавлений можливості брати участь у справі через представника, подавати заяви по суті справи, докази, пояснення та заперечення.

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 23 липня 2026 року з наведених підстав та відповідно до дискреційних повноважень, які передбачені ч. 5 ст. 12 та ст. 254 ЦПК України. - було поновлено провадження у справі.

Судом встановлено, що рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 04.04.2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 05.03.2020 року у ВДРАЦС по Слобідському та Основ`янському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис 108.

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 27.12.2017 року ВДРАЦС по Слобідському та Основ`янському районах у місті Харкові ГТУЮ у Харківській області, актовий запис 1008, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_3 , батьки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 13.10.2021 року Основ`янсько-Слобідським ВДРАЦС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), актовий запис 944, ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_4 , батьки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Згідно інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова від 06.09.2024 року позивач разом з дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

В матеріалах справи також міститься копія паспорту серії НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , виданого Червонозаводським РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області у березні 2012 року.

Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини є Конвенція про права дитини ("Конвенція про права дитини") від 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини).

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною другою, третьою статті 150 СК України на батьків покладено обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Колегія суддів зауважує, що чинне законодавство не визначає, у якому розмірі мають стягуватись аліменти, закріплюючи виключно мінімальний розмір останніх.

Відповідно до частини першої-другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зміст вищевказаних норм дає підстави для висновку, що суди, визначаючи розмір аліментів, мають враховувати вищевказані обставини у їх сукупності, перелік яких, своєю чергою, не є вичерпним.

Відтак, заперечуючи проти стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, відповідач посилався на те, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не є його дитиною, тому й нього відсутній обов`язок по сплаті аліментів.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, та рішенням Слобідського районного суду м.Харкова від 26 лютого 2025 року позов було задоволено частково.

З позовом про оспорювання батьківства та виключення запису про батьківство ОСОБА_1 звернувся у травні 2025 року, тобто після ухвалення рішення про стягнення аліментів, рішення у справі на даний час не ухвалено, а тому колегія суддів відхиляє наведені з цього приводу доводи скарги.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 народився під час перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у шлюбі.

У свідоцтві про народження ОСОБА_4 батьками зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Таким чином, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він не є батьком дитини, його батьківство щодо цієї дитини не спростовано.

Стягнення аліментів на неповнолітню дитини на даний час відповідає меті законодавця посилити захист права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, які у цьому випадку будуть стягуватись за весь час розгляду справи про оспорювання батьківства, що усуне необхідність порушувати питання про стягнення аліментів за минулий період.

Отже відповідач є здоровою працездатною людиною, проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 , доказів про наявність відсутності доходів до справи не було надано.

Всупереч процесуального обов`язку доведення обставини, які мають значення для справи (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України), відповідач не надав суду доказів обставин майнового стану, які б сприяли визначенню розміру аліментів на утримання дитини.

Аргументи заявника про те, що суд не повідомив його про розгляд справи, є необґрунтованими, оскільки кореспонденція, а саме судова повістка-повідомлення про розгляд справи була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

З огляду на те що кореспонденція, яка була повернена до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», то відповідно до пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України він є таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи. Колегія суддів також звертає увагу, що суд апеляційної інстанції розглянув по суті всі доводи скарги, які мають правове значення по суті спору.

З огляду на те, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з дотриманням вимог закону, доводи скарги не спростовують висновки районного суду, колегія суддів на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржене рішення – без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката – Хоссейн Емілі залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 29 липня 2026 року.

Головуючий В.Б.Яцина.

Судді А.І.Люшня.

Н.П.Пилипчук.