Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №644/1161/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 644/1161/25 Головуючий суддя І інстанції Заварза Т. В.

Провадження № 22-ц/818/954/26 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: завданої внаслідок ДТП

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Харків

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Яцини В.Б.

суддів колегії: Пилипчук Н.П., Люшні А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 07 серпня 2025 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 17 вересня 2025 року, у справі №644/1161/25 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» до ОСОБА_1 про стягнення суми шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2025 року Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» суму страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 55000,00 грн та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 лютого 2022 року о 16 годині 50 хвилин в м.Харкові по пр. Науки, 18/9 відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Porsche Cayenne S», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу марки «Porsche 718 Boxster», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 листопада 2022 року (справа №638/3124/22) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.124 КУпАП, є ОСОБА_1 .

На день вказаного ДТП на підставі договору №07/107-81-006559/21 від 25 травня 2021 року, укладеного між ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» та ОСОБА_2 , був добровільно застрахований вищевказаний транспортний засіб марки «Porsche 718 Boxster», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_2 . Відповідно до умов вищевказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

Оскільки цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», то на підставі полісу обов`язкового страхування №ЕР-206880156 позивачу було розраховано розмір страхового відшкодування з урахуванням статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Розмір страхового відшкодування за полісом обов`язкового страхування ЕР-2068802156 становить 130000,00 грн, що в подальшому було відшкодовано страховою компанією відповідача.

Різниця між фактичним розміром шкоди і отриманим страховим відшкодуванням становить 55000,00 грн. Таким чином у ОСОБА_1 виникло зобов`язання перед позивачем у справі відшкодувати завдані збитки в межах сплаченого останнім страхового відшкодування страхувальнику ОСОБА_2 .

Як зазначив позивач, вищевказані витрати знаходяться в причинному зв`язку з пошкодженим з вини відповідача транспортним засобом, а тому просив стягнути з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в порядку суброгації у розмірі 55000,00 грн та суму сплаченого судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» до ОСОБА_1 про стягнення суми шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

03 вересня 2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 – адвоката Шатова С.О. про ухвалення у справі додаткового рішення про стягнення з ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» понесених під час розгляду справи витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 17 вересня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 – адвоката Шатова С.О. задоволено.

Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, представник позивача Сергутін В.А. подав апеляційні скарги, у яких просить скасувати рішення та додаткове рішення, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» задовольнити у повному обсязі, у задоволенні заяви відмовити, витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статті 9, 27 Закону України «Про страхування», статті 12, 22, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 993, 1187, 1194 ЦК України, та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Зазначає, що Ремонтна калькуляція №22-0543385 від 13.03.2022 складена за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення AUDATEX, погодженого Міністерством юстиції України та Фондом державного майна України, із використанням даних про транспортний засіб за VIN-номером та актуальних цін на запасні частини, матеріали і роботи.

Вказує, що відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вартість відновлювального ремонту визначається як сума витрат, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу. Згідно з калькуляцією вартість запасних частин становить 170 007,19 грн, вартість фарбування – 9 826,04 грн, відновлювальних робіт – 1 824,00 грн, а малоцінних деталей – 3 400,14 грн.

Заперечує доводи представника відповідача щодо неправильності розрахунку, оскільки малоцінні деталі враховані відповідно до п.8.5.14 Методики та не підлягають додатковому включенню до вартості запасних частин.

Вважає, що Ремонтна калькуляція №22-0543385 від 13.03.2022 є обґрунтованою, складена із застосуванням належного програмного забезпечення та не містить неточностей чи розбіжностей, а доводи відповідача ґрунтуються на припущеннях.

Щодо виклику на огляд пошкодженого транспортного засобу. Зазначає, що не виклик відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу не є порушенням, оскільки відповідно до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів виклик зацікавлених осіб здійснюється лише за потреби.

Вказує, що огляд транспортного засобу проведено уповноваженим представником страхової компанії, складено акт огляду та здійснено фотофіксацію пошкоджень, які перебувають у причинному зв`язку з ДТП від 17.02.2022.

Зазначає, що відповідно до умов договору страхування виплата страхового відшкодування могла здійснюватися без проведення автотоварознавчого дослідження, а сторонами було погоджено розмір виплати на підставі заяви страхувальника та страхових документів.

Вказує, що ремонтна калькуляція, акт огляду, фото-таблиця, страховий акт та платіжні документи є належними та допустимими доказами фактичного розміру завданої шкоди.

Заперечує доводи відповідача щодо недостовірності розрахунку, оскільки відповідачем не надано жодних належних доказів на спростування розміру збитків або власного контррозрахунку.

Робить висновок, що заперечення відповідача фактично зводяться лише до незгоди з розміром завданої шкоди та оцінкою доказів, а тому не можуть бути підставою для їх відхилення.

Щодо додаткового рішення про розподіл судових витрат. Зазначає, що 17.09.2025 Шевченківським районним судом м.Харкова ухвалено додаткове рішення у цій справі, яким вирішено питання розподілу судових витрат.

Вказує, що додаткове рішення є процесуальним актом, спрямованим на усунення неповноти основного рішення, зокрема щодо невирішених процесуальних питань, та є невід`ємною його частиною.

Зазначає, що додаткове рішення не може змінювати суті основного рішення чи вирішувати питання, які не були предметом розгляду суду.

Робить висновок, що у разі скасування основного рішення у справі додаткове рішення щодо розподілу судових витрат також підлягає скасуванню як таке, що є похідним від основного судового рішення.

Від представника відповідача – адвоката Шатова С.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просить залишити рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 07 серпня 2025 року без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, необґрунтованою, бездоказовою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вказує, що апеляційна скарга не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки позивач лише формально посилається на підстави апеляційного оскарження, не наводячи їх належного обґрунтування. Зокрема, не зазначено, які саме норми матеріального чи процесуального права суд першої інстанції застосував неправильно, у чому полягає таке порушення, а також які обставини справи були неповно з`ясовані та як це вплинуло на правильність вирішення спору.

Наголошує, що зміст апеляційної скарги фактично дублює доводи, викладені позивачем у відповіді на відзив від 26.05.2025, без їх адаптації до вимог, встановлених для апеляційної скарги, що, на його думку, свідчить про її формальний характер.

Також зазначає, що доводам позивача, викладеним у відповіді на відзив, суд першої інстанції вже надав належну правову оцінку під час всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Крім того, стверджує, що відповідачем були подані всі необхідні належні, допустимі та достатні докази на підтвердження своїх заперечень, тоді як позивач не надав належних і достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог.

У зв`язку з цим вважає, що суд першої інстанції дійшов законного й обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Також зазначає, що орієнтовний розмір судових витрат, які відповідач очікує понести під час розгляду справи судом апеляційної інстанції, становить 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 3 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України, у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з п.п.1-4 ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаним вимогам оскаржуване рішення суду не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив із того, що відсутність звіту (висновку) про оцінку пошкодженого внаслідок ДТП від 17 лютого 2022 року транспортного засобу «PORSCHE 718 BOXTER (962)» або рахунку станції технічного обслуговування не дає можливості встановити належний розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок страхового випадку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що17 лютого 2022 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водіїв ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Згідно з постановою Дзержинського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, з визнанням у його діях складу правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали пошкоджень.

25 травня 2021 року між ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» та ОСОБА_2 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №07/107-81-006559/21, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом марки «Porsche 718 Boxster», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_2 . Відповідно до умов вищевказаного договору страхування позивач взяв на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь страхувальника страхове відшкодування.

17.02.2022 ОСОБА_2 звернувся до позивача у справі із заявою про настання страхової події (КАСКО). Відповідно до вказаної заяви: «страхове відшкодування виплатити згідно з узгодженим рахунком СТО на ПП «Престиж автомоторс».

Відповідно до заяви на виплату страхового відшкодування від 17.03.2025 ОСОБА_2 просив виплатити суму страхового відшкодування 185 000 грн на рахунок Приватбанку, IBAN НОМЕР_3 .

Відповідно до п.12.5 Договору добровільного страхування наземного транспорту №07/107-81-006559/21 варіант розрахунку відновлювального ремонту у випадку настання страхового випадку – СТО за направленням страховика.

Пунктом 26.1 Договору добровільного страхування наземного транспорту №07/107-81-006559/21 встановлено, що для забезпечення прийняття рішення про здійснення або відмову у здійсненні виплати страхового відшкодування страховик після отримання заяви про подію залежно від ризику, обставин настання події, яка в подальшому може бути кваліфікована як страховий випадок, характеру та розмірів збитків вживає заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного прийняття рішення щодо події, у тому числі, не обмежуючись: забезпечує проведення огляду та фотографування ЗТЗ (ЗДО), місця події, при необхідності робить додаткові запити у компетентні органи щодо причин, обставин та наслідків відповідних подій, здійснює дії, необхідні для визначення розміру прямого матеріального збитку: отримує дефектні відомості, рахунки-фактури або інші аналогічні документи від СТО, складає калькуляцію за допомогою сертифікованого в Україні програмного забезпечення, замовляє та отримує експертні дослідження (висновок спеціаліста експертної організації, висновок оцінювача), оформлює договір про передачу права власності на ЗТЗ (ЗДО) за ризиком «Незаконне заволодіння» тощо.

На підтвердження розміру прямого матеріального збитку до матеріалів справи позивачем долучено:

1. Акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), складений та підписаний спеціалістом відділу врегулювання ОСОБА_3 .

2. Ремонтну калькуляцію №22-0543385 від 13.03.2022 на автомобіль марки «Porsche 718 Spyder (982)», складену за допомогою системи «Audatex».

3. Страховий акт №220000543385 від 18.03.2022.

4. Розрахунок суми страхового відшкодування до справи №220000543385, здійснений ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп».

Платіжною інструкцією №ЗР021325 від 21 березня 2022 року підтверджується, що ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» виплатило ОСОБА_2 185 000,00 грн відшкодування згідно зі Страховим актом №220000543385.

05.04.2022 ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» в порядку регресу звернулося до ПАТ «НАСК «Оранта» з проханням здійснити відшкодування шкоди у розмірі 185 000 грн.

До відповіді на відзив позивач долучив звіт про комплектацію транспортного засобу, сформований за допомогою системи «Audatex». Відповідно до вказаного звіту інформація про транспортний засіб: марка ТЗ «Porsche», модель ТЗ Boxster IV (982/718), підмодель ТЗ «718 Spyder (982SP)».

До заперечень на відповідь на відзив відповідач надав відповідь на адвокатський запит від філії Віннер ПЦКА ТОВ «Віннер Автомотів», датовану 28.05.2025 вих. №250528. Відповідно до вказаної відповіді «... Щодо суті Вашого запиту, зважаючи на те, що в ньому не наведено критеріїв ідентичності, за якими слід розрізняти автомобілі, Філія надає загальну інформацію щодо відмінностей між моделями автомобілів Porsche 718 Boxster та Porsche 718 Spyder.

Зазначені транспортні засоби не є ідентичними та класифікуються як окремі моделі з технічного й маркетингового погляду. Вони суттєво відрізняються технічними характеристиками, зовнішнім виглядом і позиціонуванням. Зокрема, 718 Boxster оснащуються опозитними 4-циліндровими турбованими двигунами, а 718 Spyder – опозитними 6-циліндровими атмосферними двигунами від GT-серії».

Також до заперечень на відповідь на відзив відповідач надав відповідь ТОВ «Емералд Спорткар» від 28.05.2025, у якій зазначено, що Porsche 718 Boxster та Porsche 718 Spyder не є ідентичними, але мають багато спільних рис.

PORSCHE 718 SPYDER (982) та PORSCHE 718 BOXTER (962) класифікуються як окремі транспортні засоби. З технічної точки зору це обумовлено тим, що це різні автомобілі: інші двигуна, налаштування шасі, аеродинаміка, гальма, трансмісія і т.д. 3 маркетингової точки зору – ці автомобілі позначені як окремі позиції в модельній лінійці:

718 Boxster – це класичний родстер, орієнтований на щоденне використання;

718 Spyder – це high-performance модель, позиціонується як «спрощений суперкар».

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України, реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 №85/96-ВР (у редакції, чинній на момент ДТП та виплати страхового відшкодування), до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01.07.2004 (у редакції, чинній на момент ДТП та виплати страхового відшкодування), з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні правовідносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених статтею 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регресу) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

У преамбулі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що цей Закон регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих під час експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Натомість відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на підставі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови та порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілої особи переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілої особи переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18).

У справі, яка розглядається в апеляційному порядку, позивач, який є страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до визначених ним умов, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього як до страховика потерпілої особи перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних правовідносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди відповідачем, у порядку суброгації.

У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №754/5129/15-ц (провадження №61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», визначається виходячи з витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням його фізичного зносу.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що, визначаючи розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп», суд першої інстанції помилково виходив із необхідності підтвердження розміру завданої шкоди виключно звітом (висновком) суб`єкта оціночної діяльності, складеним відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, тоді як такого звіту до позовної заяви не було додано.

Такий висновок суду першої інстанції не ґрунтується на вимогах матеріального права та обставинах справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 89 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а суд оцінює кожний доказ окремо, а також їх сукупність, при цьому жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, страхове відшкодування ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» здійснено на користь потерпілої особи – власника транспортного засобу «Porsche 718 Boxster», державний номерний реєстраційний знак НОМЕР_2 , відповідно до Договору добровільного страхування наземного транспорту №07/107-81-006559/21 від 25 травня 2021 року. Підставою для виплати став Страховий акт №220000543385 від 18 березня 2022 року, відповідно до якого розмір страхового відшкодування склав 185 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №ЗР021325 від 21 березня 2022 року.

Розмір страхового відшкодування страховиком визначено на підставі документів страхової справи, а саме: акту огляду транспортного засобу (дефектної відомості), фотофіксації пошкоджень, ремонтної калькуляції №22-0543385 від 13 березня 2022 року, складеної із використанням спеціалізованого програмного забезпечення AUDATEX, страхового акту №220000543385 від 18 березня 2022 року та розрахунку суми страхового відшкодування.

Згідно з умовами Договору добровільного страхування наземного транспорту №07/107-81-006559/21 від 25 травня 2021 року сторони погодили порядок визначення розміру страхового відшкодування, який допускав здійснення страхової виплати без проведення окремого автотоварознавчого дослідження чи складання звіту суб`єктом оціночної діяльності. Отже, страховий акт, ремонтна калькуляція, акт огляду транспортного засобу та інші документи страхової справи були достатньою підставою для визначення страховиком розміру страхового відшкодування та здійснення страхової виплати.

При цьому Ремонтна калькуляція №22-0543385 від 13 березня 2022 року складена із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення AUDATEX із використанням ідентифікаційних даних транспортного засобу (VIN-коду), містить перелік пошкоджених деталей, обсяг ремонтних робіт, вартість запасних частин, матеріалів та робіт, необхідних для відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Відповідачем, у свою чергу, всупереч вимогам ст.ст.12, 81 ЦПК України, не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував неправильність проведеного розрахунку або інший розмір завданих збитків.

Матеріали справи містять акт огляду транспортного засобу та фотоматеріали пошкоджень, які відповідачем не спростовані та причинний зв`язок яких із дорожньо-транспортною пригодою не заперечується.

Крім того, відповідачем не подано ані власного висновку експерта чи звіту про оцінку транспортного засобу, ані будь-якого іншого належного доказу, який би спростовував визначений позивачем розмір шкоди, не заявлено клопотання про призначення судової експертизи. Отже, заперечення відповідача фактично зводяться лише до незгоди із проведеним страховиком розрахунком та власної оцінки наданих позивачем доказів, що саме по собі не може бути підставою для відмови у позові.

Оскільки договір страхування не передбачав обов`язкового звіту оцінювача, а вказані докази самі по собі є належними, допустимими і відповідачем по суті не спростовані, суд першої інстанції помилково їх відхилив та всупереч вимогам ст.89 ЦПК України не надав вказаним доказам належної оцінки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність розміру страхового відшкодування, який був сплачений страховою компанією – позивачем на підставі договору добровільного страхування.

Як вбачається з матеріалів справи, 05 квітня 2022 року ПрАТ «УСК «Княжа вієнна іншуранс груп» у порядку суброгації звернулося до страховика цивільно-правової відповідальності відповідача «НАСК «Оранта» з вимогою про виплату страхового відшкодування у розмірі 185 000,00 грн.

Страховиком цивільно-правової відповідальності відповідача в межах ліміту відповідальності за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ЕР-2068802156 було виплачено страхове відшкодування у розмірі 130 000,00 грн.

Колегія суддів зауважує, що у договорах майнового страхування правовою підставою застосування суброгації є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». У даній справі виникли правовідносини з приводу виплати страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування за договором майнового страхування в межах фактичних витрат, які засновані на суброгації, тобто переході до страховика права вимоги потерпілої особи в деліктному зобов`язанні.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) – замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно – від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176 цс 18).

Враховуючи викладене, під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Таким чином, після отримання страхового відшкодування від страховика цивільно-правової відповідальності відповідача невідшкодованою залишилася сума 55 000,00 грн, яка становить різницю між фактичним розміром виплаченого позивачем страхового відшкодування та страховою виплатою, здійсненою страховиком відповідача.

З огляду на приписи статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до позивача як страховика потерпілої особи перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах фактично виплаченого страхового відшкодування.

Інших належних та допустимих доказів щодо вартості матеріального збитку відповідачем не надано, клопотання про проведення експертизи ним не заявлялося.

Отже, позовні вимоги про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком його цивільно-правової відповідальності, у сумі 55 000,00 грн (185 000,00 грн – 130 000,00 грн)є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами і підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом першої інстанції положень Цивільного кодексу України, Закону України «Про страхування» та Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та спростовують висновки суду першої інстанції.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно з пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» №10 від 17 жовтня 2014 року (зі змінами), вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, а судом порушено норми матеріального та процесуального права, то відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує оскаржуване рішення по суті спору та похідне від нього додаткове рішення суду і ухвалює нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню понесені позивачем судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції та за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, у загальному розмірі 7 570,00 грн (3 028,00 грн + 4 542,00 грн).

Керуючись статтями 141, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 07 серпня 2025 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 17 вересня 2025 року скасувати.

Позов Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» про стягнення суми страхового відшкодування в порядку суброгації задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа вієнна іншуранс груп» (місцезнаходження: м.Київ, вул.Глибочицька, буд.44, код ЄДРПОУ 24175269) 55 000 (п`ятдесят п`ять тисяч) грн 00 коп. матеріальної шкоди в порядку суброгації, а також у порядку відшкодування понесених судових витрат на загальну суму 7 570 (сім тисяч п`ятсот сімдесят) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 29 липня 2026 року.

Головуючий В.Б. Яцина

Судді Н.П. Пилипчук

А.І. Люшня.