Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №645/6508/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 липня 2026 року

м. Харків

справа № 645/6508/25

провадження № 22-ц/818/2756/26

Харківський апеляційний суд у складі:

головуючого - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії – Яцини В.Б., Люшні А.І.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року, постановлене суддею Алтуховою О.Ю.,

в с т а н о в и в:

У вересні 2025 року Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 54273,87 грн, судові витрати просять покласти на відповідачів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з централізованого водопостачання та з централізованого водовідведення, а також абонентського обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання та водовідведення, облік нарахувань та оплат за які здійснюються за абонентським особовим рахунком № НОМЕР_1 . Відповідачі свого обов`язку щодо сплати за надані послуги своєчасно та в повному обсязі не здійснюють, у зв`язку з чим мають заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 54273,87 грн, з яких: заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 у розмірі 30307,94 грн; заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 у розмірі 22466,82 грн; заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 1125,94 грн; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 210,52 грн; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 192,28 грн. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить стягнути з відповідачів на користь КП «Харківводоканал» заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Заочним рішенням Немишлянського районного суду м.Харкова від 26 листопада 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість, яка в загальному розмірі складає 54273,87 грн, з яких: заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 у розмірі 30307,94 грн; заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 у розмірі 22466,82 грн; заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 1125,94 грн; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 210,52 грн; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 192,28 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн по 1 211,20 грн з кожного відповідача.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати пов`язані з розглядом справи у розмірі 200,00 грн по 100,00 грн з кожного відповідача.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Зазначає, що не була належним чином повідомлена про розгляд справи та не мала можливості подати відзив на позовну заяву, заяву про застосування строків позовної давності та надати докази, які спростовують підстави та обгрунтування позовних вимог позивача. Зазначає, що у зв`язку із повномаштабним вторгненням 24.02.2022 року російської федерації до України, вимушена була виїхати з країни, та із травня по вересень 2022 року вона перебувала закордоном, і не користувалася послугами КП «Харківводоканал» з централізованого водопостачання та водовідведення. Вказує, що позивач звертаючись до суду із вимогою про стягнення заборгованості за користування послугами з централізованого водопостачосання та водовідведення, окрім позовної заяви та розрахунку заборгованості, інших доказів щодо правомірності стягнення зазначеної заборгованості суду не надав, між ким, та коли був укладений договір на надання зазначеної послуги доказів не навів. Просить застосувати позовну давність, зазначає, що позивач неправомірно вимагає стягнення заборгованості починаючи із 01.08.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи і вимоги апеляційної скарги, вважає необхідним задовольнити частково апеляційну скаргу з наступних підстав.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_2 зазначає, що її не було належим чином повідомлено про розгляд справи, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості надати свої заперечення проти позовних вимог та заявити про застосування строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи провадження по справі відкрито 06.10.2025 року, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Копія ухвали суду від 06.10.2025 року разом з позовною заявою, які були направлені відповідачці, було повернуто до суду першої інстанції без вручення.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що відповідач була належним чином повідомлена про розгляд справи, що не виключає можливість застосування наслідків спливу строку позовної давності у суді апеляційної інстанції.

За таких умов, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв`язку з порушенням норм процесуального права з ухваленням нового судового рішення.

При ухваленні нового судового рішення по суті спору апеляційний суд виходить з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Інформаційної довідки з Реєстру територіальної громади міста Харкова відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

У КП «Харківводоканал» за вказаною вище адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що свідчить про надання відповідачці послуг з централізованого водопостачання, водовідведення та абонентське обслуговування.

Внаслідок того, що відповідачами оплата за надані послуги здійснювалась несвоєчасно та не в повному обсязі, у відповідачів утворилась заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 у розмірі 54273,87 грн, з яких: заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 у розмірі 30307,94 грн; заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 у розмірі 22466,82 грн; заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 1125,94 грн; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 210,52 грн; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 192,28 грн.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У відповідності до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги з централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги є індивідуальним споживачем.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» передбачено, що споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з ст. 64 ЖК України наймачі несуть рівні обов`язки по сплаті комунальних послуг, повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року N 1875-IV, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; споживачем є фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно зі статтею 1 3акону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10 січня 2002 року закріплено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п. 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, (які діяли на час виникнення спірних правовідносин) розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць; плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п п. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлені договором строки.

Відповідно до Порядку обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 15 серпня 2019 року № 219) технічне обслуговування складається з комплексу робіт, спрямованих на підтримку справності елементів систем чи завданих параметрів та режимів роботи обладнання внутрішньобудинкових систем за допомогою огляду, налагодження, регулювання і випробування систем, заміни швидкозношуваних елементів, заправки витратними матеріалами змащення тощо.

Обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води багатоквартирного будинку (далі - внутрішньобудинкові системи) здійснюється виконавцем та включає комплекс робіт з технічного обслуговування та проведення поточного ремонту внутрішньобудинкових систем від зовнішньої поверхні стіни будинку до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення протягом усього періоду їх експлуатації.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

З огляду на викладене, правовідносини, які склалися між КП «Харківводоканал» та відповідачами, як споживачами послуг, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) сплати грошей за надані послуги.

З матеріалів справи встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення не виконував плату за спожиті послуги у повному обсязі не вносив, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 року у розмірі 54 273,87 грн. з яких: заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 у розмірі 30307,94 грн; заборгованість за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 серпня 2015 по 31 липня 2025 у розмірі 22466,82 грн; заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 1125,94 грн; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем холодного водопостачання за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 210,52 грн; заборгованість за обслуговування внутрішньобудинкових систем водовідведення за період з 01 червня 2022 по 31 липня 2025 у сумі 192,28 грн.

Судова колегія зазначає, що оскільки вказана квартира відповідачів підключена до мережі централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, ці послуги у зазначений період надавались, факт отримання вказаних послуг не спростовано, за спожиті послуги нараховувалась помісячна плата. Нарахування плати за послуги водопостачання здійснено відповідно до п.11 Правил №630 що був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та у відповідності до діючих на теперішній час Правил №690 та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг №315. Наданий позивачем розрахунок заборгованості за спірний період складений з чітким зазначенням нарахованих і сплачених сум, окремо по кожному виду послуг, суми заборгованості за кожен місяць.

Вказаний розрахунок проведений у відповідності до вищевикладених вимог діючого законодавства. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надано.

Встановивши, що КП «Харківводоканал» надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_1 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення.

Позивач просить стягнути заборгованість за комунальні послуги за період з 01.08.2015 року по 31.07.2025 року.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідачем в апеляційній скарзі було заявлено про застосування строку позовної давності.

Отже, судом апеляційної інстанції приймаються до уваги доводи відповідача про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 257, п. 4 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом, була збільшена за домовленістю сторін на підставі статті 259 ЦК України.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі №679/1136/21.

Із 12 березня 2020 року на усій території України установлений карантин із подальшим продовженням відповідними постановами його строку (пункт 1 постанови № 211 з наступними змінами).

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину (пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у редакції Закону № 540-ІХ, який набрав чинності 2 квітня 2020 року).

Отже, оскільки з 02 квітня 2020 року набрав чинності Закон України від 30 березня 2020 року № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», згідно з яким під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк його дії.

Даний висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду 06 вересня 2023 року у справі №910/18489/20, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі 947/8885/21.

Враховуючи вищевикладені обставини справи та норми матеріального права, суд приходить до висновку про застосування строків позовної давності та стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за період з 02.04.2017 по 31.07.2025 у розмірі 48 624,30 грн.

Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що вона із травня по вересень 2022 року вона перебувала закордоном, і не користувалася послугами КП «Харківводоканал» з централізованого водопостачання та водовідведення.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV від 24 червня 2004 року споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За положенням п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII виконавець комунальної послуги зобов`язаний розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги споживачів, у визначених законом випадках - управителів, і проводити відповідні перерахунки розміру плати за комунальні послуги в разі їх ненадання, надання не в повному обсязі, несвоєчасно або неналежної якості, а також в інших випадках, визначених договором про надання комунальних послуг.

Матеріали справи не містять відомостей, що відповідач звертався до КП «Харківводоканал» із заявами про зміну фактичного місця проживання; належного документального підтвердження проживання за іншою адресою у спірний період ними позивачу також подано не було.

Доказів того, що послуги відповідачу не надавались належними та допустимими доказами не доведено та матеріалами справи не підтверджено.

Отже, враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що з відповідачів підлягає стягненню заборгованість за період з 02 квітня 2017 року по 31 липня 2025 року у сумі 48 624, 30 грн. в межах позовної давності

За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» задоволено на 8,6%, сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2349,67 грн. підлягає стягненню з відповідачів на користь Комунального підприємства « Харківводоканал ».

За звернення з апеляційною скаргою відповідачем сплачено 3633,60 грн., та оскільки апеляційну скаргу задоволено на 10,4% з КП «ХТМ» на користь відповідача підлягає стягненню 377,89 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368,п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Заочне рішення Немишлянського районного суду м. Харкова від 02 грудня 2025 року – скасувати.

Позовні вимоги Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» заборгованість за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 48 624, 30 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2349,67 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Харківводоканал» на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 377,89 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді В.Б Яцина

А.І. Люшня