Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №643/12597/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

м. Харків

справа № 643/12597/25

провадження № 22-ц/818/1196/26

Харківській апеляційний суд у складі:

головуючого судді - Пилипчук Н.П.,

суддів колегії Яцини В.Б., Люшні А.І.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», в особі представника Кривенка Дмитра Олександровича на рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №3725262 від 17.04.2021 у розмірі 24600,00 грн та понесених витрат на сплату судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000, 00 грн. (Документ сформований в системі «Електронний суд» 29.07.2025).

Позовна заява обґрунтована тим, що 17.04.2021 між ОСОБА_3 та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір №3725262, згідно з умовами якого відповідач отримав 8000 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів, повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не було внесено. Кредитний договір №3725262 між відповідачем та ТОВ «Мілоан» підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем кредитного договору є анкета-заява на кредит №3725262 позичальника від 17.04.2021, яка заповнена відповідачем. 23.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» укладено Договір відступлення прав вимоги № 74-МЛ, відповідно до умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №3725262 від 17.04.2021, що укладений між ТОВ «Мілоан» та відповідачем. Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 74-МЛ від 23.07.2021 заборгованість відповідача становить 24 600,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 15 800 грн, прострочена заборгованість за комісією 800,00грн.

Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №3725262 від 17.04.2021 в розмірі 11 800 /одинадцять тисяч вісімсот/ грн. 00 коп. з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 3000,00грн., прострочена заборгованість за комісією 800,00 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 1162,75 грн. судового збору та 1440,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, а всього у загальному розмірі 2 602 /дві тисячі шістсот дві/ грн. 75 коп.

Не погодившись з рішенням суду ТОВ Фінансова компанія «Кредит-Капітал» подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що після отримання права вимоги до відповідача позивачем жодних нових сум щодо стягнення заборгованості не нараховувалося. Вказує, що відповідно до п. 2.3.1.2 Кредитного договору, Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Відповідач скористався можливістю пролонгації та продовжив користуватись кредитними коштам впродовж 60 днів після обумовленого строку закінчення кредитного договору. Відповідно до чинного законодавства усі дії Позивача є правомірними, оскільки у своєму позові Позивач не має наміру стягнути з Відповідача штраф, санкції чи пеню, а лише тіло кредиту, прострочену заборгованість за сумою відсотків та прострочену заборгованість за комісією. Вважає, що зазначені Позивачем витрати є документально підтверджені та доведені.

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» необхідно задовольнити, рішення суду скасувати в частині відмови у стягненні відсотків.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що стягненню підлягає лише заборгованість за тілом кредиту та відсотки в межах строку кредитування.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи 17.04.2021 між відповідачем ОСОБА_3 та ТОВ «Мілоан» укладено договір про споживчий кредит № 3725262, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000 грн., строком на 30 днів з 17.04.2021 по 17.05.2021 із сплатою процентів за користування кредитом 3000,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування. Комісія за надання кредиту 800 грн., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово.

Вказаний договір був підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором W59070.

Додатком № 1 до договору є графік платежів, згідно з яким визначено до сплати сума кредиту, проценти за користування кредитом.

Згідно із довідкою ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію, відповідач ОСОБА_5 ідентифікований ТОВ «Мілоан», як позичальник з яким укладено договір про споживчий кредит № 3725262 від 17.04.2021, оскільки договір підписаний 17.04.2021 із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором направленого на номер телефону.

Анкета-заява на кредит № 3725262 від 17.04.2021 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_3 у ТОВ «Мілоан».

Згідно з платіжним дорученням № 44060039 від 17.04.2021 на виконання умов кредитного договору первинним кредитором ТОВ «Мілоан» були перераховані на картку відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 8000,00 грн.

Відповідно до відомостей про щоденні нарахування та погашення, виписки з особового рахунка за Кредитним договором № 3725262 від 17.04.2021 станом на 23.06.2025 заборгованість відповідача перед позивачем становить 24600,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 15800грн., заборгованість за комісією 800,00грн.

23.07.2021 між ТОВ «Мілоан» та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено Договір відступлення прав вимог № 47-МЛ, відповідно до умов якого та у відповідності до ст.512 ЦК України ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які є боржниками ТОВ «Мілоан», в тому числі і до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 3725262 від 17.04.2021.

Згідно з платіжної інструкції №35519 від 28.07.2021 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» 1 502 472,90грн за відступлення прав вимоги згідно Договору відступлення прав вимоги № 74-МЛ від 23.07.2021.

Акт приймання-передачі Реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги № 74-МЛ від 23.07.2021 підписано ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» 23.07.2021.

Згідно витягу з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 77-МЛ від 23.07.2021 вбачається, що заборгованість відповідача становить 24600,00 грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 15800,00грн., прострочена заборгованість за комісією 800,00грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12цього Закону;вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимстаттею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Законуякщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України«Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З договору про споживчий кредит № 3725262 від 17 квітня 2021 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.

Оскільки цей договір укладено на сайті позикодавця, та ОСОБА_1 підписав його одноразовим ідентифікатором W59070, тому без отримання повідомлення з відповідним ідентифікатором, без здійснення входу на сайт товариства такий договір не був би укладений.

Зазначене відповідає висновкам, що викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, провадження № 61-1602св20, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, провадження № 61-2903св21, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20, провадження № 61-2303св21, від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, провадження № 61-16059св21, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, провадження № 61-2902св21.

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» такі правочини вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно з платіжним дорученням № 44060039 від 17.04.2021 на виконання умов кредитного договору первинним кредитором ТОВ «Мілоан» були перераховані на картку відповідача № НОМЕР_1 грошові кошти у розмірі 8000,00 грн.

Виходячи з викладеного, позивачем надано належні та допустимі докази укладення договору про споживчий кредит №3725262 від 17 квітня 2021 року року та отримання ОСОБА_1 коштів в розмірі 8000,00 грн.

Що стосується нарахованих відсотків, колегія суддів виходить з наступного.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до пункту 1.6 договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом

Згідно з пунктом 2.3.1.2. договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових умовах), зокрема, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватися кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів.

Матеріали справи свідчать про те, що у термін, обумовлений пунктом 1.4 кредитного договору до 17.05.2021, відповідач кредит не повернув, навіть частково, у зв`язку з чим на підставі пункту 2.3.1.2. договору відповідач збільшив строк кредитування шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, однак таке збільшення (продовження) строку кредитування загалом не може перевищувати 60 днів зі сплатою стандартної (базової) ставки наведеною в п.1.6 договору, тобто 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 у термін до 16.0.2021 року в межах 60 днів, передбачених пунктом 2.3.1.2. договору кредитні кошти також не повернув, відсотки за його користування не погасив.

Отже, обґрунтованими є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами у загальній сумі 15800 грн за період з 17 квітня 2021 року по 16 липня 2021 року.

В свою чергу відповідачем до суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Крім того, з позовом про визнання недійсним договору про споживчий кредит в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами відповідач не звертався.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за договором про споживчий кредит № 3725262 від 17 квітня 2021 року в розмірі 15800 грн за період з 17 квітня 2021 року по 16 липня 2021 року.

Суд першої інстанції наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7000, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025, укладений з Адвокатським бюро «АПОЛОГЕТ», ордер на надання правничої допомоги від 06.05.2025, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Усенка М.І., детальний опис наданих послуг від 23.06.2025, Акт №1114 від 23.06.2025 наданих послуг до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0605 від 06.05.2025, відповідно до якого загальна сума витрат складає 7 000 грн. З п. 6 Акту, клієнт зобов`язується зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту. Детальний опис наданих послуг до Акту №1114 від 23.06.2025.

Таким чином факт надання правової допомоги підтверджується долученими до позову письмовими доказами, з яких вбачається, що загальна вартість наданих послуг адвокатом клієнту складає 7000 грн.

Згідно зі ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Така правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 211/1674/19 (провадження № 61-2679св20), від 19 серпня 2020 року у справі № 195/31/16-ц (провадження № 61-15811св19).

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15(провадження N 14-382цс19) зазначено, що загальні заперечення щодо заяви про розподіл витрат на правничу допомогу не можуть бути правовою підставою для зменшення розміру цих витрат, так як принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Верховний Суд у постанові від 24.11.2020 у справі № 911/4242/15, зазначив, що проти розміру витрат на правничу допомогу має заперечувати обов`язково інша сторона і якщо вона не заперечує, то у суду відсутні підстави надавати оцінку кількості часу, витраченому адвокатом на виконання робіт.

Крім того, Верховний Суд в додатковій постанові від 19 липня 2021 року у справі № 910/16803/19 зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Тому під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Урахувавши докази на підтвердження надання правничої допомоги, складність справи та виконаних адвокатом робіт, реального часу, необхідного для виконання таких послуг, за відсутності заперечення сторони відповідача, а також задоволення позовних вимог у повному обсязі, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 7000 грн.

Визначена судом сума підтверджена належними та допустимими доказами та є співмірною з наданими учаснику справи послугами, що відповідає принципу розподілу судових витрат.

Частиною 13 с т.141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» звертаючись до суду з позовом, сплатило 2422,40 грн судового збору.

Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі з відповідача необхідно стягнути на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» 2422,40 грн судового збору за подачу позивачем позову до суду.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до суду з апеляційною скаргою на судове рішення, сплатив 3633,60 грн судового збору.

Між тим, оскільки позивач оскаржує рішення суду першої інстанції в частині, то за подачу апеляційної скарги повинен був сплатити з урахуванням коефіцієнту 0,8 оскільки апеляційна скарга подана в електронній формі 1511,57 грн (1259,65*150%*0,8), та з урахуванням задоволення апеляційної скарги з відповідача на користь позивача за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню 1511,57 грн.

Разом з тим, як зазначалось вище, за подання апеляційної скарги позивачем було сплачено 3633,30 грн., судового збору, тобто в більшому розмірі.

Між тим, позивач не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою в порядку п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" про поверння надмірно сплаченого судового збору в розмірі 2122,03 грн. (3633,60грн. – 1511,57 грн.).

Таким чином з відповідача на користь підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви 2422,40 грн., а за подання апеляційної скарги 1511,57 грн., а всього 3573,97 грн.

Керуючись ст.ст.367,368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384,389 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», в особі представника Кривенка Дмитра Олександровича - задовольнити.

Рішення Салтівського районного суду м. Харкова від 26 вересня 2025 року змінити в частині суми що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором № 3725262 від 17 квітня 2021 року в розмірі 24600 грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000,00 грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків 15 800,00грн., прострочена заборгованість за комісією 800,00 грн.

Здійснити перерозподіл судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» 7000 грн. витрат на правову допомогу та 3573,97 грн. судового збору сплаченого в суді першої та апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П.Пилипчук

Судді В.Б. Яцина

А.І. Люшня