Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №389/1236/26 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/358/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Берднікова Г. В.

Справа № 389/1236/26 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю захисника-адвоката Юхименко Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника-адвоката Юхименко Н.В. в інтересах ОСОБА_1 на постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ст.124 та ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630458, ОСОБА_1 , 02 квітня 2026 року о 18:13 год в місті Знам`янка на перехресті вулиць Віктора Голого та В`ячеслава Чорновола керуючи автомобілем марки Ауді А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки Нісан мікра, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився попереду, на перехресті перед світлофорним об`єктом на червоний сигнал світлофора. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.12.1, п.13.1 Правил дорожнього руху.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №630453, ОСОБА_1 , 02 квітня 2026 року о 18:13 год. в місті Знам`янка на перехресті вулиць Віктора Голого та В`ячеслава Чорновола керував автомобілем марки Ауді А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мовлення. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовився.

При таких обставинах, постановою Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2026 року, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Рішення суду мотивовано тим, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП повністю підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення, оголошеними та дослідженими в судовому засіданні.

Не погодившись з рішенням місцевого суду захисник Юхименко Н.В. подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративних правопорушень.

Свої вимоги захисник обґрунтовує тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів, які беззаперечно підтверджували б наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч. 1 ст.130 КУпАП.

Зокрема не доведена головна обов`язкова ознака обох адміністративних правопорушень - факту керування транспортним засобом. Неправильно оцінені пояснення потерпілої та свідка, надано їм значення беззаперечних доказів, хоча вони не підтверджені жодним незалежним джерелом.

Фактично покладено в основу висновку про винуватість ОСОБА_1 показання двох осіб, одна з яких є заінтересованою у результаті розгляду справи, а інша взагалі не була допитана у судовому засіданні, що саме по собі викликає обґрунтовані сумніви щодо повноти судового розгляду та правильності встановлення фактичних обставин справи.

Також апелянт зазначає, що судом фактично визнано допустимими та достовірними відеозаписи без належної перевірки їх походження, цілісності, часу створення та технічного засобу фіксації. Суд визнав допустимими докази відеозаписи, які не містять фіксації самого адміністративного правопорушення, а фіксують лише події через тривалий час після ДТП. А отже, не можуть беззаперечно підтвердити ні порушення пунктів 12.1, 13.1 ПДР України, ні факт керування, ні причинний зв`язок між діями ОСОБА_1 та настанням ДТП.

Крім того захисник вважає, що неправильно застосовано положення ст.266 КУпАП та зроблено помилковий висновок про відсутність порушень процедури огляду на стан сп`яніння.

Захисник вважає, що суддя місцевого суду при прийнятті рішення фактично визнав доведеними обставини, які належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджені. Фактично підмінене процес доказування припущеннями, а окремі прогалини доказової бази сторони обвинувачення усунуті власними висновками, які не підтверджуються жодним доказом, наявним у матеріалах справи.

За таких обставин висновок про доведеність вини ОСОБА_1 не відповідає стандарту доказування, який випливає зі статті 62 Конституції України та практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої будь-який сумнів щодо доведеності вини особи повинен тлумачитися на її користь.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений про час та місце апеляційного розгляду не з`явився. Клопотання щодо відкладення судового розгляду не подавав.

Захисник-адвокат Юхименко Н.В. не заперечувала проти апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 .

При таких обставинах, апеляційний суд відповідно до вимог п.6 ст. 294 КУпАП вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без участі ОСОБА_1 в межах доводів апеляційної скарги.

З`ясувавши обставини справи у межах доводів апеляційної скарги, заслухавши захисника – адвоката Юхименко Н.В., яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Юхименко Н.В. в інтересах ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з таких підстав.

У відповідності до ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 12.1 ПДР України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Відповідно до п. 13.1 ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність учасника дорожнього руху за порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Отже, диспозиція статті 124 КУпАП не встановлює певних правил поведінки, а посилається на інші норми законодавчих актів, у даному конкретному випадку на п.п. 12.1, 13.1, ПДР України. Тому, розглядаючи дану категорію справ, суд має вирішити питання щодо винуватості особи у межах порушення вимог ПДР України, які зазначені в протоколі працівником поліції.

Відповідно до вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом положень ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Згідно з вимогами п.п 6, 7 Розділу 1 Інструкції 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Працівники поліції при встановленні порушення та складанні протоколу про адміністративне правопорушення повинні неухильно дотримуватись Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про національну поліцію", інструкцію (затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованої в МЮ України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853) з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в якій в розділі IX викладені особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції дослідивши матеріали справи та всі зібрані докази у їх сукупності правильно встановив дійсні фактичні обставини справи та дійшов правильного висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП.

В даному випадку, факт того, що ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Ауді А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , не вибрав в установлених межах безпечну швидкість руху, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем марки Нісан мікра, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , який зупинився попереду, на перехресті перед світлофорним об`єктом на червоний сигнал світлофора. В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, а також те, що він керував автомобілем марки Ауді А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, порушення мовлення, та умисно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки та в закладі охорони здоров`я відмовився підтверджується:

протоколами про адміністративне правопорушення в яих зазначено обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.124, ч.1ст.130 КУпАП (а.с. 2, 36, 37); схемою місця ДТП від 02.04.2026 у якій зафіксовано місце ДТП, розташування транспортних засобів в момент зіткнення, напрямок руху автомобілів, механічні пошкодження транспортних засобів (а.с. 41); письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 викладено обставини ДТП та описано водія (зріст, статуру, одяг), який керував автомобілем Ауді А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , та допустив зіткнення з автомобілем Нісан мікра, державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 (а.с. 8, 42); письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_2 у яких вона зазначила обставини ДТП (а.с. 9, 43), поясненнями потерпілої ОСОБА_2 наданих нею безпосередньо у судовому засіданні; відеозаписом, який долучений працівниками поліції до матеріалів справи на DVD – диску (а.с. 10);

На долученому працівниками поліції до матеріалів справи відеозаписах, зафіксовано усні пояснення ОСОБА_2 про обставини ДТП та про те, що водієм автомобіля Ауді А6, який скоїв ДТП, був саме ОСОБА_1 , при цьому в автомобілі перебувало ще декілька осіб та всі мали ознаки алкогольного сп`яніння. Також зафіксовано усні пояснення ОСОБА_3 , який був свідком ДТП та чітко вказав на ОСОБА_1 як на особу, яка була водієм автомобіля Ауді А6, державний номерний знак НОМЕР_1 , під час ДТП.

Факт умисної відмови ОСОБА_1 від проходження на вимогу поліцейського від проходження огляду на стан сп`яніння на місці ДТП та у закладі охорони здоров`я також міститься на вказаному відеозаписі. ОСОБА_1 факту ДТП за його участі не заперечував, але стверджував, що він не керував цим автомобілем, а керував автомобілем хтось інший та зник з місця пригоди.

За таких обставин доводи апеляційної скарги захисника про те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем з аоставин зазначених у протоколах складених поліцейським відносно нього апеляційний суд вважає безпідставними та необґрунтованими. Зафіксовані на відео обставини цієї справи, на думку апеляційного відображають повну картину правопорушення і підтверджують факт вчинення ДТП та умисне ухилення ОСОБА_1 від проходження визначеного законом порядку відповідного огляду на стан алкогольного сп`яніння.

При вирішення апеляційної скарги адвоката Юхименко Н.В. в інтересах ОСОБА_1 , апеляційний суд враховує, що з урахуванням серйозних фінансових санкцій та наслідків, ОСОБА_1 при бажанні, та на спростування підозри поліцейських щодо наявності ознак алкогольного сп`яніння, мав право та можливість спростувати всі пред`явленні йому обвинувачення у керуванні автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, шляхом проходження нетривалого по часу та не складного за процедурою огляду. Однак, ОСОБА_1 , своїм правом не скористався, свідомо відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та у закладі охорони здоров`я, з суб`єктивних та надуманих мотивів.

Апеляційні доводи захисника Юхименко Н.В. про те, що суд першої інстанції неправильно оцінив пояснення потерпілої та свідка, є безпідставним та необґрунтованими, оскільки письмові пояснення свідка ОСОБА_3 та письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема відеозаписом з місця події. Окрім того, потерпіла ОСОБА_2 надала покази безпосередньо у судовому засіданні.

За встановлених у цій справі обставин, у суду відсутні обґрунтовані підстави ставити під сумнів правдивість показів вказаних осіб.

Твердження апеляційної скарги захисника про те, що відеозаписи, які маються у справі є неналежним доказом суд апеляційної інстанції вважає неспроможним, у зв`язку з нижче викладеним.

Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог статті 40 Закону України «Про Національну поліцію».

З долучених до матеріалів справи записів вбачається фіксування всього перебігу подій: спілкування поліцейських з водієм, виявлення у нього ознак алкогольного сп`яніння, його відмова від проходження такого огляду та складання за його результатами адміністративного протоколу.

Слід звернути увагу на те, що такі відеозаписи із нагрудного відеореєстратора інспектора, якими зафіксовано обставини, є доказом, котрий може підтверджувати факт вчинення водієм порушення ПДР України, про що констатовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року у справі №678/991/17, адміністративне провадження №К/9901/6128/18.

Окрім того, наявний в матеріалах справи відеозапис містить відеофайли, які є цілісними (кожний у свою чергу), безперервними (кожний у свою чергу) і повністю відтворюють обставини вчиненого правопорушення.

При цьому, апеляційний суд наголошує про те, що відповідно до вимог п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто вказана норма ПДР встановлює обов`язок водія, а не право пройти огляд на визначення стану сп`яніння, а відповідальність у разі відмови водія від такого огляду, передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.

Конкретних даних, які б вказували про необ`єктивність або упередженість працівників поліції при оформленні стосовно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять і таких даних під час апеляційного розгляду, стороною захисту не представлено.

При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП кваліфіковані правильно, а його винуватість у вчиненні даних адміністративних правопорушень, повністю підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.

Крім того суд вважає, що необ`єктивність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам цієї справи, необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, у апеляційній скарзі констатується формально.

В статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»(ЄСПЛ) вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О’ Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди.

Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги адвоката Юхименко Н.В., та висловлені під час апеляційного розгляду захисником аналогічні доводи про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, відсутність у матеріалах справи достовірних доказів та необґрунтованість судового рішення, не знайшли свого об`єктивного підтвердження.

В апеляційній скарзі захисника містяться також інші твердження, які не потребують детального аналізу та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні.

Апеляційний суд звертає увагу, що за практикою Європейського суду з прав людини право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Будь-яких обґрунтованих відомостей, які б ставили під сумнів достовірність та належність зібраних поліцейськими доказів, вказували про порушення вимог ст.266 КУпАП під час їх отримання, а також об`єктивність дій поліцейських у справі, суду не надано, їх зацікавленість під час провадження у справі стосовно ОСОБА_1 не встановлена.

За таких обставин законні підстави для скасування постанови судді Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 - відсутні.

Будь-яких порушень процесуального законодавства, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи в суді першої інстанції, які б стали приводом та підставою для безумовного скасування рішення суду першої інстанції, апеляційним судом не встановлено.

Керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката Юхименко Н.В. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Знам`янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 30 червня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП - без змін.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов