Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №398/3360/25 — Кропивницький апеляційний суд

Кропивницький апеляційний суд

№ провадження 33/4809/308/26 Головуючий у суді І-ї інстанції Дубровська Н. М.

Справа № 398/3360/25 Доповідач в колегії апеляційного суду Іванов Д. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.07.2026 року м. Кропивницький

Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи, притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Ковальова А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 -адвоката Ковальова А.І. на постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року в справі про притягнення:

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого водієм

ФГ« Агросвіт» проживаючого за адресою:

АДРЕСА_1 ,

до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130, ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14.05.2026 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП при слідуючих обставинах.

Як вбачається з рішення, суд встановив, що ОСОБА_1 25.05.2025 року о 14.00 год., в порушення вимог п. 2.9 а) ПДР України керував квадроциклом без номерних знаків в м. Олександрія по вул. 6-го Грудня, 280 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується результатами проведеного на місці зупинки огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням приладу алкотестер Драгер 6810, який виявився позитивним (3,61 проміле).

Крім того, ОСОБА_1 25.05.2025 року о 14.00 год., під час керування квадроциклом без номерних знаків в м. Олександрія по вул. 6-го Грудня, 280, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, в порушення вимог п. 13.1 ПДР України, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного інтервалу, в результаті чого допустив наїзд на припаркований автомобіль «Тайота» реєстраційний номер НОМЕР_1 , що призвело до його механічних пошкоджень.

У зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, суд без з`ясування обставин ДТП, причетності ОСОБА_1 до цих подій, його винуватості або невинуватості, у мотивувальній частині постанови вказав про те, що не входить в обговорення цих питань і закриває провадження по строках, при цьому у резолютивній частині визнає ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Що стосується ч.1 ст. 130 КУпАП, то суд мотивуючи своє рішення вказав про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні даного правопорушення, підтверджується протоколом та відеозаписом обставин ДТП.

У апеляційній скарзі захисник ОСОБА_1 - адвокат Ковальов А.І. просить скасувати постанову районного суду, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП та ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Зокрема зазначає про те, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом (квадроциклом) і допустив зіткнення не відповідають дійсності, спростовуються поясненнями ОСОБА_1 , а також відеозаписом, який долучений до матеріалів справи.

Адвокат Ковальов А.І. стверджує, що суд не зважаючи на клопотання про відкладення судового засідання, розглянув справу без нього, тим самим порушив права ОСОБА_1 на захист, обмежив доступ до справедливого правосуддя, позбавив можливості сторону захисту довести суду свою аргументовану позицію на спростування всіх пред`явлених ОСОБА_1 обвинувачень, допустив необ`єктивність та неповноту при з`ясуванні фактичних обставин справи та при дослідженні доказів, неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, ухвалив рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП, яке не грунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи.

У апеляційній скарзі захисник також просить поновити строк на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що копію оскаржуваної постанови від 14 травня 2026 року, сторона захисту отримала лише 03 червня 2026 року через систему «Електронний суд»

В контексті застосування на практиці ст. 55 Конституції України про вільний доступ кожного до правосуддя для захисту своїх прав і свобод, а також положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, строк на апеляційне оскарження вищевказаної постанови захиснику ОСОБА_1 - адвокату Ковальову А.І. слід поновити.

З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ковальова А.І., які підтримали апеляційну скаргу і просили суд її задовольнити, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга адвоката Ковальова А.І. підлягає задоволенню за таких підстав.

Беззаперечно адміністративне стягнення за ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер.

При цьому, Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення.

Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень.

Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання.

Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «Лутц проти Німеччини», «Карелін проти Російської Федерації», «Гурепка проти України», «Лучанінова проти України» та інших.

Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції.

Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону).

Згідно ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП, не зважаючи на клопотання його захисника адвоката Ковальова А.І., розглянута без ОСОБА_1 та його захисника.

При таких обставинах, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено принцип змагальності сторін, а забезпечення права на захист та справедливий суд знівельовано.

Окремо апеляційний суд відмічає, що згідно диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вчинення даного адміністративного правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

В той же час вказана норма закону відсилає до підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, і що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.

За висновком суду вина ОСОБА_1 у керуванні квадроциклом у стані алкогольного сп`яніння підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та відеозаписом обставин події.

При цьому суд, у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, у мотивувальній частині прямо вказав про те, що у з`ясування обставин ДТП, причетності ОСОБА_1 до цих подій, його винуватості або невинуватості не входить.

При тому, що факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом - квадроциклом без зазначення його ідентифікаційних ознак ( об`єм двигуна, потужність і т.і. ) при наявності яких його можливо прирівняти до транспортних засобів, обставини ДТП, винуватість або невинуватість ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що призвело до механічних пошкоджень є предметом з`ясування та доказування у цій справі.

Тобто, мотивувальна частина оскаржуваної захисником Діброва Р.М. постанови суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП по суті та змісту суперечить резолютивній частині, при тому, що з усіх обставин, які зафіксовано на відео, факт керування ОСОБА_1 квадроциклом працівниками поліції в автоматичному режимі або іншим законним способом не зафіксований.

Разом з цим, на відео чітко зафіксовано, як ОСОБА_1 пояснює працівникам поліції, що його неповнолітній син не впорався з керуванням квадроциклом і випадково зачепив бампер автомобіля дружини його знайомого ОСОБА_2 , а він під впливом алкоголю хотів домовитися з поліцейським, щоб вони не складали матеріали.

Під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 пояснив, що на території домоволодіння ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 знаходиться продуктовий магазин, його син ОСОБА_3 приїхав за ним на квадроциклі, він сів ззаду, ОСОБА_3 різко почав рух і не зміг втримати кермо, зачепив бампер, через 20 хв. приїхали працівники поліції і він будучи нетверезим хотів вирішити ситуацію «по людські»

Такі показання ОСОБА_1 підтверджуються відеозаписом обставин події, з якого вбачається, що на місце ДТП за викликом по лінії 102 прибувають поліцейські, запитують потерпілу що відбулося і одразу ж пропонують ОСОБА_1 пройти освідування, він погоджується, продуває алкотест, який виявляється позитивним ( 3.6 пром.)

Поліцейські у захваті від такого результату, констатують факт керування ОСОБА_1 квадроциклом у стані алкогольного сп`яніння, пояснення ОСОБА_1 про те, що не він, а син керував квадроциклом, ігнорують, про те реагують і фіксують на бодікамеру пропозицію явно нетреверезого ОСОБА_1 «вирішити питання по людські»

Тобто, з того що зафіксовано на відео, то апеляційний суд відмічає, що дії ОСОБА_1 , який не керував транспортним засобом не підпадали під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Однак, працівники поліції обмежились формальною констатацією факту ДТП, при тому, що нічого спільного дії працівників поліції з визначеними правовими процедурами освідування, з урахуванням того, що зафіксовано на відео, на думку апеляційного суду не мають.

Висновок суду, про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП та ст. 124 КУпАП підтверджується протоколом та відеозаписом є оціночним, оскільки сам протокол є лише процесуальним документом, а відеозапис, якщо його об`єктивно проаналізувати не підтверджує, а навпаки спростовує припущення і лише підтверджує доводи апеляційної скарги адвоката Ковальова А.І. про упередженість та необ`єктивність суду, оскільки суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тобто, з того, що зафіксовано на відео та з урахуванням показань ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, однозначно стверджувати про те, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння - неможливо.

Крім того, обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.

Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України.

У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ`єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ`єктивності в даній справі; а також відповідно до об`єктивного критерію, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості.

Що стосується суб`єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ.

Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з`ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об`єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб`єктивною та об`єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об`єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб`єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб`єктивної неупередженості судді, вимога об`єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Визначальним у цій справі є упередженість та непослідовність дій працівників поліції, а по суті ігнорування презумпції невинуватості, вищевказаних вимог закону та вказаних вище нормативно-правових актів.

Крім того, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, очевидні факти маніпуляції поліцейських з правами Діброва Р.М. та оформленням процесуальних документів, не знайшли свого переконливого відображення в оскаржуваній постанові, а риторика про необов`язковість участі особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за правопорушення, які підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції, до правосуддя не має ніякого відношення.

Така послідовна позиція апеляційного суду узгоджується з рішенням ЄСПЛ у справі «Гайдашевський проти України».

Наведені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу, формальний підхід, суперечливі та непереконливі висновки і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова суду першої інстанції підлягає безумовному скасуванню.

Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга адвоката Ковальова А.І. підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП.

Керуючись ст.ст. 245,247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Ковальову А.І. строк на апеляційне оскарження постанови Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року.

Постанову Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 14 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та ч.1 ст. 130 КУпАП - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 та ч.1 ст.130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Кропивницького

апеляційного суду Д.Л. Іванов