Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №345/3188/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 345/3188/25

Провадження № 22-ц/4808/1243/26

Головуючий у 1 інстанції Кулаєць Б. О.

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Томин О. О.,

секретаря Шемрай Н.Б.

за участю апелянта ОСОБА_1 ,

позивача ОСОБА_2 , представника позивача адвоката Іваніва О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року, ухвалене в складі судді Кулаєць Б. О. в місті Калуші, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, встановлення порядку користування нею та стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року представник ОСОБА_2 – адвокат Іванів О. Б. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, встановлення порядку користування нею та стягнення моральної шкоди.

Позов мотивований тим, що позивачці належить 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яку вона успадкувала після смерті своїх батьків. Інша частка квартири належить відповідачу. Згідно із технічним паспортом на спірну квартиру, така складається з трьох кімнат, коридору, кухні, ванни, туалету та балкону, загальною площею 62,2 кв.м.

Після оформлення спадкових прав на квартиру позивачка зверталася до відповідача з пропозицією добровільно врегулювати питання користування квартирою, однак ОСОБА_1 такої пропозиції не підтримав.

09 березня 2025 року позивачка намагалася потрапити в квартиру, проте відповідач не впустив її та проявив агресивну поведінку, намагаючись нанести їй тілесні ушкодження. Позивачка у зв`язку з цим викликала працівників поліції, проте навіть і приїзд працівників поліції не дав результату. За таких обставин, ОСОБА_2 вважає, що для вирішення її проблеми щодо користування квартирою через непорозуміння з відповідачем необхідно усунути перешкоди в користуванні квартирою шляхом зобов?язання останнього надати їй вільний доступ до квартири, ключі від вхідних дверей квартири, а також встановити порядок користування квартирою.

Крім того, представник позивачки зазначав, що оскільки відповідач свідомо чинить позивачці перешкоди в користуванні її власністю, це призвело до завдання їй моральної шкоди. Позивачка, маючи у власності майно, не має можливості користуватися ним з вини відповідача. Для позивачки є принизливою і образливою поведінка відповідача щодо неї, який не впускає її в квартиру, зневажливо ставиться до неї. Такими діями він її ображає, проявляє щодо неї зверхнє ставлення, зневажає її права як власника. Вказані дії відповідача призвели до душевних страждань позивачки та зумовили витрачання непотрібного часу на звернення в правоохоронні органи, а в подальшому до суду за захистом порушених прав. Образливою для позивачки є сама поведінка відповідача, зокрема його негативне ставлення до неї, яка має рівні майнові права з ним на квартиру і є його рідною сестрою. Отже, відповідач повинен також відшкодувати позивачці моральну шкоду, спричинену його діями.

Враховуючи наведене, представник позивачки просив суд встановити такий порядок користування квартирою АДРЕСА_1 : виділити у користування позивачці кімнату, зазначену в технічному паспорті під № 3 площею 17,1 кв.м.; виділити у користування відповідача кімнати, зазначені в технічному паспорті під № 2, площею 10,5 кв.м., та № 4, площею 17,2 кв.м., з балконом, площею 0,9 кв.м.; залишити у в спільному користуванні позивачки та відповідача кухню (№ 5), коридор (№ 1), ванну (№ б), туалет (№ 7). Крім того, зобов?язати відповідача забезпечити позивачці вільний доступ до квартири, надати їй ключі від вхідних дверей квартири, а також стягнути з відповідача в користь позивачки 20000,00 грн моральної шкоди.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю, встановлення порядку користування нею та стягнення моральної шкоди задоволено частково.

Усунено перешкоди ОСОБА_2 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом зобов?язання ОСОБА_1 забезпечити вільний доступ до квартири та надати їй ключі від вхідних дверей квартири.

Встановлено порядок користування квартирою АДРЕСА_1 таким чином: виділено у користування ОСОБА_2 кімнату, зазначену в технічному паспорті під № 3, площею 17,1 кв.м.; виділено у користування ОСОБА_1 кімнати, зазначені в технічному паспорті під № 2, площею 10,5 кв.м., та № 4, площею 17,2 кв.м., з балконом, площею 0,9 кв.м.; залишено у спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_1 кухню (№ 5), коридор (№ 1), ванну (№ б), туалет (№ 7).

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами, які є співвласниками спірної квартири, виник спір щодо порядку користування нею, який вони не змогли врегулювати в добровільному порядку. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення порядку користування квартирою в судовому порядку, зокрема шляхом зобов`язання відповідача забезпечити позивачці вільний доступ до квартири та передати їй ключі від вхідних дверей.

Крім того, зважаючи на відсутність домовленості між співвласниками, технічні характеристики квартири, розмір часток сторін у праві спільної часткової власності, а також на те, що відповідач не запропонував альтернативного варіанту порядку користування спірною квартирою, суд погодився із запропонованим позивачкою варіантом та виділив їй у користування кімнату площею 17,1 кв. м.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

ОСОБА_1 на рішення суду в частині задоволених позовних вимог подав апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність та необґрунтованість.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про наявність перешкод у користуванні позивачкою спірною квартирою, оскільки жодних дій, спрямованих на обмеження її права користування, він не вчиняв. При цьому апелянт вказує, що позивачка тривалий час проживає разом із чоловіком в іншій квартирі, придбаній для неї батьками, не підтримувала стосунків із батьками та з ним, не брала участі в утриманні спірної квартири після набуття права власності на частку в ній, а також ніколи не зверталася до нього з пропозицією врегулювати питання користування квартирою у позасудовому порядку.

Крім того, апелянт стверджує, що звернення позивачки до суду зумовлене не необхідністю реалізації права користування належною їй часткою квартири, а бажанням чинити на нього психологічний тиск з метою спонукання до відчуження належної йому частки у праві власності на спірну квартиру.

Також апелянт не погоджується із встановленим судом порядком користування квартирою, зазначаючи, що виділена позивачці у користування кімната площею 17,1 кв. м перевищує розмір її ідеальної частки у житловій площі квартири. На його думку, з урахуванням того, що позивачка має інше житло та не бере участі в утриманні спірної квартири, їй мала бути виділена кімната площею 10,5 кв. м. При цьому доводи суду про те, що йому виділено у користування кімнату з балконом, апелянт вважає безпідставними, оскільки площа балкона не входить до житлової площі квартири.

Ваховуючи наведене, апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Позиція інших учасників справи

ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Зазначає, що вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим. Погоджується з визначеним судом порядком користування квартирою, зокрема щодо виділення їй у користування кімнати площею 17,1 кв.м. Площа зазначеної кімнати лише на 2 кв.м перевищує належну їй 1/3 частку у праві спільної власності на спірну квартиру. Водночас кімната площею 10,5 кв. м, яку апелянт пропонує виділити їй у користування, є меншою за площу її частки приблизно на 5 кв. м, що призведе до істотного порушення її майнових прав як співвласника.

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні апелянт вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Позивачка та її представник – адвокат Іванів О. Б. заперечили щодо задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_2 належить 1/3 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 28 лютого 2025 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Гаврилюком O. І., зареєстрованими в реєстрі за № 181, 182 (а.с. 8-13).

Водночас ОСОБА_1 належить 2/3 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 14 квітня 1998 року відділом обліку, оренди нежитлових приміщень і приватизації державного житла виконкому Калуської міської Ради народних депутатів, а також свідоцтв про право на спадщину за законом, виданими 18 березня 2025 року приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Гаврилюком O. І., зареєстрованими в реєстрі за № 240, 241 (а.с. 8-13).

Відповідно до технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого 15 жовтня 2024 року, така складається з трьох житлових приміщень, її загальна площа становить 62,2 кв.м, в тому числі: житлове приміщення під № 2 – 10,5 кв.м, житлове приміщення під № 3 – 17,1 кв.м, житлове приміщення під № 4 – 17,2 кв.м, кухня – 5,9 кв.м, ванна - 2,1 кв.м, туалет - 1,1 кв.м, коридор – 7,4 кв.м, та балкон - 0,9 кв.м. Загальна житлова площа – 44,8 кв.м. (а.с. 14-15).

Згідно з листом заступника начальника Калуського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області Тимочка В. Д. від 06 червня 2025 року представника позивачки повідомлено про те, що 09 березня 2025 року о 19:25 год на гарячу лінію 102 зверталася ОСОБА_2 , яка повідомила, що брат не впускає її до квартири. Дана подія зареєстрована в ЄО № 8887 від 09 березня 2025 року. В ході реагування на дане повідомлення працівниками УПО було встановлено що між заявницею і її братом ОСОБА_1 виник словесний конфлікт, в ході якого обоє вирішили самостійно звернутися до суду для подальшого вирішення питання щодо поділу майна. А також заявниця повідомила, що допомоги працівників поліції більше не потребує, від написання заяви та надання будь-яких письмових пояснень відмовилась (а.с. 16).

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Згідно зі статтею 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно із частинами першою, другою статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

У статті 358 ЦК України визначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

Власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва (частина перша статті 383 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Установивши, що 1/3 частини квартири АДРЕСА_1 належить на праві власності позивачці і вона як співвласниця майна, має право користуватися та розпоряджатися належним їй майном, проте відповідач як інший співвласник чинить їй перешкоди у користуванні таким майном, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зобов?язання відповідача забезпечити вільний доступ до квартири та надати їй ключі від вхідних дверей квартири.

Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачкою докази не підтверджують, що їй як співвласниці квартири чиняться перешкоди у володінні та користуванні своєю власністю, є безпідставними, оскільки сам факт заперечення щодо позову, подання апеляційної скарги свідчить про невизнання, оспорення прав позивачки. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постановах від 20 листопада 2023 року у справі № 397/355/22, від 18 листопада 2024 року у справі № 727/8103/23 та від 09 лютого 2026 року у справі № 686/18555/24, відповідно до яких заперечення співвласника проти задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або щодо вселення іншого співвласника за умови відсутності у нього вільного доступу до належної йому частки майна, може свідчити про вчинення таким співвласником перешкод у користуванні майном.

Доводи апелянта про те, що позивачка тривалий час проживає разом із чоловіком в іншій квартирі, придбаній для неї батьками, не підтримувала стосунків із батьками та з ним, не брала участі в утриманні спірної квартири після набуття права власності на частку в ній, відхиляються колегією суддів, оскільки вона є співвласницею майна, а тому недопущення останньої до належного їй майна є порушенням її прав на володіння та користування майном.

Щодо доводів апеляційної скарги про незгоду з визначеним судом порядком користування майном, то колегія суддів їх не бере до уваги. Відповідач у суді першої інстанції не запропонував іншого варіанта користування спірною квартирою, а лише заперечував проти задоволення позову, у зв`язку з чим суд обґрунтовано погодився з порядком користування, запропонованим позивачкою. При цьому суд зазначив, що забезпечити точну відповідність розміру часток сторін при визначенні порядку користування квартирою неможливо, у зв`язку з чим допустив можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним. Водночас таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності на квартиру та не порушує їхніх прав як співвласників.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 363/928/16, від 26 травня 2021 року у справі № 750/11539/18, від 12 серпня 2021 року у справі № 644/5579/19, від 08 вересня 2021 року у справі № 761/44705/19, від 15 вересня 2021 року у справі № 719/637/20.

Інших доводів щодо незаконності чи необґрунтованості оскаржуваного рішення, неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які могли би бути підставою для його скасування чи зміни, апеляційна скарга не містить.

Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24 квітня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

О. О. Томин