Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №174/1465/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2061/26 Справа № 174/1465/25 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Гришин Г. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Дніпровського апеляційного суду Гришин Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Жукова В.В., подану в інтересах особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовець,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік; стягнуто судовий збір 665,60 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції :

Постановою судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року встановлено, що 25.10.2025 р. о 16:33 год. по вул. Варена, 38 в м. Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольцваген поло д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння очей та зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я КНП КМР МЛ 9 у м. Кам`янське водій відмовився під запис нагрудної камери поліцейського, чим порушив п. 2.5. ПДР України.

Доводи апеляційної скарги:

Захисник в апеляційній скарзі, поданій разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, просить поновити строк, мотивуючи своє клопотання тим, що з первинною апеляційною скаргою він звернувся в установлений 10-денний строк. Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 22.06.2026 року його апеляційна скарга була повернута, оскільки не було додано до неї необхідних документів, які б підтверджували обсяг його повноважень на складання та подання апеляційної скарги від імені ОСОБА_1 .

Повторно з апеляційною скаргою звернувся 23.06.2026 року, тобто у найкоротші строки.

В апеляційній скарзі просить скасувати постанову судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року стосовно притягнення до відповідальності ОСОБА_1 тазакрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що суд першої інстанції фактично ототожнив будь-яку поведінку ОСОБА_1 з відмовою від проходження огляду, не перевіривши належним чином, чи була така відмова саме від огляду, запропонованого відповідно до встановленого законом порядку.

Зазначає, що суд помилково визнав письмове направлення до закладу охорони здоров`я «недоцільним».

Вважає, що фактично суд першої інстанції звільнив сторону обвинувачення від обов`язку довести належне направлення ОСОБА_1 на медичний огляд, чим неправильно застосував положення ст. 130, 251, 266 КУпАП, Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735.

Звертає увагу, що наявне у матеріалах справи направлення на медичний огляд оформлено з істотними недоліками, а саме було складене на бланку, який не відповідав чинній на дату події формі Додатка 1 до Інструкції № 1452/735.

Проте, суд не надав будь-якої оцінки таким істотним недолікам.

Вважає, що неналежне оформлення направлення у сукупності з іншими порушеннями, виключає можливість визнання доведеним факту відмови ОСОБА_1 від огляду, запропонованого відповідно до встановленого законом порядку.

Зазначає, що суд першої інстанції не дослідив належним чином питання добровільності, усвідомленості та однозначності відмови. ОСОБА_1 неодноразово зазначав, що не розумів наслідків ситуації, був розгублений та не знав, як правильно діяти. Захист також звертав увагу суду на те, що ОСОБА_1 перебував у стані психологічного тиску, а його слова не можуть автоматично розцінюватися як добровільна, усвідомлена та однозначна відмова від проходження огляду.

Окремо звертає увагу, що суд порушив право ОСОБА_1 на надання особистих пояснень та не виконав визначений порядок дослідження доказів.

Звертає увагу, що суд першої інстанції завершив розгляд справи без реалізації раніше визначеного порядку дослідження доказів, за яким після огляду відеозаписів і допиту працівників поліції мало бути вирішено питання щодо надання пояснень ОСОБА_1 . При цьому подання захисником клопотання про закриття провадження не може свідчити про відмову сторони захисту від необхідності повного дослідження доказів, допиту всіх ключових свідків та перевірки обставин, які мали істотне значення для справи

Зауважує, що після допиту лише одного працівника поліції суд фактично завершив розгляд справи, не забезпечивши допит ОСОБА_2 , не дослідивши обставини участі ОСОБА_3 , не перевіривши походження відеозаписів та не з`ясувавши, чи є всі необхідні докази дослідженими для ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

Окремо звертає увагу, що в протоколі судового засідання зафіксовано пояснення ОСОБА_4 про те, що вона використовувала власний мобільний телефон під час складання адміністративного матеріалу. Ця обставина має істотне значення у сукупності з доводами захисту про передачу відеозапису через месенджер WhatsApp та ставить під сумнів належність, допустимість і достовірність відеозаписів, які суд першої інстанції поклав в основу постанови.

Вважає, що суд некритично оцінив відеозаписи, чим фактично переклав тягар доказування на сторону захисту.

Звертає увагу, що суд безпідставно відмовився оцінювати законність зупинки транспортного засобу.

Зауважує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки суперечностям у фіксації ознак начебто наркотичного сп`яніння в первинних матеріалах справи

Вказує, що ключова суперечність полягає не лише в тому, що в різних документах зазначено різні набори ознак, а передусім у тому, що ознаки «уповільнена поведінка», «уповільнені рухи» або «заторможеність» взагалі не були внесені до протоколу про адміністративне правопорушення — основного процесуального документа, який визначає межі обвинувачення.

Суд першої інстанції фактично обмежився відтворенням ознак, зазначених у протоколі, однак не зіставив їх із рапортом, направленням на медичний огляд та показаннями ОСОБА_4 , не перевірив причини появи додаткових ознак у документах, складених поза протоколом, і не допитав ОСОБА_2 , який підписував направлення та, за версією суду, безпосередньо перевіряв реакцію зіниць ОСОБА_1 на світло.

Вважає, що такі розбіжності породжують обґрунтовані сумніви щодо того, які саме ознаки сп`яніння фактично були виявлені на місці події, чи були вони об`єктивно встановлені, та чи існували належні підстави для висунення вимоги про проходження медичного огляду.

Зауважує, що суд формально та неповно оцінив показання ОСОБА_5 . Суд першої інстанції поставився до її показань критично лише з огляду на те, що вона є дружиною ОСОБА_1 .

Вважає, що формальне відхилення показань ОСОБА_5 свідчить про однобічну оцінку доказів та порушення ст. 252 КУпАП.

Звертає увагу, що суд не дослідив належним чином питання відсторонення ОСОБА_1 від керування. Якщо працівники поліції дійсно вважали, що ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп`яніння, вони були зобов`язані належно відсторонити його від керування. Відсутність належних доказів такого відсторонення підриває логіку обвинувачення та свідчить про неповне оформлення матеріалів справи.

Вважає, що оскаржена постанова суду не відповідає вимогам повноти, об`єктивності та мотивованості.

Позиції сторін в суді :

Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 та його захисник адвокат Жуков В.В. повідомлені про день, час та місце розгляду апеляційної скарги захисника, в судове засідання не з`явилися. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надали.

Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП, якою не передбачено обов`язкову участь особи щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, а також строк, протягом якого особу може бути притягнуто до відповідальності в разі доведення її вини, та з огляду на те, що апелянтом не надано на розгляд суду будь-яких нових доказів, вважаю за можливе здійснити розгляд даної справи за відсутності належним чином повідомлених ОСОБА_5 та його захисника Жукова В.В.

Висновки суду:

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, поданої разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції, апеляційний суд приходить до наступного висновку:

Апеляційним судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена 22 травня 2026 року. З апеляційною скаргою вперше адвокат Жуков В.В. звернувся через підсистему «Електронний суд» 01.06.2026 року, тобто в установлений 10-денний строк на апеляційне оскарження постанови судді 1-ї інстанції, встановлений ст. 294 КУпАП.

Проте, постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2026 року апеляційну скаргу адвокату Жукова В.В. було повернуто, оскільки адвокатом не було надано необхідних документів, які б підтверджували обсяг повноважень адвоката на складання та подання апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_1 .

Повторно з апеляційною скаргою з необхідними документами, що підтверджують повноваження адвоката в апеляційній інстанції, адвокат звернувся 23 червня 2026 року.

Повторне подання апеляційної скарги у стислий строк після її повернення з усуненням недоліків свідчить про належну та добросовісну процесуальну поведінку апелянта.

Тож, ураховуючи вимоги п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України стосовно забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання захисника Жукова В.В. та поновлення строку на апеляційне оскарження, як такого, що пропущений не з вини апелянта, і розцінює обставини, на які він посилається, як поважні.

На підставі ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він керував транспортним засобом з явниким ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння очей та зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Аналіз диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП вказує на те, що до відповідальності може бути притягнуто водія транспортного засобу, у якого виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, і який відмовився від проходження огляду на стан такого сп`яніння у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду встановлена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року.

Відповідно до п. 2 р. 1 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»,затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 р. огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Згідно зі п.п. 3, 4 р. 1 Інструкції ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. А ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.

Відповідно до п.п. 7, 8, 12, 13 розділу ІІІ Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини є обов`язковим.

Аналіз матеріалів даної справи свідчить, що суддя 1-ї інстанції при її розгляді належним чином врахував зазначені вимоги закону та обґрунтовано прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності події та складу правопорушення в діях ОСОБА_1 , передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а його вина підтверджується дослідженими як судом 1-ї інстанції, так і апеляційної інстанції доказами, а саме: даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 493858 від 25.10.2025 р., відеозаписом, а також іншими матеріалами справи, зокрема, рапортом інспектора СРПП ВП №4 Кам?янського РУП Котко А. від 25.10.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного стосовно ОСОБА_1 від 25.10.2025 року; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6015555 від 25.10.2025 року, складеного стосовно ОСОБА_1 про порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП; копією Акту передачі військового, відносно якого є відомості про самовільне залишення військової частини або місця несення служби від 25.10.2025 року, складеного стосовно ОСОБА_1 ; копією військового квитка на ім`я ОСОБА_1 .

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, такими, що доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапис, що мали місце 25.10.2025 року за участю ОСОБА_1 , здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суддя 1-ї інстанції надав належну оцінку сукупності наданих доказів.

Апеляційний суд вважає, що надані працівниками поліції відеозаписи, які містяться в матеріалах справи про адміністративні правопорушення, отримані з автоматичної відеотехніки, з метою фіксування правопорушення, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», може слугувати доказом у справі про адміністративне правопорушення в розумінні норм КУпАП.

Відеозаписи відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не свідчить про наявність підстав піддавати сумніву зміст даних відеозаписів та вважати такі докази недопустимими. Доказами відповідно до приписів ст. 251 КУпАП є, в тому числі, і показання технічних приладів чи технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, тощо.

Доводи сторони захисту, що наявні в матеріалах справи докази є неналежними, вважаю необґрунтованими.

Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудних камер поліцейських не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи в їх сукупності підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладені ці дані судом в основу прийнятого рішення.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів, яким суддя 1-ї інстанції надав повну та належну оцінку.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що суддею 1-ї інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді 1-ї інстанції містить аналіз всіх наявних в матеріалах справи доказів, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З переглянутого відео з засобів технічної відеофіксації від 25.10.2025 року вбачається, що відеозапис не містить факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . Проте, із наявного відеозапису в матеріалах справи встановлено, що ОСОБА_1 жодного разу протягом всього часу спілкування з працівниками поліції не оспорював факт керування транспортним засобом саме ним. При зверненні до ОСОБА_1 поліцейським як до водія транспортного засобу за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення, складеного стосовно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, добровільно та впевнено відповідав на поставленні йому питання, жодного разу не виловлюючи заперечень, що саме він був водієм.

Заперечення факту керування ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, вважаю способом захисту для уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи сторони захисту щодо відсутності законної причини зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи.

Так, з наявної в матеріалах копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6015555 від 25.10.2025 року вбачається, що 25.10.2025 року о 17:57:21 год. в м. Вільногірськ по вул. Степова, 8, під час керування транспортним засобом не мав посвідчення водія відповідної категорії, тобто не мав права керування транспортним засобом, чим порушив п. 2.1»а» ПДР – керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, за що на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн. за порушення ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Тож, суд апеляційної інстанції вважає законною зупинку транспортного засобу, яким ОСОБА_1 керував без наявності в нього прав на керування таким транспортним засобом.

Такі ж підстави зупинки вищевказаного транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 зазначені і в рапорті патрульного поліцейського. Тому доводи сторони захисту з цих підстав є неспроможними.

Крім того, в матеріалах цієї справи відсутні докази оскарження та / або скасування вищевказаної постанови серії ЕНА №6015555 від 25.10.2025 року, складеної стосовно ОСОБА_1 за порушення ч. 2ст. 126 КУпАП. Не надані такі докази стороною захисту і під час апеляційного розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що рапорт поліцейського в цій справі є належним та допустимим доказом, оскільки доведеність обвинувачення ґрунтується не лише на інформації, зазначеній в ньому, а у сукупності з іншими дослідженими судом доказами.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, 25.10.2025 р. о 16:33 год. по вул. Варена, 38 в м. Вільногірськ Кам`янського району Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Фольцваген поло д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: почервоніння очей та зіниці очей не реагують на світло. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у закладі охорони здоров`я КНП КМР МЛ 9 у м. Кам`янське водій відмовився під запис нагрудної камери поліцейського.

Із переглянутого відеозапису встановлено, поліцейським у ОСОБА_1 під час спілкування були виявлені наступні ознаки сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці (відеозапис «export-q59c9», починаючи з 17:06:13). Після чого поліцейським було оглянуто очі ОСОБА_1 , шляхом проведення тесту щодо реагування зіниць очей на світло (відеозапис «export-q59c9», починаючи з 17:06:35). Після чого працівник поліції повідомив, що вбачає у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння та запропонував йому пройти огляд на встановлення стану сп`яніння в найближчому закладі охорони здоров`я (відеозапис «export-q59c9», починаючи з 17:09:20). ОСОБА_1 пройшов та добровільно сів до транспортного засобу поліцейських. ОСОБА_1 було роз`яснено порушення вимог п. 2.5 ПДР та наслідки такого порушення, порядок огляду (відеозапис «export-q59c9», починаючи з 17:41:31). Проте на вимогу поліцейського ОСОБА_1 чітко та категорично відмовився від проходження огляду на встановлення стану сп`яніння (відеозапис «export-q59c9», починаючи з 17:42:25). Після чого поліцейським повторно було роз`яснено ОСОБА_1 про наслідки відмови від проходження в установленому законом порядку огляду на законну вимогу поліцейського (відеозапис «export-q59c9», починаючи з 17:42:39). Проте, ОСОБА_1 висловив повторну категоричну відмову від проходження огляду (відеозапис «export-q59c9», починаючи з 17:42:43). В подальшому поліцейським було роз`яснено ОСОБА_1 права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (відеозапис «export-q59c9», починаючи з 17:43:25). ОСОБА_1 , скориставшись ст. 63 Конституції України, відмовився надавати будь-які пояснення (відеозапис «export-q59c9», починаючи з 17:45:02), про що зазначив в своїх письмових поясненнях від 25.10.2025 року (а.с.6).

З урахуванням встановлених фактичних даних з відеозапису, апеляційні доводи сторони захисту, що матеріали справи не містять відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, спростовуються дослідженими судом доказами. Також, є неспроможними і доводи апелянта, що маються розбіжності при встановленні поліцейським ознак сп`яніння, а саме у первинних матеріалах – наркотичного.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 25.10.2025 року стосовно ОСОБА_1 , йому інкриміновано наявність саме ознак наркотичного сп`яніння, що в подальшому було встановлено суддею першої інстанції в оскарженій постанові судді. Тож, під час апеляційного розгляду такі доводи апелянта є необґрунтованими.

Водночас, відеозапис, який містяться в матеріалах вищезазначеної справи про адміністративне правопорушення, не містить будь-яких підтверджень того, що своїми діями, працівники поліції вчиняли психологічний чи інший тиск на ОСОБА_1 щодо того, щоб спонукати його до вчинення адміністративного правопорушення, введення його в оману чи омовлення себе. Крім того, апелянтом не було надано відповідного доказу щодо неправомірних дій працівниками поліції.

Звертаю увагу, що закон вимагає відеофіксації обставин проведення огляду водія на стан сп`яніння або відмови від проходження такого огляду, а не фіксування факту складання адміністративного матеріалу, зокрема направлення водія на огляд в медичну установу, що може бути встановлено за допомогою інших доказів.

Тож, суд обґрунтовано вважав, що подія зафіксована на відеозапису повністю узгоджується з доказами та з обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення, які були дослідженні судом, та яким надано повну та правильну оцінку судом.

Обставини правопорушення об`єктивно підтверджуються сукупністю зібраних по справі матеріалів.

Доводи апелянта щодо розбіжностей в ознаках, зазначених поліцейським в протоколі про адміністративне правопорушення, в направленні та рапорті, вважаю такими, що не тягнуть скасування оскарженого рішення судді першої інстанції.

Враховуючи норми чинного законодавства, для проходження особою огляду на встановлення стану сп`яніння на законну вимогу поліцейського, достатньо виявлення хоча б однієї ознаки такого сп`яніння. Як вбачається із протоколу, рапорту та направлення, в кожному з них наявна ознака наркотичного сп`яніння, що була виявлена поліцейським у ОСОБА_1 за обставин, викладених в протоколі – зіниці очей, які не реагують на світло. Тож, такі доводи є неспроможними.

Доводи апелянта про порушення порядку огляду через невручення ОСОБА_1 направлення до закладу охорони здоров`я при його наявності в матеріалах цієї справи, суд апеляційної інстанції не вважає слушними.

Так, з аналізу п.п. 7-10 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, направлення на огляд видається в разі згоди водія на проходження такого огляду у закладі охорони здоров`я. Інструкція не містить норми, яка б зобов`язувала працівників поліції видавати таке направлення в разі відмови водія від проходження огляду.

Таким чином, під час судового розгляду достовірно встановлено, що поліцейський виконав всі вимоги чинного законодавства і вжив всі можливі дії в межах закону, порушень з його боку встановлено не було, у свою чергу водій ОСОБА_1 не виконав свій обов`язок, передбачений п. 2.5 ПДР, не пройшов на вимогу поліцейського в установленому законом порядку огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

Враховуючи вищенаведені докази у їх сукупності, судом встановлено, що дослідженні під час судового розгляду докази повністю підтверджують ті обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, які викладені в адміністративному протоколі, складеному стосовно нього, і є безсумнівними доказами порушення ним п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційний суд вважає недоведеними доводи апелянта про те, що суддею 1-ї інстанції було допущено спрощений підхід при розгляді справи, оскільки оскаржена постанова судді першої інстанції містить посилання на всі наявні в матеріалах справи докази, яким була надана повна та належна оцінка в оскарженій постанові.

Не вбачає суд апеляційної інстанції в діях судді першої інстанції порушення права на захист ОСОБА_1 через не здійснення його допиту безпосередньо в судовому засіданні, як і не здійснення допиту другого працівника поліції.

Ураховуючи положення ст. 268 КУпАП щодо необов`язковості участі ОСОБА_1 в судовому засіданні при розгляді справи за ст. 130 КУпАП, та не однократної неявки особи в судове засідання, що є правом ОСОБА_1 , а не його обов`язком.

Враховуючи, що поліцейським було складено матеріали адміністративного матеріалу стосовно ОСОБА_1 за пред`явленим йому обвинуваченням за ч. 1 ст. 130 КУпАП, та відсутності норми закону, якою є обов`язковість допиту поліцейського, не здійснення такого допиту суд апеляційної інстанції не вважає істотним порушенням норм матеріального чи процесуального права, на чому наполягав апелянт.

Під час апеляційного розгляду не було встановлено неповноти чи невірної оцінки показань допитаного свідка ОСОБА_4 , яким суддя першої інстанції надав повну та належну оцінку. З такими висновками судді першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції та не вбачає підстав для надання іншої оцінки показанням такого свідка.

Доводи апелянта щодо відсутності доказів в справі про відсторонення ОСОБА_1 від подальшого керування транспортним засобом, суд апеляційної інстанції неспроможними та такими, що спростовуються дослідженими та наявними в матеріалах справи доказами.

Як вбачається із копії Акту передачі військового, відносно якого є відомості про самовільне залишення військової частини або місця несення служби від 25.10.2025 року, складеного стосовно ОСОБА_1 , останнього було передано начальнику групи ОтаППС ОСОБА_6 як військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину. Тож, таке передання ОСОБА_1 вважаю таким, що фактично свідчить про подальше відсторонення його від керування транспортним засобом.

Отже, місцевим судом зроблено обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 в межах санкції ч. 1 ст.130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, відповідає положенням ст. ст. 33-35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнень за адміністративні правопорушення, є адекватним вчиненому і відповідає особі правопорушника.

Оскаржена постанова суду 1-ї інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст.283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог захисника та скасування постанови суду 1-ї інстанції, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Поновити адвокату Жукову В.В. строк на апеляційне оскарження постанови судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Апеляційну скаргу адвоката Жукова В.В. залишити без задоволення.

Постанову судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 22 травня 2026 року стосовно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Г.А. Гришин