Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №183/1273/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5891/26 Справа № 183/1273/26 Суддя у 1-й інстанції - Дубовенко І.Г. Суддя у 2-й інстанції - Гапонов А. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Никифоряка Л.П., Халаджи О.В.,

за участю секретаря Гречишникової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клименко Ігор Іванович,

на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року про відмову у забезпеченні позову,

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Базюкевич Євген Вікторович,

на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року, -

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

15.02.2025 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, в якому позивачка просила стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті та збережені грошові кошти у розмірі 225600,00 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що між ОСОБА_1 , як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, 28 листопада 2019 року був укладений договір купівлі-продажу квартири. Згідно з умовами вказаного договору, відповідач передав, а позивач прийняла у власність об`єкт житлової нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до положень пункту 2.1 укладеного Договору, продаж зазначеної квартири було вчинено за погодженою сторонами ціною, яка склала 225600,00 грн. Цим же пунктом договору нотаріально засвідчений юридичний факт того, що позивач, як покупець, сплатила вказану грошову суму у повному обсязі на користь продавця до підписання цього Договору. Більше того, згідно з пунктом 2.2 договору, відповідач ОСОБА_2 своїм особистим підписом під документом беззаперечно підтвердив факт повного розрахунку за проданий об`єкт нерухомого майна та засвідчив відсутність будь-яких претензій фінансового характеру з його боку. У подальшому, 29 травня 2020 року, відповідач звернувся до Самарівського (колишнього Новомосковського) міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою про визнання вищевказаного договору купівлі-продажу від 28.11.2019 року недійсним, мотивуючи свої вимоги положеннями статті 225 ЦК України. Він зазначав, що внаслідок наявного тяжкого психічного захворювання у момент підписання договору не усвідомлював значення своїх дій та не міг ними керувати. У межах тривалого судового розгляду цивільної справи №183/2967/20 було проведено низку судово-психіатричних експертиз, остання з яких підтвердила наявність у відповідача хронічного психічного розладу на момент вчинення правочину. Враховуючи висновки експертизи, 16 червня 2025 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив у повному обсязі. Суд визнав Договір купівлі-продажу від 28.11.2019 недійсним та скасував державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за позивачем. Вказане судове рішення було предметом апеляційного перегляду і 11 лютого 2026 року набрало законної сили. Проте, під час розгляду цивільної справи №183/2967/20 судом не вирішувалося питання про застосування двосторонньої реституції, оскільки відповідні вимоги не заявлялися сторонами. Відтак, скасувавши перехід права власності на нерухоме майно, суд не стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 225600,00 грн, які він отримав за визнаним недійсним договором. Наразі відповідач утримує ці кошти, відмовляється їх повертати добровільно, що призвело до його безпідставного збагачення за її рахунок і змусило позивача звернутися до суду за захистом своїх порушених інтересів.

19.03.2026 року до Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшла заява позивачки ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клименко Ігор Іванович, про забезпечення позову, в якій позивачка просила суд: вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу — ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням, обтяженням (в тому числі передачею в іпотеку), та внесенням змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1972545312119.

Посилається на те, що відповідно до актуальної інформації з ДРРП відповідач ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на означену квартиру 02.03.2026 року, а тому відповідач отримав можливість відчужити цю квартиру, а тому існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ

Ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Клименка Ігоря Івановича про забезпечення позову відмовлено.

Рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 225600,00 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 2256,00 гривень.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

25.03.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клименко Ігор Іванович, надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування ухвали Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року про відмову у забезпеченні позову та ухвалення нового судового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову з покладенням на відповідача судових витрат у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що квартира АДРЕСА_2 є єдиним відомим ліквідним активом відповідача, вартість якого повністю еквівалентна сумі позову (225 600,00 грн), що виникла саме як наслідок недійсності договору щодо цієї ж квартири. Відмова суду першої інстанції вжити заходи забезпечення лише через те, що квартира юридично не є «предметом» кондикційного позову, є проявом регресивного процесуального формалізму.

Оскільки застосована заборона реєстраційних дій стосується виключно житлової нерухомості (яка не є товаром в обороті чи об`єктом комерційної підприємницької діяльності) і не перешкоджає звичайній життєдіяльності особи, вона фізично та юридично не здатна завдати відповідачу реальних матеріальних збитків чи призвести до втраченої вигоди (упущеної вигоди) на період розгляду цивільної справи.

30.04.2026 року від ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Базюкевич Євген Вікторович надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться вимога про скасування рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року та ухвалення нового рішення про відмов у задоволенні позову, зі стягненням з позивачки 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідач не був повідомлений про судовий розгляд.

Справа не містить жодного доказу передання коштів від позивача на користь відповідача.

Суд не надав жодної оцінки суперечливим твердженням позивача, не поставив їх під сумнів, помилково оцінив договір купівлі-продажу як доказ сплати коштів, хоча на момент ухвалення рішення в цій справі згаданий договір був визнаний недійсним саме з підстави не усвідомлення ОСОБА_2 значення своїх дій. Іншими словами, ОСОБА_2 не розумів що саме він підписує, в тому числі він не усвідомлював, що в договорі наявний пункт 2.1., яким засвідчується передання коштів.

Повідомляє, що сума майбутніх витрат апелянта на професійну правничу допомогу в межах апеляційного розгляду становить 10000,00 гривень.

В додаткових поясненнях Базюкевич Є.В. в інтересах ОСОБА_2 зазначає, що будь-які докази на підтвердження факту розрахунку за продаж квартири, матеріали цивільної справи не містять, а позначення про повний розрахунок у договорі купівлі-продажу не має значення, оскільки продавець не усвідомлював значення своїх дій.

АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

01.07.2026 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клименко Ігор Іванович, надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому позивачка просила залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року – без змін, зі стягненням з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 20000 грн.

Зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують ані встановлених судом обставин, ані правильності застосування норм права, а здебільшого зводяться до переоцінки доказів і повторення позиції, яку відповідач не реалізував у суді першої інстанції.

Відповідача було повідомлено належним чином: у справі є розписка про особисте отримання ним ухвали про відкриття провадження разом із копією позову 13.03.2026 року.

Договір купівлі-продажу визнано недійсним рішенням у справі №183/2967/20, яке набрало законної сили 11.02.2026 році. Недійсність правочину сама по собі, в силу закону, породжує двосторонню реституцію (ст. 216 ЦК України).

Орієнтовний (попередній) розрахунок витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції становить 20000,00 грн.

СУДОВІ ВИКЛИКИ

Сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи (а.с.141, 143, 144-147).

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення сторін, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга на ухвалу задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга на рішення підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо забезпечення позову.

Судом першої інстанції встановлено.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення коштів 225600,00 грн, на підставі ст. 216, 1212 ЦК України, позивачка просила вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням, обтяженням та внесенням змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомості: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1972545312119, яке не є предметом спору у зазначеній цивільній справі.

Відповідно до інформаційної довідки з ДРРП № 468837837 від 18.03.2026 щодо об`єкта нерухомості: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1972545312119 – 02 березня 2026 року внесені реєстраційні відомості щодо власника нерухомого майна – ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції критично оцінив посилання представника заявника на те, що у зв`язку з внесенням цих реєстраційні відомостей існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки внесення реєстратором відомостей щодо власника вказаного вище нерухомого майна на виконання судового рішення, що набрало законної сили – не може бути підтвердженням того, що відповідач намагається відчужити будь-яке майно.

За таких обставин розглядаючи подану заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість та не доцільність забезпечення позовуу зазначений позивачкою спосіб, у зв`язку з чим дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Щодо позовних вимог.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи:

28 листопада 2019 року між ОСОБА_1 , як покупцем, та ОСОБА_2 , як продавцем, був укладений договір купівлі-продажу квартири. Згідно з умовами вказаного договору, відповідач передав, а позивач прийняла у власність об`єкт житлової нерухомості – квартиру АДРЕСА_1 . Вказаний правочин посвідчений приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Аляб`євою Яніною Сергіївною та зареєстрований у реєстрі за № 1663.

Відповідно до пункту 2.1 означеного договору, продаж зазначеної квартири був вчинений за 225600,00 грн (двісті двадцять п`ять тисяч шістсот гривень 00 копійок), які покупець сплатив продавцю до підписання цього договору. Пунктом 2.2. цього ж договору нотаріально засвідчений факт того, що ОСОБА_2 , як продавець підтвердив факт повного розрахунку за проданий об`єкт нерухомого майна і відсутність щодо покупця претензій будь-якого фінансового характеру.

16 червня 2025 року рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у цивільній справі № 183/2967/20 за позовом ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 28 листопада 2019 року визнаний недійсним, витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишене без змін.

Так рішенням суду від 16 червня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_2 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Квартира 60. 28 листопада 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно ОСОБА_1 купила зазначену вище квартиру (п. 7 судового рішення № 183/2967/20 від 16.06.25). Вказаним рішення визначено, що оскільки судом встановлено, що станом на 28 листопада 2019 року ОСОБА_2 страждав на хронічний стійкий психічний розлад у формі шизофренії параноїчної, виражений змішаний тим дефекту та зазначений хронічний стійкий психічний розлад був виражений на стільки значно, що позбавляв його станом на 28 листопада 2019 року здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у відповідності до ст. 225 ЦК України, зазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить визнати недійсним (п. 7.1. судового рішення № 183/2967/20 від 16.06.25).

Встановивши зазначені обставини суд першої інстанції дійшов до висновку про задоволення позовних вимог.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується частков.

Щодо забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги позивачки на ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачкою не наведено доказів, які б свідчили про існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Щодо рішення.

16 червня 2025 року рішенням Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області у цивільній справі № 183/2967/20 за позовом ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 28 листопада 2019 року визнаний недійсним, витребувано з володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 , яке постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 лютого 2026 року залишене без змін.

Так рішенням суду від 16 червня 2025 року, встановлено, що ОСОБА_2 був власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 . Квартира 60. 28 листопада 2019 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу, відповідно ОСОБА_1 купила зазначену вище квартиру (п. 7 судового рішення № 183/2967/20 від 16.06.25). Вказаним рішення визначено, що оскільки судом встановлено, що станом на 28 листопада 2019 року ОСОБА_2 страждав на хронічний стійкий психічний розлад у формі шизофренії параноїчної, виражений змішаний тим дефекту та зазначений хронічний стійкий психічний розлад був виражений на стільки значно, що позбавляв його станом на 28 листопада 2019 року здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у відповідності до ст. 225 ЦК України, зазначений договір купівлі-продажу нерухомого майна від 28 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить визнати недійсним (п. 7.1. судового рішення № 183/2967/20 від 16.06.25).

Відповідноч.1 ст.225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Факт передачі грошей ОСОБА_1 ОСОБА_2 за покупку квартири зафіксоване лише у 2.1 Договору купівлі-продажу, який рішенням суду визнаний недійсним, інших доказів передачі грошей людині, яка не могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними (розписки, касового чеку або іншого документу), матеріали цивільної справи не містять, а тому колегія суддів апеляційного суду вважає позовні вимоги не доведеними належними доказами.

З огляду на наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції підлягає задоволенню.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Враховуючи, що в оскаржуваному рішенні є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, апеляційна скарга на рішення підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржуєма ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для її скасування за доводами апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клименко Ігор Іванович на ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року залишити без задоволення.

Ухвалу Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 березня 2026 року про відмову у забезпеченні позову залишити без змін.

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Базюкевич Євген Вікторович на рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року задовольнити.

Рішення Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 квітня 2026 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів залишити без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлено 28.07.2026 року.

Судді: